Біженці VS Громадяни. Що органи влади і ми маємо зробити на День злуки?

Зараз у соцмережах розгортається жвава дискусія: who is who. Вона викликана рефлексією на промову президента, в якій він згадав слова "біженці" і "громадяни".

Лідерство – це вміння зшивати різні групи інтересів для захисту важливих цінностей.

Найбільша цінність, яку ми всі разом зараз маємо захищати – це державність і суверенітет.

Коли посуха і є загроза для виживання всіх джунглів, головний закон джунглів говорить про єдність. Всі йдуть до водопою, ніхто ні на кого не нападає. Джунглі мають вижити. У такі часи фраза шакала Табакі про те, що у джунглях "кожен сам за себе" – згубна.

І саме тому у промові президента йшлося далі:

"Одного дня доведеться поставити собі питання: хто я? Зробити вибір, ким я хочу бути. Жертвою чи переможцем? Біженцем чи громадянином? І кожен знає відповідь. І відповідь – це Україна. Бо українці сильніші разом. Тож час бути разом!"

І тому рефлексії, що розколюють, не варто поширювати. Краще подумати над іншим словом у промові – "разом". От воно ключове. На нього і треба посилено рефлексувати.

22 січня – День злуки. Це прекрасна нагода об'єднати і тих, хто виїхав через війну, тих, хто повернувся через війну, і тих, хто був і залишається тут, в Україні.

Маємо побудувати живі ланцюги в усіх можливих громадах за кордоном, як символ того, що ми разом, бо ми один народ. І в ці живі ланцюги маємо залучати політиків, журналістів, громадських діячів і громадян тих країн, які прийняли наших біженців.

Нам треба допомога партнерів і з ними ми маємо теж бути разом.

UA + EU = together

Тут може допомогти не лише Міністерство закордонних справ, яке є флагманом на дипломатичному фронті. А й Асоціація міст України. Місцеве самоврядування за останні два роки війни потужно попрацювало над розвитком мережі міст-побратимів і цим не можна не скористатися.

Народні депутати України, які також з перших днів війни працюють на дипломатичному фронті, теж мають свою мережу контактів у різних країнах – і вони могли б тут дати суттєву підтримку своїми контактами.

Окрім того, варто враховувати, які сильні спільноти мають такі організації як Пласт, Світовий Конгрес Українців тощо. Саме вони мають потужності, які дають змогу мобілізувати нагих на місцях.

Окремо тут варто відзначити і прикордонників, які можуть на кордоні з ЄС вибудувати живі ланцюги як символ єдності. Нам би це зараз дуже допомогло, особливо через тертя, які виникають через ситуацію на українсько-польському кордоні...

Журналісти теж дуже сильна спільнота. Багато наших працює у світових ЗМІ – це наші медіа-амбасадори. І цю спільноту треба гуртувати для злагодженого інформаційного фронту на щодень.

Спортсмени, актори – ці та інші спільноти мають бути мобілізовані і долучені до проведення Дня злуки.

Організувати "живий ланцюг" на День злуки у будь-якій громаді може кожен громадянин України незалежно від того, чи тут долучене МЗС, чи допомагає Асоціація міст.

Звісно, для держави пріоритетна задача – максимально ці всі спільноти об'єднати в синергії.

Про цю ідею ще перед святами ми говорили з моєю колегою Маргаритою Ситник, яка після початку повномасштабної війни вирішила повернутися в Україну. Після 7 років проживання в ЄС вона зрозуміла, що в цей момент не може бути не в Україні і повернулася. Але вона так само розуміє, як важливо не просто не втратити тих, хто виїхав, а зробити з кожного українця амбасадора наших інтересів. А для цього маємо зберегти цю ідентичність – громадян України – в кожного, хто виїхав.

Ключове слово, яке має бути виокремлене у промові президента, – це "разом". І так має бути і до перемоги, і після перемоги. Українська державність і суверенітет – найвища цінність.

Ірина Федорів Журналістка та викладачка