Жахи війни: у запорізькому музеї дві картини з фондів виставили всього на кілька годин

Запорізький обласний художній музей продовжує акцію «Виставка одного дня» знову двома роботами.

Цього разу увазі поціновувачів прекрасного музейники запропонували твори з серії "Жахи війни" запорізького художника Анатолія Сергієнка.

Акція присвячена Дню пам“яті і перемоги над нацистами у Другій світовій війні, який цього року в Україні 8 травня відзначили вперше. Після закінчення повномасштабної війни цей день буде вихідним.

Анатолій Сергієнко народився у Запоріжжі у 1946-му, але багато років живе в іншій країні. Кожного разу, коли приїжджав на свою малу Батьківщину, художник дарував музею роботи, тому у фондах їх, як розповіла старший науковий співробітник Ольга Дворна, чимало.

Дві роботи з серії “Жахи війни” (картон, олія) митець написав у 1969 році, вони, звісно, присвячені трагічним сторінкам Другої світової війни.

«Будь-яка війна - це горе, страждання, болюча несправедливість і приниження. Не було жодної війни, коли воювали тільки армії - цивільні завжди потерпали чи не найбільше.

Художник створив композиції, які не можуть глядачів залишити байдужими. Напружений червоний поруч з глибоким синім та землистою вохрою створюють важку гнітючу атмосферу. Узагальнені форми зосереджують на головному. Спотворені обличчя, заламані руки кажуть про нескінченність страждань. Оголені тіла як і оголені душі болісно відчувають кожен дотик.

На одній картині зображена жінка, освітлена червоним сонцем, що як Мадонна притискає до себе дитину. Вона при житті вже стала Святою, а її німб у вигляді колючого дроту. На другій ми бачимо посивілу матір, в якої війна відібрала дітей», - так розповідається про картини в анонсі музею.

- Дуже трагічні роботи, - підкреслює Ольга Дворна. - Вони важкі для сприйняття. Кривавий захід, колючий дріт... Худенька мати і худенька дитина, яку жінка притискає до себе. Вона все віддала своєму малюкові, але продовжує його захищати, притискаючи до себе.

А на іншій картині бачимо жінку, яка охопила руками голову, бо в неї перед очима або в пам’яті повішені рідні люди.

...Ці картини Анатолій Сергієнко намалював через 24 роки після закінчення Другої світової війни. Пройде певний час і вже сучасні митці будуть зображати жахи повномасштабної російсько-української війни у своїх роботах. І вже наступні покоління українців будуть споглядати їх у музейних залах.

Раніше ми писали про виставку одного дня з двох картин Володимира Коробова, яку музей проводив  до 100-річчя відомого запорізького художника. Про свого легендарного батька розповідала його не менш відома донька-художниця Наталія Коробова.