«Розвідники у квітах» і «Розлючена вишиванка»: у запорізькому музеї відкрилася виставка яскравих сіток-картин

У Запорізькому обласному художньому музеї відкрилася виставка сіток-картин, сплетених у волонтерському центрі «Під парасолькою».

Виставка відкрилася оригінально - волонтери центру “Під парасолькою” влаштували дефіле у маскувальних сітках різного кольору. Стрічки з тканин різних відтінків використовуються для сіток в залежності  від ландшафту території, на якій перебувають військові. До речі, одна маскувальна сітка була навіть синього кольору — таку виготовляли на замовлення військових моряків.

З 2014 року волонтери центру, який заснували мама і донька Вініченко — Валентина Степанівна і Катерина, сплели вже понад 500 тис. м2 маскувальних сіток. Ними можна накрити 10 416 танків або БТРів. Так, тільки з лютого 2022 року сплетено понад 50 тис. м2.

А у травні 2022-го волонтерки сплели першу сітку-картину, яку, як і інші яскраві роботи, можна побачити на виставці у музеї. Всього в експозиції 4 великі сплетені картини, є ще й етюди — вони меншого розміру.

- Щоб утримати колектив, треба щось вигадувати, - розповідає координатор центру “Під парасолькою” Валентина Вініченко. - Не можна весь час займатися одноманітною роботою. Тому ми влаштовуємо у центрі різноманітні свята. А ще плетемо для душі сітки-картини.

До повномасштабного вторгнення рф у травні у Запоріжжі на День вишиванки кілька років поспіль проводився марш вишиванок. У 2022 році його проводити, звісно, не стали. А ми у центрі захотіли відзначити це свято.

На День вишиванки хлопці та дівчата прийшли у вишиванках. І захотіли виплести невеличку сітку-вишиванку, у традиційних червоно-чорних кольорах. Сплели клаптик. Наступного дня прийшли і вирішили, що він замалий. Зробили більше, виплели на сітці також прапор і герб. Так у нашій колекції з’явилася перша сітка-картина.

Наступною нашою роботою для душі стала сітка “Розвідники у квітах”. Історія появи цієї сіточки така. 3-річна дівчинка Кіра намалювала малюнок, який її мама назвала “Розвідники у квітах”. Ми його замотали у сіточку і відправили розвідникам.

А самі вирішили зробити сітку-картину про розвідників у квітах. Оскільки малюнка у нас не було, то Кіра зробила для нас “дубль”.

Розмір сіточки — 1,7м х 5м. Кожна хотіла вплести хоч стрічечку! Хтось зробив небо, хтось квітки, хтось — ще щось. Ми її так любимо! Вона така класна! Зробили за день, бо було натхнення — від дитини. Наступного дня я могла б з секундоміром стояти — сітки плели удвічі швидше, ніж зазвичай. Бо було натхнення!

Коли хлопці-розвідники приїздять до нас за сітками, ми пропонуємо їм знайти себе на цій картині. Вони шукають-шукають... А ми кажемо: “Та ось же розвідники, у нашоломниках”.

На картині розвідників, дійсно, знайдеш не відразу, бо вони замасковані. Від яскравої роботи волонтерок дуже важко відвести погляд. Вона дуже позитивна!

Найбільша на сьогодні сіточка-картина - “Дуби України”, її розмір складає 6,5м х 3,5м. Сіточку виплели для центру з навчання тактичній медицині “КоЛеСо”, їм треба було закрити величезну негарну стіну у підвальному приміщенні, де облаштували позиції для  бойової підготовки.

- На картині можна побачити небо, хмаринки, пшеницю, квіти, калину, жолуді з дуба, - розповідає Валентина Степанівна. - Я плела 5 ночей, на маленькому стенді. Потім приєдналася Тетяна Листопад і разом ми зробили центральну частину. Дуже хотілося, щоб на картині були відображені кольори нашого прапору. А дуб, жолуді символізують міць нашої країни, її незламність у боротьбі за незалежність.

“Дуби України” забрали на виставку в музей, а для центра “КоЛеСо” сплели іншу сіточку.

У 2023 році колекцію картин поповнила ”Розлючена вишиванка”.

- Ми за рік дуже розлютилися на орків і вирішили сплести картину із стрічок кольору “піксель”, - ділиться волонтерка і найвідоміша запорізька гідеса. - Наші захисники ходять у такій формі, а піксель ще називають “розлюченою вишиванкою”. Так і з’явилася ідея нової сіточки-картини.

Поки що таких унікальних робіт і центрі “Під парасолькою” небагато, але є ще дві сіточки-картини, які у майбутньому поповнять колекцію: “”Мальви” і”Хортиця”.  Натхненниці усіх плетених шедеврів  - Валентина Вініченко і Тетяна Листопад.

В експозиції можна бачити і менші за розміром виплетені картини, які Валентина Степанівна називає “етюдами”.

“Взагалі-то спочатку роблять етюди, а потім картини, а у нас навпаки — спочатку картини, а потім етюди”, - сміється Валентина Степанівна і пояснює: “Коли ми прийшли подивитися простір, у якому буде наша експозиція, то зрозуміли, що стіни треба прикрити картинами невеликого розміру. І ми з Танею Листопад за день сплели два етюди”.

До речі, Валентина Степанівна з Катериною, яка є авторкою унікальної технології плетіння маскувальних сіток, лише нещодавно дізналися, що вони плетуть меандри.

- Ми проводили майстер-клас в обласному краєзнавчому музеї і Зоя Харитонівна Попандопуло (відома археологиня, завідувачка відділу історії краю. - Авт.) дуже хотіла запам’ятати, як правильно плести сітку. Плете-плете і каже: “Так це ж меандри!”. Такі малюнки часто зустрічаються на виробах епохи неоліту.

Меа́ндр, як зазначає вікіпедія, — декоративна звивиста лінія, що є неперервною і формує повторюваний мотив. Меандр був особливо популярний у стародавній Греції, де використовувався для прикрашання архітектурних елементів, у мозаїці, для оздоблення посуду.

В експозиції можна також побачити маскувальні сітки, нашоломники, речі, які нагадують, що у країні йде повномасштабна війна. Також тут можна задонатити на виготовлення маскувальних сіток, бо потреби військових лише зростають, а грошей на придбання основи та тканини катастрофічно не вистачає.

І якщо раніше на пропозицію продати сітку-вишиванку керівники центру відповіли відмовою, то тепер готові продати (за пристойні, звісно, гроші)  першу творчу роботу волонтерок.

Виставка сіток-картин розмістилася поруч з виставкою військового художника Володимира Безрукова, який воював на Запорізькому напрямку, а тепер відновлює здоров’я у лікарні.

- Цікаве поєднання, - зазначила, відкриваючи виставку в.о. директора Запорізького обласного художнього музею Інга Янкович. - Творчості воїна і творчості волонтерів. І це дуже зараз важливо!

Валентина Вініченко подякувала керівниці музею за запрошення виставити в музеї сіточки-картини, щоб їх побачили запоріжці і гості міста.

- У цих картинах — душа наших волонтерів, - підкреслила Валентина Степанівна. - Творчість, без якої ми не можемо. Біля цих сіток радіємо ми, радіють хлопці, які приїздять за маскувальними сітками і кажуть: ”Вау!”. А потім на цій хвилі ми плетемо вдвічі швидше!