Чому словаків таки розвернуло у бік Росії
9 квітня 2024 20:30
Петер Пеллегріні — соратник по урядовій коаліції прем’єра Роберта Фіцо, який теж виступає за "мир" із Росією, проти допомоги Україні, і руйнує демократичні інституції.
Їх позиції схожі з угорським прем’єром Віктором Орбаном.
Пеллегріні переміг прозахідного ексглаву МЗС Івана Корчока з різницею 53,12% проти 46,87% голосів.
Переміг, бо від останніх парламентських виборів 30 вересня 2023 року не минуло багато часу, і всі провини за зниження добробуту скидав на уряд попередників. Корчок був у цьому кабінеті міністрів, тому його пов’язують із непопулярними рішеннями щодо COVID-19, війни та допомоги Україні.
Пеллегріні подає себе як соціал-демократа, який подбає про добробут словаків.
А ще частина громадян повірили, що Корчок – президент війни, а Пеллегріні – миру.
Тепер Фіцо і його союзники контролюватимуть всю владу – під їхнім контролем парламент, уряд і президент.
Для України наслідки виборів залежатимуть від процесів не лише в Словаччині, але також в Угорщині та Польщі. Наскільки потужними там будуть антиукраїнські сили, як гучно їх голос звучатиме в ЄС, наскільки Євросоюз буде миритися з тим, що Фіцо нищитиме демократичні інституції. Слабка реакція на такі дії в Угорщині вже підбадьорила інших популістів у ЄС.
Пеллегріні перейняв проросійську риторику, говорить про мир і переговори з Росією. Але коли говорить про бажання відновити зв’язки з РФ, то додає, що це буде тільки після війни. Фіцо і Пеллегріні де-факто користуються Росією та її пропагандою для своїх цілей – знищення словацьких демократичних інституцій.
Одна відмінність між Росією й Україною в тім, що Київ шукає сильних союзників, а Москва – слабких. Ставка на Фіцо чи Орбана – приклад. Хоча ці слабкі мають свій голос і вплив у ЄС.
Україна має надалі більше працювати зі словацьким суспільством, бо Росія без упину діє у цьому керунку.
А також перемагати на полі бою, в дипломатії, отриманні допомоги. Якщо посилить позиції на міжнародній арені, буде ставлення як до сильної держави. Народ любить сильних. Ніхто не хоче бути на боці переможених.
Ленка ВІХ, редакторка "Українського журналу" (Прага)