FT: проблему "втоми від України" створили самі західні лідери. Що тепер з цим робити?

Рішення ЄС про початок переговорів для України безперечно є позитивним. І, попри незгоду Угорщини, інші 26 членів Євросоюзу неодмінно знайдуть шлях, як надати Україні обіцяну фінансову допомогу у 50 млрд євро на наступні чотири роки, пише оглядач FT з питань європейської економіки Мартін Сандбу. Але застерігає: не варто надто радіти здатності європейських лідерів уникнути найгіршого.

Те, як гарно були "збалансовані" ці два рішення щодо України – позитивне про початок переговорів про членство в ЄС та негативне про фінансову допомогу – свідчить, наскільки крихкою є підтримка України і наскільки швидко події можуть розгортатися у той чи інший бік.

На підтвердження своєї думки оглядач FT пропонує згадати, як за останній місяць змінився "дискурс" щодо України: замість героїзму українського президента стали говорити про його втому, замість єдності в Україні стали говорити про політичні розбіжності.

Багато було сказано і про недовіру між українським президентом та головнокомандувачем генералом Валерієм Залужним. Так само, як і про зупинку контрнаступу. І, звісно, неспроможність Заходу із наданням вчасної фінансової та воєнної підтримки також привертала багато уваги.

Але, власне, нічого з цього не було аж такою новиною. І загострена реакція Зеленського на популярність Залужного, і занепокоєння схильністю команди президента до "централізації", - про все це відомо вже давно. Що ж до розчарування контрнаступом, то військові експерти від самого початку попереджали, що здобути успіх в такій операції без значної переваги в повітрі було б чимось безпрецедентним. А тлом для всього цього були постійні труднощі із виділенням обіцяної допомоги у США та ЄС, що тривали місяцями.

Утім, те, що дійсно вражає, так це швидкість, із якою ці добре відомі факти стали подаватися як свідчення хиткості України та нерішучості Заходу. Іншими словами, урок полягає в тому, як раптово може прориватися інформаційна гребля – навіть без якихось значних зрушень на полі бою. Буквально впродовж кількох тижнів теза Путіна на те, що захід зійде з дистанції, стала виглядати краще, ніж будь-коли, і її почали визнавати.

Західні лідери все це добре розуміють. І докладають неабияких зусиль, щоб змінити цей наратив. Але щоб досягти успіху, вони мають краще взятися за пояснення суті цього конфлікту вдома, своїм громадянам.

Не достатньо говорити, що "Україна бореться за нас" і ми будемо підтримувати її "так довго, як це потрібно", якщо ваші власні дії свідчать, що вам некомфортно виконувати ці обіцянки. Бо в результаті доводиться мати справу із зростаючою втомою від конфлікту, що триває через постійні затримки із наданням Україні більш потужної зброї.

Що ж стосується фінансів, то, звісно, казати своїм громадянам, що допомога Києву має бути абсолютним пріоритетом, коли вартість життя різко зросла, а бюджети треба економити, не дуже легко. Промовистим тут є приклад Норвегії, яка оголосила про виділення Україні значних коштів – 7,5 млрд євро на п’ять років. На відміну від інших, ця країна збагатилася, а не збідніла від застосування санкцій, щоб Росія не могла використовувати енергоресурси як зброю.

Загалом, західним лідерам зараз доводиться витрачати більше політичного капіталу, бо раніше вони відкладали складні рішення. Це стосується і фінансової, і воєнної допомоги. Нездатність Європи виконати обіцянку про надання Україні одного мільйона снарядів походить від низької виробничої спроможності, яку можна було б розширити, якби гроші були виділені раніше.

Грубо кажучи, західні лідери дозволили своїм громадянам думати, що все буде легше. Вони не наважилися просити їх про жертву і перехід економіки на воєнні рейки. А зробити це є надзвичайно важливим, особливо для Європи, безпека якої і надалі залежить від перемоги України, і особливо на тлі того, що на посаду президента США може знову повернутися Дональд Трамп.

Витривалість та стратегічна автономія вимагають хоча б мінімальної здатності іти на певні обмеження, бо поразка України значно погіршить усе.

Після рішення ЄС про початок переговорів членства України президент Зеленський заявив, що "історію творять ті, хто не втомлюється боротися за свободу". Це не зовсім правильно. Усі втомлюються. Історію роблять ті, хто попри втому ідуть вперед, пише Financial Times.