Мелитопольский священник: купаться в проруби - «москальський звичай»
Переглядів: 2716
17 січня 2019 14:46
В последнее время стало очень распространенной привычкой купаться в проруби. Это не украинская традиция - такое мнение разместил на своей странице в «Фейсбуке» настоятель храма Кирилла и Мефодия ПЦУ (ранее Киевского патриархата) отец Валерий (Колесник).
«Останнім часом став досить поширеним москальський звичай - купання в хрещенській ополонці після освячення в ній води.
В старій Україні наші благочестиві предки не робили цього. Пращури мали велику побожність, шанували святиню - освячену воду, до того ж мали цноту - роздягатися привселюдно, та ще й на таке свято, вважали за ганьбу та зневагу Господнього дня», - сказано в тексте, который репостнул мелитопольский священник.
Далее автор текста Юрий Юрченко приводит цитату из книги Олексы Воропая «Звичаї нашого народу», в которой описано Крещение. Речи о купании в нем нет. Пишут, что все село шло к реке, где заранее был подготовлен ледовый крест, облитый свекольным квасом, и после коротенькой молитвы люди просто набирали воду.
«Опівночі перед Водохрищами вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але... ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрищами вода — цілюща; вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.
Ще за тиждень перед Водохрищами колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі — «спеціалісти» прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата».
Ранком у церкві відбувається Богослуження. По Богослуженні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев’яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній...», за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком — народ. До річки на Водохрища йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Хлопці ще несуть з собою голубів, а мисливці — рушниці, заладовані клейтухом. На колишній Гетьманщині, де ще козацька традиція не згасла зовсім, парубки та молоді чоловіки їхали до річки на конях, заломивши по-козацькому сиві шапки.
На річці, біля хреста весь похід зупиняється і стає на льоду великим барвистим колом, що здалека яскраво вимальовується на тлі білого снігового покривала.
Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...» У свою чергу мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають з рук голубів, які хмарою літають над «Йорданню».
Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. Всі, хто приїхав на «Йордань» кіньми — чи то верхи, чи то саньми, — набирають відрами з ополонки воду і напувають своїх коней — «щоб хвороби не боялися та міцніші були».
Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат...
Поки мати або старша дочка подасть на стіл обідати, батько бере з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочить їх у свяченій воді і кропить все в хаті та в господарстві; потім бере ще крейду і пише хрести на образах, сволоці, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п’ють свячену воду».
«Останнім часом став досить поширеним москальський звичай - купання в хрещенській ополонці після освячення в ній води.
В старій Україні наші благочестиві предки не робили цього. Пращури мали велику побожність, шанували святиню - освячену воду, до того ж мали цноту - роздягатися привселюдно, та ще й на таке свято, вважали за ганьбу та зневагу Господнього дня», - сказано в тексте, который репостнул мелитопольский священник.
Далее автор текста Юрий Юрченко приводит цитату из книги Олексы Воропая «Звичаї нашого народу», в которой описано Крещение. Речи о купании в нем нет. Пишут, что все село шло к реке, где заранее был подготовлен ледовый крест, облитый свекольным квасом, и после коротенькой молитвы люди просто набирали воду.
«Опівночі перед Водохрищами вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але... ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрищами вода — цілюща; вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.
Ще за тиждень перед Водохрищами колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі — «спеціалісти» прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата».
Ранком у церкві відбувається Богослуження. По Богослуженні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев’яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній...», за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком — народ. До річки на Водохрища йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Хлопці ще несуть з собою голубів, а мисливці — рушниці, заладовані клейтухом. На колишній Гетьманщині, де ще козацька традиція не згасла зовсім, парубки та молоді чоловіки їхали до річки на конях, заломивши по-козацькому сиві шапки.
На річці, біля хреста весь похід зупиняється і стає на льоду великим барвистим колом, що здалека яскраво вимальовується на тлі білого снігового покривала.
Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...» У свою чергу мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають з рук голубів, які хмарою літають над «Йорданню».
Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. Всі, хто приїхав на «Йордань» кіньми — чи то верхи, чи то саньми, — набирають відрами з ополонки воду і напувають своїх коней — «щоб хвороби не боялися та міцніші були».
Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат...
Поки мати або старша дочка подасть на стіл обідати, батько бере з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочить їх у свяченій воді і кропить все в хаті та в господарстві; потім бере ще крейду і пише хрести на образах, сволоці, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п’ють свячену воду».
Anonim
17 січня 2019 г. (15:07)
Ответить
Что значит останним часом? Это сколько год, два, десять или сто лет. Кто знает конкретную дату. Это уже традиция населения живущего на нашей земле, в данном случае на Мелитопольщине. Кто купался тот и будет купаться, кто не купался тот и не будет. Когда уже вы черноротые бандеровцы прекратите смуту насаждать
А вдруг побртымы полезут в ополонку, их шо вилами колоть
А почему батюшка только сегодня об это вещаете?Где вы раньше были?Не маскалям ли прислуживали?А теперь перекрашиваетесь?
Именно этот батюшка всю жизнь служил в украинской церкви и не перекрещивался. Просто его только сейчас начали цитировать...это другой вопрос.
Не смущайте людей не УПЦ а ПЦУ.
Спасибо, исправили)
после того как узнал что это москальский звичай - 100% пойду окунусь
выныривать не обязательно
Лучше с камнем на шее, ватка
Не УПЦ, А ТУРЕЦКИЙ ПРИХОД!
"В старій Україні" в наших местах были татарско-ногайские пастбища. И "наші благочестиві предки" могли быть тут лишь в качестве рабов и наложниц... Эти земли умиротворила Российская империя. И заселила их самыми разными народами, с самыми разными обычаями.
Ты долбоеб? иди учись внимательно.
Читай книжки, долбоеб Слава! НЕ учебники "оранжевых", а книжки. Например "Происхождение украинского сепаратизма" - Ульянов, 1966, Нью-Йорк.
Эта не такая забавная, как у Бузины, зато КАЖДАЯ цитата в ней - со ссылкой на исторический документ (их более 200).
Комментарий удален
причем тут "москальский звычай" ???? гоните этого "священика" ссаной тряпкой - омовение это традиция со времен Христа !! кроме того это еще и полезно , тысячелетия люди в крещение окунаются в ледяные проруби а тут выискался какой то перец - "священник" и заявляет что отныне вам запрещено есть вилками !! потому что томас и джерис в украине ))))
Прими на грудь и прыгай , сынку потный. Луку тебе с огурцом в помощь
Даааааа. Свидомые, обязательно хлебните водицы из Горячки ))))) Она освящена будет самим пцушником Валерой Колесником )))
На горячее освящают попы РПЦ
СКАЧЕМ ДАЛЬШЕ!!!!!!!!!!
Священник описывает языческий обычай, который никакого отношения не имеет к православию. Остановитесь, бесноватые, ещё не хватало в Мелитополе распрей на религиозной основе. Если пытаетесь комментировать, учитывайте, что в Украине нет УПЦ МП. Эту абревиатуру придумали мракобесы. Зарегистрирована УПЦ.
Схожі новини: