Олександр АНДРУЩЕНКО: Тиша в храмі

В храмі тиша. Немає нікого.

Сяють в темряві лики святих.

Плаче бабця. Бо біля порога

Все чека від людей доброти.

Сум у всьому. В порожньому серці

Виє вовком ув’язнений біль

Від невдалих фантазій інерції.

І зітхають святі мимовіль.

Всюди тиші неоране поле.

В небо дивляться очі криниць.

Запитання до власної долі

У глибокій воді збереглись.

І ширяє у просторі віра:

Краще стане в майбутні часи,

А між злом і добром буде прірва.

Ляжуть в трави перлини роси.

Прийде в храми колись інша тиша,

Крізь яку вже не чутно тривог.

Вона буде без суму, ніжніша,

Як до шляху надій епілог.