Починалася з подарованих книг: у головній бібліотеці Запорізької області показують раритети до 120-річного ювілею

У День Соборності України головній книгозбірні Запорізької області - обласній універсальній науковій бібліотеці - виповнилося 120 років.

Ювілей відзначили відкриттям книжкової експозиції «Бібліотеці — 120 років”, у восьми розділах якої розміщені історичні світлини, раритетні речі, архівні документи, книги з автографами відомих письменників та світлини з життя бібліотеки в умовах повномасштабного вторгнення рф.

Офіційна історія бібліотеки почалася із затвердження 22 січня 1904 року документу під назвою  «Уставъ Александровской городской общественной библиотеки».

За 120 років цей осередок культури пройшов шлях від невеличкої читальні в куточку зали засідань при міській управі (зараз цього приміщення немає) до найбільшої бібліотеки Запорізької області.

Про історію бібліотеки, а також деякі раритетні експонати виставки на відкритті експозиції розповіла завідувачка відділу краєзнавства ЗОУНБ Тетяна Палівода, яка працює у  бібліотеці близько 10 років. Варто зазначити, що це була дуже захоплююча розповідь.

Факт 1. Фонд бібліотеки був створений з подарованих книг

Згідно зі статутом було створене бібліотечне правління, до якого входило шість членів. Його очолив Олександр Майдачевський, а серед членів правління був відомий історик, етнограф, краєзнавець, засновник Олександрівського (запорізького) історичного (нині -  краєзнавчого) музею Яків Новицький.

Фонд бібліотеки був створений з подарованих книг. Першими меценатами стали власник Запорізької міської думи Борис Штерн і міський голова Фелікс Мовчановський, які передали зі своїх домашніх бібліотек 500 примірників. З них і почався розвиток бібліотеки.

Гортаючи сторінки статуту, можна дізнатися багато цікавої інформації. Наприклад, що річний абонемент коштував 3 карбованці. Прописано було і таке: людина, яка одноразово сплатить 100 крб, стає пожиттєвим читачем бібліотеки. Чи була така людина в Олександрівську, невідомо.

Факт 2. Під час штурму Запоріжжя усі книги згоріли

Трагічна сторінка історії бібліотеки — події Другої світової війни. Під час штурму Запоріжжя у серпні 1941 року німецькі загарбники зруйнували бібліотеку, всі книги — а їх налічувалося 175 тисяч екземплярів — згоріли. Оскільки згоріли інвентарні книги, то неможливо з'ясувати, що саме втратила бібліотека.

Є інформація, що в приміщенні стояла велика шафа з книгами Якова Новицького з його особистої бібліотеки.

Але бібліотеку вдалося усім миром відродити. Вже через два дні після визволення Запоріжжя від німецьких загарбників (14 жовтня 1943 року) бібліотека відновила роботу, про що 16 жовтня з’явилося відповідне оголошення на дверях зруйнованої будівлі. Працівники бібліотеки кинули клич містянам приносити у кого що збереглося — книги, газети, журнали.

За кілька місяців бібліотекарям вдалося зібрати 3,5 тис. книжок. Вони і стали фундаментом, на якому почала зростати  обласна бібліотека (такий статус книгозбірня отримала у 1939 році, після створення Запорізької області, тобто в цьому статусі бібліотека знаходиться вже 85 років, науковою вона стала у 1966 році).

Сьогодні фонд бібліотеки нараховує понад 1,5 млн екземплярів, серед яких 10 тисяч - рідкісні та цінні книги. Тут зібрали чималу колекцію книг з автографами відомих письменників та побажаннями колективу. Є книги з автографами Петра Ребра, Левка Лук’яненка, Марії Матіас, братів Капранових, Павла Вольвача, Сергія Жадана, Василя Шкляра, Оксани Забужко і багатьох інших знаних митців слова.

В бібліотеці понад 12 відділів обслуговування читачів, де працюють більш ніж сто співробітників.

Факт 3. Іноземну літературу перевіряли “компетентні органи”

У бібліотеці пишаються тим, що у книжковому фонді є видання на понад ста мовах світу. З іноземною літературою пов’язана своя історія.

Так, в експозиції можна бачити наказ з грифом таємності "А". Наказ був надісланий директору обласної бібліотеки у 1949 році. Ним заборонялосяь видавати іноземну літературу, книжки іноземними мовами читачам перш ніж її перевірять «компетентні органи». Тобто, перш ніж таку книгу отримає читач, її повинні перевірити “спеціально навчені люди”. До речі, додому видавали лише художню літературу. З книжками політичного, технічного напрямку можна було працювати лише в приміщенні бібліотеки.

Факт 4. Палац книги будували 10 років

За час свого існування головна книгозбірня поміняла кілька приміщень. Бібліотека перебувала на території нинішніх Олександрівського та  Дніпровського районів.

На стенді, яким розпочинається експозиція, можна побачити фото будівель та адреси, де у різні роки розміщалась бібліотека.

• З 1905 по 1909 роки вона працювала за адресою вулиця Олександрівська, 6. Це була невеличка читальня в куточку зали засідань при міській управі, ця будівля не зберіглась.
• З 1909 по 1918 рік - вулиця Покровська, 21. Тут бібліотеці виділили кілька кімнат на другому поверсі.
• На проспекті Соборному, 92 - з 1920 по 1935 рік.
• З 1935 по 1941 рік - вулиця Троїцька, 18 (ця будівля згоріла разом зі всіма книгами).
• На вулиці Дніпровській, 12 (Дніпровський район) бібліотека працювала з 1944 по 1952 рік.
• Вулиця Лобановського, 14 (Дніпровський район) - обласна наукова бібліотека знаходилася з 1952 по 1977 рік. Зараз у цьому приміщенні працює обласна бібліотека для дітей "Юний читач".
• Палац книги на проспекті Соборному, 142 будували 10 років, відкрили його 22 грудня 1977 року. Це - 6 поверхів для залів та відділів бібліотеки, 9 поверхів для книгозберігання.

Коли книжковий фонд значно збільшився, постало питання про відкриття нового приміщення для бібліотеки.  Директор Анатолій Бальцер у 1966 році прийняв рішення шукати типовий проєкт бібліотеки, оскільки робити власний проєкт  було дуже коштовно. Він передивився десятки проєктів бібліотек не тільки України, а й по усьому колишньому СРСР.

Анатолію Івановичу найбільше сподобався проєкт бібліотеки Академії наук Республіки Білорусь в Мінську, архітектора Гольдштейна. Він ліг в основу будівництва у Запоріжжі.

Будівництво по ряду причин перетворилося на довгобуд, про що регулярно писали місцеві періодичні видання. В журналах навіть друкували карикатури: будівельники читають книжки, а робота стоїть. З підписом “Строительство ведет СМУ”.

Директор Анатолій Бальцер, заступник голови облвиконкому Микола Киценко постійно піднімали питання щодо довгобуду, а запорізький поет і письменник Петро Ребро виступав, писав гнівні листи — чому не будується бібліотека? Завдяки активній позиції цих трьох запоріжців будівництво відновили.

На відкриття бібліотеки у 1977 році Петро Ребро написав вірш, у якому назвав її Палацом книги. На урочистому відкритті будівельники вручили Анатолію Бальцеру символічний ключ, який можна бачити в експозиції. А Петру Ребру за його подвижництво вручили “читацький квиток №1”.

Факт 5.  Зберегли раритетні речі

Настінний годинник 70-х років - подарунок на відкриття будівлі обласної наукової бібліотеки 22 грудня 1977 року. Довгий час він висів у холі першого поверху, показуючи час для працівників і читачів.

З часом годинник вийшов з ладу і тепер він просто нагадує, що “час біжить, а бібліотека вічна”.

На старенькій друкарській машинці набирали  накази, листи та інші машинописні тексти.

Дерев’яна вішалка довгий час стояла у кабінеті директора бібліотеки Анатолія Бальцера. Анатолій Іванович керував провідним закладом культури Запорізької області понад 20 років. Довше нього колектив очолювала Інна Степаненко, яка пропрацювала на цій посаді понад 30 років.

Впродовж останніх років колектив очолює Ольга Волкова. До речі, в архіві віднайшлася інформація, що в 1909 році книгозбірнею керувала також Волкова, з ініціалами “К.Ф.”.

Факт 6. Від тоненької книжки - до солідного видання

Видавничу діяльність бібліотека проводила постійно, але, звичайно, змінювався її формат. Перші видання з’являлися за допомогою друкарської машинки, яка представлена на виставці. На ній друкували сторінки першого календаря “Знаменні та пам’ятнІ дати Запоріжжя”, який вийшов у 1969 році і складався з 25 сторінок. Останній на сьогодні календар — це солідне видання на понад 300 сторінок. У цьому році вже вийде 55-й випуск.

Щорічник неодноразово ставав переможцем бібліографічного конкурсу на краще бібліографічне видання, яке серед бібліотек Півдня України кожного року організовувала Одеська національна бібліотека.

Факт 7. Плели сітки, в'язали шкарпетки і шапки, збирали і відправляли допомогу захисникам

Під час повномасштабної війни колектив продовжує працювати, розвивати бібліотеку. З міркувань безпеки обслуговування читачів, виставки та інші заходи проходять тільки на першому поверсі. У підвальному приміщенні є укриття. Зараз його частинами ремонтують.

Працівники бібліотеки активно займаються волонтерством - з початку вторгнення рф плели сітки, в’язали для військових шкарпетки, шапки, робили устілки, збирали гуманітарну допомогу.

Збирають і передають бійцям на фронт і у військовий шпиталь продукти харчування, одяг, ліки, побутову хімію. Був запит на посуд - збирали посуд, було прохання попрати хлопцям білизну - розібрали і випрали. За свою небайдужість мають від від захисників країни подяки.

В ЗОУНБ працюють мовні клуби, гуртки, у тому числі безкоштовного вивчення української мови, яий організувало ГО “Запорозькі Берегині”, психологи та волонтери, які займаються не тільки з дорослими, а й з дітками-переселенцями.

