60 незабутніх років: мелітопольський ліцей-інтернат святкує ювілей

Просмотров: 378
26 сентября 2019 07:10
История мелитопольского лицея-интерната фото
Історія Мелітопольської школи-інтернату №1 почалась 26 вересня 1959 року.

Історія Мелітопольської школи-інтернату №1 почалась 26 вересня 1959 року. В ті роки , коли країна ліквідовувала розруху, велика увага приділялась освіті. На базі дитячого будинку на вулиці Піонерській було збудовано перший корпус школи-інтернату. Педагогічний колектив завжди славився своїми кадрами, але найважче було тим, хто стояв у першоджерел школи-інтернату.

Історію навчального закладу на офіційній сторінці у Facebook розмістила Людмила Аліпа, викладач ліцею.

Перші кроки

Директором дитячого будинку, а потім першим директором школи-інтернату був Чепець Іван Афанасійович. Перші роки існування – перші труднощі, недоліки, але й перші успіхи. Разом з директором прийшли працювати молоді педагоги. Старшою піонервожатою була Кімал Міневера, потім роботу з піонерами очолила Хоматова Алла Олександрівна, яка ще довгий час плідно працювала вчителем початкових класів.

Для роботи в новому навчальному закладі були запрошені найкращі вчителі міста: Романюта Віра Степанівна, Волік Євгенія Іванівна, Передерій Софія Лаврентіївна, Джурко Ніна Іванівна, Ідрисова Валентина Іллівна, Логвінова Лариса Тимофіївна, Сакун Василь Семенович, Пушкова Таісія Андріївна, Малафієвська Валентина Полікарповна, Шуляк Антоніна Яківна, Проскуркіна Людмила Павлівна, Бабаніна Раїса Іванівна.

Деревицька Галина Дмитрівна працювала завучем. Старшим вихователем - Кириченко Віра Іванівна. Після них довгий час старшим вихователем інтернату була Погребняк Марія Артемівна, а завучем Заварзін Володимир Михайлович.

Директор та весь педагогічний колектив приділяли велику увагу навчанню та вихованню інтернатовців. Головним напрямком було трудове виховання. За часи керівництва першого директора, діти працювали на шкільному городі, розміром 4 гектари, де вирощували помідори, кавуни. В школі існувало підсобне господарство з розведення кролів, та велика пасіка. Пізніше в школі були побудовані теплиці, в яких вирощували квіти, та ферма для розведення свиней.

На гроші, які отримували з господарства, дітям-сиротам купували одяг. Також за зароблені вихованцями гроші було придбано музичні інструменти для духового оркестру. Всі свята та урочистості проходили під звуки шкільного духового оркестру. Кращим сурмачем оркестру був вихованець Євген Піроженко.

Школа-інтернат продовжувала розширюватися. Водночас будувалися їдальня, баня, пральня, теплиці. В 1961 році було побудовано головний навчальний корпус.

Довгі роки випускники школи-інтернату згадували повара Олександру Сидорівну та її смачні пиріжки. А її улюбленцем був Ваня Суботін, який міг сам приготувати обід на 80 вихованців.
Раз на рік у школі-інтернаті проводився «День вихованця». В цей день діти були повністю самостійні та виконували всі функції дорослих. Дисципліна була краще, ніж в звичайні дні.
Шефами того часу були робітники заводу ім. Воровського. Вони разом з дітьми відзначали свята, на вихідні брали сиріт по домівкам.

Так, на чверть віку, директором залишався Чепець Іван Афанасійович.

День за днем

В 70-тих роках прийшли працювати талановиті педагоги - Педченко Людмила Дмитрівна, Повіляй Людмила Михайлівна, Мішаріна Тетяна Миколаївна, Жавжарова Любов Павлівна, Дмитренко Анатолій Іванович, Гребенєва Тамара Якимівна, Єзерська Тамара Іванівна, Жеребинський Борис Григорович, Ліходєд Борис Дмитрович, Жадан Наталя Вікторівна, Звягінцева Галина Миколаївна, Тіхоміров Ігор Олексанрович, Пац Марк Абрамович, Осійчук Іван Васильович, Карпуша Василь Васильович, Мезенцев Адольф Олександрович.

