"Очі Ізраїлю" на кордоні з Газою попереджали про напад ХАМАС. Чому їх не послухали

Це переклад статті Еліс Кадді. Оригінал можна прочитати тут.

Їх вважають "очима" Ізраїлю на кордоні з Газою.

Протягом багатьох років цим загонам молодих жінок-призовниць ставили одне завдання: вони повинні були годинами сидіти на спостережних пунктах і шукати ознаки чогось підозрілого.

За декілька місяців до нападу ХАМАС 7 жовтня ці ознаки з'явилися: тренувальні рейди, інсценування захоплення заручників, дивна поведінка фермерів з того боку бар'єра, який розділяє Ізраїль і Газу.

Ноа (ім'я змінене) каже, що вони передавали інформацію про побачене розвідці і старшим офіцерам, але більшого вони зробити не могли. "Ми були просто очима", - каже вона.

Комусь із них було зрозуміло, що ХАМАС планує влаштувати щось грандіозне - як каже Ноа, це "була повітряна кулька, яка ось-ось лусне".

ВВС поговорила з цими молодими жінками про ескалацію підозрілої активності, яку вони спостерігали, про рапорти, які вони подавали, і про відсутність помітної для них реакції на їхні повідомлення від старших офіцерів Армії оборони Ізраїлю.

Ми також бачили повідомлення у WhatsApp, які жінки відправляли за кілька місяців до 7 жовтня, розповідаючи про інциденти на кордоні. Деякі похмуро жартували: хто чергуватиме, коли неминучий напад все ж таки станеться?

Про напад, який готується, попереджали й інші. У міру того, як з'являються нові свідчення, кількість запитань до ізраїльської влади зростає.

ВВС також поговорила із сім'ями у скорботі, які втратили своїх доньок, і з експертами, які вважають реакцію ЦАХАЛ на повідомлення цих жінок частиною ширшого провалу розвідки.

ЦАХАЛ заявив, що "зараз зосереджений на усуненні загрози з боку терористичної організації ХАМАС", і відмовився відповідати на запитання ВВС.

"Проблема в тому, що військові не звели всі розрізнені факти докупи", - каже ВВС екскомандирка одного з прикордонних підрозділів.

За її словами, інакше б вони зрозуміли, що ХАМАС готує щось безпрецедентне.

19-річна Шаі Ашрам була однією з жінок, які чергували 7 жовтня. У розмові з сім'єю, коли на задньому плані було чути постріли, вона сказала, що на базі "перебувають терористи і що буде дуже велика подія".

Шаі та ще декілька десятків солдатів служби спостереження вбили. Інших взяли в заручники.

Підпис до фото,

За словами її батька, Шаі Ашрам подобалася служба в армії

Під час атаки ХАМАС жінки на базі "Нахаль Оз", розташованої приблизно за кілометр від кордону з Газою, почали прощатися одна з одною в своїй групі в WhatsApp.

Ноа, яка в той день не була на посту і читала повідомлення з дому, згадує, що подумала: "Ось і все". Атака, якої вони давно боялися, справді сталася.

Через розташування своїх баз жінки з цього підрозділу (на івриті вони називаються "тацпітанійот"), стали одними з перших ізраїльтян, до яких добралися бойовики ХАМАС, які вирвалися з Гази.

"Наше завдання — захистити всіх жителів"

Спостерігачі цілими днями сидять в спеціальних приміщеннях недалеко від кордону і годинами дивляться на трансляції з камер відеоспостереження, встановлених вздовж роздільного бар'єра і на аеростатах, які висять над Газою.

Декілька таких підрозділів розташовані поряд із загородженням навколо Гази, інші - на різних позиціях вздовж ізраїльських кордонів. Там служать дівчата трохи молодші чи трохи старші 20 років. Вони не носять зброї.

У вільний час вони вивчають танцювальні номери, разом готують їжу чи дивляться телепередачі. Для багатьох із них служба в армії стала першим досвідом життя далі від сім'ї, і вони розповідають, що ставляться одна до одної як сестри.

Але до своїх обов'язків вони ставляться серйозно. "Наша робота - захищати всіх жителів. У нас дуже серйозна робота - ти сидиш на зміні, і тобі не можна ні примружитись, ні навіть трохи поворухнути очима", - каже Ноа.

У статті, яку опублікував ЦАХАЛ наприкінці вересня, йдеться про те, що тацпітанійот разом з елітними розвідувальними підрозділами Ізраїля "знають про ворога все".

Коли спостерігачки помічають щось підозріле, вони повідомляють про це своєму командиру і заносять інформацію в комп'ютерну систему, щоб її оцінили посадовці вищого рангу.

Генерал-майор ЦАХАЛ у відставці Ейтан Дангот каже, що тацпітанійот відіграють важливу роль: вони "натискають кнопку, коли щось не так", і деталі, які вони повідомляють своїм командирам, мають передавати по ланцюжку командування для створення повнішої картини того, що відбувається.

За його словами, від спостерігачів надходять ключові "частини головоломки" для розуміння будь-яких загроз.

Протягом декількох місяців, які передували нападу ХАМАС, високопоставлені ізраїльські чиновники стверджували, що загроза, яка надходить від угрупування, під контролем.

Але на кордоні було багато ознак того, що щось не так.

Наприкінці вересня одна зі спостерігачок в "Нахаль Оз" пише в групі WhatsApp своїм подругам з підрозділу: "Що, знову якась подія?"

У відповідь швидко прийшло голосове повідомлення: "Ти звідки звалилася? У нас уже два тижні кожен день якась подія".

Спостерігачки, з якими ми говоримо, розповідають про інциденти, які вони спостерігали в режимі реального часу за кілька місяців до 7 жовтня. Деякі з них побоювалися, що напад уже близько.

"Ми бачили, як вони щодня відпрацьовували майбутній набіг, - розповідає ВВС Ноа, яка досі служить в армії. - У них навіть був макет танка, і вони відпрацьовували його захоплення".

"У них також був макет озброєння на бар'єрі, і вони показували, як будуть його підривати, і координували дії із захоплення військових, вбивств і викрадень", - каже вона.

Еден Хадар, ще одна спостерігачка з бази, пригадує, як на початку її служби на ділянці, за якою вона спостерігала, бійці ХАМАС займалися в основному фізичними тренуваннями. Вона звільнилася в серпні, але за декілька місяців до цього помітила перехід до "справжньої бойової підготовки".

Автор фото, ВВС

На другій базі, розташованій вздовж кордону, Гал (ім'я змінено) каже, що теж помітила, що бойовики приступили до посилених тренувань.

За її словами, з камер аеростата вона спостерігала за тим, як "в самому серці Гази" побудували модель ізраїльської автоматизованої турелі на кордоні.

Декілька жінок також розповідають, що біля бар'єра (в Ізраїлі його називають "Залізною стіною") закладалися і вибухали бомби, мабуть, щоб перевірити його міцність. На кадрах, знятих 7 жовтня, теж видно сильні вибухи, після яких бойовики ХАМАС на мотоциклах негайно попрямували в проломи, які утворилися.

Колишню спостерігачку Роні Ліфшіц, яка в момент нападу ХАМАС ще служила в армії, але в той день не працювала, напередодні нападу більше за все тривожили регулярні патрулі ХАМАС на машинах, які зупинялися біля спостережних постів з іншого боку бар'єра.

Підпис до фото,

Роні Ліфшіц каже, що бачила людей, які фотографували бар'єр з боку Гази

Вона згадує, як ці люди "розмовляли, показували на камери і огорожу, робили знімки".

За її словами, за формою бойовиків вдалося визначити, що вони належать до елітного підрозділу ХАМАС "Нухба". Ізраїль заявив, що це одна з "провідних сил", які стоять за нападом в жовтні.

Розповідь Роні збігається з думкою іншої жінки, яка перебувала на базі та поговорила з ВВС.

Емодзі та гіфки

Деякі зі спостерігачок також розповідають про частіші спроби перетнути загородження.

У повідомленнях, якими поділилася з нами одна з солдаток, згадують фургони на кордоні, а також випадки, коли ЦАХАЛ зупиняв людей, які намагалися перетнути бар'єр і потрапити в Ізраїль. За її словами, спостерігачки вітали одне одного з такими перехопленнями за допомогою емодзі сердечок і гіфок.

У повідомленні, яке спостерігачка Шахаф Ніссані відправила своїй мамі в липні, вона пише: "Добрий ранок, матусю. Я закінчила зміну, і у нас була (спроба перейти кордон), але ця подія була дуже нервова... ніби це була подія, з якою ніхто ніколи не зіштовхувався".

Жінки також почали помічати дивні зміни в поведінці людей на прикордонних територіях.

За їхніми словами, фермери з Гази, ловці птахів і пастухи з отарами овець стали підходити до прикордонної загорожі ближче. Зараз спостерігачки думають, що ці люди збирали розвіддані перед нападами.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Спостережна вежа ХАМАС на кордоні з Ізраїлем

"Ми знаємо кожного з них в обличчя і точно знаємо їхній розпорядок дня і години роботи. І раптом ми почали бачити незнайомих нам птахоловів і фермерів. Ми бачили, як вони переходять на нові території. Їхній розпорядок дня змінився", - каже спостерігачка Авігайль, яка попросила про анонімність, щоб розповісти про те, що вона бачила.

Ноа також пам'ятає, що вони підходили "все ближче і ближче" до бар'єра.

"Птахолови ставили свої клітки просто на паркан. Це дивно, тому що клітку можна поставити де завгодно. Фермери також спускалися прямо до паркану в місці, де нічого не росте і де нічим зайнятися, крім як збирати інформацію про систему і з'ясовувати, як її можна подолати. Нам це здавалося підозрілим. Ми постійно обговорювали це", - каже вона

Не всі наші співрозмовниці усвідомлювали, наскільки важливим є те, що вони спостерігали.

За словами однієї з них, ХАМАС завжди готується до активних дій, і деякі жінки не припускали, що тривають приготування до нападу настільки масштабного, як атака 7 жовтня.

Декілька спостерігачок, які серйозно побоювалися великої атаки, розповіли ВВС, що, на їхню думку, до попереджень не прислухалися.

За словами Роні, помітивши фургони на кордоні, за правилами вона мала попередити свого командира і продовжувати спостереження допоки машини не покинуть її ділянку, а потім занести дані в комп'ютерну систему, звідки їх "передавали далі".

Але, за її словами, вона поняття не має, куди насправді йшли ці повідомлення.

"Ймовірно, в розвідку, але чи роблять вони щось з цим чи ні, я не знаю", - каже вона. - Ніхто не відгукнувся у відповідь на наші повідомлення".

Ноа каже, що втратила лік поданим рапортам. У її підрозділі всі "ставилися до цього серйозно і передавали інформацію, але в результаті вони (люди за межами підрозділу) нічого не робили".

Автор фото, ВВС

Авігайль каже, що навіть коли на базу приїжджали керівники, "ніхто не говорив з нами, не питав нашої думки і не розповідав нам, що відбувається".

"Вони просто приїжджали, давали завдання і їхали", - каже вона.

"Навіщо ми тут, якщо нас ніхто не слухає?"

За словами Гал, яка була командиркою свого підрозділу, спостерігачі передавали їй інформацію, яку вона потім відправляла своєму керівнику.

Але хоча ця інформація і включалася в "оцінку ситуації" (коли командування бази обговорювало звіти, які надіслали спостерігачі), здавалося, що крім цього нічого не робиться, каже вона.

Деякі наші співрозмовниці розповідають, що ділилися зі своїми сім'ями розчаруванням і тривогою.

Матір Шахаф, Ілана, згадує, як вона сказала: "Навіщо ми тут, якщо нас ніхто не слухає?"

"Вона сказала мені, що дівчата бачать, який тут безлад. А я запитала: "Ви скаржитесь?" І я не дуже добре розумію, як влаштована армія, але я зрозуміла, що діяти треба не на базі, а вище", - каже вона.

Але не дивлячись на занепокоєння Шахаф, її сім'я, як і інші, повністю довіряла армії та ізраїльській державі і вірила, що навіть якщо щось і планується, ЦАХАЛ швидко з цим розбереться.

Підпис до фото,

Шахаф (зліва) на фото з матір'ю

"В останні місяці вона знову і знову повторювала, що буде війна, ось побачите. А ми сміялися над нею, казали, що вона перебільшує", - згадує Ілана, роблячи глибокі вдихи між словами.

Шахаф стала однією з перших жертв 7 жовтня, коли ХАМАС захопив "Нахаль Оз".

Цей день став найбільш смертоносним в історії Ізраїлю: за даними канцелярії прем'єр-міністра, загинуло близько 1300 людей, а 240 взяли в заручники.

За даними міністерства охорони здоров'я Гази, підконтрольного ХАМАС, в результаті повітряних і наземних атак, здійснених Ізраїлем у відповідь на напад, в Газі загинули понад 23 тисяч людей.

Хоч на той час вони про це не знали, не тільки тацпітанійот вказували на тривожні явища, і їхні спостереження не були єдиною інформацією про те, що по той бік кордону щось відбувається.

New York Times пише, що в ізраїльських чиновників більш ніж за рік до нападу 7 жовтня був на руках детальний документ з описом планів ХАМАС. Але його вважали нереалістичним і таким, що відображає радше амбіції угрупування, ніж його можливості.