Нещодавно відкрилась сучасна відеостудія, яка буде допомагати відвідувачам бібліотеки робити власний відеоконтент, проводити конференції, стріми.

Друзів відзначили подяками

На відкриття книжкової експозиції “Бібліотеці - 120” до бібліотеки запросили партнерів та друзів, з якими  ЗОУНБ активно співпрацює. Розділити радість з колективом прийшли депутатки Запорізької обласної ради - голова обласної організації НСПУ Ольга Стадніченко та перша заступниця голови Бердянської РВА Ірина Півень, керівник ансамблю грузинського танцю “Імедія” Малхаз Чахашвілі, голова ГО “Запорозькі Берегині” Олена Шевчук та членкиня цієї громадської організації, майстриня Людмила Гармаш.

Усім їм завідувачка відділу краєзнавства ЗОУНБ Тетяна Палівода, яка проводила презентацію, вручила Подяки за плідну співпрацю. Подякою також нагородили викладачку безкоштовних курсів української мови, кандидатку філологічних наук, доцентку НУ “Запорізька політехніка” Ірину Чернову.

Добрих слів удостоїлася і журналістка Інеса Атаманчук, яка підготувала статтю для журналу.

- Дуже знаковим є те, що ми відзначаємо 120-літній ювілей бібліотеки у День Соборності України, - підкреслила Ольга Стадніченко. - Ще за багато років до оголошення Універсалу про єднання українських земель у Запоріжжі була відкрита книгозбірня - як символ розвитку культури.

Книга - це найважливіш надбання людства. Її треба було зберігати і з’явилися бібліотеки. Сьогодні бібліотеки виконують не лише свою першу функцію - зберігання книг. Вони перетворилися в культурно-просвітницькі інтелектуальні центри.

Це вже друге таке “пришестя” в бібліотеки. Я пам’ятаю, як в 70-х роках, коли моя мама була завідувачкою сільської бібліотеки, там вечорами збиралися люди. Працював драматичний гурток, ставилися п’єси, люди шили, співали, в’язали. Там, до речі, проводилися політзаняття -  ідеологічна машина тримала міцно бібліотеки в своїх руках!

Так само зараз: ми повернулися до того, що з початком повномасштабного вторгнення обласна універсальна наукова бібліотека стала одним із знакових закладів Запоріжжя.

Люди знають, що в бібліотеці можна не тільки взяти цікаву книгу, а тут можна поспілкуватися, зустрітися з цікавою людиною, долучитися до збирання гуманітарної допомоги. Це дуже важливий заклад культурно-просвітницького характеру!

А Ірина Півень особливо підкреслила гостинність колективу ЗОУНБ, який прихистив у себе працівників Бердянської районної та місцевої, Осипенківської та Берестівської сільських та Андріївської селищної військових адміністрацій.

- Ми стали одною родиною, - зазначила Ірина Григорівна. - Ми раді знайомству, вдячні усім за тепло, за відкриті серця і душі, за те, що прийняли нас у себе і дозволили нам бути частинкою свого життя. Якщо ми можемо бути чимось корисними бібліотеці - ми щасливі з того. Коли  повернемося на наше Азовське море, ми будемо чекати в Бердянську усіх!

До речі, бердянці зробили музичний подарунок ювілярам — святковий настрій присутнім на презентації виставки створював саксофоніст Ігор Кірілюс, який грає на цьому чарівному музичному інструменті з 2007 року.

Рідним домом бібліотека стала і для голови ГО “Запорозькі Берегині” Олени Шевчук. Олена стала читачкою 35 років тому.  І до сих пір вдячна бібліотекарям за допомогу, яку вони надавали при написанні рефератів. Зараз в бібліотеці є книжка казок Олени Шевчук.  А ще лідкерка "Запорозьких Берегинь"  домовилась з керівництвом про проведення на базі бібліотеки безкоштовних курсів з української мови. З 2021 року відбулося вже кілька випусків.

А на минулому тижні майстрині з“Запорозьких Берегинь” провели у фоє першого поверху виставку своїх шедеврів. Людмила Гармаш, Оксана Кіргеєва, Інна Євстігнєєва і Марина Широкова показували відвідувачам  чудові ляльки-мотанки, вишиті кульки, гарні віночки та оберегові валяночки. Краса була неймовірна!

У той же день Людмила Гармаш зробила ляльку-мотанку для колективу бібліотеки з нагоди 120-річного запорніжанки  шиють для поранених бійців.

Людмила  розказала, що у ляльки є сумочка, в яку можна заховати листочок з побажанням. Майстриня написала таке: “Хай процвітає бібліотека і хай береже вас Бог”. А ще подарувала оберегову кульку, у якій під молитву з 90-го псалому вишила коди сили. Окрім кодів сили, Людмила вишила також надписи: “Україна була, є і буде завжди” і “Хай квітне наше дерево роду”.

Після закінчення презентації гості стали знайомитися з унікальними експонатами. Орієнтовно експозиція працюватиме місяць.

***

Бібліотека працює з понеділка по суботу, з 9.00 до 17.00. Вихідний — неділя. Телефон для довідок 787-53-49. У бібліотеці є Пункт Незламності.

Фото автора