Незламні люди: у Запоріжжі відкрили виставку про роботу правоохоронців під час повномасштабної війни

Переглядів: 230

24 лютого 2024 22:45

Незламні люди: у Запоріжжі відкрили виставку про  роботу правоохоронців під час повномасштабної війни фото

Близько 90 світлин, зроблених працівниками відділу комунікації ГУНП в Запорізькій області та фотокореспондентами, можна побачити на фотовиставці «Незламні люди війни», яка відкрилась 24 лютого в приміщенні обласного центру молоді.

На них увічнені для історії буденна робота правоохоронців, які приходять на допомогу громадянам у Запоріжжі та населених пунктах на прифронтовій території, наслідки ворожих обстрілів, зокрема зруйновані житлові будинки... Дивитися на такі знімки боляче. Але це реалії, у яких українці живуть з 24 лютого 2022 року завдяки дикунам 21-го сторіччя з сусідньої країни.

Захід відбувся за участі керівництва ГУНП, правоохоронців, вихованців юнацького руху «Байда», а також жителів та гостей міста.

«Цей культурний захід вже став традиційним для поліції Запоріжжя. Третя виставка світлин покликана зупинити мить і показати умови нашої реальності. На світлинах - наші колеги, які несуть службу на територіях, наближених до лінії бойового зіткнення, або беруть безпосередню участь у бойових діях.

Ці люди власним прикладом доводять те, що без поліції в умовах війни просто не обійтися. І йдеться не тільки про правопорядок. Це - про безпеку, порятунок життя, про те, що будь-яка шляхетна місія неодмінно буде виконана», - зазначила начальниця відділу комунікації ГУНП в Запорізькій області Анна Ткаченко.

Один з поліцейських, зображених на світлинах — поліцейський офіцер Степногірської ОТГ полковник поліції Андрій Хоменко. Степногірськ у щоденних зведеннях Запорізької ОВА стосовно обстрілів населених пунктів фігурує майже постійно. Тому Андрію Васильовичу працювати доводиться в умовах, наближених до бойових.

Один випадок, коли вони з напарником потрапили під атаку дрона, став відомий завдяки запорізькому журналісту Олександру Павлову, який супроводжував у Степногірськ знімальну групу шведського телебачення. Іноземні журналісти тоді не постраждали, але в результаті вибуху повністю згоріла їхня машина і все, що знаходилося в салоні — апаратура, техніка. Олександр Павлов після швидкого падіння на асфальт отримав серйозну травму руки, а Андрій Хоменко зазнав поранення.

- Ми і досі на зв“язку з Йоханом, - розповідає Андрій. - Спілкуємось через Вацап. Я пропускаю через перекладач усе, що він пише, і відповідаю.

- Можете згадати, як потрапили під атаку дрона?

- Це забути неможливо (посміхається), хоча були і різні інші випадки. Ми з ними здійснювали об'їзд міста, вони фіксували найбільш вагомі місця прильотів. Один з найбільш пошкоджених будинків — на Сухоіванівській,9, там зруйновані квартири, під’їзди.

Вони проводили зйомку і в цей час почався обстріл. Обстрілювали дорогу. А під час обстрілу завжди літає дрон. Цей дрон, мабуть, і помітив нас, коли шведи вже закінчували зйомку. Почувся такий характерний звук...

Напарник повернув голову і побачив, що дрон з боєприпасами. Метрах в 10 він почав пікірувати. Ми відійшли метра на три, впали на землю і в цей час пролунав вибух. Машина шведів згоріла.

Ми посадили усіх до нашого автомобіля і відвезли в безпечне місце — до нашої поліцейської станції, де є бомбосховище. А потім евакуювали до Запоріжжя.

- Це, звичайно, унікальний випадок — іноземна знімальна група стала мішенню для ворожого дрона. А чим ви займаєтесь на службі кожного дня?

- Чотири населених пункти Степногірської громади без окупації, ще 5 знаходяться на тимчасово окупованій території. Виконую звичайні поліцейські функції — це підтримання порядку, профілактика правопорушень. Під час повномасштабної війни з’явилися також і функції, які раніше були невластиві поліції. Зокрема, підтримка місцевого населення.

У Степногірську вже два роки немає води — насосна станція залишилася на окупованій території і була знищена. Воду люди беруть із свердловини, її також привозять у місто. А ми з напарником допомагаємо доставляти її мешканцям громади.

Передавали також літнім людям теплі набори — ковдри, теплі речі, термоси, шкарпетки, ліхтарики, батарейки та письмові приладдя.

Взимку міжнародні організації надали мешканцям громади буржуйки. Вони технологічно дуже вдало зроблені — при маленьких розмірах мають великий ККД тепла, до того ж на цих пічках можна готувати їжу. Ми привозили, встановлювали, перевіряли і підключали.

За словами Андрія Хоменка, після прийняття розпорядження про евакуацію дітей до 18 років з батьками/опікунами із місць сильних обстрілів він допомагав їх вивозити, разом з представниками ювенальної превенції.

