Мелітополець будував канал "Москва-Волга"

Просмотров: 444
22 ноября 2020 16:41
Мелітополець будував канал Москва-Волга фото

У фондах Мелітопольського міського краєзнавчого музею зберігаються матеріали, що дотично висвітлюють події будівництва каналу «Москва - Волга» у 1930-х роках. Йдеться про безпосереднього учасника подій Андрія Андрійовича Мамонтова.

1990 р. мешканець Мелітополя П. А. Мамонтов передав до музею декілька світлин шістдесятирічної давнини. На них зображений його батько Андрій Андрійович Мамонтов. Тоді ж з родинного архіву Мамонтових до музею надійшов досить рідкісний документ - книжка ударника каналу «Москва-Волга».

Доля колишнього в’язня радянських виправно-трудових установ системи «ГУЛАГ» Андрія Мамонтова склалася важко. Уродженець с. Астраханка Мелітопольського району, він був засуджений двічі. Перший раз - за ст. 58-11 Карного кодексу на восьмирічне ув’язнення. Дивно, правда, що того ж таки 1990 р. Запорізька обласна прокуратура повідомила на наш запит про те, що «… за період з 1930 по 1937 рік громадянин Мамонтов А. А. судимим не значиться». Вдруге його заарештували органи НКВС 2 жовтня 1937 р. за «антирадянську діяльність» та засудили до позбавлення волі на 10 років.

Андрій Андрійович потрапив до Дмитровського виправно-трудового табору ОДПУ. Книжка № 67240 ударника має кишеньковий формат. А. Мамонтов одержав її 1 листопада 1934 р., хоча ударником був визнаний ще 15 вересня того ж року. На обкладинці написи: «Дмитровский исправительно-трудовой лагерь ОГПУ» «Действительна только в пределах лагеря без права передачи». Спершу книжка мала 35 сторінок, які, на жаль, не всі збереглися. Перегорнемо вцілілі, потерті й пожовклі аркуші.

Розділ «Положення» наголошує, зокрема, на тому, що книжку видають задля обліку «справжніх ударників, які гідні звання ударника-каналоармійця». Кого ж вважали гідним цього звання? На це відповідає вміщена у книжці «Пам’ятка ударника». Почесне звання одержував той, хто систематично перевиконував норми, брав на «буксир» інших ув’язнених, виконував всі вимоги адміністрації табору і слідкував за тим, аби документ не потрапив, бува, до рук «неударників».

Власник документа мав тримати його при собі, надаючи його за першою ж вимогою адміністрації табору. На окремих сторінках передбачалося внесення відомостей про заохочення в’язня (преміювання) та про виробничі показники (по місяцях). На одній зі сторінок збереглися записи про те, що А. Мамонтов впродовж першого півріччя 1935 р. виконував норму на 132-149%. Є у книжці й невикористані річні талони на промислові та продовольчі товари - свідчення про матеріальне заохочення ударників.

Особливо цікавим є розділ про права ударника-каналоармійця. Найголовніше серед них - пільгове зарахування робочих днів. Зокрема, наголошувалося, що тим, хто до арешту не позбавлявся виборчих прав і повністю виконував норми, за кожні три дні праці зараховували чотири дні терміну ув’язнення. Позбавленим виборчих прав зараховували за чотири дні роботи п’ять днів терміну (за умови виконання норм). Також табірне начальство обіцяло «особливо видатним табірникам, які виявили справжній героїзм на виробничому фронті», додаткові бонуси - дострокові пільги.

Про подальшу долю ув’язнених стало відомо зі сторінок газети «Вісті», у якій повідомлялося про звільнення групи колишніх ув’язнених, що працювали на будівництві каналу Москва-Волга, враховуючи їх ударну роботу.

Таким чином, саме завдяки цій книжці можемо детально ознайомитися з різноманітними обставинами будівництва каналу «Москва-Волга» та прослідкувати долю одного з мільйонів ув’язнених. Дослідження подібних документів дає змогу висвітлювати не тільки загальновідому статистичну інформацію, але й прослідкувати на прикладі конкретного ув’язненого радянських концтаборів події 1930-1940-х рр.

Після другого ув’язнення А. А. Мамонтов також повернувся додому. За відомостями, які надав його син (до речі, один із сімох його дітей), батько прожив після цього лише кілька років і помер у 50-х роках. У 1959 р. він був реабілітований посмертно.

В. М. ТИМОФЄЄВ. Стаття була опублікована в № 9 Мелітопольського краєзнавчого журналу.

Имя:
Ваш комментарий:

Аноним
22 ноября 2020 г. (17:21)

а внуки и правнуки плачут за союзом

Аноним
22 ноября 2020 г. (19:50)

та уже не плачут, а на ляха батрачат

Аноним
22 ноября 2020 г. (19:52)

и что? мои тетка и дядька БАМ строили, брат - жилой комплекс Олимпиады-80. ЧТО ДАЛЬШЕ? МЫ ОДНОЙ СЕМЬЕЙ ЖИЛИ.

Аноним
22 ноября 2020 г. (20:08)

И заметь, не плохо жили.Уж лучше чем в этой жидкой гидности.

Аноним
22 ноября 2020 г. (20:17)

Да живи и не скули. Кто тебе жить не дает-то? Вспоминай свой БАМ, никому не нужный. И надувайся от спеси, что и ты участвовал в надувательстве под названием Олимпиада в СССР. Она тоже приблизила развал совка. Еще бы такие деньги вбухать как на Западе, а получить один идеологический пук!

Аноним
22 ноября 2020 г. (23:24)

Тупой совкодрочер

Бур
24 ноября 2020 г. (00:15)

Идеологический пук? Да закройте тогда построенные вам на халяву Каховскую ГЭС, Каховский и Северо-Крымский каналы не только для Крыма, но и полностью. Оставьте без электричества и воды весь Юг Украины. Союз подарил Украине все возможности, а что сделала Украина для самой себя за последние 30 лет? Да ничего. От вас бегут все кто только и остаётся только кучка наивных дурачков, которые раньше верили в коммунизм, а теперь в некие европейские ценности.


Похожие новости: