Олександр АНДРУЩЕНКО: Тиша у борг

Поетичним рядком

Насниться інколи зненацька тиша тиш.

І серед неї дід теля пасе на лузі.

І ти у тиші, мов орел, летиш,

Де сяють сріблом промені на виднокрузі.

І чи це ти ширяєш, чи твоя душа

Наче позбавилась на час ранковий тіла,

Буття і небуття долає дивний шар

І надає хитким надіям білі крила.

Далеко тягнеться за обрії пунктир

Бажань, які колись були, але всі зникли.

Мабуть, потрапили у загадковий вир,

Коли новий недоля дарувала виклик.

Насниться інколи нам тиша без тривог.

Її п’ємо, неначе дивовижне зілля,

Котре на втіху ми отримали у борг

За наших душ знекровлених свавілля.