Ольга ЛЕЩИМЕНКО: Пасочка

Ну що, друзі! Великдень на порозі? "Обов'язково маю написати!" - подумала я й зробила в ніч з 29 на 30 квітня.

Дочекались ми з "Пасочкою", саме таку назву має моє нове оповідання з циклу "Кухня про життя", середи напередодні Великодня і виходимо у світ)

Зустрічайте, читайте, надихайтесь і ...

ПАСОЧКА

Ти лежиш із заплющеними очима. Ще трохи, і сонце почне позіхати, виставляючи з-під небесної ковдри рожеві рученята. Ти знаєш про це, але ще лежиш. Прислухаєшся. В кожної господині свої ранкові напівзвуки. Ніхто, крім тебе не розчує. А ти можеш відчути, як розпускається квітка в кухні на підвіконні, як повільно дихають діти в сусідній кімнаті, як крапає вода в сусідському крані, як велика й тепла хвиля легенько штовхає й шепоче: «Вставай! Починаймо!» Але ти затримуєшся в ліжку й, ледь розплющивши одне око, обводиш ним кімнату й насолоджуєшся: фіранки й тюль випрані та купаються у свіжості, вікна урочисто виблискують натертою до скрипу чистотою, жодного пилу, жодної рисочки від сміття й так – по всій хаті! Завтра ж Великдень! А як же інакше? Ти ж господиня!

У тебе все заздалегідь готово: борошно найвищого ґатунку, домашні яйця й масло спеціально дістала з холодильника, щоб ті набули кімнатної температури, бо для тіста ж. А вони, відчуваючи особливу місію, покладену на них, не просто лежать у тарілці! Вони гордовито чекають тієї миті, коли гратимуть перші скрипки! Родзинки різних сортів, в’ялені журавлина й вишня тільки-но й чекають, коли ти їх зануриш у ванну з коньяку, щоб згодом додати до найсмачнішого у світі тіста – на пасочки. Лимон-апельсин готові віддати всю без останку цедру, ваніль – ніжна й тендітна, у будь-який момент зробить твоє кулінарне існування непередбачувано-прекрасним. І тільки найсвіжіші дріжджі чекають у холодильнику часу «ікс».

Ти знаєш, що в кухні тебе зустрічатиме вся ця дружна компанія, перевертаєшся на бік, повільно сідаєш, солодко потягуєшся, намацуєш ніжками свої улюблені капці-ведмедики-сердечка-угі-каченята-й-хто-там-ще, піднімаєшся по-особливому красиво, на ходу вмощуєшся руками в м’якенький халатик і, як чарівний колібрі, випурхуєш зі спальні. Плавно й урочисто з’являєшся серед кухні, як фея ельфів, відчиняєш вікно, милуєшся небом, підморгуєш сонцю й показуєш йому язик: я раніше встала! Далі йдеш до ванної, аби стати до чародійства випікати великодні пасочки в найдоглянутішому й найсвіжішому вигляді.

Але що це? Що за скрипучий, гучний і жахливий звук? Наче хтось невидимий грубо штовхнув голку на твоєму унікальному програвачу з дорогою платівкою, що зберігає єдиний на цій планеті запис голосу самого/самої (встав ім’я улюбленого виконавця або виконавиці). Й твоя, до біса дорога гіпереліптична голка, не зрозумівши, що сталось, продирає весь вініл вздовж і впоперек! Цей звук виштовхує з утопічної ідилії, яка могла би з тобою статись, якби…

Якби ти не була вічно стомлена гуска! Це ж ти твердо вирішила: ніяких пасок! Ти так заморилась, хронічно не виспалась, на роботі не закінчила звіт і то тебе страшенно муляє, не додала дітям уваги, чоловікові … чоловікові просто не додала! Твоє око, ледь продершися кутиком, не втопленим у подушку, бачить шар пилу, до якого так і не дійшли руки. Фіранки й тюль нормальні на вигляд, і так піде, хай висять. Підлога, не мита тобою (сама знаєш скільки) все розуміє й тихенько чекає на вологу ганчірку.

