Олександр АНДРУЩЕНКО: Самбірська осінь

Висять сірі хмари над банями міста.

Ось-ось посипатиме краплями дощ,

Дерева покличе в своє лицедійство,

Засяють калюжі очами у площ.

Останні дні вересня. Літо минуло.

Жовтіє волосся на зачісках крон.

І сумом негоди дахи огорнуло,

Наспівує вітер чуттям в унісон.

Мелодія серця лунає в мінорі,

В якому є безліч нюансів дрібних:

Про велич майбутніх часів траєкторій,

Про те, що в душі кожний ніжно беріг.

До перших краплинок лишилась хвилина.

Чекає все місто, а дощ все не йде.

Невже він надії на краще поглине?

Сховатись від нього потрібно будь-де.

Висять сиві хмари - зимова предтеча -

Над готикою старовинних домів.

Плащ осені місто вдягає на плечі.

Вже перший димар на даху задимів.