Чому Міноборони повернуло у держбюджет мільярди гривень

Чи це промах управлінських рішень? Який обсяг "залишків" варто вважати припустимим? Чи можна було цього уникнути?

Як і у більшості розпорядників державних коштів, у річному бюджеті Міноборони певні "залишки" наприкінці року виникають обов’язково, і це закономірно. Чому? По-перше, тому що це чітко розподілений оборонний бюджет, кожен сегмент якого має свій механізм витрат.

Наші пріоритети: персонал, забезпечення армії всім необхідним та експлуатаційні видатки. Для того, щоб кожна гривня платників податків була використана з максимальною користю, існує чітка система фінансового контролю, дотримання якої принципове. У цьому контексті, приміром, оплата за тилові закупівлі відбувається тільки після фактичних поставок.

Це означає, що Міноборони сплачує за паливно-мастильні матеріали, продукти харчування та речове майно лише після того, як вся продукція була доставлена до військових частин і пройшла відповідну перевірку якості та документації, як цього вимагає фінансовий контроль.

Тому, до прикладу, за поставки в останні дні 2023-го року оплата здійсниться у 2024-му році. Важливо, що станом на 31 грудня 2023 року Міноборони законтрактувало 100% коштів, виділених на тил, але не за всіма контрактами відбулася безпосередня оплата. 

По-друге, поставки можуть викликати питання і спонукати перевірки, або вони можуть затримуватися з об’єктивних причин. Наприклад, у одному з контрактів терміни поставки імпортних комплектуючих суттєво затяглися через блокування на польському кордоні. Інший випадок пов'язаний із нападом держави-терориста на одне з виробництв постачальника. Це призвело до зупинки технологічного процесу та затримки у поставках продукції до військових частин. Звичайно, перевірки можна і треба прискорювати, питання з затримками – вирішувати, але звести ймовірність цих проблем до нуля неможливо. 

У 2023 році для тилового забезпечення Збройних Сил Міноборони було закладено 97,1 мільярда гривень. У кінці минулого року Міноборони повернуло до державного бюджету 4,1 мільярда гривень. Це – 4% від бюджету на тилове забезпечення.

Для порівняння у 2022 році зареєстрована кредиторська заборгованість за тиловим напрямком склала 9% від коштів виділених на тил. Із повернутої в бюджет суми (4,1 мільярда гривень) майже 2 мільярди – це поставки товарів, які відбулись в останні дні 2023 року. Ця продукція вже на складах, але процес оплати не відбувся через перевірку документів. Фінальні поставки майна на решту суми відбудуться в першій половині січня. За майно поставлене у 2023 році, але не оплачене, Міноборони заплатить з оборонного бюджету 2024 року. 

Як оцінити ці показники? 

Для оцінки амплітуди відхилень існує усталений критерій, який використовують МВФ, Світовий банк, Єврокомісія, та уряди багатьох країн НАТО. Він є частиною стандартизованого оцінювання державних видатків та фінансової підзвітності (PEFA), яке періодично проводиться у десятках країн світу.

Цей критерій (і перший показник оцінювання) – це відсоток відхилення фактичних видатків від затвердженого бюджету, і його найкращий рівень – коливання в межах 95% та 105%. Тобто якщо фактичні видатки менші чи більші від запланованих на 5% – це нормальна, і по суті здорова ситуація. Ми можемо використати цей критерій як приблизний орієнтир. В Україні в оборонний бюджет протягом року вносилися суттєві зміни, спричинені шоковими воєнними обставинами, тому має сенс порівнювати виконання саме з уточненим, збільшеним бюджетом.

Отже, цього звітного року Міноборони вийшло на відхилення у 4%. Так, ці чотири відсотки Міноборони – це мільярди, тому що війна збільшила наші оборонні витрати до величезних, в масштабах українського бюджету, розмірів. Але жодна копійка з цих мільярдів не "згоріла". Ці кошти повернулися в дохідну частину бюджету, який і так складено з пріоритетним врахування потреб Сил оборони. Більше того, всі витрати були здійснені узгоджено і планово.

Ефективне управління ресурсами у воєнний час – це баланс між розумінням потреб та дотриманням суворої фінансової дисципліни. Повернення коштів у бюджет, закладений з урахуванням пріоритетних потреб оборони, є складовою цієї стратегії. Хоча "витратити гроші в нуль" у сфері тилових закупівель не завжди можливо, боротьба з бюрократією та аналіз ризиків відіграють ключову роль. 

Цінною також є увага громадського сектору до питань ефективності використання державних коштів: такий діалог сприяє зміцненню довіри між урядом та суспільством. Ця довіра будується на відкритості, прозорості та готовності влади чути питання, реагувати і надавати чесні та зрозумілі відповіді. 

Юрій Джигир

заступник міністра оборони України

Джерело: Ліга