Весь цей безлад так видно у промінні сонця, яке давно прокинулось і тільки зітхає, дивлячись на тебе. Жаліє: поспи, дівчинко! Й дарма, що дівчинці 30, 40, 50 чи скільки там тобі набігло? Ти заморилась. Ти дуже, трясця, заморилась. Ти вимоталась до дна.

Тому маєш право хоч раз у житті не заморочуватись з тими пасками, а піти й, як вільна людина, купити в магазині таку, яка на тебе подивиться. Або навіть дві. Або три й більше. Ти лежиш у своєму ліжку, намагаєшся випрямити зігнуті в позі ембріона ноги, бо ти так засинаєш і, по ходу, так і проспала всю ніч, а тіло зараз – наче заіржавіле набрякле невідоме щось. О, ноженятонька витягуються, рученята беруть з них приклад і теж роблять спробу вирівнятись. Непогано, можна поворушитись – ой, як добре! Ти розрізняєш звуки за вікном, замішані на щебетанні птахів і двигунів від авто, що з радісним фирканням, дзижчанням, дзенькотом і шурхотом стрімголов проносяться повз будинок. Ранок – не ранній, місто прокинулось без тебе.

Свідомість повертається й відгукується: «Нарешті відпочинеш, які паски?» Але підсвідомість, яку розштовхали звуки знадвору, вже вихопила слово «замішані» й закопилила губку, як немовля: «Як це не буде пасочки???»

І тобі вже по цимбалах на неприбраний дім, на те, що ти вічно заморена гуска й на те, що твердо вирішила цього року не заморочуватись! Бігом влітаєш у ванну: однією рукою чистиш зуби, другою хапаєш спеціальну мочалку й протираєш крани, інші блискучі поверхні, плитку й саму ванну за можливості. Вмиваєшся й, наче голодний вовчара, вишукуєш очима, щоби протерти ще. Далі твої руки на автоматі знаходять сиворотку, крем для обличчя, тут увага: не переплутати зі скрабом, а зубну пасту – з кремом для рук, ще пару рухів ніжною щіточкою для пудри й – вуаля! Гарнюня!

Далі, не знижуючи швидкості, завертаєш у кухню. Звичним рухом каву – в кавник, кавник – на піч, шматок сиру – в рот (якщо є), немає – не проблема, відщипнула окраєць вчорашнього хліба, так навіть корисніше! Жуєш, поки вариться кава, мугикаєш щось із Сінатри, натягуєш джинси, светр, кроси й випурхуєш з квартири. Як же кава? Тобі ніколи, вип’єш холодну потім, теж прикольно. Дякувати Богу, газ вимкнула. Все, біжиш: у тебе ж грандіозна справа – пасочки! Ліфта не чекаєш, худчіш сходами на перший поверх і опиняєшся у світі, сповненим якимись особливими, не схожими ні на що, нотами. Нотами тремтливого очікування одного з найбільших свят в історії людства. Ну так, пафосно, я знаю, але ж це – правда! Навіть атеїсти напередодні й у день свят відчувають дотик небес!

У тебе нічого немає з того, що господині зазвичай з любов’ю скуповують для випікання пасок. Але ти, крім того, що вічно заморена гуска, можеш дивовижним чином перетворюватись на білосніжну/чорну (сама обирай, теж красиво!) лебедицю. Ти піднімаєш руки й, відчувши пружний потік повітря, довіряєшся йому й летиш! Крила несуть тебе по всіх крамницях і крамничках, де ще залежались в очікуванні тебе, прекрасної лебідки, дріжджі, молоко, цукор, ваніль, родзинки, борошно, прикраси до глазурі, горішки й все-все, що стане в пригоді! Так, ти ніколи не пропустиш цього чародійного дійства, яким славились твої бабусі й мама, твої сусідки й сусідки сусідок. І нехай ти не дуже впевнена, що все вийде, як треба, але ж ти дуже, дуже намагатимешся! Бо то ж – пасочки на Великдень!

Отже, полетіли-поїхали!

