Женские истории Второй Мировой-3: «Тільки і могла, що бігати навколо палаючого будинку і плакати»

Редакция «МВ» продолжает публиковать истории, собранные ученикам и педагогами ООШ № 4, в которых о войне рассказывают женщины.

Воспоминания Лидии Ивановны Сизовой были записаны со слов сына И. Сизова.

- За життя часто згадувала Сізова Лідія Іванівна (дівоче прізвище Басаєва) жовтень 1943 року. Жила тоді вона в селі Астраханка Мелітопольського району. У той час у неї було вже двоє маленьких дітей. Чоловік на фронті (пізніше був поранений під час визволення Мелітополя, біля села Мордвинівка).

 Німці відступали, намагалися забрати у людей якомога більше худоби і зерна. Худобу, яку забирали, відправляли на Каховку, а потім до Німеччини. Коли взяти було нічого, почали спалювати будинки. Людям не дозволяли навіть забрати свої речі. Вдалося винести швейну машинку, нею дуже дорожили, адже весь одяг шився на ній. Заховали на сміттєзвалищі, біля будинку, думали що надійно. Але німецький солдат побачив машинку, підійшов і розбив на маленькі шматочки. Лідія Іванівна з маленькою дитиною на руках тільки і могла, що бігати навколо палаючого будинку і плакати.