"Казус Тітушка". Звідки беруться спортсмени-рейдери і хто використовує їхню агресію
Переглядів: 1688
28 травня 2013 14:54
Вадим Тітушко під час мітингу 18 травня
Побиття журналістки 5 каналу Ольги Сніцарчук під час масових акції минулої суботи викликало багато політичних дискусій. В центрі уваги телеканалів і газет опинився спортсмен з Білої Церкви Вадим Тітушко і його команда. Саме вони під час мітингу поводилися зухвало, намагаючись зчинити бійку зі "свободівцями" і "мирними" учасниками акції, а в результаті напали на журналістів.
Увесь минулий тиждень опозиція звинувачувала владу в організації інциденту, а влада вигадувала фантастичні версії того, як в центрі Києва з’явився БТР і провокатори. Журналісти ж висловлювали свій протест на засіданні Кабміну.
"Українська правда. Життя" вирішила дізнатися, що думають про "казус Тітушка" у спортивному середовищі, і що такі випадки означають для всього суспільства з точки зору психології.
"У БІЛІЙ ЦЕРКВІ СФОРМОВАНА ГРУПА СПОРТСМЕНІВ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ В АКЦІЯХ. ОТРИМУЮТЬ ВІД 300 ДО 600 ГРИВЕНЬ"
Інцидент з Тітушком викликав бурю у Всеукраїнській федерації фрі-файту. На сайті організації її члени лишили кілька повідомлень з засудженням вчинку хлопця.
"Саме ми - спортивні федерації, намагаємось залучити гопніків до себе та привити їм нормальні морально-етичні цінності, і тим зробити з них мужчин. Але якщо суспільству пофігу, то які цінності ми їм мусимо прививати? Це добре, що виник прецедент, і купа молодих хлопців будуть знати, що на них очікує за оті 250 грн, що їм обіцяють. І хоча б будуть просити більших грошей за охорону мітингів і таке інше. Це вже добре", - написав виконавчий директор федерації фрі-файту Сергій Антропов.
У свою чергу член федерації фрі-файту Александр Гингизов каже, що "моральні принципи, пріоритети і цінності організації базуються на чесності, порядності, повазі й справедливості".
"А взагалі, згідно статуту, організація не несе відповідальності за дії своїх членів! А такого члена, як Тітушко в організації не було, не має і не буде!!! Тому приписувати федерації вчинки людини з вулиці безпідставна маячня! Нехай відповідальність несе даний суб'єкт і ті, хто його найняв на такі дії! В федерації виховуються спортсмени, а не готуються "буц-банди"! Свою силу, вміння та майстерність спортсмени федерації фрі-файту доводять на змаганнях, але ніяк не на мітингах, зборищах, збіговиськах!", - обурився він.
Один з білоцерківських тренерів підтвердив "Українській правді", що Тітушко не має відношення до федерації фрі-файту, хоч і виступав на кубку України у збірній Київської області.
"Він потрапив до чемпіонату, можна сказати, випадково. Розумієте, це колективні змагання, і якихось бійців у певній вазі завжди не вистачає. Тітушка просто взяли за рекомендацією одного білоцерківського тренера. Виконавчий президент федерації з фрі-файту потім писав виправдального листа, що Тітушко робить у федерації", - сказав він.
За словами чоловіка, у Білій Церкві "регіонали" сформували цілу "групу захоплення" з близько 20 осіб, які беруть участь у таких акціях. Тітушко – один з них.
"Ці ж хлопці розвалювали будинок київської вчительки Ніни Москаленко. Отримують вони від 300 до 600 гривень за акцію + харчування і проживання", - каже один з тренерів.
За словами співрозмовника, хлопців навряд чи вербують організовано через клуби. Іноді їх знаходять просто в тренажерних залах. "Потрібні люди" також стежать за змаганнями з бойових мистецтв, обирають тих, хто, як їм здається, може брати участь у подібних акціях, і вербують.
"Тітушко, наприклад, відрізнявся жорстокістю на змаганнях", - розповів чоловік.
"ТРЕНЕРАМ ПОТРІБЕН СПОРТСМЕН, ЯКИЙ БУДЕ ПЕРЕМАГАТИ НА ЗМАГАННЯХ, А НЕ БАНДИТ"
Майстер спорту Віктор Краєвський професійно готує бійців до змагань. Він має свою школу бойових мистецтв у Білій церкві і користується авторитетом серед спортсменів. 37 років чоловік займається єдиноборствами, має 30 років тренерського стажу.