Все-таки випиваєш холодну вже каву, робиш нормальну канапку – типу снідаєш. Усім своїм наказуєш поводитися тихенько: не грюкати, не хрюкати, не сваритись, не битись – це дітям. Не зазирати, не тупотіти, не стукотіти, не бахкати – це чоловіку. А сама … сама починаєш творити!

Тут зауважу, що рецептів випікання пасок – як хвиль в океані, як зірок на небі, як бажань у маленьких діточок. Їх безліч! Хтось любить вологу й волокнисту, хтось більш суху й крихку, хтось обожнює крафіни, які останнім часом нахабно увірвались в українську великодню царину.

Зараз буде рецепт, зібраний з різних досвідів і спроб, бо ти завжди з року в рік додаєш щось інше й обігруєш по-новому. Але є те, що об’єднує всі-всі твої паски: довге-довге вимішування руками, розмова з тістом пошепки: дяка за все, що маєш, прохання зберегти здоров’я собі й близьким, про злагоду в родині, про мир у країні. Обов’язкова «Отче наш» і тепла тиша навколо. Тільки ти й магія напередодні Великодня (знаєш, де наголос? Як ні, в кінці буде!)

• Спочатку – опара. Хто досі не в курсі, це – основа основ.
• Ти купила найсвіжіші дріжджі. Це добре. Бери 35 грамів.
• Замість молока ти цього року придбала вершки. Отакої!
• Вершки жирністю 30 %. Щоправда, ти бачила й 36%, з ними теж буде добре.
• 240 мл вершків підігрівай, щоб тепленькі були, не гарячі! Це – важливо!
• Виливай у велику й широку миску.
• Пальцями розкриши туди 35 грамів живих дріжджів. Розумничка.
• Додай 3 столові ложки цукру.
• Просій! Обов’язково просій 170 грамів пшеничного борошна.
• Теж – у миску до вершків, дріжджів і цукру.
• Вимішуй ніжно й неквапом.

Те, що ти щойно зробила, і є опара. Все. Відставляй на піч хвилин на тридцять, накривши чистеньким рушничком.

У кухні тепло-тепло, бо ти ж духовку увімкнула заздалегідь, пам’ятаєш?

За пів години твоя опара має піднятись удвічі.

Для тіста приготувала:

• три яйця й три жовтки,
• 250 грамів цукру,
• 680 грамів борошна,
• 130 грамів масла,
• по 40 грамів родзинок різного сорту, в’ялених вишні та журавлини, кольорових цукатів, цедри лимона або апельсина – що більше любиш.

До речі, родзинки, вишні й журавлину гарно помий і замочи в коньяку, не полінуйся! Зроби це зараз, як тільки поставила опару, нехай набувають неповторного аромату й смаку!

Ваніль – за бажанням, бо раптом що, сипнеш у глазур.

Ах, красуне, ніяка ти не заморена гуска! Ти – цариця-лебідка!

Так, полетіли далі!

Збивай яйця з цукром в легку піну. Пам’ятаєш, як це робила бабуся, а ти, як лисичка, тихенько виглядала з-за столу, кліпаючи оченятами-ґудзиками, поки бабуня не тицяла тебе такою ж піною по носику й щастю твоєму не було меж! От до такої піни й збивай! Тільки бабуся не мала міксера, а ти давай, вмикай, полегшуй собі процес!

Обов’язково! Обов’язково дрібку солі додавай до будь-якої солодкої випічки! Сіль, наче остання крапка митця перед закінченням шедеврального полотна, розкриває всі смаки!

Тепер збиті з цукром яйця (і дещицею солі) дуууже ніжно поєднуй з опарою та гарненько перемішуй до однорідності. Ти ж це дерев’яною ложкою робиш? Ну так, а якою ж іще! Це я так, про всяк випадок запитала!

У два заходи додавай просіяне борошно й вимішуй далі руками. Влаштуй собі врешті-решт фітнес вдома! От де прокачаєш м’язи спини, плечей, рук та ще й таку красу спечеш!

Так, густе тісто замісила. Ти як вимішуєш? Не так же, як на вареники? Не втоптуєш його, а піднімаєш весь час догори, насичуєш своєю любов’ю та киснем. Впевнено й ніжно. От і добре. Молодчинка!

