Тяжело раненного бойца из Мелитопольского района прооперировали. Состояние стабильно тяжелое

Волонтеры продолжают активно участвовать в судьбе бойца из Мелитопольского района Алексея Грищенко.

Хорошей новостью в Фейсбуке поделилась волонтер Юлия Поликарпова.

"Друзі, пам’ятаєте, як 10 серпня ми всі переживали за долю 72 бригади, за тих військових, які грудьми стали на захист української землі, коли терористи ДНР за підтримки російської техніки вночі намагалися захопити нові території України. Тоді під Старогнатівкою зав’язався бій, в якому 4 наші хлопці віддали своє життя, 7 – своє здоров’я. Одним із мужніх захисників, які прийняли той бій, став наш земляк – Олексій Грищенко з Костятинівки, що під Мелітополем. Відважний, справедливий і мужній, він гідно давав відсіч ворогу в тому бою, але отримав тяжке поранення. Куля з ворожого автомата калашнікова поцілила у ліву лопатку, буквально прошила всю грудну клітину, зачепила хребет і спинний мозок і зупинилася аж у правому плечі.

Уже вдень 10 серпня Олексія гвинтокрилом доправили до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечнікова. Наразі він вже переніс операцію. На щастя загрози життю немає. Стан стабільно тяжкий. Лікарі в один голос кажуть, що Олексію дуже пощастило: якби куля відхилилася бодай на кілька міліметрів, його зараз вже не було б серед живих…

Це, мабуть, дружина Надія своїми молитвами врятувала свого чоловіка, якого кохає понад усе у світі. Тієї страшно ночі вона ніби все відчувала, напередодні бачила дуже поганий сон, і тієї ночі теж. Прокинулась зранку і якийсь внутрішній голос сповістив їй, що Олексію дуже погано.

«Просто між нами існує такий тісний зв'язок, що навіть на великій відстані ми відчуваємо один одного, - каже Надія. –Того ранку я відчула, що він мене кличе, потребує моєї допомоги. Одразу зателефонувала волонтерам, дівчата підтримали, почали допомагати у пошуках». Вже десь опівночі 11 серпня з’ясували, що Олексій в Дніпропетровську в реанімації. А через 2 години ми разом з Надією вже мчали нічним автобусом до нього. До лікарні потрапили раненько, але пустили нас навіть до реанімації без всяких перешкод. Радості й здивуванню Олексія не було меж: «Надю, а як же ж ти мене знайшла? Я ж не хотів тебе турбувати і тільки сьогодні хотів подзвонити і сказати, де я. А син приїхав?». Й одразу після цих питань Олексій з надією в голосі запитав: «Ну, а як там? Як закінчився бій?» Було зрозуміло, яким важливим був для Олексія та хлопців той бій, як без жодних вагань кинулися вони захищати свою землю, кожну її п’ядь, кожен сантиметр. Як зрадів він, коли дружина розповіла, що ворога вдалося відкинути назад і навіть відтіснити на 30 км, але потім дуже засмутився від того, що втримати позиції нашим військовим все ж таки не вдалося. З усієї реакції цього мужнього, але дуже пораненого воїна було видно, як болить йому і всім іншим Воїнам Світла, нашим Захисникам, доля України, як готові вони свідомо іти на каліцтво і смерть заради неї, нашої рідної неньки, заради кожного українця… Аби ж тільки ми вміли те цінувати".

Волонтеры говорят, что первичный диагноз Алексея очень серьезный: «Проникающее огнестрельное ранение грудного отдела позвоночника с повреждением спинного мозга. Ушиб-разможжение спинного мозга. Перелом дуги Д3 позвонка. Нижняя параплегия. Огнестрельный ушиб правой лопатки. Ушиб правого плечового сустава». К сожалению, врачи дают неутешительные прогнозы, но жена бойца уверена, что вместе они преодолеют все преграды.

Мы верим в любовь и силу этой семьи, но понимаем, что нужна и помощь неравнодушных, ведь впереди у Алексея еще несколько операций и длительный период реабилитации. Поэтому присоединяемся к просьбе волонтеров и просим всех помочь этой семье: карта Приватбанка 5168755601404045 Грищенко Надія Анатоліївна (жена).

Уточнить подробности можно у Ю.Поликарповой 0673069566