Олександр АНДРУЩЕНКО: В обіймах долі

Приходить надія чи рано, чи пізно

І зводить з руїн все, що серцю корисно.

І промені світла милують нам очі

Щодня і щоночі, щодня і щоночі.

І ми забуваємо лихо і горе,

І дивимось в небо, блакитне, прозоре.

Там тільки ще вчора пливли чорні хмари,

Як вісники кари, як вісники кари.

Та щось десь змінилось на краще раптово,

І про неприємне не йде вже і мова.

Виблискують світлом зчаровані зорі

Вітрилами в морі, вітрилами в морі.

Відкрилися обрії вчасно і навстіж,

Подивишся - щастя сюжети побачиш.

І доля відверто нас візьме в обійми,

Над лихом підійме, над лихом підійме.