Яскраві ліки для душі: у Запоріжжі вдруге відкрили виставку акварелей, яка минулого разу пропрацювала день

У Запорізькому обласному художньому музеї відкрили виставку творів художниці Лариси Єрмак-Долгової «Акварелі», яка має цікаву історію - вона стала останньою перед широкомасштабним вторгненням армії рф.

- Ця виставка — продовження моєї персональної виставки, присвяченої 30-річчю творчої діяльності, - розповіла перед відкриттям Лариса Єрмак-Долгова. - Зібрані роботи майже за 30 років, починаючи з студентських, які можна побачити у вітринах. З кожного року відбирала найкращі. Працюю у жанрах реалізму, імпресіонізму, також експериментую в різних техніках.

Був у мене якось випадок — я зробила натюрморт “Метаморфози”. Його побачив Анатолій Якович Якимець, підійшов до мене і каже: “Приходь до мене у майстерню, навчу, як писати натюрморти”. Це було так смішно! Сказала: “Добре, домовились, прийду!”

А я ще хочу таку концепцію ввести, що акварель — це не графіка, а живопис. Усталене ж поняття — раз папір, то графіка. Намагаюся бути живописцем!

За словами художниці, за ці роки був час, коли вона писала мало - приділяла багато уваги сину, сім’ї. Потім син підріс і з’явилося більше часу для творчості, для плідної праці.

- Персональна виставка повинна була відкритися у грудні 2021 року. Потім терміни здвигалися і так досунулися до 23 лютого 2022 року. Відкрили її в музеї, а наступного дня почалася повномасштабна війна. Я була з тих, хто не вірив, що буде вторгнення. Була впевнена, що це тільки страхи, що нас просто лякають. І навіть уявити собі не могла, що воно так усе розгорнеться.

24-го заступала на добове чергування у Концерні “Міські теплові мережі”. Пам’ятаю, на роботу ми усі прийшли у стані шоку. За свою виставку я зрозуміла, що все, вона працювати більше не буде. Тобто відкрилась і закрилась. Потім, коли була можливість, приїхала в музей, забрала роботи з вітрин, щоденник художниці. Картини в рамах залишила в музеї.

- Ларисо,  зараз на виставці “Акварелі” більше робіт?

- Так, тоді було близько 100, зараз вона трохи більша - приблизно 120. Доповнила роботами, намальованими під час війни. Першу, яку назвала “Наша весна”, написала про Маріуполь. Її на виставці немає, на відкритті я подарую цю роботу музею. Вона брала участь у благодійному аукціоні у Великобританії. Організатори запрошували мене на відкриття, але я прогавила з датою. Тому ця робота буде в музеї. А у Великобританії друкували з мого дозволу постери і продавали їх, кошти збирали на підтримку України.

Після цієї роботи був, за словами акварелістки, “довгий період тиші”. У вільний від роботи час Лариса волонтерила — плела сітки та кікімори у Волонтерському центрі “Паляниця”, разом з колегами плела нашоломники на роботі, в’язала носки. А от настрою на малювання не було. І це можна зрозуміти — Лариса відома як авторка яскравих квіткових композицій та спокійних “натурних” пейзажів.

А одного разу вона побачила, як хтось приніс у “Паляницю” гілочку з бавовною, яка є одним  із символів нашого спротиву. Попросила і їй принести таку. Так і народилася серія “Квіти війни”.

Згодом з’явився етюд з натури “Вербна неділя”. І, зрештою, Лариса повернулася до своїх пензликів, фарб та води. На річницю початку повномасштабної війни у столичній галереї “Митець” відкрилася виставка “Відчуття від лютого”, на яку запорізька мисткиня представила свою дуже щемливу роботу “Кардіограма війни”.

Дивишся на неї  і серце кров’ю обливається: авторка зобразила одну з найчорніших сторінок для Запоріжжя в історії українсько-російської війни - приліт ворожої ракети у будинок по Соборному, 151.

- Назва виставки породила такий сюжет, - ділиться Лариса. - Кардіограма — це як ми відчуваємо цю війну. Я взагалі люблю тематичні виставки — коли треба подумати над ідеєю, над концепцією роботи. Я не могла перемальовувати світлини про війну, які були у інформаційному просторі. Хотіла щось зробити про особисте відчуття. І виставка співпала з моїм бажанням.

Потім була участь у музично-художній акції “Арт-підтримка”, яка у 2022-му півроку проводилася у Виставковій залі Національної спілки фотохудожників. Майстри пензля представляли свої роботи на виставці-продажі, а музиканти давали концерти. Кошти збиралися для Запорізького військового госпіталя.

Лариса також взяла участь у арт-проєкті “Броня” - розмалювала військові каски, які організатори потім продавали на аукціоні по збору коштів для ЗСУ.

А ще у 2022 представила свою роботу на бієнале “Море акварелі”, яке повинно було проводиися в Одесі, а проходило в Києві. У цьому році Лариса Єрмак-Долгова стала учасницею всеукраїнської виставки “Подих акварелі” у Борисполі і пленеру на Закарпатті. Тобто, художниця повернулася до творчості, яка надихає і зцілює.

Відкриваючи виставку “Акварелі”, в.о. директора обласного художнього музею Інга Янкович назвала Ларису Єрмак-Долгову дивовижною художницею, яка є справжньою чарівницею, тому що, за словами Інги Адольфівни, “таке з фарбами може виробляти лише чарівниця”.

- З акварельними фарбами знайомляться ще в дитинстві, але ця художниця вміє приборкати стихію води, примхливу стихію акварелі і творити з фарбами дива”, - підкреслила Інга Янкович. Нагадавши, що цю виставку в музеї вони відкривають вдруге, керівниця музею висловила сподівання, що це відкриття буде щасливим і багато відвідувачів зможуть насолодитися яскравими роботами художниці.

- Дійсно, ця виставка вже відкривалася, - зазначила авторка експозиції, кураторка виставки, старша наукова співробітниця музею Ольга Дворна. - Але вона була в іншому форматі. Зараз ми її знову відкриваємо і я можу сказати, що цій виставці 625 днів. Кожна виставка має свою історію, як вона створювалася. Але ця особлива.

Я дякую пані Ларисі, що дочекалася цієї виставки. Бо коли почалася повномасштабна війна і ми її зняли, вона сказала: “Не переживайте. На День перемоги ми її зробимо!”.

Вважаю, що ми наближаємо перемогу своєю працею, і цією виставкою теж. На нашу Перемогу ми обов’язково зробимо масштабну виставку. Колекцію робіт, написаних під час війни, музей вже почав створювати. Вони дуже емоційні, осмислені, з глибоким змістом. Будуть в експозиції і роботи Лариси Єрмак-Долгової, які художниця передасть музею.

На відкриття персональної виставки зібралося багато колег, друзів, знайомих акварелістки, а також чимало шанувальників мистецтва запорізьких художників. З відкриттям виставки Ларису першим привітав відомий письменник, поет і журналіст Пилип Юрик, який присвятив художниці вірш. Свого часу Лариса написала портрет Пилипа, і як він зазначив, “долг платежом красен”.

Багато гарних слів про винуватицю урочистостей з побажанням творчих успіхів сказали художники Анатолій Якимець, Наталя Коробова, яка подарувала гілочку з бавовною) і Вадим Мітков, журналістка Інеса Атаманчук, старша наукова співробітниця художнього музею Тамара Гончаренко, головна хранителька фондів Алевтина Медведєва, військовослужбовець ЗСУ Віктор Кривоносов (позивний "Дзвонар"), який на момент вторгнення російських окупантів працював у Національному заповіднику “Хортиця”, представники волонтерського центру “Паляниця”.

Крім теплих слів гості дарували художниці яскраві осінні квіти. Своєю чергою Лариса Єрмак-Долгова зробила подарунки обласному художньому музею — вручила Ользі Дворній свою акварель про Маріуполь “Наша весна” і каталог І міжнародного фестивалю у м. Прага (2018), на якому робота Лариси “Хортиця” увійшла до ТОП-100 кращих акварелей.

Розповідь кураторки виставки

Особливе місце в творчості займають квіткові натюрморти

- В експозиції представлено більше 120 робіт Лариси Єрмак-Долгової, написаних зі студентських років до сьогодення. Вони різні за розміром: від mini-акварелей Хортиці (5х12мм) до великоформатних пейзажів, натюрмортів, портретів. Представлено багато пленерних етюдів, які часто стають матеріалом для подальших картин, - розповідає Ольга Дворна. - Просторові, сповненні життя пейзажі вражають: «Сріблястий день на Дніпрі» (2019), «Дорога до Сивашу» (2020), «З гори Тростян, або квітне іван-чай» (2020), «Дорога до стародавнього міста» (2020). Краєвиди захоплюють глибиною природного простору.

Художниці з легкістю вдається передати будь-який стан природи, чи то спекотне полуденне повітря в роботах «Козаки на Хортиці» (2018-2019), етюди Греції (2021), етюди Туреччини (2020), чи вологу атмосферу після щойно пролитого дощу - «Дощовий день у Львові» (2014).

Мариністичні твори «Шторм» (2022), «Хвиля» (2020), «Збирачі морських їжаків» (2022) чудово вдаються художниці. «Коли я пишу море, я згадую його запахи, звуки прибою, і все, що мене оточувало тоді: вітер, співи птахів, - це допомагає мені проживати і передавати атмосферу того моменту», - ділилася Лариса Єрмак.

Особливе місце в творчому доробку Лариси Єрмак-Долгової займають квіткові натюрморти, красу яких оспівує художниця: «Дев’ять півоній» (2020), «Букет троянд» (2020), «Букет півоній» (2019). Вони приваблюють вишуканістю, свіжістю емоцій, виступають неначе лірична оповідь життя.

Це жанр, в якому зображувальні об’єкти можна рухати та конструювати за власним бажанням, як то «Святковий натюрморт» (2016), диптих «Шипшина» (2021), «Бузок та фрукти» (2017).

Численні закордонні пленерні подорожі представлені багатьма етюдами: архітектурні міські пейзажі вуличок Урбіно (2017), «Берег Соренто» (2017), «Церква святого Миколая в Ліменосі» (2019), «Грецька серія» (2021), «Італійська серія» (2019), «Туреччина» (2020)…

Художниця приділяє багато уваги своєму рідному місту. Незалежно від пори року, погоди, вона надихається краєвидами і повітрям легендарної Хортиці. Тому бачимо велику кількість етюдів, скетчів, на які витрачається мінімальний час, щоб встигнути зловити різний стан та настрій улюблених природних куточків, але при цьому вона звертає увагу на деталі, нюанси.

Повномасштабна війна змінила наше життя, відбувається переосмислення цінностей, трансформування людей та уявлень на події. На початку весни 2023-го Лариса Єрмак-Долгова створила цикл картин «Квіти війни»: «Небесна бавовна», «Бавовна до сонця», «Бавовна до землі», «Бавовна до зірок», «Вербна неділя». Це повернення її до творчості і неустанна подяка, безмірна вдячність Збройним силам України за те, що ми живі.

Картина «Кардіограма війни», - це жахіття війни, руйнування історичного центру Запоріжжя, долі багатьох мирних мешканців нашого міста.

Пані Лариса з початку війни і дотепер продовжує займатися волонтерською роботою та бере участь в благодійних мистецьких проектах в Запоріжжі, Києві, Умані, закордонних доброчинних аукціонах на підтримку наших військових та людей окупованих регіонів України.

«Я художник, я люблю сам процес створення картини, я цим живу і надихаюсь, - каже Лариса, - для мене творчість, це велика праця і велике щастя. І зараз творчість мені дозволяє наповнювати своє життя яскравими подіями та трохи надихати інших».

Українське мистецтво повинне жити під час миру і під час війни, та кидати виклик сьогоденню. Найкраще, що може робити митець, - це продовжувати творити і своєю енергією створювати захисне коло духовної оборони, допомагати військовим наближати Перемогу. Кожен працює на своєму місці. Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!

Виставка робіт відомої акварелістки триватиме до 10 грудня. Запрошуємо всіх поціновувачів цього прекрасного мистецтва надихнутися, закохатися у дивовижні акварелі в нашому художньому музеї.

Фото авторки