Як французький режисер Мішель Азанавічус допомагає відновлювати зруйнований будинок в Ірпені

Всесвітньо знаний французький кінорежисер Мішель Азанавічус, лауреат премії Оскар за фільм Артист (2011), регулярно приїжджає в Україну як амбасадор проєкту United24. Одна з його місій — відновлення житлового будинку в Ірпені, зруйнованого в перші тижні російського вторгнення.

Мене звуть Альона Дроботенко, я мешкаю в Ірпені. 24 лютого для нас почалося дзвінком від рідних про те, що [вони] вже почули вибухи. Ми з самого ранку зібралися, буквально в дві валізи. Зібрали дитину, кота в машину, і вже о дев’ятій ранку були в дорозі. Хотілося бути поближче або до батьків, або до рідних, якось так згрупуватися. Ми ще тоді на кілька хвилин зупинилися з чоловіком, почали обговорювати, беремо кота чи не беремо? Бо коли ми на кілька днів їдемо, зазвичай кота не беремо. Я кажу: «Ні, давай все-таки візьмемо».

Наш будинок не був зруйнований майже до останніх днів окупації. Ми тримали зв’язок з сусідами. У якийсь момент нам повідомили, що зруйнували інший будинок, той, що поряд з нами, але наш був цілий. Про те, що наш будинок зруйнований, ми дізналися вже в останній день окупації.

Влучило в кут одного з під'їздів. Через те, що не було зв’язку, не було можливості викликати ДСНС. П’ятий поверх почав горіти по колу. Через те, що нікого не було поряд, ніхто не мав змоги загасити вогонь навіть піском або водою — води вже також вже не було в комплексі, — то весь п’ятий поверх згорів. Коли ми прибули перший раз до будинку, то побачили відсутність п’ятого поверху, він повністю вигорів. У цій секції третя і восьма квартири були спалені вщент. Ще одна квартира на розі двох під'їздів також була спалена, у неї було пряме влучання. Під'їзди, де падав дах, також були завалені, двері згоріли.

Про нашу квартиру ми дізналися, коли вже пускали людей в Ірпінь. Один із сусідів зайшов в будинок і зняв увесь житловий комплекс [на відео]. І на одному з відео ми побачили, що в нашій квартирі немає дверей, їх по суті вирвало. Наші речі валялися по всій квартирі, по коридору, по під'їзду. Ми не знали, що в нас залишилося. Знали тільки, що в нас є зараз, що є ми — і все, більше нічого.

Коли прийшло літо 2022 року, ми ще не мали чіткого плану, що робити далі з будинком. Нас запевняли, що все-таки буде відбудова. Але уже влітку були дощі, і потрібно було щось вирішувати, тому що будинок затоплювало, затоплювало четверті поверхи. Ми почали активно збирати гроші через Instagram, також почали збирати гроші з власниками квартир. На той момент ми назбирали близько 5 млн на відновлення даху. Також були спонсори.

Перше знайомство з Мішелем Азанавічусом було на початку лютого [2023 року]. Він приїхав, як амбасадор United24, і дивився наш будинок. Ми ще не знали, що він візьметься точно за наш будинок, тоді ще на черзі було багато інших. Коли ми познайомилися з Мішелем, мені здалося, що він дуже добра і відкрита людина. Коли Мішель Азанавічус взявся представляти наш будинок, тоді зайшов United 24 і почалася вже більш глобальна відбудова. Зайшли робітники, і почали активно працювати.

Лілі [доньці] ми почали пояснювати, що сталося з нашим будинком, коли ми вже повернулися в Ірпінь, і коли вона побачила перший свій будинок, коли побачила свою зруйновану гойдалку, свій зруйнований майданчик. Тоді вже вона почала казати: «Це мій будинок»? — «Так, твій будинок». Ми пояснювали їй, що нехороші люди зайшли в наш будинок і зруйнували його. І їй цього було достатньо. Як такого слова «війна» не звучало, і вона його зараз не розуміє. Вона розуміє, що сирена — це погано, що потрібно ховатися, потрібно кудись йти. Вона її боїться. Коли чує вибух, то також починає боятися, йти на руки і плакати. Але я почала її «переключати». В Ірпені на той момент було дуже багато зруйнованих будинків, дуже багато скла, проводів валялося. Вона на це звертала увагу, звертала увагу на прострілені паркани. І замість простріленого паркану я їй показувала квіточки, метеликів, звертала на це її увагу. Моя думка така, що все, що ми закладаємо дітям, воно в них лишається. Тобто якщо ми будемо розказувати дітям, що ось зруйнований будинок, вони будуть бачити зруйнований будинок. Але якщо на тлі зруйнованого будинку ми покажемо: «Ось, дивися, квіточка, метелик», — то дитина буде сприймати квіточку і метелика, буде сприймати фарби зовсім інакше, аніж руїни.

Ми думали тільки про те, що буде потім, коли ми повернемося додому, коли повернемося у свій будинок, в якому ми жили, як сім'я, в якому народжували дітей; коли до будинку вернуться також сусіди, ми вийдемо всі разом гратися з дітьми. Ми думали тільки про це. Ми не думали про те, а що ж таке сталося? Як би ми не заганяли себе в такий депресивний стан, ми не вернемо того, що трапилося. Ми можемо тільки відновити, взяти себе в руки, і працювати. Працювати заради майбутнього.

https://www.youtube.com/watch?v=OuSBVjbKB28

У вересні 2023 року Мішель Азанавічус відвідав Ірпінь та оглянув пошкоджений будинок на вул. Давидчука. Збір коштів на його відбудову відбувався через фандрейзингову платформу United24, повідомив голова Київської ОВА Руслан Кравченко.

«125 тис. євро на відновлення будинку зібрав сам режисер. Мішель Азанавічус організував благодійний аукціон з особистими речами всесвітньо відомих зірок. Наприклад, володар двох Оскарів Том Генкс надав друкарську машинку з особистої колекції. Загалом вдалося зібрати ще понад 250 тис. євро», — розповів Кравченко.

У згорілому будинку мешкали понад 300 людей. Усі відновлювальні роботи йдуть за графіком, завершити їх планують до кінця 2023 року, запевнив Кравченко.

Авторка — Олена Жилун.

Джерело: NV