Рідні називають його тільки Юрчик: на Запорізькому напрямку загинув захисник із Бердянського району

Сьогодні, 4 жовтня, у Запоріжжі попрощаються з мешканцем села Юр'ївка Бердянського району Юрієм Дєдушевим. Оскільки його рідне село знаходиться в окупації, героя поховають в обласному центрі на кладовищі святого Миколая.

Трагічну новину повідомила сестра полеглого воїна Ірина Дєдушева на своїй фейсбук-сторінці. Рідні називають його тільки Юрчик, написала Ірина.

Юрій Дєдушев службу в ЗСУ розпочав у 2013 році. У 2014 році, коли росія тимчасово окупувала Крим і частину Луганської та Донецької областей, брав участь в АТО. Після повномасштабного вторгнення Юрій знову ж таки не став відсиджуватися.

Захищав суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України на Запорізькому напрямку. На жаль, 30 вересня загинув на Запорізькому напрямку внаслідок ворожого обстрілу.

Як повідомив голова Софіївської військової сільської адміністрації Станіслав Захаревич, об 11 годині від міського моргу (вул. Чарівна, 30) виїжджатиме колона автомобілів, до якої усім бажаючим можна приєднатися на власному авто. Колона рушатиме до кладовища Святого Миколая (на правому березі), де відбудеться церемонія прощання та поховання полеглого Воїна!

Станіслав Захаревич просить водіїв автомобілів, які рухатимуться у колоні, за можливості встановити український прапор/прапорці на авто.

А з бердянцем Ігорем Мишаком прощання пройшло 30 вересня на Байковому кладовищі Києва.

Бойовий медик Ігор Мишак загинув, звільняючи тимчасово окупований Південь — свій рідний край. За словами побратимів, рідних і друзів, він був неординарною, талановитою, усміхненою і щирою людиною.

БердянськЇ онлайн зібрав пости в соцмережах рідних та близьких полеглого бійця. Не забувайте, якою ціною звільняється наша земля.

"немає в мене слів, тільки ком в горлі, ридання, ріки сліз і невгамовний крик у середині.

ти був і є моїм НАЙКРАЩИМ СЕРДЕНЬКОМ, моєю душею, моїм братом. ОСОБЛИВИМ. хто тебе знав, зрозуміє..

коли було погано, я завжди знала, що десь є ти, і ставало так тепло і спокійно. а тепер тебе немає… і що мені тепер робити???", — сестра Оксана.

"8 років нашого життя.. ти назавжди залишишся в моєму сердці. Ти пішов.. загинув на війні, я не знаю що писати в цьому пості.. справді складно описати як сильно тебе не вистачає. Як сильно я ненавиджу тих тварин, котрих народом і не назвати… Як складно хоронити чоловіка. Складно бути дружиною військового і ховати коханого. Ти загинув, а разом з тобою і частинка моєї душі… ти моє серденько, а я тепер не знаю як жити без серденька. Просто хочу залишити ці фото на завжди в своїй пам’яті.. я обіцяю тобі, я буду сильною.. але то пізніше. Ти найкраща людина.. чому небо забирає найкращих.. навічно кохаю ти моє сонечко, ти мій герой" — дружина Анна, з якою Ігор одружився рік тому, 17 вересня — на День Бердянська.

"Друже, я знаю як би ти гнав з мене через цей пост. Вибач, що останній час ми мало спілкувались, маю на увазі час до війни. Я буду завжди памʼятати часи XXVI фото. Дякую за все, чому ти мене навчив. Ти був справжнім другом. Мені дуже боляче це писати. Переглядав пів ночі плівкові фотки які ти зробив, та якісь рандомні фото з тобою. І тільки під ранок до мене дійшло що тебе більше немає. Ти загинув як воїн і всі завжди будуть це памʼятати. Вічна памʼять Ігор aka Єфім", — друг Євген.

"Бойовий медик, Бердянець. Справжній чоловік, крутий тіп, сміливий вояка та толковий медик! Мій товариш. Ігор загинув на півдні України Вічна пам’ять та слава герою!", — побратим і земляк Андрій.

Бердянці з 24 омБр відправили окупантам снаряд з надписом “За Ігора Мишака. Помстимся”

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого.