Редактор Алена Романюк, собирая информацию для ресурса «Потой бік новин» о массовом нашествии опасных насекомых в Кирилловке решила получить комментарий в Мелитопольском городском отделе ГУ «Запорожский лабораторный центр».

Журналист дозвонилась в приемную, но когда она заговорила с секретарем на украинском языке, в ответ услышала, что нужно говорить на русском, так как ее не понимают. Алена продолжила разговор на украинском языке, но секретарь, не желая понимать, просто кинула трубку. Такое хамское поведение шокировало девушку.

Своими впечатлениями Алена поделилась на своей странице в Фейсбук:

«Про держустанови, хамство, українську мову і фактчекінг.
Мені щойно нагрубіянила пані із мелітопольської держустанови, сказала, щоб я зверталася російською, бо української пані у приймальні не розуміє. Нагрубіянила і кинула трубку. Востаннє зі мною таке траплялося у Харкові у 2010 році, коли продавчиня у магазині відмовилася мене обслуговувати, бо я розмовляла українською.
Одразу скажу, спілкуюся українською мовою, але розумію людей, які погано володіють українською або для яких рідна мова - російська. Ніколи не змушувала когось переходити на іншу мову і не терпітиму, якщо змушуватимуть мене. Головне, щоб ми розуміли один одного. Люди в держустановах мають спілкуватися із відвідувачами українською, оскільки вони отримують зарплату із податків, які плачу у бюджет, в тому числі я.
Повернемося до сьогоднішньої історії.
Кинула Olena Churanova інформацію для По той бік новин - ніби-то у Мелітополі "нашестя" морських бліх, які кусають дітей та дорослих. Єдине джерело, яке про це пише - РІА Мелітополь. Усі решта ЗМІ (українські і російські посилаються саме на РІА Мелітополь) і розганяють зраду.
Для того, щоб написати матеріал, починаю шукати інші джерела. Якщо у Мелітополі "нашестя" морських бліх, то про це мали б знати у міському управління охорони здоров'я. Телефоную туди - пані у приймальні пояснила, що вона не володіє інформацією і не може коментувати це. До речі, пояснила українською мовою. На запитання, хто може прокоментувати це, мені дали контакти Головного позаштатного спеціаліста з епідеміології, завідувача відокремленого підрозділу Мелітопольського міського відділу ДУ "Запорізький лабораторний центр" Склярова Романа Васильовича (телефон приймальні 43-54-08).
Телефоную. І тут почалося:
- Добрий день. Мене звати Альона Романюк, я редакторка...
- Девушка, подождите. *На фоні дзвонить мобільний телефон - Альо, Зоя. Я сейчас перезвоню. У меня тут другая линия. - Да
- Я редакторка інформаційної ...
- Говорите на русском, я не понимаю украИнский
- Я не розмовляю російською. Можу українською або англійською
- Ну тогда ето ваши проблеми.
- Перепрошую, а ви працюєте в державній установі?
- Я вас нє понімаю. Лібо говорітє на руском, лібо до свіданія.
*І кинула трубку.
Сказати, що я в шоці від цього - не сказати нічого. Я неодноразово спілкувалася з різними фахівцями держустанов у південних та східних областях. Хтось із них відповідав українською, хтось російською, але в такому тоні зі мною ніхто ніколи не говорив. Більше того, ніхто не змушував говорити російською. Люди завжди надавали інформацію і виконували свої обов'язки.
Передзвонюю, бо мені ж треба інформацію перевірити. Ще раз представляюся, на що пані перебиває (навіть не дає можливості запитати, як її звати) сакраментальним "І чьо?". Запитую, чи вона мене розуміє, на що вона відпоівдає "наполовину" і додає, що ми тут теж порушуємо Конституцію. Власне, Романа Васильовича на місці немає. Поїхав у Запоріжжя, може буде завтра.
Запитами на інформацію спілкуватися легше, але довше. А інформацію треба спростовувати оперативно. Я досі в шоці, якщо чесно. Таке враження, що зранку на мене вилили відро з багнюкою».

Позже журналист уточнила, что сам Роман Скляров перезвонил ей дал ответы на все вопросы.

«Поспілкувалася з Романом Скляровим, як і писали усі в коментарях і повідомленнях до мене: це прекрасний фахівець, який популяризує українську мову. Конструктивно поспілкувалися, питання щодо Мелітотополя з’ясували».