Тепер черга м’якого вершкового масла, не бійся, що спочатку буде неоднорідне тісто: ти міситимеш, примовлятимеш усе, що спадатиме на думку: про радість і щастя, про волю й добро, про здоров’я, мир і злагоду – то й буде твоя молитва, а як згадається «Отче наш» або «Про опіку матері Божої», вважай вже свою паску найкориснішою й найсмачнішою!

А ти знала, що можна використати куркуму (наголос де?) як барвник для тіста? Раптом жовток у яйцях недостатньо яскравий, допоможе куркума! Ось так! Сміливо підсип у тісто й побачиш, якого красивого кольору набуде твоя пасочка!

Отак вимішуй хвилин зо двадцять і незчуєшся, як тісто стане еластичним і гладким, наче добре нагрітий в долоньці пластилін, з якого ти в дитинстві «пекла» для бабуні свої пасочки, прикрашаючи джгутиками й вервечками – так легко вони скручувались, бо ти довгенько гріла! Так і тут – вимішуй, прокачуй м’язи, згадуй щасливе й далеке «колись» і чаклуй добро для своїх.

Раптом тісто все ж таки липне, не сип більше борошна! Заб’єш, – і паска вийде важкою й щільною. Краще змасти руки олією.

Готове тістечко переклади у широку ємність, постав на теплу піч і накрий рушничком. Все, нехай відпочиває й зростає в розмірах години півтори-дві.

Тим часом організуй близьких на вологе прибирання: хай це будуть тільки пил на поверхнях і підлога, але ти не впізнаєш будинок! Він тобі вклонеться низенько й скаже: «Дякую!» Ну, зовсім інша справа!

Далі з коньяку дістаєш родзинки-вишні-журавлину, відкидаєш на паперовий рушник, щоб зійшла зайва волога.

Ой, дві години промайнули так швидко, наче політ ластівок перед літньою зливою!

Тісто викладай на чисту змащену поверхню, розрівнюй пальчиками, зверху розсип коньячно-ягідне асорті, цедру й кольорові цукати. Скручуй рулетиком. Кінчики сховай під низ, сформуй чарівну кулю й знову залиш хвилин на тридцять – підніматись.

Тепер, коли практично готове тісто саме проситиметься в духовку, зроби так: ніжно трохи обімни й, відділяючи долонею-човником від основної маси, формуй невеличкі кулі й викладай у форми.

Розрахунок такий: тісто має заповнити одну третю! Покладеш більше – будеш його ловити по всій духовці! Воно тобі треба? На одну третю від форми має бути тіста!

Розклала. Гарнюня.

Залиш хвилин на двадцять-тридцять. Ну, а як ти хотіла?

Духовка ніяк не дочекається й тримає температуру у 180 градусів. Слухайте, а які ви хитрики маєте, щоб не підгорала випічка?

Я маю! Ставлю на дно духовки у великій, тільки для цього призначеній, металевій пательні воду! Ну, якщо у вас найсучасніший агрегат – клас! Вітаю. Якщо ж ні, спробуйте мій спосіб запобігання підгоранню. Скажете потім, як воно.

Тридцять хвилин миттєво розчинились, як цукор у каві. Ахах, ти ж без цукру п’єш, я пам’ятаю! Так от, ти випила вже гарячущої, як любиш, кави, щось з’їла й готова до подальшого створення дива.

Став пасочки в духовку. Обережно. Майже не дихай. Поставила? Головне, тепер тобі не грюкнути дверцятами. Перехрести. Ну то й що, що атеїстка або вірянка раз на рік. Перехрести. Ось так.

У тебе хвилин 35-50, в залежності від об’єму форм. Чекай. Твій прибраний дім відчуватиме, як з кожною хвилиною простір наповнюватиме божественний аромат ТВОЇХ пасок!

Хотіла було сказати «трясця його матері», та так не можна, свято ж! Але! Ти – красуня й розумничка, попри вічну замореність і купу перероблених (або не дуже) справ, ти це зробила! Тепер по буквах: ТИ ЦЕ ЗРОБИЛА!

Напоготові довгі дерев’яні шпажки. Ними ти все ж таки перевіриш, щоб пасочки пропеклися донизу. Так. Все добре. Тебе не лякає ні жар з духовки, що нагріває ланцюжок на шиї й той «щипає» ніжну шкіру, роблячи «кусь», ні те, що ти можеш притулитися до гарячих поверхонь.

Фууух. Краса!

Пасочки дістала й залишила (де наголос? А то так захопилась рецептом, що й про вдосконалення української забула!) Читаємо: пасочки залишила вистигати.

Тим часом у тебе є три вільні білки з яєць! Пригадуй: на тісто пішло три яйця й три жовтки! От тепер черга тих трьох білків, що весь цей час зітхали в холодильнику!

Бери ті білки й збивай міксером до густих і гострих піків. Добре.

Вари сироп: 40 грамів води й 150 цукру. Ваніль додай! Що значить, скільки? На око – це ж завжди спрацьовує! Як закипить, помішуй собі на невеличкому вогні хвилин сім.

Тепер час чародійства: гарячий сироп вливай у збиті білки. Поки вливаєш, не припиняй збивати. Погукай когось, щоб допомогли. Тоді все буде, як треба! Продовжуй збивати хвилин п’ять-сім.

Ти, звичайно ж, можеш купити готову глазур у брикеті в будь-якому маркеті, але ж ти пройшла шлях самурая, вірніше, берегині роду, що тобі збити ті білки та зварити сироп? Ото ж і я про те!

Після того, як паски добре вистигнуть, створюй наступне диво!

Тепер біля тебе всі, хто не грюкав, не стукав, не хрюкав, не тупотів, не сперечався, не бився, не кричав і не зазирав. Тепер уже ти наквацьопуєш найрідніші носики глазур’ю і то є найщасливіше щастя у світі.

Ви разом (де наголос?) берете по черзі вистиглі повністю пасочки й занурюєте їхні золотаво-світло-коричневі чубчики у найсмачнішу білу дивовижу. Саме занурюєте голівками, а не намазуєте пензликом або ложкою! От побачиш, яка вийде краса!

Тим часом малеча розкрила посипки, які ти, наче шуліка й лебедиця в одній особі згребла з полиць магазинів. Які ж вони чарівні! Ну, здавалося б, що такого? Кольорові рисочки, кульки, краплинки… аж ні! Щороку, відкриваючи пакетики, ти затримуєш подих і кожною клітинкою відчуваєш: магія! Щедро засипаєте отою строкатою каруселлю урочисто-білі бані ваших пасочок. От для найбільших можеш випендритись: прикрась цілими півкулями волоських горіхів, горішками ліщини, кеш’ю, мигдалю, поміж ними виклади красиво цукати, вишні, журавлину, які завбачливо залишила для оздоблення. Ох, яка ж феєрія краси!

Тепер ти на сто відсотків упевнена: твої діточки понесуть крізь роки й світи звичай зустрічати Великдень домашньою паскою – такою, як у тебе!

Бо Ти – стійка й могутня українська амазонка. Ти – чародійка. Ти – берегиня.

Ти століттями пекла й будеш пекти СВОЇ паски.

Великодні пасочки – то запорука вічного життя українства. Народу, який понад усе цінує й оберігає СВОЄ! Як ти оті СВОЇ паски!

З Великоднем, люди!  Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Приписка, вона ж P.S.

• Рецепти паски й глазурі підгледіла у дівчат з мережі «Тікток», трохи додала свого й вам переказала. Цьогоріч робитиму саме так.
• Пасочка – від Оксани Пойшла,
• глазур – від Юлії Сенич.

Дякую, українки, що поділились!

Щодо наголосів, як обіцяла:

• Пасочки́ – на останньому складі.
• Залиши́ла – залиши́ти. Запам’ятовуй.
• Курку́ма – наголос тільки на другому складі! Здивувала?
• Вели́кдень, Вели́кодня, але велико́дні паски́ й кошики.
• Ра́зом – наголос тільки на першому складі. Завжди.

Живемо смачно українською разом!