50 років тому помер Джон Толкін. У створеному ним всесвіті орків вдалося перемогти, а Мордор — знищити: сім цитат, найближчих українцям

 Пів століття тому, 2 вересня 1973 року на 82-му році життя помер Джон Руел Рональд Толкін, британський письменник і професор-філолог, який подарував світові Володаря перснів — трилогію, що разом з низкою інших його книг є одним з найпопулярніших і найвпливовіших творів у жанрі фентезі.

Створений Толкіним епос про велику війну добра і зла в Середзем'ї - вигаданому світі гобітів, орків, ельфів, гномів, чарівників і людей — досі залишається феноменально популярним. «Можливо, найвидатніша історія з будь-коли розказаних», — так трилогію Володар перснів охарактеризувало в 2022 році британське видавництво Penguin Books у своєму списку 100 найкращих книг усіх часів, складеному з урахуванням думок читачів. У 2019 році BBC включила цей твір у свою добірку 100 романів, що надихають найбільше, а британська The Times ще в 2008 році поставила Толкіна на шосте місце в списку 50 найвидатніших британських письменників після 1945 року.

Оксфордський професор і знавець давньоанглійської мови, Толкін десятиріччями створював свій світ з винайденими ним самим мовами для кожного з фентезійних народів і максимально деталізованою власною міфологією, що охоплювала тисячі років. Чимало літературознавців роками ламають списи щодо того, наскільки великим був вплив найбільших потрясінь ХХ століття — Першої і Другої світових війн — на книги письменника. Першу з них він бачив на власні очі: у 1915 році, закінчивши університет, Толкін добровільно записався до лав армії і вже у 1916-му опинився в окопах битви на Соммі - однієї з найбільших і найкривавіших в усій Першій світовій війні. Хоча письменник втратив у ній багатьох найближчих друзів, самому йому пощастило вижити: через кілька місяців участі в бойових діях він захворів на «окопну гарячку», був відправлений з Франції назад в Англію і пізніше визнаний непридатним до служби на фронті за станом здоров’я.

Книга Падіння Гондоліна — перша з легенд про Середзем’я, написаних Толкіним після участі у війні - містить численні описи важких битв і вочевидь увібрала в себе його особистий досвід. Трилогія Володар перснів побачила світ у 1954−1955 роках, але автор створював її більше ніж десять років, зокрема під час та опісля Другої світової. Дитяча казка Гобіт, або Туди і звідти, яка стала предтечею до цього твору, була вперше видана в 1937 році і написана в 30-ті роки — час становлення нацистської Німеччини.

Сам Толкін нерідко відкидав надто прямі аналогії між своїми творами та світовими війнами або тиранами ХХ століття. Водночас він визнавав: «Звісно, автор не може цілковито позбавитися впливу власного досвіду, однак те, в який спосіб [створена ним] історія ще в зародку використовує підгрунтя цього досвіду, є надзвичайно складним».

Та результат зусиль письменника тепер живе окремим життям. Мільйони читачів надихає створена Толкіним історія світу, який мусив подолати протиріччя і об'єднати зусилля задля боротьби з абсолютним злом — і в якому вирішальний внесок у перемогу, що далася важкою ціною, зробили гобіти, представники наймиролюбнішого і найспокійнішого з народів Середзем’я.

Образи з книг Толкіна стали невід'ємною частиною українського опору геноцидній російській агресії. У своїй промові про сто слів, які визначили перші сто днів повномасштабної війни з Росією, Володимир Зеленський згадав і про орків, як називають росіян «на честь» найбільш агресивних і жорстоких варварів Середзем’я, і про Мордор-Московію — чорну країну зла, володар якої прагнув підкорити інші вільні народи. «Справедливість стане крапкою після тимчасових для нас слів „окупація“, „Мордор“, „орки“. Звичайно, вони підуть із нашого лексикону. Ми точно виженемо їх із нашої землі», — наголосив тоді Зеленський. Журнал Politico згадав про цю цитату, в окремій публікації розповідаючи світові про «нову українську мову війни».

NV зібрав кілька цитат з творів Толкіна, які ще раз нагадують, чому його епічні легенди сьогодні настільки близькі Україні.

Використано фрагменти літературних перекладів авторства Назара Федорака і Олени Фешовець; Аліни Немірової; Олени О’Лір.

Орки

Молоти, сокири, мечі, кинджали, кайла, обценьки, а також знаряддя тортур вони виготовляють дуже добре або ж знаходять тих, хто робив би все це за їхніми кресленнями — в’язнів і рабів, котрі мусять працювати, доки не сконають од браку повітря та світла. Не так уже й неймовірно, що саме орки винайшли деякі з тих машин, які досі примушують світ здригатись, особливо ж оті хитромудрі пристрої для вбивства великої кількості людей, бо колеса, механізми та вибухи завжди були їм до вподоби, а ще їм подобалося не докладати ні до чого рук без великої потреби […]. Вони не мали до гномів особливої ненависті - просто ненавиділи їх не більше, ніж будь-кого іншого чи будь-що інше, насамперед усе впорядковане й успішне.

Гобіт, або Туди і звідти; авторський текст

Мордор

Зі змішаним почуттям відрази та зачудування дивилися Фродо і Сем на цю ненависну землю. Між ними та чадною горою, на північ і південь від неї, все здавалося зруйнованим і мертвим, випаленою та захаращеною пустелею. Вони подумали, де володар цього краю тримає і чим годує його рабів і вояків. А війська в нього багато. Доки сягав погляд, уздовж пасма Моргаї та далі на південь стояли табори: з наметів або як упорядковані містечка.

Володар перснів. Повернення короля; авторський текст

Часи великих війн і важких втрат

— Хотілося б мені, щоб це сталося в інший час — не в мій.

— І мені б теж, та й усім, хто дожив до таких часів. Але вибирати не дано. Ми можемо тільки вирішити, як розпорядитися своїм часом.

Володар перснів. Братерство кільця; діалог гобіта Фродо та чарівника Гендальфа

Єдність в опорі ворогу

Вам залишається лише протистояти ворогу — з надією чи без. Але ви не будете в цьому протистоянні самотні. Ви дізнаєтеся, що ваша біда — це тільки частина біди цілого західного світу. […] Ви прийшли сюди й зібралися тут у вирішальну мить нібито випадково. Та це — не випадковість. Повірте, так було роковано, що саме нам, котрі сидимо тут, — нам і нікому іншому — судилося нині вирішити, як протистояти світовій загрозі.

Володар перснів. Братерство кільця; напівельф Елронд

Загарбницька війна vs захист своєї землі

Війна неминуча, якщо ми будемо боронитися від руїнника, котрий радий би винищити нас усіх; але я не люблю мечів за їхню гостроту, ні стріл за їхню швидкість, ані воїна за його славу. Я люблю тільки те, що вони боронять: місто людей із Нуменору; і я волів би, щоби його любили за його історію, стародавність, його красу та мудрість.

Володар перснів. Дві вежі; Фарамир, син правителя людського королівства Ґондор

Остаточна перемога над злом

Ми повинні дивитися не на якийсь час уперед, не на кілька людських поколінь і не на одну епоху світу. Ми мусимо покласти остаточний край цій загрозі, навіть якщо маємо на це мало надії.

Володар перснів. Братерство кільця; чарівник Гендальф

Герої, які не зійшли зі шляху

Ми би не були зараз отут, якби більше знали заздалегідь. Утім, гадаю, так завжди виходить. Хоробрі вчинки — зі старих легенд і пісень, пане Фродо: пригоди, як я їх колись називав. Колись мені здавалося, що казкові герої просто йшли і шукали собі пригод, бо їм того хотілося, бо так цікавіше, а життя трохи нудне, — заради розваги, так би мовити. Але насправді все зовсім не так у переказах, насправді важливих чи тих, які зостаються в пам’яті. Герої просто в них якось опинялися, зазвичай, як ви сказали, їх туди виводила їхня дорога. Та я певен, що в кожного було чимало шансів, як і в нас, повернутися назад, тільки вони не зробили того. А якщо повертали — ми про це не знаємо, бо про них забулося. Ми чуємо лише про тих, котрі пішли далі, й не всі до щасливого кінця, зауважте; принаймні не до такого кінця, який самі герої, а не слухачі, назвуть щасливим. […]

Та все-таки цікаво, чи складуть про нас пісні або легенди. Ми зараз у самісінькій історії, звісно; та чи хтось складе повість, розумієте, щоби її розповідали біля каміна або читали з великої грубої книжки з червоними та чорними літерами, роки за роками. І чи скаже хтось: «Розкажи-но про Фродо та Перстень!» А йому на це: «Так, це одна з моїх найулюбленіших історій. Фродо був дуже хоробрий, правда, тату?» «Правда, синку, найславетніший із гобітів, а це багато про що говорить».

Володар перснів. Повернення короля; гобіт Семвайз Ґемджі