За допомогою черевика проводжав сусіда
- Ні, Олександровичу, чула тільки, що через якийсь скандал... Ви ж дивіться, а то скажуть, що я вам не доставила. Давайте, розпишіться ось тут, у журналі...
Поставив Сергій Олександрович свій розгонистий підпис, похукавши перед тим на ручку, бо замерзла, подивився услід листоноші, яка вправно скочила на велосипеда і поїхала в село, а потім невесело почав розглядати папірця.
- Ти диви, як офіційно, - пробуркотів сам собі, смикаючи себе за ліве вухо - така звичка в нього була, як дуже хвилювався. - Могли б і усно передати чи подзвонити, а мені тепер розгадуй кросворда...
Хлопці, помітивши, що листоноша щось принесла товаришеві, та ще й під розпис, зійшлися, покинувши ремонтувати техніку, і навперебій почали розпитувати, що й до чого.
Стоїть Сергій Олександрович, за вухо себе посмикує і пригадує:
- Шепітькам, як город орав, по паркану проїхав... Так вони не образились, та й давно це було. Діду Миколі Клименку дров забув завезти - так це вчора було, він не встиг би поскаржитися, а папірець, ось, позавчора відправлений... Тітці Катерині козу збив, так вона ж рідна тітка, та й козу ми удвох обідрали й засмажили... А-а-а! Згадав! Це, напевно, Петрович, я пайове зерно як привозив, куток сараю зачепив, обіцяв цементу купити і... забув! Воно ж кожного тижня якась притичина... Міг би й по-людськи...
- Та ні, - консультує механізатора сам бригадир. - Пригадай, може, дільничний до тебе приходив? Може, протокола ти якогось підписував? Що накоїв? Ану, зізнавайся! Кому ти на мозоль наступив?
- Ой, лишенько! - ледь не відірвав вухо Сергій Олександрович. - Точно! Це ж ми з сусідом перед Новим роком побилися: пив-пив зі мною самогонку-свіжачок у хліві, а тоді сказав, що вона нікудишня, так я його витурив! Він у двері не втрапив, а втрапив, де корова тільки-но стояла. Ну, я його знову витурив... А сусідка дільничного й викликала. Так, і протокола я підписував, мовляв, згоден, що припечатав Дмитрові сідниці.
- Що, обидві одним черевиком? - сміються хлопці.
- Авжеж, у мене нога - сорок восьмого розміру! - і показує на свої ноги. - А в сусіда штани - сорок шостого…
- Мозоль... Га-га-га! - заливаються хлопці. - Сорок шостого розміру! - і регочуть ще дужче.
А Сергій Олександрович хмуриться: що йому на комісії казати? Штани нові він сусідові купив? Купив! Мирову вони розпили? Розпили! Гаспидська сусідка... Треба було їй пачку порошку прального купити. Не здогадався...