З 1973 року завучем школи працює Мезенцева Ольга Олександрівна – чуйна, добра людина, яка всю свою доброту та людяність віддала дітям.

В 1978 році директором була призначена Проскуркіна Людмила Павлівна. За короткий час її керівництва, до 1981 року, працівники школи-інтернату шанували найкращі шкільні традиції. Але головним досягненням під час її діяльності, було створення в школі - музею бойової слави. Ініціатором створення музею та головним організатором став старший піонервожатий Долгополов Олег Миколайович, який був випускником школи-інтернату. Всі свої знання та сили на створення музею поклали вчителі Захаров Михайло Омелянович, Карпуша Василь Васильович, Чепурний Андрій Андрійович. До створення музею залучалися учні. Найкращими екскурсоводами музею були учні: Омельяненко Олена, Скрипка Олена, Пєткова Лариса, Ємельянова Ольга.

Рік за роком

З 1981 року керманичом школи-інтернату, натхненником добрих справ, став Городецький Олег Андрійович. Саме він продовжував славні традиції започатковані в минулому. Кількість дітей-сиріт у 80-ті роки значно зменшилась, тому заклад розкрив свої двері для дітей - мешканців Червоної Гірки. В ті роки кількість учнів нараховувала до 400 дітей.

З початком діяльності Олега Андрійовича оновився педагогічний колектив інтернату. Прийшли нові вчителі - Титаренко Клара Олександрівна та Юрій Миколайович, Золотопуп Надія Яківна, Іванченко Тетяна Дмитрівна, Намлієва Валентина Миколаївна, вихователі - Грушина Ірина Вікторівна, Дубонос Зоя Євгенівна, Соболь Жанна Олександрівна, Зуєва Алла Василівна, Арабаджи Любов Георгіївна.

У 1990 році, відкритим голосуванням педагогічного колективу, завучем школи-інтернату було обрано Педченко Людмилу Дмитрівну. Талановитий педагог, яка мала звання «вчитель-методист», дуже енергійна людина - віддавала всю себе школі.

Звання «вихователь-методист» отримали Мішаріна Тетяна Миколаївна, яка довгий час натхненно і відповідально працювала старшим вихователем, та Арабаджи Любов Георгіївна .

В кінці 80-х та на початку 90-х в школу прийшли працювати молоді талановиті педагоги: вчитель російської мови та літератури Булова Ніна Олександрівна, вчитель трудового навчання Сахно Віктор Петрович, вчитель музики Аліпа Людмила Анатоліївна, вчитель німецької мови Труніна Тетяна Миколаївна, педагог-організатор Асєєва Олена Іванівна.

З 1993 по 2003 рік школу-інтернат очолював Грульов Іван Іванович. Часи становлення Української держави були нелегкі для освітян. Відсутність коштів, інфляція, затримка заробітної плати - ускладнювали навчально-виховний процес. З’явилось поняття «соціальне сирітство». Діти цієї категорії з усієї області направлялися до нашої школи-інтернату. Всі ті труднощі припали на час керівництва Івана Івановича. Але ця мудра, чесна людина, разом з працівниками школи, продовжувала натхненно працювати заради підростаючого покоління. Колектив педагогів того часу займався пошуком нових форм роботи з дітьми, які опинились в складних життєвих обставинах.

За часи керівництва Грульова Івана Івановича в школу прийшли працювати молоді вчителі Фролова Ольга Леонідівна, Пшенична Інна Анатоліївна, Діденко Наталя Юріївна, Гора Наталя Володимирівна, Торбаніст Ганна Михайлівна, Русєва Наталя Володимирівна, Григор’єва Олена Олександрівна, Щукін Віктор Олександрович, вихователі Каранда Олена Олександрівна, Педя Ірина Михайлівна, Шевченко Ольга Миколаївна, Коротков Олексій Олександрович.

Родинне товариство

Учнівське самоврядування стає пріоритетом у виховній роботі. За участю ініціативних педагогів Діденко Наталі Юріївни, Гори Наталі Володимирівни, Фролової Ольги Леонідівни була створена шкільна організація «ГУРТ» (громадське учнівське родинне товариство), яка існує і в теперішній час. В кінці кожного тижня найкращий клас нагороджувався солодкими подарунками. Була введена шкільна валюта «інтер». Добрими справами діти заробляли «інтери», а за порушення дисципліни знімалися зароблені гроші. Класні гроші «інтери» діти могли витратити на перегляд фільмів у створеному «Відео-барі». З’явився Гімн школи - «Інтернатська», який діти с задоволенням виконували на всіх святах. Було проведено демократичні вибори і першим президентом школи було обрано Бебекіну Світлану.

Певні проблеми в становленні шкільного самоврядування мали місце, але ті часи запам’ятались як найдемократичніші в історії школи-інтернату.

Педагогом-організатором працювала талановита людина Асєєва Олена Іванівна. Не дивлячись на скрутні часи, позакласне життя школи-інтернату було дуже насиченим та цікавим. Творча діяльність учнів була на високому рівні. В обласних оглядах художньої самодіяльності школа-інтернат протягом декількох років займала перші місця. Шкільний ляльковий театр «Петрушка» та вокальна група «Лелеченька» неодноразово запрошувались на обласні творчі фестивалі як переможці.

Нові вимоги, нові часи

В 1993 році за покликом серця в школу-інтернат прийшов працювати Мальцев Володимир Дмитрович. Починав Володимир Дмитрович вихователем, потім працював старшим вихователем, а в 2003 році був призначений директором школи-інтернату. Він знав про школу все, прикладав зусилля щоб вона ставала кращою з кожним роком.

Мальцев Володимир Дмитрович використовував нові сучасні підходи в роботі. Для нього кожен учень, кожен педагог – особистість. Для роботи він підбирав молоді творчі кадри. В ті часи до школи прийшли працювати: Зінченко Наталя Володимирівна, Омельяненко Олена Василівна, Чертовська Тетяна В’ячеславівна, Шевченко Інна Михайлівна, Щукіна Альона Володимирівна, Кишко Сніжана Олексіївна, Доляновський Євген Олександрович, Чагілова Діана Равіліївна, Фролова Юлія Вадимівна.

З 2004 року у закладі була відкрита ІІІ ступінь з двома профілями, та введена нова посада заступника директора з виховної роботи, на яку призначена була Аліпа Людмила Анатоліївна.

У 2005 році до школи прийшла молодий педагог-організатор Михальченко Тетяна Миколаївна. Творче життя закладу стало на новий сучасний рівень. Діти із задоволенням приймали участь у заходах, які організовувала Тетяна Миколаївна, а вона в свою чергу підтримували всі задуми дітей.

За ініціативою педагога-організатора в школі стартував щорічний проект «Інтер-кани», конкурс «Найкращий клас». За підсумками конкурсу було організовано екскурсії дітей до Києва, в Крим, на о. Хортицю, в м. Дніпропетровськ. Наші вокалісти та танцюристи неодноразово були дипломантами Всеукраїнського фестивалю «Назустріч мрії» у м. Києві.

В ті часи зміни в інтернаті проходили повсюди. Нові вимоги до рівня освіти дали змогу відкрити сучасний комп’ютерний клас. В 2005-2007 роках в школі було проведено капітальні ремонти опалювальної системи, спортивного залу, їдальні, встановлено пластикові вікна. Відкрився тренажерний зал. Для проведення виховних заходів була придбана нова звукова апаратура. Школа - інтернат стала закладом освіти, яка відповідала всім вимогам сучасності.

В 2009 році заступником директора з навчально-виховної роботи призначена Торбаніст Ганна Михайлівна. Всю свою діяльність вона направила на підвищення якості знань учнів. В період з 2010 по 2013 роки, кількість учнів, які брали участь в обласних предметних олімпіадах, виросла в рази.

Багато уваги приділялось формуванню компетентностей сучасного педагога. Значною подією 2011 року було проведення в закладі тренінгу «Педагогіка травми», від польського педагога Марека Внука, за підтримки благодійної організацій «Погляд».

Злагоджена робота всіх ланок

Успішна робота школи-інтернату – це злагоджена робота всіх ланок. Важко уявити школу-інтернат без кухарів, прибиральниць, нічних нянь, медичних працівників.

З добром та вдячністю згадуємо шеф-кухара Журавльову Ганну Іванівну, яка більше 25 років сумлінної праці віддала інтернату. На її місце прийшла Акінжили Тетяна Сергіївна. Більше 30 років кухарями працюють Михайлова Ірина Вікторівна та Гладкова Любов Іванівна. Багато років дитячий сон охороняли нічні няні Лазарєва Раїса Анатоліївна та Тарасенко Ніна Іванівна. Продовжують працювати з дітьми Гнєздилова Валентина Степанівна та Шайдорова Олена.

Пранням дитячих речей, чистотою білизни більше 30 років займалася Журкова Любов Прохорівна.

Багато років кастеляншою працювала Шебетько Людмила. Продовжують плідно працювати швачка Калінова Людмила Миколаївна, лаборант Брусенська Юлія Юріївна, кухонний працівник Семенова Лідія Михайлівна та Дудченко Наталя, комірник Сучкова Антоніна Вікторівна.

За чистотою пильно слідкують технічки Пушкарьова Світлана, Сокирба Ольга Миколаївна, Главацька Олена, Аверіна Світлана, Гнєздилова Марина, Герасименко Ольга, Брюханова Наталя, Мартинова Рита Михайлівна.

Довгий час, починаючи з 1987 року, секретарем школи-інтернату клопітливо працює Якупова Ольга Василівна.

Про стан здоров’я вихованців завжди піклувалися медичні працівники. Тривалий час в інтернаті працювали лікарі Кравченко Володимир Михайлович, Єременко В’ячеслав Несторович, та медична сестра Голуб Ганна Пилипівна. Починаючи з 1985 року медсестрою працювала Короткова Ганна Миколаївна. Тепер медичну службу очолює Габай Миколай Миколайович , а медсестра Колесник Наталя Анатоліївна завжди готова прийти на допомогу кожному ліцею.

З дня заснування школи-інтернату фінансово-господарча діяльність велася працівниками бухгалтерії. Першим головним бухгалтером була Талавіря Галина Федорівна, потім Мальцева Олена Миколаївна, а тепер цю відповідальну справу очолює Колісниченко Наталя В’ячеславівна, поруч з нею працюють бухгалтера Антонова Інна та Солодовченко Марина.

Юридичний супровід діяльності закладу вже багато років здійснює Антон Володимирович Мальцев.

Першим бібліотекаром школи була Рибалка Ніна Василівна, на зміну їй прийшла Тєрєхова Єлизавета Петрівна, яка працювала в закладі останні 25 років.

Окремою сторінкою в житті школи-інтернату увійшли чоловіки, які кожен день підтримують життєдіяльність всіх підрозділів інтернату -

Коротков Олександр Олександрович та Сокирба Віктор Володимирович. Вони прийдуть на допомогу, відремонтують та налагодять будь-що.

А ще є в школі людина, без якої школа не могла би працювати повноцінно, це наш водій Гора Іван Володимирович.

Вчительські династії

Вагому роль в історії закладу відіграли вчительські династії. І всі вони заслуговують на повагу, визнання та вдячність.

Найбільша династія, це чотири покоління педагогів. Так, Повиляй Марк Іванович, працював завучем ще в дитячому будинку. Повиляй Людмила Михайлівна - з 1973 працювала вчителем початкових класів, її дочка – Фролова Ольга Леонідівна вже 29 років продовжує вчительську справу, а онука Юлія Вадимівна педагог-організатор нашого закладу.

Династія - Мішаріна-Діденко. Багато дорослих випускників пам’ятають вчителя німецької мови, а потім старшого вихователя Мішаріну Тетяну Миколаївну. Її педагогічний стаж в нашій школі складає 30 років. Її дочка, Діденко Наталя Юріївна, вже близько 20 років працює вчителем історії. В свою чергу, Наталя Юріївна опікувалась Чагіловою Діаною, що вплинуло на її професійний вибір.

Більше тридцяти років працювала вихователем та вчителем географії Зуєва Алла Василівна. Любов до дітей та вчительської справи вона передала своїй дочці Зінченко Наталі Володимирівні, яка продовжує педагогічну справу .

Ще одна освітянська родина - Мальцевих. Мальцев Володимир Дмитрович продовжує викладати географію. Олексій Володимирович, вчитель інформатики, та керує найулюбленішим серед дітей гуртком «комп’ютерних технологій».

Династія фізиків-математиків, Корзнікова Надія Олексіївна та її дочка Кишко Сніжана Олексіївна, вчать на уроках математики розв’язувати задачі, які ставляться перед людиною в реальній дійсності.

Реформа і новий старт

В 2013 році школа-інтернат була реформована в Мелітопольську загальноосвітню санаторну школу-інтернат І-ІІІ ступенів. Поступово створювались умови для лікування та профілактики сколіозу у дітей. Було відкрито кабінет ЛФК, в школі працював лікар-травматолог. Харчування дітей, хворих на сколіоз, було посилено.Але, в ті роки було заборонено набір дітей у всі класи, крім санаторних. Кількість дітей зменшувалась з кожним роком. Слід відзначити що в складних умовах, адміністрації школи-інтернату, вдалося зберегти контингент педагогів та технічних працівників.

Неможливо завершити історію без розповіді про випускників –педагогів, для яких інтернат був та залишається рідною домівкою. Десять випускників після закінчення вишів, повернулися працювати до рідної школи: Чертовська Тетяна, Фролова Ольга, Омельяненко Олена, Русєва Наталя – вчителі молодших класів; Діденко Наталя, Чагілова Діана - вчителі історії; Щукін Віктор – вчитель фізкультури, Мальцев Олексій – викладає інформатику, Коротков Олексій – вихователь, Кушнаренко Юлія - педагог-організатор. Школа-інтернат пишається тим, що має таких випускників.

Розпочато нову сторінку історії освітнього закладу на Червоній Гірці.

26 квітня 2018 року директором була призначена Кондрашова Тамара Миколаївна, санаторну школу-інтернат перейменовано на комунальний заклад "Мелітопольський ліцей-інтернат ІІ-ІІІ ступенів" Запорізької обласної ради.

Ліцей в нових умовах поступово перетворюється в найсучасніший спеціалізований заклад освіти, який згуртовує дітей, розвиває й вдосконалює здібності, обдарування, творчі нахили, виховує лідерів. Основою взаємин у закладі є індивідуальний та диференційований підхід до кожної дитини з розумінням її особистих потреб, здібностей, ритму навчання, власних побажань.

Педагогічний склад ліцею – це досвідчені, висококваліфіковані, творчі вчителі, здатні підтримувати і розвивати зацікавленість учня до навчання. Поглиблене вивчення предметів посилюється консультаціями, факультативами, гуртками за інтересами, конкурсами, різнорівневими олімпіадами з навчальних предметів, інтелектуальними іграми, роботою наукового товариства.

Позаду 60 років… 60 вереснів… Але пам’ять знов і знов повертає нас в романтичні 70-ті, соціалістичні 80-ті, перестроєчні 90-ті, і ось, вже стрімко летять роки 21 сторіччя. Ми разом пройшлись по сходинках історії та відкрили завісу над шляхом педагогів, випускників, працівників школи-інтернату.

З хвилюванням i захопленням, з роздумами про особисту причетність до долi школи-інтернату, її історії, роблю висновки, що історія школи створюється з метою, щоб її сторiнки запалювали юні душі, пробуджували в них прагнення бути вірними своїй Батьківщині, заради майбутніх поколінь.

Історія продовжується - попереду багато цікавих подій, та високих досягнень талановитих учнів!

Фото з офіційної сторінки ліцею у Facebook.

 

Имя:
Ваш комментарий:

Похожие новости: