Олександр АНДРУЩЕНКО: Двоє біля вікна

Поетичним рядком

Подивлюся у вікно в надвечір,
На сорочку вишиту зорі.
Хмара, налаштована до втечі,
Понад обрієм бажаннями горить.

Десь її чекають всі пригоди
І дива, приховані в ночі.
З вітром хмара та дійшла вже згоди,
І не зупинити їх нічим.

Тільки всюди ще панує тиша.
Зміни непомітні, нестрімкі.
Перша зірка прогулятись вийшла,
Шле на землю промені слабкі.

Поряд ніжне дихання жіноче.
Дивимося вдвох в одне вікно.
Про любов надвечір щось шепоче.
І життя здається дивним сном.