Переможемо швидше, якщо не дозволимо собі розслаблятися — Рахманін про головні виклики для країни

Американське видання Time присвятило передовицю викликам, з якими Україна стикається перед другою зимою повномасштабної війни. Матеріал спричинив достатньо жваві дискусії у суспільстві, зокрема й обурення через свою похмурість.

Чи реальна ситуація насправді настільки песимістична, в інтерв'ю Radio NV розповів член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін.

— Вас як професійного журналіста хоч найменшою мірою обурила ця стаття Саймона Шустера в журналі Time? Чи вважаєте ви його агентом Кремля?

— По-перше, я особисто не знайомий із Саймоном Шустером, але я знаю про його існування. Я час від часу читав його публікації. У мене немає підстав вважати його агентом Кремля.

Якщо говорити про якесь порушення журналістської професійної етики, то мене насторожила тільки одна обставина, коли він посилається на розмову з анонімним джерелом, наскільки я розумію, в Офісі президента. Він каже про те, що людина просить його вимкнути диктофон, говорить фразу про корупцію, і журналіст цю фразу наводить в своєму тексті. Наскільки я розумію, якщо вже ця розмова йшла оффрек (не під запис — ред.), то навряд чи було етично цю фразу відтворювати.

Щодо решти — я не бачу якихось грубих порушень. Будь-який журналіст має право на суб'єктивну точку зору. Журналіст — це завжди трохи суб'єктивність. Будь-який журналіст має прагнути об'єктивного погляду на речі, але суб'єктивність не те, що заохочується, але вона припустима в журналістських текстах.

Якщо говорити загалом про цю статтю, про якісь проблеми, які там узагальнені, то вони загальновідомі. Загальновідомо все те, про що там згадується. Про це пишуть і українські масмедіа.

Якщо говорити про якісь деталі, обставини, про настрої, про розмови, то вони мені невідомі. Я не спілкуюся з президентом, я не є учасником нарад у президента, засідань Ставки чи засідань Радбезу.

Тому так: стаття складна, стаття суб'єктивна. Але будь-який журналіст має право на суб'єктивну точку зору. Якщо говорити про потенційні порушення етики, я звернув увагу на цю обставину: якщо його співрозмовник не давав згоди на поширення його точки зору, то, напевно, журналіст не мав права цього робити. Якщо такої заборони не було, це його повне право.

— Здається, ви зараз згадали той епізод, коли співрозмовник попросив вимкнути диктофон, а потім він сказав, описуючи корупцію, «крадуть, як востаннє». Можливо, вони це потім якось узгодили.

— Я цього не знаю, це питання до Шустера і його співрозмовника.

Повну версію інтерв'ю читайте за посиланням. 

Джерело: NV