Юное дарование: Стихотворения "Мишенятко", "Із нічого вийшло щось", "Неслухняна Юля"
Вікторія Стасів – учениця 8 класу гімназії «Престиж» м. Львова. Пише вірші з 6 років, є переможцем в багатьох міжнародних, всеукраїнських та міських конкурсів. Є автором двох поетичних збірок: «Моє дитинство струнами бринить», «Вірші і витинанки юної львів'янки». Готує до друку третю.
Мишенятко
На полі пахло зібраним зерном,
Заснули мишки тихим сном.
Лиш в одній нірці біля сина
Зібралася уся родина.
На хвору дивляться дитину,
Яка так стогне без упину.
Не стулить, бідна, свої очі
І мучиться десь до півночі.
То кине в жар - температура,
Не помагає і мікстура.
Швидку прийшлося викликати,
Щоб мишенятко рятувати.
І рівно через півгодини
Приїхав лікар до дитини.
Заходить чинно щур вусатий,
Крокує прямо до дитяти.
Розвіяв сум усій родині:
Нема загрози цій дитині.
- Ну, що я можу тут сказати?
Це зубки ріжуться в маляти.
Із нічого вийшло щось
Брати-гіпопотами
Купили дві панами.
Щоб сонце не пекло,
Щоб веселіше їм було.
Щоб від моди не відстати,
Стали одяг купувати.
Розмір, правда, не питали,
Цілий тюк всього набрали.
А коли прийшли до хати,
Стали одяг приміряти.
Хоч і довго вибирали,
Розмір вірний не придбали.
Не підходили панами,
Смуток їсть гіпопотамів.
Щоб добро не викидати
Стали звірям продавати.
Носоріг штани купив,
А панами - крокодил.
І жирафи - дві сестрички
Підібрали рукавички.
Йшла торгівля в світлі дня,
Думка виникла ясна.
Крам купити на свій взір,
Вмить розкупить кожний звір.
Тут кіоск потрібний вкрай,
Тож, братуха, не зівай.
Ось братам як пощастило,
Наче виросли в них крила.
Бо торгівля процвітає,
Покупець їх не минає.
Неслухняна Юля
Наливає мама супчик.
- Ой, матусю, болить зубчик!
Наливає мама сік -
Юля суне його в бік.
- Ніж голодною сидіти,
Йди в садок, де їдять діти.
Там не будеш хитрувати
І на зуби все звертати.
Та дістав з кишені татко
Дуже смачну шоколадку.
Та сказала мама вмить
«В нашій Юлі зуб болить.»
Юля вмилася сльозою,
Носить обман із собою.
Соромно за вчинок свій,
Чи пробачать батьки їй?