Серце завмирає: у Запорізькому цирку демонструють трюки представники прославленої династії узбецьких канатохідців

7 жовтня у Запорізькому державному цирку стартувала нова програма «Цирк "Експрес». Вистава відбувається у вигляді захоплюючої подорожі з зупинками на станціях, які оголошує ведуча.

На манеж виходять як досвідчені артисти, так і юні - учасники циркової студії “Едельвейс” Шевченківського центру дитячої та юнацької творчості, які яскраво дебютували на манежі Запорізького цирку у попередній програмі.

На номери у виконанні юних артистів глядачі дивилися, затамувавши подих, адже частина номерів були просто унікальні. І це не дивно: майже всі юні артисти — переможці всеукраїнських та міжнародних конкурсів, у деяких у активі також рекорди, занесені в Книгу рекордів України.

Так, Богдан Стріонов є рекордсменом України як «Наймолодший повітряний гімнаст, який виконує трюки вису у волоссі». Богдан був учасником телевізійного шоу «Україна має талант», де отримав 4 “так”, він також брав участь у телешоу «Мисливці за дивами». У програмі Богдан Стріонов працює в парі з Поліною Коваль.

У парі працюють Максим Герман та Єлизавета Грязева, якіпредставляли Україну на телевізійному шоу «ćesko slovensko má talent”, де стали фіналістами, отримав золоту кнопку. Вони демонстрували свою майстерність і злагодженість у номері “Ланцюги”. Крім того, Єлизавета також виступила одна — у номері “Мавка (Петлі)”.

У програмі також беруть участь повітряна гімнастка Єлизавета Аксьонова, яка показувала свою майстерність, виступаючи на полотнах. Чудеса еквілібру демонструють Вероніка Байрак та Ганна Дерев’янко.

Під час "зупинок  потяга" глядачів чекають зустрічі з дресирувальником Олегом Тонкопієм та його вихованцями - носухами, дуетом веселих клоунів — весь вечір на манежі Андрій та Дмитро Бейда. Затамувавши подих, глядачі слідкували, як забирався на гору котушок Олексій Мруз і на яскравий номер на полотнах у виконанні талановитої повітряної гімнастки Юлії Мруз.

Завершували це чудове захоплююче дійство канатоходці з Узбекистану Ташкенбаєви — Оксана, Бехзод і Жамшид. На натягнутому тросі високо під куполом легко та невимушено балансували еквілібристи. Після кожного смертельного трюку з залу для глядачів долинало "ах!" За їх виступом майже під куполом глядачі слідкували з завмиранням серця  - від захвату і напруги.

Особливо коли один з аристів “спіткнувся” на канаті і мало не впав. Але не впав! А за існуючою у цирку традицією повторив трюк, зірвавши бурю оплесків. А ще одного разу зал просто ахнув, коли його напарник навмисне ніби спіткнувся, є такий трюк у канатохідців — щоб збільшити у глядачів градус напруги і переживання.

Виступ на канаті представників знаменитої династії канатохідців Ташкенбаєвих, я б сказала, з розряду “валідольних”, бо увесь номер дуже хвилюєшся за артистів, які весь час працюють на висоті, демонструючи при цьому унікальні трюки.

Про узбецьких канатоходців Ташкенбаєвих чули у багатьох країнах світу - вже понад 150 років з покоління в покоління вони демонструють свою майстерність ходити канатом. При цьому витворяють на ньому такі "піруети", споглядати які явно не для людей зі слабкими нервами.

На арені Запорізького цирку виступає шосте покоління Ташкенбаєвих — брати Бехзод і Жамшид, разом з ними у номері працює і дружина Бехзода Оксана. На момент їх зустрічі дівчина була актрисою балету у Криворізькому цирку. У 2013 році молоді Оксана і Бехзод познайомилися, а через п'ять років одружилися. І тепер гастролюють разом.

До цирку Оксана, до речі, потрапила випадково.

– Я займалася художньою гімнастикою у Кривому Розі, але потім спорт довелося залишити, – розповідала в інтерв’ю “КП в Україні” у грудні 2018 року еквілібристка. - Думала, на цьому все й закінчиться, але мені зателефонувала режисерка нашого цирку і запросила виступати в балеті. Так я й стала артисткою цирку. 2013 року до нас із гастролями приїхали Ташкенбаєви, але у нас суворі правила: артисти балету не мають права тісно спілкуватися з цирковими артистами. Тому я просто познайомилася з Бекзодом та його батьком, і все.

Втім, молоді люди встигли обмінятися контактами, і після від'їзду узбецьких канатоходців Бекзод та Оксана почали спілкуватися у скайпі та соцмережах.

- Я поїхала за контрактом до Китаю, Бек теж гастролював різними країнами, і все зводилося до короткого "Привіт. Як поживаєш? Нормально? Ну все, поки що", - розповідала Оксана.

Все змінилося на початку 2018 року: коли Оксана повернулася до України, сюди приїхав і Бекзод. Коли вони нарешті зустрілися, то зрозуміли, що вже ніколи не відпустять одне одного. Дівчина заради коханого навіть переборола свій страх і почала виступати на канаті. Оксана доповнила дует чоловіка та його брата: тепер під куполом цирку трюки показує тріо Ташкенбаєвих.

Після виступу канатохідців Ташкенбаєвих, які завершували програму “Цирк “Експрес”, запоріжці довго аплодували артистам, не відпускаючи їх з арени. Директорка Запорізького державного цирку Тамара Зубко дякувала глядачам, які прийшли на прем’єру, і кожному з артистів. Тамара Вікторівна зазначила, що у цирку, як і на багатьох підприємствах, зараз, у зв’язку з повномасштабною агресією рф, відчувається кадровий голод і тому не так легко зібрати нову циркову програму.

Директорка цирку, за її словами,  дуже вдячна артистам, які не побоялися їхати на гастролі у прифронтове місто, до якого час від часу долітають ворожі ракети, а повітряні тривоги звучать по кілька разів на день. Тамара Вікторівна дуже вдячна і танцівницям циркового балету, і юним талановитим артистам з “Едельвейсу”, які не виїхали з рідного міста, а з радістю дарують своє мистецтво таким же незламним землякам і гостям міста, які знайшли тимчасовий прихисток у Запоріжжі.

З історії династії

З площі – на цирковий манеж

Ташкент, 1866 рік. На велике свято зібрався величезний натовп - городяни, дехкани, місцеві чиновники та царські офіцери, передчуваючи розваги. А для Егамберді-Хаджі це була робота. Трюками на канаті він заробляв собі на хліб. Але сьогодні щось не склалося, і артист зірвався з висоти. Дивом зачепився за кінець натяжної мотузки і скотився вниз, здираючи руки до крові. Проте з подивом почув бурхливі оплески, та ще й важливий генерал покликав канатоходця до себе.

- Скажи, любий, ти зірвався чи так було задумано?

– Це трюк, – без запинки гордо відповів артист. На що його попросили повторити трюк на біс. Егамберді знову піднявся на канат, виконав усі вправи і скотився вниз, як і в попередній раз. На щедрий гонорар він придбав двох коней та арбу, яка започаткувала пересувний сімейний цирк.

Розповідають, що мистецтву ходьби канатом Егамберді навчився в якомусь арабському селі, здійснюючи хадж до Мекки. Вміння своє артист вирішив передати своєму первістку - Ташкенбаю. З п'яти років хлопчик разом із батьком тренувався на канаті, а з семи почав виступати разом із ним, після смерті Егамберді – самостійно.

Ташкенбай не просто продовжив, а й примножив справу батька. Почав виступати на манежі, перетворивши виступи на майданах під час народних гулянь на циркове мистецтво. Залучав до справи дітей.

Всесоюзна слава прийшла до артистів у 1936 році. Тоді, в Ленінграді, Ташкенбай разом із синами та племінниками підготував великий національний атракціон: артисти виїжджали на арену в прикрашеній арбі, одягнені в яскраві національні костюми, а цирковий манеж на якийсь час перетворювався на базарну площу середньоазіатського міста, яке висвітлювало прожектор.

Розігрувалась сцена "картинки з глибинки", після чого канатоходці піднімалися під купол: ходили канатом із зав'язаними очима, бігали і розверталися на сто вісімдесят градусів, танцювали і стрибали. І все без страховки.

У 1942 році Ташкенбай очолив узбецький цирковий колектив, що складається з членів сім'ї та учнів. Рік у рік зростала майстерність канатоходців, ускладнювалися трюки. Від сольних виступів артисти перейшли до багатофігурних комбінацій: "потрійний шпагат на головах", "триярусна піраміда", "колонна з чотирьох на плечах" тощо.

Востаннє перед публікою Ташкенбай балансував у віці 81 року, до 90 років був художнім керівником цирку. Помер знаменитий канатоходець у 97 років, перед смертю зібравши всіх своїх дітей, онуків та правнуків і сповістивши їх про свою швидку кончину. Мовляв, опівдні 3 лютого його не стане. Так і сталося.

Фото Олександра Прилепи