За словами майстра спорту, у тренерів є своєрідні етичні правила, що виключають участь їхніх підопічних у вуличних акціях та у рейдерських діях.
Краєвський упевнений, що ніхто з серйозних тренерів у Білій Церкві не ставитиме під загрозу свою багаторічну репутацію і не підставлятиме себе під можливі проблеми, беручи участь в подібних акціях.
"Нам потрібен, в першу чергу, спортсмен, який буде перемагати на змаганнях, а не бандит. І серйозні тренери одразу виганяють таких агресивних та підозрілих людей з секції. Я і сам колись так вчиняв", - каже він.
Однак чоловік не виключає, що участь у провокаціях могли брати люди, які відкрили свої секції недавно. Від нього самого за роки тренерської роботи пішло багато хлопців, які навіть не дослужилися до чорного поясу, а потім повідкривали свої клуби.
"За дії таких людей, на жаль, ніхто відповідати не може", - каже Карєвський.
"Я ЧУВ БАГАТО ІСТОРІЙ, ЯК ХТОСЬ ЗІ СПОРТСМЕНІВ "ПІШОВ СЛИЗЬКОЮ ДОРІЖКОЮ". ТАКІ ЛЮДИ СТАЮТЬ ПЕРСОНАМИ НОН-ҐРАТА"
Тренер зі змішаних єдиноборств Володимир Кравчук спершу професійно займався боксом, став чемпіоном Вінницької області. Потім захопився фрі-файтом, став майстром спорту, срібним призером чемпіонату України.
"Фрі-файт неофіційно називають "бої без правил", але офіційна назва Mixed martial arts – змішані єдиноборства", - пояснює він.
За власними дослідженнями Володимира, фрі-файт зараз дуже популярний, але медіа і впливові люди чомусь не приділяють йому багато уваги.
Тому спортсменам-єдиноборцям, на відміну від, скажімо, боксерів, важко заробити на виступах.
"Раніше нормальними гонорарами вважалося – за один бій (2 раунди по 5 хвилин) 800 доларів за виграш і 400 за програш. Було й 500 на 200, іноді 300 на 200. Але покрити свої витрати за 200-300 доларів нереально. Для того, щоб перебувати у професійній формі, потрібно проводити по 2 тренування на день, 6 днів на тиждень", - каже Володимир.
Тому більшість єдиноборців досягли успіхів не у професійному спорті, а у чомусь іншому. "Спорт – це частина їхнього життя, більш, ніж хобі, але вони реалізовувалися в інших сферах – хтось у бізнесі, хтось у журналістиці. Але є й такі, хто перебуває у лавах силових структур – міліції ("Беркут"), МНС, приватних охоронних структур. Найчастіше у рейдерських захопленнях беруть так звані ЧОПи – "частные охранные предприятия", - розповідає він.
Володимир знає про існування рейдерських груп, які беруть участь у захопленнях майна, або виставляють охорону на мітингах.
"Ці люди знають, що в разі чого вони застосовуватимуть силу і проти звичайних громадян, і проти правоохоронних органів. Вони всі одне одного знають, і, як правило, мають свою частку в цій "схемі". Тобто за результатом рейдерського захоплення отримують частину активу. Спочатку за певний відсоток з невеличким боєм вони захищають об’єкт, потім відбувається контратака, та сторона знову з показушним спротивом забирає об’єкт, і таким чином вони заробляють", - розповідає він.
Володимир припускає, що "рейдерів", як правило, "кришує" міліція, з якою домовляються організатори акції:
"Колись знайомий спортсмен розповідав, як одна політична сила найняла їх для рейдерських дій: "Коли ми туди йшли, ми знали, що мусора втручатися не будуть, вони на нашому боці. Ми просто поб’ємося і займемо місце".
За свою кар’єру Володимир чув багато історій про те, що хтось зі спортсменів "пішов слизькою доріжкою" і його відсторонили від змагань.
"Такі люди стають персонами нон-ґрата. Особисто я пам’ятаю, що були серйозні конфлікти через те, що хтось просто влазив у банальну бійку", - розповів він.
