Чому численні скандали не завадили Роберту Фіцо знову стати прем'єром і проросійським голосом в ЄС
19 грудня 2023 11:40
Політик, якому управління країною необхідне для власного захисту.
Відвертий популіст, якому вірять виборці. Політичний тактик, який непомітно змінює свої вектори. Це — Роберт Фіцо, який нещодавно знову обійняв крісло прем'єр-міністра Словаччини.
Свою політичну кар'єру Роберт Фіцо почав у 22 роки у Комуністичній партії Чехословаччини. Він розумів: щоб мати успіх, потрібен вплив. За кілька років Фіцо вже пройшов до парламенту.
У період, коли Словаччина стала незалежно, зневірені комуністичним режимом словаки чекали змін і охоче вірили політикам, які проголошували найвищою цінністю «соціальну державу». Роберт Фіцо у своїх виступах постійно наголошував, що держава повинна краще піклуватися про людей. Він говорив про якісну медицину, вищі зарплати та пенсії, перспективи для молоді. Чимало словаків вважали, що він є тим політиком, який допоможе побудувати краще життя в країні. На хвилі сподівань людей росла популярність Фіцо.
«Роберт Фіцо — цинічний прагматик і технократ влади. Він „homo-politicus“, який готовий сказати все, що захоче почути його аудиторія», — так описує Роберта Фіцо словацький журналіст Петер Барді.
Фіцо завжди був ідейним драйвером. Коли стало затісно в одному човні з комуністами, він вирішив створити власну політичну силу, без перебіжчиків з інших партій і без причетних до корупційних скандалів людей. Одночасно із вступом Словаччини в ЄС, Фіцо активно готувався до парламентських виборів. Він жорстко критикував економію, яку словацький уряд запровадив в медицині та освіті. Це була тригерна точка для словаків, яку Фіцо перетворив на перемогу партії Smer на парламентських виборах 2006 року. Сам він на чотири роки став прем'єром Словаччини.
Вже через декілька років ключовим фактором перемоги на виборах стає антиміграційна політика. Фіцо це подає як «захист інтересів словацького народу».
«Ті, хто голосують за мігрантів, голосують проти своєї власної країни», — заявляв Роберт Фіцо.
Політичну долю Фіцо підкосив 2018 рік, коли сталося резонансне вбивство журналіста Яна Куцяка і його нареченої. Репортер сайту новин, Куцяк зосереджувався здебільшого на розслідуванні податкового шахрайства кількох бізнесменів, пов’язаних зі словацькими політиками найвищого рівня. Його вбивство спричинило масові антикорупційні протести, і Фіцо був змушений піти у відставку. Політичні опоненти звинувачували Фіцо у створенні «держави мафії».
Підозри у хабарництві та зловживанні владою переслідують Роберта Фіцо протягом всієї його політичної кар'єри. Коли журналісти запитували у прем'єра Фіцо щодо звинувачень про розтрату коштів його урядом, він зухвало відповідав: «Деякі з вас — брудні антисловацькі повії, і я відповідаю за свої слова. Ви не інформуєте, ви боретеся з владою!»
Лідер Smer є вправним тактиком. За тридцятирічну кар'єру він успішно лавірував між проєвропейськими позиціями та люто націоналістичною, антизахідною риторикою. Остання призначена для внутрішнього споживача в Словаччині. Часті зміни векторів необхідні Фіцо, щоб втриматися у владі. Він завжди відстежує громадську думку і реагує на зміну політичних реалій.
Найбільшою поразкою в політичній кар'єрі Роберта Фіцо був програш 2014-го на президентських виборах. На перегони він йшов підбадьорений успіхом у своїй урядовій кар'єрі. Однак перемогу здобув головний конкурент — безпартійний Андрей Кіска, котрому виграти допомогла репутацією політичного новачка, не заплямованого звинуваченнями в корупційних діях.
Для Фіцо це був час, щоб підготувати своє повернення у владу. Усі прорахунки тодішньої влади він використовував, аби підривати прозахідний курс уряду, водночас укріплюючи цим позиції власної партії. Він переконав словаків, що його партія Смер здатна стабільно керувати, попри корупцію та беззаконня, які процвітали за його попереднього правління.
Після оголошення дострокових виборів цієї осені проросійська партія Смер виборола чверть місць у парламенті, а її ватажок знову опинився у кріслі прем'єра. Під час цих передвиборчих перегонів Фіцо вдавався до проросійської тактики дезінформації і звинувачував війну в Україні у зниженні рівня життя словаків. Фіцо запевняв виборців, що його уряд поставить інтереси Словаччини та словаків на перше місце, чого не роблять багато європейських країн.
Ось як охарактеризував Роберта Фіцо соціолог з Братиславського інституту політики Міхал Васечка: «Фіцо — це технік влади, безсумнівно, найкращий у Словаччині. Наразі він не має аналогів».
Використовувати всі можливі інструменти, щоб повернутися у владу, було для Роберта Фіцо та його соратників критично важливо. 2020-го року лідера Смер покинули численні союзники. Політичних соратників він шукав в Росії та Сербії. Це сталося після початку кримінального розслідування корупційних мереж, які виросли у Словаччині за шість років його правління — у 2012−2018 роках. Слідчі органи звинувачували Роберта Фіцо в підриві демократичних інститутів країни з метою побудови «мафіозної держави». Згодом частину звинувачень відкинули.
Прагнення Фіцо до влади має прагматичний вимір: полегшити помсту тим, кого він вважає своїми ворогами, і захистити себе та своїх людей від потенційного переслідування. Як тільки цієї осені Фіцо повернувся в прем'єрське крісло, одним із перших його кадрових рішень стало звільнення керівника словацької поліції Стефана Хамрана.
«Фіцо потрібна влада, щоб захистити себе та своїх людей від усіх цих розслідувань, і єдиний спосіб зупинити їх — утримати владу», — вважає Петер Барді, словацький журналіст.
Замість кримінального переслідування Фіцо та його однопартійці тепер будуть захищені політичною недоторканністю. Обіцяючи професіоналізм, досвід і стабільність, Фіцо опинився на вершині політичної драбини. Він зумів переконати словацьких виборців допомогти йому туди піднятися.
«Якщо вони продовжуватимуть так, то Словаччина може завершити ще гірше, ніж Угорщина, і нас вважатимуть чорною дірою Європейського Союзу», — вважає Томаш Козьяк, словацький політолог.
Ще кілька місяців тому Словаччина була одним із найсильніших спонсорів України, допомогаючи зокрема військовим озброєнням. З приходом Роберта Фіцо до влади вчетверте можна покладатися хіба що на гуманітарну допомогу. Натхненний своїм угорським сусідом Віктором Орбаном, Фіцо виступає проти антиросійських санкцій ЄС і за припинення постачання зброї. Він підштовхує Київ до переговорів з Москвою. В його риториці є відверто проросійські наративи.
«Я вважаю, що війна в Україні розпочалася не рік і два місяці тому, а розпочалася у 2014 році, коли українські фашисти вбивали людей російської національності в Україні. Я досі вважаю, що американці воюють через українських солдатів з Росією», — заявляв Фіцо.
Слід згадати й те, що Фіцо навіть сумнівається у фактах геноциду в Бучі. Він також публікував у соцмережах секретні дані про транспортування через Словаччину комплексів С-300. Крім того, він пообіцяв накласти вето на вступ України до НАТО. Тож публічна Фіцо риторика послаблює єдність Заходу щодо України. З іншого боку, у Словаччини майже немає впливу в ЄС. До того ж фінансові важелі Брюсселя ефективніші за театральні постановки.