Олександр АНДРУЩЕНКО: Березневий сонет

Душі жіночої одвічна таємниця.

Вона близенько, тільки руку протягни.

А вже немає. Так буває уві сні,

Коли нам розфарбований метелик сниться.

На березневих вікнах грає промінь весни.

В очах жіночих вогник щастя заблукав -

Прозорий діамант в короні у принцеси

Десь на омріяних любові островах.

Кохання аромат несе сп’янілий вітер.

І дивляться жінки, як гойдаються віти

Під звуки чарівні веселих почуттів.

І усмішки у них, неначе  першоцвіти,

Ласкавим теплим сонечком краси зігріті

Кружляють в натовпі в якомусь забутті.