А ще в обов’язки поліцейського офіцера громади входять виїзди на місце обстрілів для документування їх наслідків. Приїжджаємо на місце, фіксуємо, ідентифікуємо приблизно з чого ворог міг обстріляти — РСЗВ, міномета, артилерії.

- Роботи вистачає, - зазначає ПОГ Андрій Хоменко.

На відкритті виставки керівництво ГУНП представляв заступник начальника ГУНП-начальник кримінальної поліції полковник поліції Руслан Невожай. Початок широкомасштабного вторгненння російської армії Руслан Віталійович зустрів на робочому місті — він був на добовому чергуванні.

- Працюю в Запоріжжі 4 роки, приїхав з міста Суми, - розповідає полковник поліції. - Той день пам’ятаю як ніби це було вчора. Я тоді був відповідальною особою від керівництва. Ми розуміли, що наближається така ситуація. Керівництво ГУНП, тоді начальником був Микола Лушпієнко, розподілило обов’язки по добовому чергуванню. Відповідальні — начальник, його заступники. Це був якраз мій день добового чергування.

Пам’ятаю — сон не йшов. Переглядав інтернет і, звичайно, побачив виступ президента країни-агресора. Згодом надійшло повідомлення з чергової частини про перші авіаудари по Запоріжжю. Доповів на Київ. Мені сказали, що така ситуація по всій Україні.

Начальник ГУНП зібрав термінову нараду керівників. Особовий склад був піднятий по тривозі, хоча на той момент процентів 30 особового складу постійно знаходилися на робочому місті.

Почалися перші евакуаційні заходи. З міста було дуже важко виїхати — колони розтягувалися до Дніпра. І це була проблема.

Враховуючи досвід Маріуполя, ми розуміли, що треба було забезпечувати порядок на вулицях, на тих вразливих місцях, де могли бути факти мародерства — це магазини, місця накопичення ресурсів, зокрема, води.

В такому режимі працювали місяця два. Жили на роботі. Власне, було трохи дивно — прокинувся в кімнаті відпочинку, пішов помився - і ти вже на роботі. Швидко поїв і о 7-й ранку вже можна було проводити нараду.

Найближчий колега жив у приймальні на дивані. Я йому кажу: “Андрію Миколайовичу, це буде твій диван, ти його забереш, коли війна закінчиться”. Він на ньому прожив днів 40, а то й більше.

Що хочу сказати? Головне за два роки повномасштабної війни — це те, що поліція зазнала значних змін. Окрім основної роботи — розкриття злочинів, тяжких та особливо тяжких, поліція займається протидією незаконному обігу зброї. Ми розуміємо, що зараз зброї аж надто багато.

До функцій поліції додалося також проведення стабілізаційних заходів, перевірочних та контрдиверсійних разом із співробітниками СБУ, виявлення та затримання колаборантів.

Основний пріоритет — участь у відсічі збройної агресії рф. У об’єднаній штурмовій бригаді “Лють” беруть участь і працівники Головного управління в Запорізькій області.

Останній наш проєкт — Центр з пошуку осіб, зниклих за особливих обставин. Це те місце, куди приходять люди, які потребують допомоги в пошуку близьких, зниклих на тимчасово окупованій території. Філософія роботи центру — не просто дати надію, а розшукати особу.

Ми проявили ініціативу — забрали приблизно 700 справ з різних регіонів України. Вони стосуються осіб, які зникли на Запоріжжі. Питання їх пошуку є ключовими.

- Коли ви вперше побачили своїх рідних?

- У перший день вторгнення я зв’язувався з ними. Вони виїхали з Сум до моїх батьків у Ромненський район. Це було правильне рішення, оскільки в Суми орки зайшли в той же день. А що для них родина поліцейського — говорити не треба. Але й у батьків не затрималися, бо росіяни і там вже були до вечора. Поїхали далі - на захід України.

Хвилювався, звичайно, за родину, за батьків. Але робота не давала вибору. Побачився з родиною десь місяців через вісім.

Три поліцейських загинули у результаті ворожих обстрілів

Учасники презентації фотовиставки також переглянули відеофільм про роботу поліцейських. Він, зокрема, розповідає і пр загиблих при виконанні службових обов’язків поліцейських.

30 вересня 2022 року у Запоріжжі під час обстрілу логістичного центру на Оріхівському шосе загинув оперуповноважений управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області НПУ Максим Здоревський.

Внаслідок обстрілу міста Оріхів армією РФ 12 серпня 2023 року загинув начальник сектору поліцейської діяльності № 1 (смт Розівка) відділення поліції № 2 Пологівського РВП Іван Іщенко, важкі поранення отримав інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №4 Пологівського РВП Олексій Лемешко, який помер у лікарні 15 серпня.

***

Фотовиставка у приміщенні обласного центру молоді працюватиме впродовж наступного тижня, вхід вільний.


 




Схожі новини: