Перейти від слів до справи: колишня спецагентка розповіла, як побудувати власні кордони

Особисті кордони – це межа, яку ми вибудовуємо між собою та іншими людьми, аби позначити різницю між власним внутрішнім світом і світом інших людей.

Особисті кордони необхідні для збереження цілісності вашої особистості, вони визначають рамки та дозволеність у взаємодії з іншими людьми. Проблеми у стосунках починаються, або коли порушують наші особисті кордони, або коли ми порушуємо кордони інших.

Цікавий факт, що людина, чиї кордони сформовані не чітко і вона сама не певна в них, частіше знає, чого не хоче, ніж чого хоче, і цим дає змогу оточенню маніпулювати собою.

Ось, що з цього приводу говорить колишня спеціальна агентка Секретної служби США, а наразі відома американська журналістка  Evy Poumpouras:

"Треба припинити говорити всім, про власні межі та кордони. Людям байдуже. Перестаньте просто про це говорити, покажіть ці кордони.

Отже, якщо ви кажете комусь: "Хей, ти не можеш так зі мною говорити!", а людина продовжує говорити з вами у неналежному чи образливому тоні, ви все повторюєте і повторюєте, немов заїжджена пластинка, а вона не зважає на ваші слова, про що це свідчить?

"Не говори зі мною так, ти порушуєш мої кордони!". Це маячня, а не ваші кордони.

Кордони – це не та річ, про яку треба базікати, їх треба будувати та показувати. Тож, коли ви кажете комусь: "Не роби такого більше, або я не буду с тобою розмовляти, чи ми розійдемось (я піду від тебе)", а після цих слів залишаєтесь, тут мова зовсім не йде про власні кордони, а лише про пусту балаканину.

Ми маємо показувати людям, своїми діями та поведінкою, яке хочемо, щоб вони мали до нас ставлення. Саме так ми побудуємо і втримаємо власні кордони.

Наприклад, якщо ви бачите, що вашій подрузі, чи другу постійно надзвонює бос, а вона каже: "Я ж просила його не телефонувати мені після восьмої години вечора, але йому все одно, він продовжує це робити. Він телефонує мені навіть на вихідних. Каже, що не буде цього робити, але продовжує".

І в неї досить пристойні та нормальні стосунки з її босом, то варто поставити собі питання, а чи чує він її взагалі? Відповідь ви певно і самі вже знаєте, звичайно ні! Тоді, з’являється друге питання, а чи бере ця подруга слухавку опісля восьмої вечора? Відповідь, певно, також очевидна – так!

Отже, навіщо жалітись і ображатись, якщо треба просто перестати підіймати телефон.

Ви не можете казати людині чогось не робити що до вас і продовжувати реагувати на його дії саме так, як йому потрібно. Це проблема, адже все, що ми робимо, лише говоримо, з надією на повагу до власного "я", і нічого не робимо для того, аби цю повагу підкріпити діями".

Здорові кордони — запорука здорових стосунків. Ці кордони умовні, їх неможливо фізично визначити, тому що особистість людини ширша за її тіло, і багатогранніша у всіх своїх проявах. Кордони – не лінія на мапі, їх не можна побачити, але їх можна відчути.

Важливо розуміти, що особисті кордони безпосередньо пов’язані з особистими цінностями. Це означає, що ключовим у розумінні та прийнятті власних кордонів є те, чи усвідомлюєте ви, що для вас є цінним.

Слова нічого не значать, на жаль, люди розуміють лише дії. І допоки ви не продемонструєте своєї сили  та стійкості, не покажете, що вам щось не подобається, мова не може йти про власні кордони. У вас їх просто не має, або ж не має сил їх відстояти.

Джерело: ТСН