Богдан СТУПКА: Життя Тараса Бульби - справжня трагедiя
Оскільки герой нашої публікації спілкувався з кореспондентом «МВ» виключно державною мовою, нам нічого іншого не залишається, як діяти за його прикладом. Богдан Ступка сьогодні на виду, за його кар’єрою слідкують, про нього говорять. Нам довелося побачити й почути метра на щорічному кінофестивалі у м. Бердянську, у якому він брав участь як актор (у фільмі Кіри Муратової «Два в одному» Ступка зіграв роль підстаркуватого коханця. - Л. Ч.), а також як новий президент фестивалю.
Поводився метр доволі скромно. На прес-конференцію прийшов одним з перших, мав на собі зелену кофтину у кольорові смужки і солом’яного капелюха, під якого ховався одразу, як тільки про нього починали говорити щось гарне. Багато говорити не хотів, з удаваною скромністю переадресовував запитання своїм колегам, посилаючись на те, що вони знають більше і скажуть краще. Та все ж кількома цікавими думками та спогадами поділився. До речі, єдиний з присутніх, говорив виключно рідною мовою.
- Фестивалі? Фестивалі необхідні, бо без духовної страви немає життя. Всього треба вживати однаковими порціями. А щодо фестивалю у Бердянську, то України, Росії й Білорусії для нього замало. Тут має бути вся Європа, адже край того вартий. Та й хочеться бачити, що робиться у світі. Ось був я у Нью-Йорку, на кінофестивалі Трайбека, що його організовує Роберт Де Ніро, - ми з Муратовою возили картину «Два в одному». Де б я ще побачив Де Ніро - тільки там. Видно, багатий такий чоловік, все при ньому, і костюмчик, і краватка... а такий же скромний. Стояв собі на сцені, щось там читав з папірця. Не встиг дочитати, як на сцену вийшов якийсь верзила, зо два метри на зріст і затулив Де Ніро. Той ще якийсь час помугикав з-за спини здорованя, а як зрозумів, що його не чують, то й пішов тихенько зі сцени. Отаке було.
- Мистецтво робить людину красивою. От згадую Ніну Матвієнко (народна артистка України. - Л. Ч.), коли вона була вагітною: приморена, щось там десь вилізло… не дуже гарна, а як підходить до мікрофона - Мадонна. Знаєте, що людину відрізняє від свині? Те, що вона іноді дивиться на зорі. А я ті зорі ненавидів... Якось по молодості довелося мені працювати у астрономічній лабораторії, зорі знімати. Як ви самі розумієте, знімати їх треба вночі, а мені вночі хотілося на танці бігати, до дівчат...
- Знімаємо вже сім місяців, до 1 жовтня будемо у Запоріжжі. Скажу чесно: так важко ще не було. Літо, жарюка, а ми в обладунках, з шаблями, на конях. Молодим акторам ставало погано. Серйозно! Мене ж рятувала смушева шапка, у якій я мав зніматися, знаєте, що їх такі аксакали носять. А найстрашніше, що було, - то спалення Тараса Бульби. Комп’ютер стихію вогню не бере, тому знімали живцем. Вітер міняється, вогонь міниться, режисер не доганяє оператора - знімаємо ще один дубль. Як одзняли ці кадри, перехрестився, поцілував землю - живий. Ми взагалі що знаємо про Тараса Бульбу? «Чим я тебе породив, тим я тебе і вб’ю»? (сміється. - Л. Ч.) А він - сина вбив, бачив смерть другого, був спалений. Боже, така трагедія!
Після прес-конференції Богдан Ступка поспішав на перегляд конкурсних фільмів, та все ж знайшов кілька хвилин, аби надряпати на папірці побажання читачам та залишити свій автограф. Подарунок від «МВ» - футболку з логотипом газети - прийняв із вдячністю, а від’їжджаючи, кокетливо помахав рукою.
На самому відкритті кінофестивалю Богдан Сильвестрович постав перед глядачами вже зовсім в іншому вигляді: білий костюм, чорна сорочка. Сидів у першому ряду, енергійно підспівував усім виконавцям, а от із шанувальницями танцювати відмовлявся, бо, мовляв, старий став. Отаке придумав! Ми ж знаємо, що справжні актори ніколи не старіють.