Холод, черги і хабарі. Як Росія пропускає українців додому через кордон на Сумщині

На єдиному чинному прикордонному переході з Росії в Україну утворився багатоденний корок. Хоча колапс має й об'єктивні причини, місцеві волонтери, які допомагають українцям, кажуть, що криза багато в чому рукотворна.

Серед низки причин поневірянь українців, які через вторгнення російських військ, знищення міст та переслідування місцевого населення окупантами змушені тікати додому через Росію, може бути бажання нажитись на людях частини росіян та місцевих чиновників.

Два кілометри гравію

Між російським пунктом Колотилівка (Бєлгородська область) та українською Покровкою (Сумська область) - два кілометри гравійної дороги.

Тут і там по обидва боки у кущах валяються валізи та візки зі зламаними колесами, потріскані котячі переноски, іноді навіть чиєсь взуття. Щоб перетнути кордон, потрібно пройти пішки через лінії колючого дроту та російські протитанкові загородження.

Зробити це з валізами практично неможливо - багато хто несе багаж у руках. Але ще важче доводиться маломобільним людям, які покладаються на інвалідні візки.

Проте для них це найкоротший шлях із Росії до України. Саме тому - найпопулярніший серед сімей з дітьми, літніх, маломобільних людей та власників тварин - усіх, кому особливо важко та дорого проходити довгий та витратний шлях через Європу.

Формально українські пункти пропуску на кордоні з Росією закриті, але прикордонна служба України пояснює, що не може не приймати своїх громадян, якщо вони дісталися кордону.

Після вторгнення 24 лютого 2022 року російські війська частково зруйнували та обстріляли всі українських пунктів пропуску, а багатьох прикордонників вбили чи взяли у полон. Україна через агресію офіційно закрила їх усі, а після вигнання російських військ та повернення контролю над кордоном він перетворився на своєрідну лінію зіткнення.

Колотилівка - єдиний наразі пропускний пункт, на якому Росія пропускає українців безпосередньо в Україну. Раніше росіяни випускали тут українців і на автомобілях, але потім заборонили авто і зробили перехід тільки пішим.

Для України ж Покровка юридично не контрольно-пропускний пункт, а гуманітарний коридор для людей, які мають українське громадянство. Рух між цими пунктами можливий лише в одному напрямку.

При цьому в прикордонній службі України наполягають, що готові приймати українців на всіх напрямках, все залежить від того, де готова випускати Росія.

Здебільшого на батьківщину повертаються мешканці окупованих територій Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей. Ті, хто їде з південних районів України, проходять довгий шлях до кордону. Наприклад, щоб дістатися до Колотилівки з Мелітополя, потрібно подолати близько 1200 кілометрів територією Росії.

Як і у всіх схожих ситуаціях, у цій одразу виникли люди, які організували бізнес із перевезення охочих. Спочатку, користуючись тим, що люди не місцеві, підприємливі перевізники заламували космічні ціни: просили 25 тисяч рублів із Бєлгорода, що розташований за півтори години їзди від кордону.

Потім до справи підключилися волонтери, які розповіли тим, хто приїжджає, що до Червоної Яруги, що недалеко від Колотилівки, ходить рейсовий автобус за 333 рублі. А звичайне таксі до самого кордону коштуватиме 3-3,5 тисячі рублів. Новим бізнесменам довелося знизити ціни. Тепер за 25 тисяч рублів перевізники згодні доставити охочих аж із Маріуполя.

За даними прикордонної служби України, з початку війни до жовтня таким переходом скористалися 22 тисяч людей.

Місце для ночівлі

Колапси - багато в чому рукотворні - відбуваються у Колотилівці постійно. КПП працює з минулого року, але з перебоями іноді закривається з різних причин. Двоє місцевих волонтерів розповіли, що, наприклад, минулої п'ятниці пункт пропуску не працював півдня - Росія і Україна обмінювалися тілами загиблих. Але найчастіше КПП закривають через обстріл, причому одразу на кілька днів.

Україна постійно заявляє про артилерійські обстріли росіянами прикордонних районів Сумщини, на що ЗСУ можуть проводити контрбатарейну роботу.

На прилеглі до Росії райони часто заходять російські ДРГ та вбивають прикордонників та місцевих мешканців.

У Бєлгородську область Росії також часто прилітає постійно, а найчастіше - у Грайворон, Валуйки, Шебекіно та Колотилівку.

Раніше КПП пропускав до 180 людей на день - насправді всіх, хто приїжджав до кордону. Іноді прикордонники навіть продовжували робочий день, аби ніхто не залишався на вулиці у прикордонній зоні, де діють суворі обмеження. Але потім почались проблеми.

Спочатку прикордонний перехід, що формально працював до 6 вечора, через ранній наступ темряви почав закриватися о пʼятій, а ближче до зими він і зовсім буде працювати до четвертої.

Минулого вівторка через КПП несподівано пропустили лише 70-80 осіб, решта залишилися на вулиці. Люди швидко заповнили найближчий хостел, але хтось залишився ночувати в автобусах перевізників та навіть на вулиці. І це за нічної температури близько 2 градусів.

Двоє місцевих волонтерів розповіли, як вранці у середу виявили на лавці літню жінку, її одяг частково вкрився інеєм. Тим часом черга зростала. Якщо вранці середи у ній було 50 людей, то до п'ятниці - вже 250. І саме у п'ятницю, 7 жовтня, КПП не працював першу половину дня.

Люди залишилися на вулиці без теплих речей, обігріву, їжі та води - зайвого з собою ніхто не брав, щоб не тягти важкий багаж по гравію та й перевізники не дозволяють провозити більш ніж дві валізи на людину.

"Люди бояться відійти від цієї стоянки, кожен думає: а раптом станеться диво і він сьогодні пройде? І стоять, мерзнуть. Добре тим, хто приїхав із перевізником, вони хоча б можуть погрітися в машині. Але як бути з тими, хто користується автобусом чи таксі? Таксі чекати не буде. Люди виходять, бачать чергу, а подітися їм нікуди, назад не поїдеш. У Колотилівці місцева мешканка здає спальні місця, але їх у неї лише десять. У Червоній Ярузі є хостел – 800 рублів за ліжко, але це майже 20 кілометрів від кордону. А їхати на чому? Знову таксі – від 500 до 800 рублів", – розповідає місцева волонтерка Марія.

Суми ніби не здаються великими, якби не йшлося про людей, які виїжджають з окупації, проживши там багато місяців. У них часто немає не просто рублів, а й взагалі грошей.

Але ніч чи дві у хостелі - це не єдине, на що багатьом доводиться витрачатися.

Нові бізнесмени

Троє людей, які переходили кордон минулого тижня після двох діб просто неба, розповіли BBC, що заплатили за те, щоб потрапити на початок черги.

Процес переходу виглядає так: КПП починає роботу о 9 ранку. На той час на стоянці етномузею "Слобожанщина" за 900 метрів від прикордонного переходу вже стоять автобуси перевізників, які першими займають чергу. Усі, хто приїжджає, записуються в чергу у чергового з рацією, який потім і викликає людей партіями по десять людей.

"Уявіть, приїжджає автобус, у ньому, припустимо, 12 людей. Але їх ніхто не рахує, а перевізник каже черговому, що везе 17 людей. Перевізник розуміє, що може когось підсадити за додаткові гроші", – розповідає волонтерка Марія.

Підсаджують якраз тих, хто приїхав своїм ходом, натрапив на величезну чергу, записався у чергового, а потім вирішив заплатити, щоби пройти якнайшвидше.

Але є й інший спосіб проскочити швидше. Ірина з чоловіком та трьома дітьми переходила кордон минулого тижня. На парковці жінка-черговий із рацією записала їх до списку та повідомила, що чекати їм три дні.

"Щоправда, сказала вона, можемо домовитися. По 3 тисячі з особи. Після цього нас завантажили до першого в черзі автобуса перевізників і довезли до кордону", - розповідає Ірина. Одна родина принесла "бізнесменам" 15 тисяч рублів.

"Її надіслала адміністрація [району]. Вона сама почала домовлятися із перевізниками", - каже волонтер Сергій. На запитання, чи має він на увазі, що людина з адміністрації заробляє гроші, штучно створюючи чергу, волонтер відповідає: "Так, так!"

BBC відоме ім'я цієї жінки, але додзвонитися до неї не вдалося. Ми надіслали запит до адміністрації Бєлгородської області та очікуємо на відповідь.

Якось Сергій привіз до кордону пасажирів і встав у чергу, яка пройшла на диво швидко лише з однієї причини - люди ще значилися у списках, але вже давно пройшли за гроші.

Зависли

Сергій дзвонить у четвер з тієї самої парковки, де люди чекають своєї черги. Парковка практично порожня - тільки легковик волонтера та один мініавтобус. Сергій безкоштовно привіз сюди чоловіка, який вже пішов на фільтрацію. А у самого Сергія забрали паспорт.

"Це нововведення – забирають документи, щоб ми не поїхали. Це сталося після того, як таксист привіз сюди жіночку з немовлям, висадив і поїхав. А її не пустили, бо вона народила в Росії, а з документів на дитину лише довідка з пологового будинку. І вона стоїть у голому полі, з дитиною на руках, із валізою на коліщатках, і не знає, що їй робити. Благо, я поряд був, забрав її до себе", – розповідає Сергій.

Він пенсіонер, живе у приватному будинку, і волонтери, які допомагають українським біженцям, кажуть, що без Сергія би не впоралися. З травня минулого року у його будинку зупинялося до 900 людей, деякі жили довго через проблеми з документами.

Але охочі повернутися до України, можливо, не єдині, хто користується цим прикордонним переходом. У черзі дехто стверджував, що вони - мешканці окупованих частин Донецької та Луганської областей, їхати з дому не збираються, а в Україну їдуть, щоб вирішити ситуацію з пенсією, яку вони одержують в обох країнах. Назад ці люди нібито повертаються через треті країни.

За однією з версій, це можуть бути історії для ФСБ, щоб уникнути проблем при фільтрації, адже вартість такого шляху занадто велика.

Фільтрація, через яку проходять усі, хто виїжджає з окупованих територій, триває довго. Костянтин, який перейшов кордон минулого тижня, розповів, що в нього перевірили вміст телефону та ноутбука, ставили "безглузді питання" про те, де були зроблені фотографії, виявлені в телефоні, і головне - як він ставиться до війни (яку прикордонники назвали СВО), і чому їде. Українці на кордоні звикли вигадувати історії. У когось - "хвора мама з того боку", у когось - пенсія, у когось - "дітей треба забрати назад до Донецька".

Волонтери побоюються, що з наближенням зими ситуація на КПП ускладниться ще сильніше, а людям буде особливо тяжко, адже температура вночі вже наближається до мінусової.

Волонтери просять владу Бєлгородської області хоча б поставити поруч із КПП намети з обігрівом та організувати роздачу гарячої води. Самі активісти всі останні місяці закуповують предмети першої необхідності - найпростішу їжу, воду та дощовики.

Ті, хто переходить кордон, допомагають своїм наступникам - рублі, що залишилися, скидають в єдину коробку, щоб на ці гроші полегшити очікування в черзі іншим українцям.

Джерело: ВВС