За три місяці до нападу ветеранка-аналітикиня ізраїльського розвідувального Підрозділу 8200 попередила, що ХАМАС провів інтенсивні навчання, які нагадують описані в тому документі, але її побоювання теж відкинули, повідомляє газета.

Інформація про навчання, які проводили ХАМАС та інші озброєні угрупування, також публікувалася в соцмережах, показало розслідування ВВС в кінці листопада.

Жінкам "не надали належної уваги"

"Ознаки були, - каже генерал-майор у відставці Ейтан Дангот. - Якщо зібрати їх докупи, можна було прийняти рішення раніше і зробити щось, щоб зупинити це. На жаль, цього не зробили".

Він каже, що хоч повне розслідування ще не провели, ясно, що звіти спостерігачів "не отримали належної уваги".

"Іноді це пов'язано із самовпевненістю старших офіцерів... "Добре, я вас почув, але я знаю краще за вас. У мене є досвід. Я старший. У мене є стратегічна картина, і це не може бути тим, що ви мені кажете", наприклад, - каже він.

"А іноді це може бути і шовінізм. У розвідці необхідно разом сидіти за столом, збирати інформацію, а потім вибудовувати пазл. Якщо ви хочете знати, що відбувається насправді, ви повинні сидіти з цими людьми, уважно слухати, що вони кажуть, як вони це аналізують".

Бригадний генерал Амір Авіві, колишній заступник командира дивізії в Газі, не вважає, що справа в сексизмі, але погоджується, що варто було би зробити більше, щоб врахувати побоювання спостерігачок.

"Я не можу точно сказати, не можу сказати, як мало бути, - каже він. Ми чекаємо, що коли люди на кордоні виконують свою роботу і в них є побоювання і вони бачать речі, які треба розглянути і оцінити, їх треба вислухати. Тому що вони професіонали. Саме вони - очі батальйону, бригади і дивізії".

За його словами, "найбільшим провалом" став висновок про те, що Ізраїль успішно стримує ХАМАС, що "так, вони тренуються, так, у них є план, але вони не збираються його виконувати".

ЦАХАЛ обіцяє провести розслідування в майбутньому, а у відповідь на запит ВВС відповів: "Такі питання будуть розглянуті пізніше".

Спостерігачки по-різному відповідають на питання, чому до їхніх даних не прислухалися. Але Авігайль поділяє думку деяких наших співрозмовниць: "Це тому, що ми - нижча ланка в системі... тому що наше слово вважається менш професійним".

"Усі бачать в нас тільки очі, вони не бачать в нас солдатів", - каже Роні.

Через три місяці після нападу ті з тацпітанійот, які залишилися живі, а також сім'ї загиблих дівчат намагаються примиритися з тим, що сталося, очікуючи на розслідування.

У спальні Шаі Ашрам на туалетному столику висять військові берети, стоять малюнки і фото її у військовій формі.

Її батько Дрор каже, що іноді заходить в кімнату і плаче.

Підпис до фото,

Батько Шаі Дрор каже, що відчуває "заздрість", коли бачить інших дівчат-солдаток з батьками

"Вона дуже любила свою роботу. Вона любила армію, їй подобалося служити, - каже він. - Я працюю таксистом і збираю людей з вокзалу, і коли я бачу дівчину-солдатку, яку забирає батько, мені стає боляче. Я заздрю".

"Це супроводжує мене скрізь"

У домі своїх батьків Ноа кожен день дивиться старі відео з соцмереж, на яких її подруги співають і танцюють на базі. Кожну ніч вона спить на дивані, боячись залишитись наодинці в своїй кімнаті.

"Мене супроводжує це всюди - в нічних жахіттях і думках, я не сплю, у мене немає апетиту, - каже вона. - Я вже не та, що була раніше".

Прокручуючи чат в WhatsApp з іншими тацпітанійот, вона називає їхні імена і додає: "вбита" чи "викрадена".

На її базі "Нахаль Оз" кімната, де працювали тацпітанійот, тепер зруйнована, а екрани, на яких вони спостерігали, як ХАМАС готується до нападу, згоріли та погасли.

У "Нахаль Оз" бойовики ХАМАС вбили десятки людей.

Серед загиблих багато тих жінок, які так уважно спостерігали за кордоном ізраїльської держави і непокоїлися - хоч і знаючи про велику міць і ресурси Ізраїлю - що одного разу дещо подібне може статися.

За участі Ідана Бен Арі

Дизайн Турала Ахмедзаде, Метта Томаса і Джеррі Флетчера

Під редакцією Самуеля Хорті