Хоча все залежить від позиції тренера, каже Володимир.
"Мене вчив мій тренер, і я знаю позицію інших достойних професійних людей, вони мають власний етичний кодекс. Те, що забороняється йти когось бити за гроші навіть не обговорюється, це само собою зрозуміло. Якщо таке випливає в подібних гуртках, секціях, то, зазвичай, спортсмени, які цим займаються, або отримують другий шанс, або їх виганяють", - додає він.
"УКРАЇНЦІ ЗА СВОЄЮ ПСИХОЛОГІЄЮ – МИРНІ, АЛЕ В СУСПІЛЬСТВІ ЙДЕ ГЕРОЇЗАЦІЯ ЗВИЧАЙНОЇ АГРЕСІЇ"
Психолог Наталя Кухтіна, характеризуючи психотип "спортсменів", яких наймають спеціально для провокацій, категорична – ці люди реально небезпечні, і вступати у контакт з ними не слід.
"Цих чоловіків я називаю "тестостеронові мужики". Так, це непрофесійний термін. Але їхній рівень агресії неймовірно високий. Це психологічні тирани. Вони психологічно націлені на перемогу, таким чином самостверджуючись. Це ті люди, які у стані афекту б’ють своїх дружин, а на наступний день заспокоюються і цілують їм ноги. Дружини їх вибачають, і ситуація повторюється знову", - каже вона.
Особливо небезпечні такі "спортсмени", коли збираються групками, і коли їм ставлять чітку задачу – подолати певну перешкоду, здобути міфічну "перемогу".
"У момент виконання цього завдання такі люди перебувають у межовому стані. Вступати в протистояння з ними не можна, це лише викликає у них потужний сплеск адреналіну. Взивати до розуму і казати: "Пєтя, що ж ти робиш!" не має сенсу, тому що цей гормональний сплеск пригнічує раціональне мислення. Потім минає час, і коли з ними розмовляєш, вони навіть не завжди пам’ятають, що робили. Критична цифра таких людей у натовпі – 7. Якщо їх збирається більше 7 осіб, це те колективне безсвідоме, протистояти якому надзвичайно важко", - пояснює психолог.
Кухтіна радить обходити такі групи людей у натовпі стороною. "Це те, що називається психологічне айкідо – відійди в бік, і удар ворога пронесеться повз тебе", - каже вона.
При цьому психолог стверджує, що відсоток агресивних людей в українському суспільстві невисокий. Але зацікавлені люди використовують цих "мускулотоніків" для задоволення власних цілей.
"За своєю за своєю психоемоційною структурою українці – мирні, добрі, я би сказала, мелодійні. Люди абсолютно неагресивні. Тому процент агресивно налаштованих людей в Україні не може бути домінантно високим за визначенням. Але небезпека в наш час полягає в тому, що є зацікавлені люди, які збирають цих людей, створюють критичну масу і ставлять перед ними задачу на подолання певної перешкоди", - каже вона.
"Інша причина, чому це явище зараз має місце в нашому суспільстві – це агресивне інформаційне поле. Телебачення, газети, фільми несуть дуже високу агресію, сила культивується і підноситься як чоловіча гідність. При чому не з позиції захисту слабшого, а з позиції подолання певних перешкод. Це абсолютно різна мотивація", - додає Кухтіна.
"Розумієте, коли людина постійно дивиться фільми, в яких убивають… Наш мозок не ідентифікує почуття, які виникають від реальної події, чи від того, що ми бачимо по телевізору, чи нам розповідають. Він починає у це вірити дуже швидко. І у певної кількості людей стирається захисний поріг між життям і смертю, і життя втрачає свою цінність. Це як під час війни – тоді не страшно було вбивати, але тоді була інша задача, мотивація і мета", - додає вона.
На думку Кухтіної, єдиним виходом з цієї ситуації може бути відмова від героїзації у суспільстві "звичайної агресії" і "військових дій". Альтернативою цьому психолог вважає розвиток емоційного інтелекту.
"Сьогодні відбувається сильна раціоналізація виховання дітей з раннього віку. Розум розвивають, тиск знань величезний, а емоційно-чуттєва сфера – ні. Діти перестали плакати над казками "Кицькін дім", бо він згорів, а це емоційний інтелект! Як тільки будуть культивуватися інші моральні і психологічні цінності, рівень агресії буде знижено. І у цих чоловіків-мускулотоніків відпаде бажання таким чином демонструвати агресію. Вони почнуть будувати, захищати, змагатися у спорті", - підсумовує психолог.
