"Мелітопольська п'ятірка". Що не так у справі українців, яких судять у Ростові – ВВС Україна. Частина перша

У Ростові-на-Дону судять "мелітопольську п'ятірку" - українців, яких фактично викрали в окупованому Мелітополі та звинуватили у створенні антиросійського терористичного підпілля.

У ті місяці, поки ніхто не знав, де перебувають чоловіки, їх тримали у підвалах з мішками на голові й катували, розповіли обвинувачені своїм адвокатам.

Серед підсудних - контрактник ЗСУ, ветеран бойових дій та учасники тероборони. Вони наполягають, що не планували жодних акцій проти мирного населення та є військовополоненими.

"Чекайте вказівок"

Чоловік застиглим поглядом дивиться в одну точку. Коли він чує запитання: "Підкажіть, для яких цілей необхідно було спорядити автомобіль?", він говорить монотонним голосом вочевидь завчений текст: "Цей засіб потрібно було спорядити вибуховою речовиною в передньому бампері авто для ураження техніки на дистанції орієнтовно у п'ять метрів".

Це коротке відео, яким ФСБ супроводжувала свою новину: "Припинено діяльність української диверсійно-терористичної групи, яка, за завданням працівників СБУ, здійснювала підготовку теракту проти російського гуманітарного конвою та військовослужбовців Російської Федерації з використанням замінованого автомобіля".

Людина на відео – 36-річний Ігор Горлов, мешканець Мелітополя.

Мелітополь був під ударом російських військ з першого дня війни. Ракети били по розташованій у місті авіаційній військовій базі. Українські військові терміново готували літаки до вильоту, намагаючись не дати супротивнику знищити техніку на землі.

Десятки мешканців переважно російськомовного міста прийшли у відділення територіальної оборони на світанку 24 лютого, писав New Yorker.

Журналіст видання зазначав, що український офіцер, побачивши добровольців, вийняв пістолет із кобури й поклав його на стіл зі словами: "Це єдина зброя, яка у нас тут є". Добровольців відправили додому, а українська 25-а бригада транспортної авіації, дислокована у Мелітополі, отримала наказ залишити місто.

Російські війська увійшли в нього на другий день війни майже без бою, і відтоді Мелітополь перебуває в окупації. Але сили опору пішли у підпілля, а місто стало центром партизанського руху. Частина мелітопольців спочатку щодня виходила на протести, але майже одразу почалися затримання й побиття активістів.

Площу, де збиралися мітингувальники, оточили бронетехнікою, на дахах розставили снайперів. Влада у місті перейшла до "військово-цивільної адміністрації".

Росіян, які отримали доступ до всіх адміністративних будівель, особливо цікавили військкомати, де зберігалися списки учасників бойових дій.

У Мелітополі отримати списки не важко - керівник одного з прилеглих селищ перейшов на бік Росії й відкрив доступ до даних колишніх військових, які мешкають в регіоні.

Так російські силовики й військові могли дізнатись про Ігоря Горлова - інженера-сапера, який за місяць до початку війни перевівся з авіаційної 25-ї бригади в частину А2558 під Мелітополем - вона переважно складалася з військовослужбовців інженерних спеціальностей. Обидві ці частини на початку війни отримали наказ залишити місто.

24 лютого Ігор Горлов був у відгулі і спав удома, коли довкола почали лунати вибухи.

"Коли пролунав перший вибух - вони бахнули аеродромом, - він був такої сили… Цей удар ніби весь крізь мене пройшов. Я думала, що серце моє розірветься від цього звуку. Потім пролунали вибухи з боку Семенівки, де військова частина. Били саме по військових частинах, і тікати йому вже не було куди", - розповідає Ірина Горлова, мати Ігоря, до якої він прибіг незабаром після перших вибухів.

Ігор зателефонував своєму начальнику і почув у слухавці: "Чекайте вказівок". А потім Горлов дізнався, що військова частина евакуювалася. Ігор залишився у Мелітополі.

Смайлик - значить живий

Ігор Горлов, за словами матері, намагався наздогнати своїх товаришів по службі на особистому авто. Він розумів, що росіяни перекрили всі основні дороги, але хотів спробувати проїхати манівцями, розраховуючи, що російські військові про них не знають.

Ігор потрапив під обстріл. Його автівка трохи постраждала, але сам він вцілів і зміг повернутися до Мелітополя. Шлях був відрізаний.

Окупанти з перших днів відкрили полювання на місцевих чоловіків, вважаючи, що ті становлять особливу небезпеку. Головною метою стали колишні та діючі військові: їх хапали на вулицях без пояснення причин та везли у невідомому напрямку, проводили несподівані обшуки у квартирах.

Російські війська захопили Мелітополь у перші дні війни

Розуміючи, що він у небезпеці, Ігор Горлов не жив вдома.

"Ми дуже рідко спілкувалися, бо не було зв'язку. Забігав він дуже рідко. Поцілує в щоку, скаже: "Мамо, у мене все добре, я живий". І тікає. Я знала, що нічого не можу запитати. Він мені казав: "Мамо, мені дзвонити не можна. Коли буде можливість – я тобі сам повідомлю". Іноді я отримувала смайлик-серце. І так дізнавалася, що він живий", – розповідає ВВС Ірина Горлова.

"У квітні я зрозуміла, що у місті відбувається щось страшне. І син перестав виходити на зв'язок. Я до ладу не знала нічого, були лише припущення. У газеті прочитала, що у Мелітополі вбили двох хлопців - опублікували закривавлену руку. І я так вдивлялася у ці пальчики… Боялася, що це його рука", - розповідає Ірина.

Не знаючи, що робити, жінка пішла до сина додому. Сусідка розповіла їй, що Ігоря бачили вдома, але не одного, а під конвоєм росіян.

Ігоря Горлова затримали 6 квітня біля гаража, в якому, якщо вірити матеріалам справи, знайшли міни, пістолети, кулемети, гранати, вибухівку і навіть переносний зенітно-ракетний комплекс "Игла".

Звинувачення вважає, що Горлов встиг загнати в гараж автомобіль "Таврія" і збирався замінувати його, щоб влаштувати теракт.

Мати Горлова в цю версію звинувачення не вірить: "Цей гараж розташований у такому місці, що туди ніхто не міг потрапити, бо довкола все оточили російські війська. Вони (звинувачення – Ред.) стверджують, що мій син у березні набрав зброї у військових частинах. Та яким чином у березні можна було потрапити у військову частину, на території якої перебувають російські війська?"

На суді Ігор Горлов не заперечував, що у гаражі, що належить його дідові, зберігалася зброя. Але він наполягає: теракт влаштовувати не збирався.

Далі буде.