Стали великою родиною: у Запоріжжі шелтер вже прийняв у себе понад 1000 переселенців

28 квітня 2022 року «Центр допомоги Інвестохіллс» прийняв першого переселенця, який приїхав до Запоріжжя з Мелітополя.

За два роки центр, який зараз змінив назву на “Центр допомоги Запоріжжя”, став справжньою опорою для понад 1100 вимушено переміщених осіб, які виїхали з окупованих територій чи населених пунктів, які знаходяться під постійними ворожими обстрілами. За цей час центр став прихистком у тому числі для близько 400 дітей.

Варто підкреслити: Центру дуже пощастило з керівником - Микола Городенський вболіває за мешканців так, наче вони його рідня. Він і до батьків вибирався лише раз за цей час, та й то ненадовго.  Зв'язок з відповідальними, на кого залишив прихисток, тримав, звичайно, тому був у курсі усього, що було в центрі за час його відсутності.

— Після початку військової агресії ініціативні люди з нашої компанії вирішили створити центр для переселенців з окупованих районів, — розповідає керівник «Центру допомоги Запоріжжя" Микола Городенський, який представляє засновника центру - групу компаній «Інвестохіллс». — І саме в Запоріжжі, тому що цей регіон найближчий до територій, де ведуться бойові дії або які окуповані.

За словами Миколи Васильовича, в Запоріжжі у компанії було приміщення площею біля 2000 м2. Це було офісне приміщення і до війни воно здавалося в оренду. Але з початком війни усі орендатори з’їхали і приміщення опустіло.

— Коли Маріуполь опинився під ударом російських сил, наші серця не могли залишитися байдужими, — продовжує Микола Городенський. - Володимир Пономаренко, один із наших співробітників, висловив ідею створення Центру допомоги. Він відчув, що після жахливих подій населення зробиться більше, і ми могли б стати опорою, переобладнавши один з наших офісів у притулок.

Вже на той момент наші колеги вирушали на передову, допомагаючи тим, хто опинився у важких обставинах. Ми відчували необхідність у цьому. Тому рішення про створення Центру було прийняте швидко, за один день, і ми негайно розпочали діяти.

Кожен куток Центру був облаштований з максимальним урахуванням потреб людей, які шукали притулку. Акціонери компанії "Інвестохіллс", Андрій Волков та Михайло Бакуненко, вклали неабиякий труд і кошти, щоб забезпечити Центр всім необхідним, і продовжують це робити і надалі, не дивлячись на складні для бізнесу часи, з якими компанія зіткнулася за ці два роки! При цьому з мешканців плату за проживання чи будь-які інші комунальні платежі ніхто ніколи не стягував.

Компанія виділила понад 2 мільйони гривень на переобладнання будівлі під шелтер для ВПО. Були повністю замінені електропроводка та каналізація, зробили дві кухні, установили душові кабіни.

Для переселенців закупили побутову техніку — холодильники, пральні машини, електрочайники, бойлери, а також ліжка, матраси, подушки, ковдри, постільну білизну.

Від появи ідеї створення центру для переселенців до її реалізації минув приблизно місяць: роботи по переоблаштуванню почалися на початку квітня, а вже 28 квітня тут вже приймали першого мешканця — жителя Мелітополя.

«З вулиці» переселенців не приймають

На травневі свята у центр вже заїхало близько півсотні людей. І з часом кількість мешканців тільки збільшувалась. Регулярно в центрі проживають 100-120 осіб.

Із Запорізької області це переважно мешканці Василівського району, Енергодара, Мелітополя, Оріхівської громади, яка знаходиться під постійними ворожими обстрілами. Багато було на початку повномасштабної війни з Маріуполя Донецької області, Лисичанська Луганської, Херсона, Берислава, Каховки та сіл Херсонської області.

Частина переселенців після кількох днів або тижнів перебування відправилася в більш безпечні регіони — на захід України чи за кордон, хтось у 2022 році, коли ще був відкритий пункт пропуску у Василівці, повернувся додому на окуповану територію доглядати за майном, а частина продовжує мешкати у центрі, чекаючи визволення своїх міст чи сіл.

Перебування у центрі для усіх безкоштовне. Він розрахований на 200 осіб, зараз тут 180 ліжок.

До речі, тут діють суворі правила щодо неприпустимості вживання алкоголю та наркотиків — за знаходження у стані алкогольного сп’яніння чи під дією наркотиків виселяють протягом двох годин. Керівник центру навіть алкотестер придбав для перевірки мешканців.

— Багато хто хоче потрапити до нашого центру, бо тут безпечно, — зазначає Микола Васильович. — Наскільки я знаю, з державного чи комунального закладу важко виселити людей за пияцтво. А у нас приватний центр і у нас є чіткі правила перебування. При заселенні людина розписується, що з ними ознайомлена.

Волонтери підтримують центр

Центру постійно допомагають волонтери. Микола Городенський приїхав у Запоріжжя з Києва, спочатку нікого з волонтерів не знав. Знайомився за допомогою місцевих чатів. Розповідав, що вони молода команда волонтерів, яка хоче допомогти людям і просив, за можливості, допомогти.

— Люди приносили посуд, теплі речі, — розповідав Микола Васильович. — Я дав оголошення в корпоративному чаті компанії, в якій працюю, і кожен працівник вислав у Запоріжжя посилку з речами.

Був період, що ми з “Нової пошти” по 2-3 рази на день привозили автомобілем посилки. Завдяки тому, що люди відгукнулися, ми змогли забезпечити переселенців необхідними речами.

Центру також передавали овочі, фрукти, продукти харчування — м”ясо, яйця. Члени Асоціації кондитерів Запоріжжя 1 червня радували дітвору власноруч виготовленими смаколиками. А в Міжнародний день торта 20 липня 2022 подарували величезний торт.

Допомагали як організації, так і окремі волонтери — особливо Наталія, Олександр, Кирило Дядя. Найбільше допомоги центр отримав від БО «Карітас-Маріуполь», БФ «Клініка святого Миколая», БФ «Черіті ЮА», Центр соціальних служб м.Запоріжжя, БФ «Ти не одна» та багатьох інших, — розповів Микола Городенський.

Керівнику довелося трохи похвилюватися за долю Центру восени 2022 року — через арешт рахунків компанії-засновника була перспектива взимку залишитися без опалення. Мешканці написали листа Президенту України Володимиру Зеленському, в якому описали ситуацію і зазначили, що їм дуже потрібен цей Центр. І питання було оперативно вирішене з допомогою місцевої влади та голови Запорізької РДА Олега Буряка.

Зараз у “Центрі допомоги Запоріжжя” вже не така плинність мешканців, як була напочатку — коли люди трохи поживши тут, прямували далі у більш безпечні місця. Зараз у Центрі мешканці наче одна велика сім’я.

Гуртом вони навели лад на території поруч з будівлею. Так тут з’явилися дитячий та спортивний майданчики, палісадник з квітами, клумби, площадка для сушіння білизни, гойдалки, місце для паління. А ще великий стіл, за яким можна попити вранці каву.

Для мешканців — як дорослих так і дітей — тут проводиться дуже багато різноманітних заходів: тренінги, майстер-класи, поліцейські та надзвичайники проводять заняття для школярів з основ безпеки тощо.

- Наш центр - це місце, де пересічні українці змогли знайти не лише притулок, але й підтримку та надію на краще майбутнє, - зазначає керівник центру Микола Городенський. - Історія нашого Центру повна важливих кроків і подій, рішучих дій та віри у справу, яку робиш!

Сьогодні ми відзначаємо 2 роки з початку роботи нашого Центру і висловлюємо подяку всім, хто брав участь в його створенні і та розвитку. Нехай кожен день буде новим кроком до кращого майбутнього для тих, хто шукає притулок і надію.

Дякую всім, хто протягом двох років безкорисливо допомагав та продовжує підтримувати «Центр допомоги», даючи людям надію на краще майбутнє.

Фото автора та з фейсбук-сторінки Миколи Городенського