Анна Григораш, УП.
Увесь минулий тиждень опозиція звинувачувала владу в організації інциденту, а влада вигадувала фантастичні версії того, як в центрі Києва з’явився БТР і провокатори. Журналісти ж висловлювали свій протест на засіданні Кабміну.
"Українська правда. Життя" вирішила дізнатися, що думають про "казус Тітушка" у спортивному середовищі, і що такі випадки означають для всього суспільства з точки зору психології.
"У БІЛІЙ ЦЕРКВІ СФОРМОВАНА ГРУПА СПОРТСМЕНІВ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ В АКЦІЯХ. ОТРИМУЮТЬ ВІД 300 ДО 600 ГРИВЕНЬ"
Інцидент з Тітушком викликав бурю у Всеукраїнській федерації фрі-файту. На сайті організації її члени лишили кілька повідомлень з засудженням вчинку хлопця.
"Саме ми - спортивні федерації, намагаємось залучити гопніків до себе та привити їм нормальні морально-етичні цінності, і тим зробити з них мужчин. Але якщо суспільству пофігу, то які цінності ми їм мусимо прививати? Це добре, що виник прецедент, і купа молодих хлопців будуть знати, що на них очікує за оті 250 грн, що їм обіцяють. І хоча б будуть просити більших грошей за охорону мітингів і таке інше. Це вже добре", - написав виконавчий директор федерації фрі-файту Сергій Антропов.
У свою чергу член федерації фрі-файту Александр Гингизов каже, що "моральні принципи, пріоритети і цінності організації базуються на чесності, порядності, повазі й справедливості".
"А взагалі, згідно статуту, організація не несе відповідальності за дії своїх членів! А такого члена, як Тітушко в організації не було, не має і не буде!!! Тому приписувати федерації вчинки людини з вулиці безпідставна маячня! Нехай відповідальність несе даний суб'єкт і ті, хто його найняв на такі дії! В федерації виховуються спортсмени, а не готуються "буц-банди"! Свою силу, вміння та майстерність спортсмени федерації фрі-файту доводять на змаганнях, але ніяк не на мітингах, зборищах, збіговиськах!", - обурився він.
Один з білоцерківських тренерів підтвердив "Українській правді", що Тітушко не має відношення до федерації фрі-файту, хоч і виступав на кубку України у збірній Київської області.
"Він потрапив до чемпіонату, можна сказати, випадково. Розумієте, це колективні змагання, і якихось бійців у певній вазі завжди не вистачає. Тітушка просто взяли за рекомендацією одного білоцерківського тренера. Виконавчий президент федерації з фрі-файту потім писав виправдального листа, що Тітушко робить у федерації", - сказав він.
За словами чоловіка, у Білій Церкві "регіонали" сформували цілу "групу захоплення" з близько 20 осіб, які беруть участь у таких акціях. Тітушко – один з них.
"Ці ж хлопці розвалювали будинок київської вчительки Ніни Москаленко. Отримують вони від 300 до 600 гривень за акцію + харчування і проживання", - каже один з тренерів.
За словами співрозмовника, хлопців навряд чи вербують організовано через клуби. Іноді їх знаходять просто в тренажерних залах. "Потрібні люди" також стежать за змаганнями з бойових мистецтв, обирають тих, хто, як їм здається, може брати участь у подібних акціях, і вербують.
"Тітушко, наприклад, відрізнявся жорстокістю на змаганнях", - розповів чоловік.
"ТРЕНЕРАМ ПОТРІБЕН СПОРТСМЕН, ЯКИЙ БУДЕ ПЕРЕМАГАТИ НА ЗМАГАННЯХ, А НЕ БАНДИТ"
Майстер спорту Віктор Краєвський професійно готує бійців до змагань. Він має свою школу бойових мистецтв у Білій церкві і користується авторитетом серед спортсменів. 37 років чоловік займається єдиноборствами, має 30 років тренерського стажу.
За словами майстра спорту, у тренерів є своєрідні етичні правила, що виключають участь їхніх підопічних у вуличних акціях та у рейдерських діях.
Краєвський упевнений, що ніхто з серйозних тренерів у Білій Церкві не ставитиме під загрозу свою багаторічну репутацію і не підставлятиме себе під можливі проблеми, беручи участь в подібних акціях.
"Нам потрібен, в першу чергу, спортсмен, який буде перемагати на змаганнях, а не бандит. І серйозні тренери одразу виганяють таких агресивних та підозрілих людей з секції. Я і сам колись так вчиняв", - каже він.
Однак чоловік не виключає, що участь у провокаціях могли брати люди, які відкрили свої секції недавно. Від нього самого за роки тренерської роботи пішло багато хлопців, які навіть не дослужилися до чорного поясу, а потім повідкривали свої клуби.
"За дії таких людей, на жаль, ніхто відповідати не може", - каже Карєвський.
"Я ЧУВ БАГАТО ІСТОРІЙ, ЯК ХТОСЬ ЗІ СПОРТСМЕНІВ "ПІШОВ СЛИЗЬКОЮ ДОРІЖКОЮ". ТАКІ ЛЮДИ СТАЮТЬ ПЕРСОНАМИ НОН-ҐРАТА"
Тренер зі змішаних єдиноборств Володимир Кравчук спершу професійно займався боксом, став чемпіоном Вінницької області. Потім захопився фрі-файтом, став майстром спорту, срібним призером чемпіонату України.
"Фрі-файт неофіційно називають "бої без правил", але офіційна назва Mixed martial arts – змішані єдиноборства", - пояснює він.
За власними дослідженнями Володимира, фрі-файт зараз дуже популярний, але медіа і впливові люди чомусь не приділяють йому багато уваги.
Тому спортсменам-єдиноборцям, на відміну від, скажімо, боксерів, важко заробити на виступах.
"Раніше нормальними гонорарами вважалося – за один бій (2 раунди по 5 хвилин) 800 доларів за виграш і 400 за програш. Було й 500 на 200, іноді 300 на 200. Але покрити свої витрати за 200-300 доларів нереально. Для того, щоб перебувати у професійній формі, потрібно проводити по 2 тренування на день, 6 днів на тиждень", - каже Володимир.
Тому більшість єдиноборців досягли успіхів не у професійному спорті, а у чомусь іншому. "Спорт – це частина їхнього життя, більш, ніж хобі, але вони реалізовувалися в інших сферах – хтось у бізнесі, хтось у журналістиці. Але є й такі, хто перебуває у лавах силових структур – міліції ("Беркут"), МНС, приватних охоронних структур. Найчастіше у рейдерських захопленнях беруть так звані ЧОПи – "частные охранные предприятия", - розповідає він.
Володимир знає про існування рейдерських груп, які беруть участь у захопленнях майна, або виставляють охорону на мітингах.
"Ці люди знають, що в разі чого вони застосовуватимуть силу і проти звичайних громадян, і проти правоохоронних органів. Вони всі одне одного знають, і, як правило, мають свою частку в цій "схемі". Тобто за результатом рейдерського захоплення отримують частину активу. Спочатку за певний відсоток з невеличким боєм вони захищають об’єкт, потім відбувається контратака, та сторона знову з показушним спротивом забирає об’єкт, і таким чином вони заробляють", - розповідає він.
Володимир припускає, що "рейдерів", як правило, "кришує" міліція, з якою домовляються організатори акції:
"Колись знайомий спортсмен розповідав, як одна політична сила найняла їх для рейдерських дій: "Коли ми туди йшли, ми знали, що мусора втручатися не будуть, вони на нашому боці. Ми просто поб’ємося і займемо місце".
За свою кар’єру Володимир чув багато історій про те, що хтось зі спортсменів "пішов слизькою доріжкою" і його відсторонили від змагань.
"Такі люди стають персонами нон-ґрата. Особисто я пам’ятаю, що були серйозні конфлікти через те, що хтось просто влазив у банальну бійку", - розповів він.
Хоча все залежить від позиції тренера, каже Володимир.
"Мене вчив мій тренер, і я знаю позицію інших достойних професійних людей, вони мають власний етичний кодекс. Те, що забороняється йти когось бити за гроші навіть не обговорюється, це само собою зрозуміло. Якщо таке випливає в подібних гуртках, секціях, то, зазвичай, спортсмени, які цим займаються, або отримують другий шанс, або їх виганяють", - додає він.
"УКРАЇНЦІ ЗА СВОЄЮ ПСИХОЛОГІЄЮ – МИРНІ, АЛЕ В СУСПІЛЬСТВІ ЙДЕ ГЕРОЇЗАЦІЯ ЗВИЧАЙНОЇ АГРЕСІЇ"
Психолог Наталя Кухтіна, характеризуючи психотип "спортсменів", яких наймають спеціально для провокацій, категорична – ці люди реально небезпечні, і вступати у контакт з ними не слід.
"Цих чоловіків я називаю "тестостеронові мужики". Так, це непрофесійний термін. Але їхній рівень агресії неймовірно високий. Це психологічні тирани. Вони психологічно націлені на перемогу, таким чином самостверджуючись. Це ті люди, які у стані афекту б’ють своїх дружин, а на наступний день заспокоюються і цілують їм ноги. Дружини їх вибачають, і ситуація повторюється знову", - каже вона.
Особливо небезпечні такі "спортсмени", коли збираються групками, і коли їм ставлять чітку задачу – подолати певну перешкоду, здобути міфічну "перемогу".
"У момент виконання цього завдання такі люди перебувають у межовому стані. Вступати в протистояння з ними не можна, це лише викликає у них потужний сплеск адреналіну. Взивати до розуму і казати: "Пєтя, що ж ти робиш!" не має сенсу, тому що цей гормональний сплеск пригнічує раціональне мислення. Потім минає час, і коли з ними розмовляєш, вони навіть не завжди пам’ятають, що робили. Критична цифра таких людей у натовпі – 7. Якщо їх збирається більше 7 осіб, це те колективне безсвідоме, протистояти якому надзвичайно важко", - пояснює психолог.
Кухтіна радить обходити такі групи людей у натовпі стороною. "Це те, що називається психологічне айкідо – відійди в бік, і удар ворога пронесеться повз тебе", - каже вона.
При цьому психолог стверджує, що відсоток агресивних людей в українському суспільстві невисокий. Але зацікавлені люди використовують цих "мускулотоніків" для задоволення власних цілей.
"За своєю за своєю психоемоційною структурою українці – мирні, добрі, я би сказала, мелодійні. Люди абсолютно неагресивні. Тому процент агресивно налаштованих людей в Україні не може бути домінантно високим за визначенням. Але небезпека в наш час полягає в тому, що є зацікавлені люди, які збирають цих людей, створюють критичну масу і ставлять перед ними задачу на подолання певної перешкоди", - каже вона.
"Інша причина, чому це явище зараз має місце в нашому суспільстві – це агресивне інформаційне поле. Телебачення, газети, фільми несуть дуже високу агресію, сила культивується і підноситься як чоловіча гідність. При чому не з позиції захисту слабшого, а з позиції подолання певних перешкод. Це абсолютно різна мотивація", - додає Кухтіна.
"Розумієте, коли людина постійно дивиться фільми, в яких убивають… Наш мозок не ідентифікує почуття, які виникають від реальної події, чи від того, що ми бачимо по телевізору, чи нам розповідають. Він починає у це вірити дуже швидко. І у певної кількості людей стирається захисний поріг між життям і смертю, і життя втрачає свою цінність. Це як під час війни – тоді не страшно було вбивати, але тоді була інша задача, мотивація і мета", - додає вона.
На думку Кухтіної, єдиним виходом з цієї ситуації може бути відмова від героїзації у суспільстві "звичайної агресії" і "військових дій". Альтернативою цьому психолог вважає розвиток емоційного інтелекту.
"Сьогодні відбувається сильна раціоналізація виховання дітей з раннього віку. Розум розвивають, тиск знань величезний, а емоційно-чуттєва сфера – ні. Діти перестали плакати над казками "Кицькін дім", бо він згорів, а це емоційний інтелект! Як тільки будуть культивуватися інші моральні і психологічні цінності, рівень агресії буде знижено. І у цих чоловіків-мускулотоніків відпаде бажання таким чином демонструвати агресію. Вони почнуть будувати, захищати, змагатися у спорті", - підсумовує психолог.
Анна Григораш, УП.
Схожі новини: