Енергія кольору: у запорізькому музеї відкрилася виставка яскравих картин

Просмотров: 247
26 травня 2024 08:45

Персональна виставка Євгена Прокоф'єва "Енергія кольору" у Запорізькому обласному художньому музеї працюватиме місяць

На відкриття завітало багато гостей, серед яких колеги Євгена та його дружини, не менш відомої художниці Анжели Прокоф'євої, їхні учні з художньої школи та вищого професійного училища, де подружжя працює.

- Скільки не готуй промову, але перше речення кожного разу майже незмінне: виставка - це свято. І велика подяка художникам, які дають можливість робити це свято, - зазначила, відкриваючи виставку, керівниця музею Інга Янкович. - Я сподіваюсь, і для художника цікаво представити свою творчість, подивитися на свої твори не в майстерні, а тут, у музейному просторі.

Ми з Євгеном дружимо дуже давно. Але для нас ця експозиція була відкриттям. Відкриттям душі художника, його нової манери. Мені подобається ця експозиція, мені здається, що вона склалася.

На двох поверхах музею помістилися 120 робіт художника, які умовно поділені на кілька тем: транспорт, місто, козаки, квіти, природа, люди.

Транспортним засобам присвячена частина експозиції, яка зустрічає відвідувачів музею на першому поверсі. Тут можна побачити випуклі і дещо гіпертрофовані раритетні легковики, які мчать по залитим світлом реклами вулицям.

А ще цілу серію робіт з зображенням запорізьких трамваїв, які везуть пасажирів.

На виставці також можна побачити пароплави та паровози. “Корабель дитинства” - так назвав автор загадкове морське судно, яке пливе у невідомі країни. Окутаний хмарами пару та вугільного пилу паровоз — символ і рушій прогресу позаминулого століття — художник спрямував до моря.

- Художник передає рух завдяки своїй експресивній манері, бризкам фарби, яка, не встигнувши висохнути, неначе вилітає з полотна від стрімкого руху. Колір його робіт — неспокійний, яскравий, жвавий — підсилює динаміку композицій, - зазначається у пресрелізі виставки.

Велику частину своєї творчості митець присвятив Запоріжжю. Він любить зображувати тихі куточки старої частини міста, парк “Дубовий гай”.

Козацька тема сповнена у художника народної романтики та любові. Він зображує історію нашого краю насамперед через жіночі образи.

Жінки в його творах замріяні, загадкові, закохані і красиві незалежно від віку. В експозиції можна побачити неймовірно красивий і проникливий портрет доньки талановитого подружжя в українському народному вбранні з білою кішкою на колінах — вона схожа на дівчину з давнього українського минулого.

Остання по часу написання робота художника  - “В гостях у мольфарки”. Жінка у національному вбранні з чорним котом на руках і совою на плечі уважно вдивляється у кожного, хто до неї приходить за допомогою.

Окремо у музейному просторі розмістили картини, які були написані на територіях, які сьогодні окуповані росією. Бердянськ, Кирилівка, Токмак, Василівка, Крим... Дивитися на ці картини боляче...

Перший художній пленер - на козацькому хуторі

У вітрині можна побачити картину, з якої, власне, розпочинався шлях Євгена до професії художника. Це хата в національному стилі у селі недалеко від Біленького Запорізького району. 14-річний Євген намалював її під час першого художнього пленеру, на який своїх учнів з художньої школи (вона, до речі, розташовувалась у нинішньому адміністративно-виставковому примішенні художнього музею) повіз Геннадій Олійник.

- Геннадій Олексійович повіз на свій страх і ризик 5 хлопців і 5 дівчат, - згадує Євген. - Сіли на автостанції біля Критого ринку на автобус, з мольбертами, і поїхали. Приїхали у Біленьке, а далі кілька кілометрів йшли пішки — пагорбами, вздовж ярів. Геннадій Олексійович привів нас до козацької могили. Він купив хату у козацькому хуторі і ми її малювали.

Справжні українські хати юний художник бачив і у Запоріжжі — він виріс на Вознесенівці. Був знайомий з відомими запорізькими художниками. Наприклад, у Володимира Форостецького там була майстерня, тепер вона належить Євгену.

А Юрій Смирнов цілий місяць готував випускника художньої школи до вступу в Донецьке вище художнє училище, яке Євген Прокоф’єв закінчив за спеціальністю «художник-оформлювач”.

Після училища хлопець пішов в армію, там щось малював, але після повернення до цивільного життя живописом не займався. Працював дизайнером у будівельній компанії, більше займався проектуванням, оформленням. Все вирішив, як завжди, випадок. Новий етап життя розпочався у 1999 році.

- Нам поступило замовлення на оформлення банкетної зали, - згадує митець. - Треба було намалювати гарні квіти, ще й в голандському стилі. Причому треба було все виконати дуже швидко.

Я звернувся до художників-живописців. Вони як намалювали  ціну (сміється)! А мені Анатолій Миколайович Фомін каже: “Женю, я не зрозумів, ти що, сам не художник?” Куратор проєкту так сказав: “Візьми і напиши!” А я ж ще в армії малював, як повернувся — ні.

Але робити нічого. Дістав гуаш, згадав, що до неї ми додавали водоемульсійної фарби, щоб скоріше сохла, а зверху покривали демарним лаком. І виходило як олійний живопис. Швидко й ефектно!

Сів і намалював цих натюрмортів, робота пішла швидко. А коли замовлення приймали, постало питання, як оцінити цю роботу, у нас же нема розцінок на художні роботи, тільки на дизайнерські та оформлювальні.

Запросили із Союзу художників, приїхала ціла команда — Гресік, Кривопуст, Форостецький, Фомін. Вони провели худраду і оцінили роботи. Мені заплатили гарний гонорар.

Форостецький потім каже: “А чого ти не пишеш?”. І Ірина Станіславівна сказала: “Євгене, ми вас чекаємо на виставці з роботами. Давайте виставляйтесь!”. З цього і пішло. І я почав писати квіти. Вони очищають палітру! І для душі корисно. Люблю малювати троянди, півонії, іриси — будь-які квіти.

Приніс роботи в обласну організацію Спілки художників України. А потім мені телефонують з виставкового залу: “Тут хочуть купити твою картину за 300 гривень. Ти не проти?”. Ні, звичайно. Багато моїх квітів поїхали за кордон, понад 250 робіт.

...Під час відкриття своєї персональної виставки Євген Прокоф’єв в першу чергу подякував дружині, своїм рідним за підтримку. Дружина Анжела — теж відома художниця. Вони познайомилися на роботі, обоє працювали оформлювачами.

- Це був службовий роман, - розповів художник. - На 8 селищі дали майстерню, кожному художнику виділили по кімнаті. У мене була в торці будівлі, і у Анжели також. Як бачилися - “Привіт! Привіт!”. А потім вона запросила мене на день народження. Ну, і все!

Тепер Анжела і Євген не тільки вдома весь час разом, а й на роботі — обоє працюють у художньому відділі Запорізького вищого професійного училища, причому дружина є безпосереднім керівником чоловіка: Анжела — завідувачка відділення, Євген — викладач образотворчого мистецтва-методист.

Євген також був дуже вдячний колегам-викладачам і студентам, які завітали на відкриття виставки. І, звичайно, слова подяки він адресував музейникам.

- Вдячний, що запропонували цей майданчик. Я довго не міг зважитися на цей крок. У мене були виставки у фотоклубі у Олега Бурбовського, у виставковій залі Союзу художників, у Києві. Але в музеї — для мене це дуже відповідально. Тут роботи оцінюють експерти, музейники. І я радий, що мою виставку можна подивитися тут.

Слова вдячності працівникам музею, друзям, викладачам і учням адресувала і Анжела Прокоф’єва, яка окремо подякувала усім, хто їх підтримував у тяжкий період, коли дуже хворіла їх донька Маша.

А перша заступниця голови Бердянської РДА, депутатка Запорізької обласної ради Ірина Півень дякувала “винуватцю урочистостей” за прийняття правильного рішення зробити виставку картин в незламному Запоріжжі.

- Це знакова подія, - підкреслила посадовиця. - Це показує усій Україні та світові, що ми живі, що ми не боїмося. Люди творчі не можуть зупинити творчий процес, ви викладаєте свої думки на полотна. Шана вам велика і подяка.

Дякую художньому музею, який не зважаючи на військовий час, продовжує жити. Тут проводяться виставки, збираються митці, майстри. Це невеликий, але постійний осередок культури Запорізької області.




Похожие новости: