"Таких точних ударів раніше не було". Ситуація з енергетикою гірша за першу воєнну зиму: до чого готуватися

Нова хвиля російських ударів по українській енергетиці є потужнішою за ту, що розпочалася восени 2022 року. Самі удари є значно точнішими, а наслідки більш руйнівними.

Як вдається утримувати енергетичну систему від розвалу? Чи вдасться щось відновити до зими? Як, що і коли відбудовуватимуть? І де взяти на це гроші?

"Ворог знову атакує нашу енергетичну інфраструктуру!" - написав рано вранці 11 квітня міністр енергетики Герман Галущенко у фейсбуку.

Він повідомив, що цього разу росіяни атакували об'єкти генерації та системи передачі електроенергії у Харківській, Запорізькій, Львівській та Київській областях, - тобто, фактично, по всій Україні.

Пізніше цього дня стало відомо про руйнування Трипільської ТЕС - однієї з найбільших в Україні. А "Центренерго", якій належить станція, заявила про знищення росіянами 100% своїх потужностей.

Нова хвиля російських ударів по українській енергетиці почалася наприкінці березня.

Відтоді Росія завдала по Україні серію ракетних і дронових ударів, наслідки яких можуть виявитися для української енергетики найгіршими за час війни.

Під час ударів рахунок дронів та ракет ішов на десятки. При цьому наступні удари росіян часто припадали на об’єкти, які не вдалося зруйнувати під час попередніх атак.

В якийсь момент Міненерго звернулася до населення із закликом не розголошувати інформацію про наслідки ударів – місце і назви об’єктів, кількість влучень, ступінь руйнування.

Учасники ринку вже визнають, що відновити енергосистему України хоча б у тому вигляді, що був до 22 березня, буде вкрай важко – якщо взагалі можливо.

А в уряді від заперечення можливості підвищення тарифів для населення перейшли до припущення, що його навряд чи уникнути.

Що відомо про наслідки

"Таких точних і цілеспрямованих ударів, ракетних, в першу чергу, по об’єктах енергетичної інфраструктури напевне не було від початку війни", - каже про російські атаки заступниця міністра енергетики Світлана Гринчук в коментарі ВВС Україна.

Вона каже, що оцінка руйнувань триває, але пошкоджено левову частку теплової генерації. Крім того, ударів зазнала і гідрогенерація, зокрема, й найбільша на каскаді ДніпроГЕС. Там можливі пошкодження греблі, і це вже може загрожувати й екологічними наслідками.

Як заявив "Суспільному" генеральний директор "Укргідноенерго" Ігор Сирота, станцію виведено з ладу на тривалий час, а на її відновлення знадобляться "не дні і місяці", а роки.

Після ударів 11 квітня у "Центренерго" заявили, що з руйнуванням Трипільської ТЕС на Київщині компанія втратила всю свою генерацію.

"Масштаби руйнувань - жахливі. Грошима це не оцінити. Це для нас найбільший виклик за всю історію підприємства", - заявив голова наглядової ради ПАТ "Центренерго" Андрій Гота.

Трипільська ТЕС була найбільшим постачальником електроенергії у Київську, Черкаську та Житомирську області.

Крім того, 22 березня вщент була знищена Зміївська ТЕС, на Харківщині. А Вуглегірську ТЕС на Донеччині росіяни захопили ще у 2022.

Масований удар росіян по українській енергетиці. Чому саме зараз

Росія стала інакше бити по енергетиці. І ці удари ще небезпечніші - FT

Але крім об’єктів генерації – як теплової, так і гідро – пошкоджені об’єкти оператора системи передачі електроенергії – підстанції "Укренерго", які забезпечують передачу енергії від виробників до споживачів.

Найважча ситуація склалася у Харківській, Дніпропетровській, Одеській областях, де вводили графіки погодинних відключень. При цьому, як відзначає Світлана Гринчук, графіки відключень кілька разів скасовували, але їх доводилося повертати після наступних обстрілів.

"Енергетики, звісно, намагаються швидко поремонтувати те, що можливо, перенаправити схеми підключень, щоб заживити якомога більше споживачів", - каже заступниця міністра.

"Але, на жаль, пошкодження на деяких об’єктах були такого масштабу і такі наслідки, що не вдається так швидко відремонтувати, і обладнання, навіть якщо воно є в наявності, за кілька днів не заміниш", - додає вона.

Дещо більше деталей про наслідки останніх атак на енергетику дає місцева влада та представники енергетичних компаній.

У ДТЕК, найбільшій приватній енергетичній компанії, на яку до війни припадала левова частка у тепловій генерації країни, прямо назвали нові російські атаки на енергетику найбільш руйнівними за два роки війни.

Вже після першого удару 22 березня ДТЕК втратив 50% генерації, постраждали Бурштинська та Ладижинська ТЕС. Але після атаки 29 березня компанія повідомила про ще більш серйозні наслідки.

"У нас 5 із 6 ТЕС пошкоджено дуже сильно, деякі блоки зруйновано майже повністю, деякі частково", – заявив виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук в ефірі телемарафону.

При цьому у компанії, що входить до інвестиційної групи SCM Ріната Ахметова, заявили, що масштаб руйнувань є настільки "колосальним", що "без підтримки міжнародних донорів компаніям не відновитися".

Харків, друге найбільше місто країни, в якийсь момент повністю залишилося без світла. Його подачу з перебоями відновили, але, за словами міського голови Ігоря Терехова, там знищені фактично усі основні енергетичні об'єкти. При цьому йдеться не лише про електрику, але й про тепло.

Зокрема і Зміївська ТЕС "Центренерго". За словами керівника компанії Андрія Готи, все, що відремонтували на станції влітку минулого року, готуючись до зими, нині знищено. ТЕС, на якій "все понівечено", планують відновити, але терміни і вартість цього відновлення поки що невідомі.

Значних руйнувань зазнала також і "Харківська ТЕЦ-5". Її головний виконавчий директор Олександр Мінкович заявив, що навіть у разі "повноцінного фінансування робіт, допомоги з виробництвом і поставкою устаткування, процес реконструкції триватиме не один рік".

"ТЕЦ важливі як для виробництва як електроенергії, так і тепла. І якщо електроенергію ще можна якось спробувати приєднати до інших гілок, то що робити з теплом – не уявляю", - каже Анна Акерманн, аналітикиня Міжнародного інституту сталого розвитку та членкиня правління ГО "Екодія".

Очевидно, місту доведеться переходити на автономні системи опалення, оскільки відновити подачу тепла до наступного опалювального сезону просто не вдасться, заявив мер Харкова після перших оцінок руйнувань.

Як змінилися удари

Одразу після березневих російських атак на українську енергетику деякі оглядачі стали пов’язувати їх із ударами по російських нафтопереробних потужностях, називаючи їх "істеричної реакцією" на збитки у "болючому місці" Росії.

Після атаки 11 квітня росіяни теж заявили про "помсту".

"Удари були завдані у відповідь на спроби київського режиму нанести збитки об'єктам нафтогазової галузі та енергетики Росії", - повідомили в російському міноборони.

Проте енергетики та експерти кажуть, що українська енергетична система була і залишається однією із головних цілей для росіян, які мають на меті знекровити економіку України та залякати населення.

"Ці атаки не треба пов’язувати із якоюсь помстою за те, що в них нафтопереробні потужності уражені чи ще щось", - каже Марія Цатурян, директорка з комунікацій НЕК "Укренерго" в коментарі ВВС Україна.

Атаки були добре підготовлені заздалегідь, конкретно цілеспрямовані по певних об’єктах. Їхня мета – повний колапс української енергосистеми.

"Те, що їм не вдалося зробити у 2022-2023 роках, вони намагаються з’їсти по шматках", - пояснює представниця "Укренерго".

За словами Марії Цатурян, стратегічна мета росіян - тотальний колапс української енергосистеми – не змінилася від початку війни.

Але змінилася тактика.

Від попередніх атак росіяни зберегли тактику обстрілювати саме ті електростанції, які важливі для балансування системи у періоди найбільшого споживання - вранці та ввечері, каже Цатурян.

Йдеться про теплові і гідроелектростанції, які здатні швидко змінювати режими своєї роботи і нарощувати чи скидати потужність в той момент, коли це потрібно за командою диспетчера.

Але якщо восени 2022 - взимку 2023 року росіяни застосовували тактику "килимових бомбардувань всіх об’єктів енергосистеми", то зараз вони "не розпиляють ці обстріли по всій країні", а потужно атакують конкретні регіони. У такий спосіб вони намагаються знеструмити і відрізати від енергоживлення великі міста і промислові регіони - Харківщину, Дніпропетровщину, Запоріжжя, пояснює речниця "Укренерго".

Але цими регіонами все не обмежується. Ударів зазнають і західні області - Львівська, Хмельницька, Івано-Франківська.

Йдеться і про інфраструктуру, яка дозволяє Україні імпортувати електрику. З одного боку, вона приходить на допомогу у скрутний момент, а з іншого – є джерелом експортних доходів у часи, коли Україна може експортувати електрику.

"З минулої зими – 2022-2023 років - росіяни намагалися це робити і частково навіть досягли успіху у від’єднанні від європейської енергосистеми", - каже речниця "Укренерго". Але, зазначає вона, ці системи з'єднані не однією лінією електропередач, а "якщо зовсім просто – не однією ниткою". Тому роз'єднати їх повністю росіянам навряд чи вдасться.

Як вдалося повернути світло після руйнування Росією енергетики України і чи це надовго

Що таке ТЕЦ і ТЕС та чому Росія хоче їх зараз знищити в Україні

Дійсно, під час минулих масованих атак росіяни намагалися відрізати регіони з генеруючими потужностями від регіонів, де їх немає, і у такий спосіб зламати мережу, каже про зміну в тактиці росіян президент аналітичного центру Dixi Group Олена Павленко. Тепер точкових ударів зазнають потужності, які забезпечують гнучкість та маневровість системи при піках і спадах споживання.

Проте екcпертка називає і ще одну мету: знайти слабку ланку в системі і вдарити по тому, де немає достатнього захисту.

"Там, звісно, є стратегія, але в першу чергу (росіяни хочуть) знайти хоч якусь дірку і далі в неї лупити. Що є незахищеним – в те й лупити".

На чому тримається система зараз

Одним із секретів стійкості української енергосистеми є елементи, які діяли ще до війни, каже заступниця міністра енергетики Світлана Гринчук. І різні класи напруги, і дуже розгалужена сітка системи передачі допомагають енергетикам "дуже швидко міняти і схеми підключення, і заживляти споживачів, а в цей час відновлювати пошкоджені об’єкти".

Українські енергетики зробили певні висновки і з першої воєнної зими, каже Марія Цатурян. Вдалося закупити і поповнити склади високовольтного обладнання, залучивши для цього понад 1,2 млрд доларів міжнародних кредитів та грантів.

"Це обладнання є, і воно щотижня їде в Україну, тобто, в нас є обладнання, є технічні можливості до ремонтів, у нас є ресурс", - каже речниця "Укренерго".

Самі ремонтні роботи в компанії здійснюють близько півтори тисячі фахівців, "які здатні швидко виконувати комплексі складні роботи з габаритним високовольтним обладнанням – починаючи від демонтажу пошкодженого до перебазування і монтажу нового".

Атаки 2022-2023 років також змусили подумати про фізичний захист енергетичних об’єктів. І цей захист й надалі будуватимуть, оскільки він показав свою ефективність.

"Не буду казати про деталі, але можу сказати, що якби цього захисту не було б принаймні на наших об’єктах, то ураження, про які ми говоримо, були б у 2-3 рази більшими і масштабнішими", - каже Марія Цатурян.

Після березневих атак в енергосистемі не було дефіциту, а обмеження для промислових та побутових споживачів були пов’язані не з дефіцитом потужностей в системі, а із пошкодженнями мережі.

Крім того, певну частку до балансу української енергосистеми імпорт європейської електрики, які, за словами Цатурян, "майже повністю завантажений", а це забезпечує доступ до 1700 МВт – "майже два атомні блоки".

"Все, що може зараз працювати, усі енергоблоки - вони працюють", - каже представниця "Укренерго".

До того ж, працюють вітрова та сонячна генерація. Наприклад, саме вони дозволили швидше відновити енергопостачання в одному із найбільш проблемних регіонів – на Одещині.

Але після атаки 11 квітня в "Укренерго" заявили, що "зараз на шальці виробництва значно менше електроенергії, ніж було ще вчора, до атаки", і для того, щобзберегти рівновагу, "потрібно розвантажити шальку споживання".

Особливо ощадливо треба споживати елеткрику ввечері - з 19:00 до 22:00.

Чи будуть відключення

Надзвичайно тепла весна дозволила Україні не лише майже на місяць раніше звичайного завершити опалювальний сезон, але й витримати удари по енергогенерації.

"Піднявши" резерви на атомних станціях як базу для генерації та залучивши імпорт і сонячну енергетику для балансу, попит поки що вдавалося покривати.

Але, як показали удари 11 квітня, це може змінитися дуже щвидко, навіть до насутпного, літнього піку споживання.

"Звичайно, ми можемо зіткнутися з проблемою дефіциту, коли буде зростати споживання", - каже заступниця міністра енергетики Світлана Гринчук.

За її словами, "до літа ми не зможемо відновити (потужності) до того рівня, що був до атаки 22 березня". Та й до зими – відновити "необхідний мінімум" буде складно.

"Ми маємо плани щодо встановлення нової генерації, яка також буде допомагати пройти і літо, і наступний опалювальний сезон. Однак пошкоджені об’єкти відновити до того рівня, що був до цієї атаки, це буде дуже складно", - каже Світлана Гринчук.

Перша воєнна зима далася Україні дуже важко, коли "енергетики робили дійсно неймовірні речі, коли вони перепід’єднувалися безкінечно різними способами і система продовжувала працювати", каже Анна Акерманн.

"Після цього було достатньо потужностей, але в якийсь момент може статися так, що їх буде недостатньо. І тоді будуть віялові відключення. Постійно. Тому що додаткових потужностей просто не буде", - прогнозує експертка.

Розподілена і "зелена" генерація як порятунок?

 

Парадоксально, але цейтнот та масштаби руйнувань в енергетиці змусили українську владу повернутися до питання кардинальних змін в енергетичній системі, на які не було політичної волі в мирний час.

Зокрема, йдеться про відмову від радянської спадщини у вигляді величезних ТЕС, і перехід до менших форм, - розподіленої чи розосередженої генерації.

Міркування прості: багато малих об’єктів важче знищити, ніж один великий. А якщо вже йдеться про нове будівництво, то воно має бути менш шкідливим для довкілля, ніж колишні вугільні гіганти.

Ще у лютому президент Зеленський заявив, що Україні треба децентралізувати і "озеленити" енергетику, щоб мінімізувати ризики блекауту в країні через чергові російські обстріли.

Після березневих ударів на потребі у новій розподіленій генерації заявив і голова правління "Укренерго" Володимир Кудрицький. Але втілити цю модель можливо лише після розв’язання проблеми боргів на ринку на десятки мільярдів гривень. Без цього очікувати на прихід інвесторів у розподілену енергетику не варто.

Але чи можливо це під час війни?

"Коли ми в "Укренерго" чуємо, що щось неможливо, ми посміхаємося, бо нам казали, що неможливо інтегруватися у європейську енергосистему", - нагадує речниця компанії Марія Цатурян події березня 2022 року, коли Україна на півтора роки раніше запланованого приєдналася до ENTSO

Так само буде і з розподіленою генерацією, впевнена вона. Бо в України немає іншого вибору, як децентралізувати енергосистему. І це можливо навіть під час війни, якщо на ринку не буде боргів. А їх "треба лікувати регуляціями" та "припинити свято можливостей не платити за електрику", каже речниця "Укренерго".

Проте, визнає вона, розподілена генерація "це не проєкт на тиждень, два і навіть не на рік", і до наступної зими енергетикам доведеться відновлювати якісь старі потужності, поки розподіленої генерації немає.

Проте проблема не стільки в боргах чи часі, в України немає коштів, "щоб цю красиву систему децентралізованої генерації красиво розгорнути і поставити", вважає Олена Павленко. А іноземні донори висунуть умову, щоб нова генерація була "зеленою" і чистою.

З одного боку, перспективність зеленого напрямку вже підтверджена самими інвесторами, які не припиняють нові проєкти навіть попри війну і нерозв’язану ще до війни ситуацію із зеленим тарифом. Вони "просто виходять на ринок і починають працювати як звичайна генерація", каже Павленко.

Але щоб перекрити найнагальніші потреби до наступної зими Україні доведеться відбудувати якусь частину ТЕС на вугіллі чи газі. А у майбутньому не варто відкидати і малі ядерні реактори, або будівництво АЕС, якщо після війни Україна хоче мати великі промислові потужності та експортувати електрику.

Із "зеленою" енергетикою є й ще одна проблема. Щоб нарощувати її, потрібно оновлювати мережі, а також мати достатні балансуючі потужності, бо енергія вітру і сонця продукується не так стабільно, як енергія із традиційного палива.

З цією проблемою складно впоратися навіть таким країнам як Німеччина, де недалекоглядно розраховували на російський газ як "баланс" до відновлюваної енергетики, зазначає Анна Акерманн.

Водночас, каже вона, цей напрямок зацікавлені розвивати муніципалітети, які бачать в цьому “і безпекову, і економічну вигоду”.

Так само на місцевому рівні може спрацювати і розподілена генерація. Щоб з неї можна було користуватися не через пару років, а за кілька місяців, варто придивитися до її можливостей роботи без підключення до мережі, в автономному режимі.

Що робити

Оскільки за наслідками атак цілком очевидно, що метою росіян є система передачі та балансуюча генерація, треба захистити їх у першу чергу, каже заступниця міністра енергетики Світлана Гринчук. А "кращого захисту для наших об’єктів, ніж ППО, немає". Саме тому для уряду "зараз завдання №1 – це посилити нашу ППО".

Звісно, каже представниця уряду, воно має працювати у комплексі із фізичним захистом об’єктів, без якого наслідки останніх обстрілів були б ще гіршими.

Ключовим, якщо не найголовнішим елементом захисту називають ППО і в "Укренерго", і експерти. Але цей фактор не залежить від енергетиків.

Виглядає, що в нинішній ситуації нема куди подітися від двох паралельних процесів – стратегічних змін у структурі енергосистеми і нагальної відбудови та підготовки до наступної зими.

Щодо можливостей відновлення, то нині, за словами Світлани Гринчук, уряд та компанії оцінюють, що можливо відновити у достатньо швидкі терміни, аби воно працювало вже до літа або до наступного опалювального сезону, де цілеспрямовано добудовувати вже розпочаті проєкти, де можна реалізувати нові, але швидко.

"На жаль, ми в таких умовах, що і рішення мають прийматися швидко, і імплементовуватися швидко. В нас немає часу на довгі стратегії. В нас задача номер один – це вижити, зберегти енергосистему працюючою", - каже заступниця міністра енергетики.

З одного боку, каже Світлана Гринчук, щоб пережити наступну зиму Україні доведеться відновлювати деякі потужності. З іншого - потрібні газотурбінні, і газопоршневі установки, відновлювальна енергетика - як велика, так і мала, розподілена.

Але вже зараз, каже вона, у відновлювальній енергетиці відбуваються інші процеси – активно встановлюються системи накопичення енергії при будівництві нових потужностей.

Крім того, є плани по встановленню сонячних панелей на об’єктах критичної інфраструктури. Ці панелі, припускає Світлана Гринчук, можуть почати працювати до наступного опалювального сезону, - "хоча б для того, щоб об’єкти, такі як лікарні, можна було зробити більш автономними, щоб вони могли працювати навіть якщо будуть якісь відключення у загальній системі".

Але, наприклад, що стосується малої атомної енергетики, то, за її словами, "до наступного опалювального сезону ми ще не зможемо ми впровадити такі рішення, але на майбутнє активно працюємо".

Також рішення на перспективу - добудова нових атомних блоків, "бо нам треба базова енергетика, ми не можемо орієнтуватися, нам погодні умови не дозволять орієнтуватися тільки на відновлювальну енергетику", пояснює заступниця міністра енергетики.

Що буде з тарифами

Нові російські обстріли української енергетики також поставили питання чи зростуть тарифи для населення.

Власне, влітку 2023 року їх таки підвищили, і пояснювали це потребою у грошах на відновлення після атак осені 2022 і зими 2023 року.

"Тарифи минулого року підвищували як наслідок масштабних атак на енергетику. Без цього рішення ми б не відновили нашу енергетику і не пройшли б зиму так, як ми її пройшли, – спокійно, стабільно і без відключень", - пояснив після першої березневої атаки міністр енергетики Герман Галущенко в ефірі телемарафону.

Тоді ж він заявив, що "наразі немає жодних проєктів або напрацювань щодо зміни тарифів".

Водночас вже у квітні в інтерв’ю Bloomberg міністр не виключив такої можливості. Він пояснив це тим, що наслідки останніх обстрілів є важчими, ніж торік.

Згодом під час телемарафону заступниця міністра Світлана Грунчук уточнила, що тарифи не зростуть до ринкового рівня, який "в рази" вищий за нинішній тариф, а компенсаційні механізму збережуться:

"Вони (компенсаційні механізми) будуть продовжені, але трошечки, напевно, доведеться відкоригувати для того, щоб у нас була можливість хоча б якось покривати те відновлення і ремонти, які необхідні".

Проте рано чи пізно, щоб "розрулити ситуацію" тарифи доведеться підвищувати, - "ми нікуди від цього не дінемося", вважає Олена Павленко. Питання лише в тому, коли це зробити і кому.

Влада має чесно говорити з населенням і бізнесом про підвищення і пояснювати, що воно буде поетапним та передбачатиме різні схеми підтримки, вважає вона. Наприклад, щоб споживач реально міг скористатися з якоїсь програми з підвищення енергоефективності, міг скоротити споживання тепла та електроенергії, і тоді навіть при підвищенні ціни не платитиме набагато більше.

"Оце мала б бути стратегією уряду негайно, зараз, до моменту, поки буде ухвалено рішення про підвищення", каже експертка.

Піднімати тарифи завжди непопулярно, каже Анна Акерманн, і жоден політик не хоче нести таку відповідальність. Так було і до повномасштабного вторгнення. Тим не менше, влітку минулого року трохи підняли. Цього разу підвищення тарифів також не уникнути - поступово і покроково це буде робитися, вважає Акреманн:

"Особливо, коли ми будемо жити в режимі віялових відключень, то ми зрозуміємо, що електроенергія – на вагу золота, і ціна енергії є дуже високою. Ми це вже зрозуміли".

А що з газом?

Після зими, яку Україна вперше пережила лише на газі власного видобутку, березневі російські обстріли змусили повернутися і до питання "а що з газом?". Щоправда, у дещо іншому контексті.

Від першої атаки в офіційних повідомленнях йшлося про "один із газових об’єктів" у Львівській області.

31 березня у Міненерго повідомили, що "вночі ворог вкотре атакував один з газових об’єктів у західному регіоні". Про повторні удари по певному енергетичному об’єкту заявляв і голова місцевої ОВА Максим Козицький.

Хоча сам об’єкт не називали, заступник міністра енергетики Микола Колісник заявив у телемарафоні, що газотранспортна система працює стабільно та виконує свої функції.

Оглядачі ж ринку припускали, що об’єктом російських атак могла стати наземна інфраструктура підземних сховищ газу, в яких Україна, а також деякі її партнери зберігають газові запаси.

Після атаки 11 квітня Міненерго повідомило про пошкодження розподільного газопроводу у Львівській та Волинській областях. А згодом у "Нафтогазі" визнали, що росіяни атакували газові сховища.

"Рано вранці 11 квітня ворог атакував два ПСГ України", - повідомили в "Нафтогазі", підкресливши, що "сховища продовжують працювати", а наслідки удару ліквідують фахівці.

У 2024 році 10-річний контракт на транспортування російського газу до Європи територією України добігає кінця, і в Києві неодноразово заявляли, що не збираються поновлювати відносини з "Газпромом". А свої газосховища Україна розглядає не лише як елемент власної енергобезпеки, але й як можливість для європейських партнерів зберігати запаси, які можуть стати альтернативою російським поставкам.

Крім бажання знайти слабкі ланки в українській енергосистемі, і "там, де можна, поламати", ударами по газовій інфраструктурі росіяни мають на меті як додатково ускладнити підготовку до наступної зими, так і відохотити європейців зберігати газ в українських сховищах, вважає Олена Павленко.

Ці сховища для Європи грають дуже важливу роль – вони не дозволять спотворювати ринок і неконтрольовано підвищувати ціни на газ. Якщо в ПСГ багато газу, на ринку спокійно і ціни не злітають вгору. А Україні вони дозволяють ще й заробляти.

У середньостроковій перспективі Україна все одно робитиме успішний бізнес на сховищах, впевнена Олена Павленко. "Тут головне, що буде у короткій перспективі, щоб на наступну зиму ця довіра з боку європейських компаній зберігалася", - зазначає вона.

Тому Україні варто бути готовою до швидкої заміни обладнання і на компресорних станціях та інших об’єктах наземної газової інфраструктури на випадок подальших атак.

Анна Акерманн звертає увагу і на ще один момент: удари по газовій інфраструктурі – це удари не лише по запасах газу, а й по тому, на чому Україна хоче подовжувати економічно триматися.

"Росіяни це розуміють. Вони б’ють не лише по енергетиці, а й по економіці – просто щоб знищити економіку".

Нині все, що продукує українська економіка, іде на фінансування армії.

Джерело: ВВС