Олександр АНДРУЩЕНКО: Вишнева наливка

Поетичним рядком

Пишу в душі складних років літопис,

Де кожне слово - щирості зразок,

Бо в тому є небесна світлоокість

І з милістю провидіння зв’язок.

Сніг падає за вікнами нічними,

І за годину вже біліє парк.

Дерева пританцьовують, як міми,

І світла з тінню йде цікава гра.

А я в цій грі ні на чиєму боці,

Дивлюсь спокійно, начебто суддя,

На себе, хлопця в школі на уроці,

Який так вірив в диво майбуття.

Біліє місто дивовижно в сріблі.

В маленьких іскрах віти і думки.

Йде молодик, на мене схожий ніби.

Портрет з минулого. На відстані руки.

Я в юності і сніг - ми поза часом,

Зустрілися весілля і журба,

А з ними - вічність і миттєвість разом.  

Ось і зайшли на розі вулиць в бар.

І там смакуємо таїн життя наливки.

Смачна вишнева просто валить з ніг.

Летять сніжинки, як поем уривки,

Ті, що колись писав і не зберіг.