<?xml version="1.0" encoding="utf-8"?>
<rss version="2.0" xmlns="https://backend.userland.com/rss2" xmlns:yandex="https://news.yandex.ru">
  <channel>
    <title> Местные Вести: ПОГЛЯДИ</title>
    <link>https://www.mv.org.ua/</link>
    <description>Нам есть что рассказать - только проверенная информация</description>
    <language>ru</language>
    <image>
      <url>https://www.mv.org.ua/img/logo_.png</url>
      <link>https://www.mv.org.ua/</link>
      <title>Местные Вести: новостной портал города Мелитополя</title>
    </image>
    <item>
        <title>Вибори до Європарламенту: головні підсумки</title>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277946-vibori_do_evroparlamentu_golovni_pidsumki.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277946-vibori_do_evroparlamentu_golovni_pidsumki.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Підйом правих та ультраправих партій, розпуск французького парламенту, підвішене крісло голови Єврокомісії та боротьба за депутатів, які не визначилися.]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Підйом правих та ультраправих партій, розпуск французького парламенту, підвішене крісло голови Єврокомісії та боротьба за депутатів, які не визначилися.

РБК-Україна підбиває головні підсумки виборів до Європейського парламенту.

Вибори до Європарламенту, що тривали з 6 по 9 червня, закінчилися. Підрахунок голосів продовжується, але приблизні результати вже відомі. Вони безпосередньо вплинуть на те, як буде сформовано інші структури Євросоюзу і яким курсом піде об&#39;єднана Європа.

Для України ці вибори також важливі, від них залежить, хто саме обійме ключові для нас посади в ЄС: голови Єврокомісії та Європейської ради, головного дипломата та відповідального за оборону. І те, чи Євросоюз збереже нинішній рівень єдності в підтримці України.

Підйом правих та ультраправих партій

Праві сили від поміркованих до радикальних &ndash; безумовні переможці цих виборів. Понад десяток додаткових місць отримала правоцентристська Європейська народна партія, посилилися націонал-консервативні Європейські консерватори та реформісти, ще більше &ndash; ультраправа група &quot;Ідентичність та демократія&quot;.

Серед головних чинників їхнього успіху &ndash; підвищений інтерес виборців до питань національної ідентичності, &quot;культурних війн&quot; на тему гендера та ЛГБТ-спільноти, занепокоєння міграцією та зростанням інфляції.

Особливо яскраво успіх правих виявився на рівні ключових країн-членів ЄС. У Франції праворадикальне &quot;Національне об&#39;єднання&quot; з 31,5% голосів більш ніж удвічі випередило свого найближчого переслідувача - &quot;Відродження&quot; президента Емманюеля Макрона. У Німеччині праворадикальна &quot;Альтернатива для Німеччини&quot;, з яскраво вираженими нацистськими нотками, хоч і прийшла другою, але випередила правлячих соціал-демократів Олафа Шольца та інші партії коаліції у Бундестазі. В Італії перемогу здобула права партія &quot;Брати Італії&quot; Джорджі Мелоні, підтвердивши її статус як висхідної зірки загальноєвропейської політики.

Незалежно від того, які коаліції будуть сформовані в Європарламенті та як будуть розділені посади, голос правих однозначно стане більш чутним на загальноєвропейському рівні. А серед них є як симпатики України, як Мелоні, так і відверто антиукраїнські сили.

Розпуск французького парламенту

Через годину після оголошення попередніх підсумків виборів у Франції президент Емманюель Макрон оголосив дострокові вибори до Національної асамблеї &ndash; нижньої палати парламенту Франції. Причина &ndash; гучний, хоч і очікуваний провал партії на виборах. &quot;Я почув ваше повідомлення і не залишу його без відповіді&quot;, &ndash; звернувся до виборців французький лідер. Перший тур виборів відбудеться 30 червня.

Ультраправе &quot;Національне об&#39;єднання&quot; на хвилі впевненої перемоги на європейських виборах, звісно, розраховує на повторення успіху вже за три тижні. Але перемога їм аж ніяк не гарантована.

Вся справа у системі виборів, за якою обирається Національна асамблея &ndash; двотурова мажоритарка. У Франції вона завжди грає проти ультраправих кандидатів. Традиційно французькі виборці у другому турі виборів об&#39;єднуються навколо будь-якого поміркованого кандидата &ndash; аби тільки не виграв праворадикал. За такою схемою президентські вибори програвали і засновник &quot;Національного фронту&quot; (пізніше ребрендованого в &quot;Національне об&#39;єднання&quot;) Жан-Марі Ле Пен, і його дочка Марін Ле Пен, яка нині є одним із лідерів партії. Попередні парламентські вибори у Франції також неодноразово доводили це правило.

Але, у будь-якому разі, політичні позиції Макрона після цих виборів помітно послабшали, французькі ультраправі, навпаки, на підйомі. І це може вплинути на політичний розклад у всій Європі.

Фон дер Ляйєн не гарантувала собі крісло голови Єврокомісії

Європейська народна партія, безперечно, є формальним переможцем виборів. Її фракція в Європарламенті стане ще більшою, ніж у минулому скликанні. &quot;Сьогодні гарний день для ЄНП. Ми виграли європейські вибори, мої друзі. Ми найсильніша партія, ми якір стабільності&quot;, &ndash; заявила одна з лідерів ЄНП, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн, яка намагається забезпечити собі другу каденцію на цій посаді.

Для цього їй потрібно зібрати більшість у 361 голос на свою підтримку у новому Європарламенті. Перед виборами озвучувалися різні варіанти такої коаліції, але, схоже, фон дер Ляйєн свій вибір зробила. Вона пообіцяла &quot;зупинити крайніх лівих та крайніх правих&quot; та анонсувала переговори з соціал-демократами та лібералами з групи Renew.

2019-го саме така коаліція і забезпечила їй крісло. Наразі ЄНП, соціал-демократи та Renew разом набирають 404 мандати у новому скликанні. Але цього може виявитись недостатньо &ndash; від 10% коаліціантів, як очікується, не підтримають її кандидатуру, отже, голосів може й не вистачити. Найближчими днями фон дер Ляйєн якраз присвятить переконанню незгодних у лавах союзників, опціонально &ndash; спробує залучити до коаліції &quot;запасні&quot; голоси.

Боротьба за депутатів, які не визначилися

Майже сотня новообраних депутатів Європарламенту не належать до жодної з усталених парламентських груп. Очевидно, за їхню симпатію розгорнеться дуже гостра боротьба. Наприклад, якщо німецьку &quot;Альтернативу&quot; повернуть до лав ультраправої групи &quot;Ідентичність і демократія&quot;, за кількістю депутатських місць вона вийде з п&#39;ятого на четверте місце. Ряди націонал-консерваторів чи праворадикалів посилить і угорський &quot;Фідес&quot; Віктора Орбана.

До виборів активно обговорювався сценарій, за яким фон дер Ляйєн може спробувати створити &quot;праву коаліцію&quot; з Європейськими консерваторами та реформістами, а то й з &quot;Ідентичністю та демократією&quot;. Але, схоже, голова Єврокомісії вирішила піти іншим шляхом. У результаті праві сили, незважаючи на успіх на виборах, можуть бути обділені при розподілі посад у ЄС.

Але вони мають можливість зіпсувати нерви фон дер Ляйєн та іншим поміркованим євродепутатам. Поповнивши ряди тими, хто не визначився, Євроконсерватори та реформісти можуть об&#39;єднатися з &quot;Ідентичністю та демократією&quot; в одну велику праворадикальну групу в Європарламенті, такі ідеї звучали ще до виборів. Якщо такий проект буде реалізовано, нова фракція може стати другою за величиною у Європарламенті.

Вибори до Європарламенту

Зазначимо, вибори до Європарламенту проходили по всьому ЄС з 6 по 9 червня. Нове скликання Європарламенту розпочне роботу 11 липня. Насамперед євродепутати призначать голову Європарламенту. Ймовірно, на цю посаду переоберуть Роберту Мецолу.
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/06/10_084951_9duy_s.jpg" type="image/jpeg" length="30437"/>
        <pubDate>Mon, 10 Jun 2024 08:49:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Де межа між національними інтересами та захистом права власності?</title>
        <author>Світлана Мінакова</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277860-de_mezha_mizh_nacionalnimi_interesami_ta_zahistom_prava_vlasnosti.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277860-de_mezha_mizh_nacionalnimi_interesami_ta_zahistom_prava_vlasnosti.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Що не так із законопроєктом про націоналізацію майна, де навіть невелика частка належить підсанкційним особам?]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Що не так із законопроєктом про націоналізацію майна, де навіть невелика частка належить підсанкційним особам?

Одним з механізмів націоналізації активів осіб, які сприяють війні, є застосування до них санкції &quot;стягнення активів у дохід держави&quot;. Санкцію застосовує Вищий антикорупційний суд за позовом Мін&#39;юсту. Суд уже розглянув 42 такі позови.

Цей механізм очевидно сумнівний з точки зору захисту гарантованого Конституцією України права власності.

Націоналізація активів пособників рф виправдана, однак така спрощена судова процедура має значні ризики. Особливо тоді, коли мова йде про націоналізацію активів компаній, які не є резидентами рф, а працюють у цивілізованому світі.

Націоналізація активів застосовується вже близько двох років і щоразу, коли держава стикається з труднощами, вона в ручному режимі змінює законодавство.

Так, у справі про націоналізацію активів Shell Вищий антикорупційний суд відмовив у стягненні частки в українському товаристві, що опосередковано належала підсанкційній особі, у зв&rsquo;язку з тим, що це призведе до порушення права власності голландського добросовісного співвласника.

Висновки ВАКС у цій справі стали підставою для розробки законопроєкту №11195 щодо механізму захисту права власності третіх осіб.

Що передбачає законопроєкт

Проєкт передбачає можливість стягнення в дохід держави 100% пакета акцій або інших цінних паперів, що прямо належить юридичній особі, у структурі власності якої є особа, до якої застосована санкція у вигляді блокування активів.

Простіше кажучи, передбачено націоналізацію 100% корпоративних прав української компанії, у якій підсанкційна особа є опосередкованим власником частки будь-якого розміру (нижня межа не встановлена).

Залежно від розміру такої частки пропонуються дві процедури: 25% і більше &ndash; рішення ухвалює суд, менше 25% &ndash; рішення ухвалює Кабмін.

Після націоналізації Фонд державного майна має відновити права непідсанкційних співвласників. По-перше &ndash; відкрити рахунки умовного зберігання (ескроу) та зарахувати на них права на цінні папери. По-друге &ndash; поінформувати інвесторів про необхідність вжиття дій для оформлення набуття ними права власності на акції в українській компанії, що були зараховані на рахунки ескроу.

Власник має здійснити необхідні дії для забезпечення переказу прав на акції з рахунків ескроу на власний рахунок. Якщо протягом п&#39;яти років власник не вчинить дії з відновлення своїх прав, вважатиметься, що він відмовився від права власності, і корпоративні права перейдуть у дохід держави.

Що не так із запропонованим механізмом

Право власності є основоположним правом, яке охороняють Конституція України і низка міжнародних двосторонніх та багатосторонніх договорів. Створення будь-якого механізму націоналізації активів за спрощеною судовою процедурою, а тим більше на підставі рішення уряду, очевидно протиправне.

У контексті запропонованого законопроєкту слід зазначити таке.

По-перше, незаконною є націоналізація 100% акцій/часток в українській компанії, що належить юридичній особі, до якої не застосована санкція. Підстави для застосування санкції &quot;стягнення активів в дохід держави&quot; чітко визначені: особа своїми діями створила загрозу національній безпеці, суверенітету, територіальній цілісності України або значною мірою сприяла вчиненню таких дій.

Якщо такі підстави відсутні, націоналізація активів юридичної особи суперечить Конституції та міжнародним зобов&rsquo;язанням України із захисту права власності.

По-друге, незрозумілі повноваження Кабінету міністрів. Закон передбачає, що єдиним суб&rsquo;єктом застосування цієї санкції є Вищий антикорупційний суд. Наділення суду нехарактерними для нього повноваженнями ставить під сумнів законність такої процедури, але наділення уряду повноваженнями ухвалювати рішення про націоналізацію 100% української компанії абсолютно незаконне.

Крім того, уряд є суб&rsquo;єктом внесення пропозиції про застосування санкцій РНБО. Тобто передбачається єдина державна вертикаль: Кабмін ініціює застосування санкції, РНБО її застосовує, а потім Кабмін націоналізує активи.

По-третє, законопроєкт передбачає порушення права власності непідсанкційного бенефіціарного власника, оскільки він втрачає права з опосередковано належних йому корпоративних прав. До того ж держава не передбачає механізм автоматичного відновлення його прав, а навпаки &ndash; від такого власника вимагається вчинення активних дій для поновлення попереднього становища.

При цьому неможливо гарантувати, що держава виконає свої зобов&rsquo;язання і непідсанкційному власнику не доведеться доводити своє законне право в судах.

Хоча в пояснювальній записці до законопроєкту зазначається, що його ухвалення унеможливить звернення інвесторів за захистом своїх прав до міжнародних інвестиційних арбітражів, очевидно, що наслідок буде протилежним.

Висновок

Хоча санкційний механізм існує в Україні десять років, він залишається непрозорим: відсутні чіткі критерії застосування санкцій та ефективна процедура їх перегляду чи скасування. Наразі санкції застосовані до понад 10&nbsp;тис фізичних та юридичних осіб. Це громадяни і резиденти України та іноземних держав.

Очевидно, що кількість справ щодо націоналізації активів лише збільшуватиметься. Тут важливо, щоб право власності добросовісних власників активів, які не є пособниками агресора, залишалося непорушним.

Намір законодавця на нормативному рівні вирішити питання захисту прав бенефіціарних власників, які опосередковано володіють українськими компаніями спільно з підсанкційними особами, правильний. Проте запропонований механізм очевидно суперечить Конституції України та міжнародним договорам.

Альтернативою є підхід, запропонований Апеляційною палатою ВАКС у справі Shell. У рішенні суд передбачив зміну структури володіння українською компанією та можливість прямого входження непідсанкційного суб&rsquo;єкта в статутний капітал.

Недавно було публічно озвучено, що законопроєкт відправили на доопрацювання. Очікуємо на якісно новий підхід законодавця до вирішення наявної проблеми з урахуванням запропонованих правок.

Джерело: Економічна правда
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/31_203531_9ld9_s.jpg" type="image/jpeg" length="22518"/>
        <pubDate>Fri, 31 May 2024 21:50:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Танець на граблях. Чому українці так і не навчилися терпимості один до одного</title>
        <author>Світлана Мінакова</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277854-tanec_na_grabljah_chomu_ukrainci_tak_i_ne_navchilisja_terpimosti_odin_do_odnogo.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277854-tanec_na_grabljah_chomu_ukrainci_tak_i_ne_navchilisja_terpimosti_odin_do_odnogo.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Більше, ніж втрачені кілометри та зруйновані міста, блогера Максима Ялі хвилює нетерпимість українців до українців]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Більше, ніж втрачені кілометри та зруйновані міста, блогера Максима Ялі хвилює нетерпимість українців до українців.&nbsp;Це &mdash; потужна зброя в руках Путіна, і з цим доведеться мати справу після закінчення війни...

Будинки, дороги, аеропорти і навіть міста після війни можна побудувати заново. Так відбувається завжди і скрізь після завершення воєн.

Набагато важче відновити довіру між людьми і соціальні зв&#39;язки в суспільстві.

Довіра в суспільстві, до речі, ніколи не була сильною стороною українців. Звідси й горезвісне &quot;кумівство&quot; і у владі, і на всіх рівнях соціальних відносин.

Те, з якою швидкістю і несамовитістю українці воюють у соцмережах з українцями, тривожить мене набагато більше, ніж втрачені квадратні кілометри територій.

Ненависть, безумовно, &mdash; ресурс у війні.

Але коли він спрямовується не на ворога, а на власних громадян, створюючи нові &quot;лінії розколу&quot;, &mdash; це вже війна на самознищення.

А ворогові залишається тільки вчасно за допомогою алгоритмів, ботоферм, блогерів та інших інструментів соціальної інженерії та маніпуляцій суспільної свідомості &quot;підливати масло у вогонь&quot;.

Саме тому я вважаю, що шанси на мирні переговори між Україною та РФ протягом наступного року досить високі.

Навіщо Путіну витрачати колосальні кошти на війну, терпіти багатомільярдні збитки від санкцій, залишатися міжнародним ізгоєм, якщо досягти поставлених цілей зі знищення української державності можна і без додаткових витрат?

&quot;Гібридна&quot; війна набагато дешевша й ефективніша у 21 столітті, ніж &quot;гаряча&quot;.

І реальний її виконавець і вигодонабувач може залишатися безкарним.

Як мені здається, правильних висновків із 2015&ndash;2022 рр. ми не зробили. І продовжуємо танцювати &quot;на граблях&quot;.

Максим Ялі

Експерт-міжнародник

Джерело: Фокус
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/31_164302_dvju_s.jpg" type="image/jpeg" length="14037"/>
        <pubDate>Fri, 31 May 2024 19:30:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Як повернути довіру громадян до парламенту?</title>
        <author>Світлана Мінакова</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277836-jak_povernuti_doviru_gromadjan_do_parlamentu.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277836-jak_povernuti_doviru_gromadjan_do_parlamentu.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Українці завжди мали не дуже високий рівень довіри до Верховної Ради України.]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Українці завжди мали не дуже високий рівень довіри до Верховної Ради України.

В середньому близько 10% громадян зазвичай схвалюють діяльність парламенту, але цей показник різко зростав у поворотні для країни моменти.&nbsp;

Після повалення режиму Януковича він досягнув піку 39%, після здобуття вперше в історії України монобільшості у парламенті &ndash; 24%, як зафіксувало всеукраїнське&nbsp;опитування&nbsp;Міжнародного республіканського інституту. Але найстрімкіший стрибок відбувся після повномасштабного вторгнення росії в Україну, коли 64%&nbsp;зазначили, що схвалюють діяльність Верховної Ради, а 56% &ndash;&nbsp;довіряють&nbsp;як інституції. Та схоже, що&nbsp; кредит довіри громадян почав вичерпуватись. Нещодавнє&nbsp;опитування, проведене в рамках програми USAID &quot;РАДА: наступне покоління&quot;, показало, що зараз лише 29% громадян довіряють ВРУ.

З одного боку зниження довіри до влади в умовах складної війни, яка триває уже понад два роки, є закономірним процесом у будь-якій демократичній державі. З іншого боку, це важливий сигнал суспільства до влади, на який варто звернути увагу.&nbsp;

Український парламент сьогодні відіграє важливу роль у євроатлантичному русі України. Від прийняття євроінтеграційних законопроєктів залежить набуття Україною членства в ЄС, чого сьогодні бажають 77% українців, як свідчить свіже&nbsp;опитування&nbsp;громадської думки. Тому вкрай важливо, щоб парламент пліч-о-пліч з українцями в цьому процесі, щоб громадяни мали довіру до законів, які приймають народні обранці, і відповідно їх виконували.

Для налагодження цієї довіри важливо, щоб парламентарі врахували у своїй діяльності ключові завдання, які перед ними сьогодні ставлять виборці. Зокрема, це забезпечення потреб військових, оборона держави та сприяння закінченню війни, як зазначили 89% громадян. А також контроль за використанням бюджетних коштів, як зазначили 42% опитаних, що також є вкрай важливим для партнерів України. На третьому місці громадяни назвали необхідність забезпечення матеріального забезпечення соціально незахищених верств населення, як-от внутрішньо переміщених осіб (34%).&nbsp;

Хоча народні обранці змогли прийняти цілу низку законопроєктів, які регулюють вищезазначені питання, в тому числі закон про мобілізацію, поінформованість громадян про це є невисокою. Якщо у 2022 році 69% громадян були обізнані із діяльністю ВРУ, то у 2024 році цей показник знизився до 59%. А обізнаність громадян щодо законодавчих ініціатив народних депутатів залишається взагалі критично низькою &ndash; всього 5%.

З огляду на це народним обранцям варто приділити більше часу для комунікації із населенням. Що є звісно вкрай складним в умовах, коли народні обранці змушені приділяти багато часу для міжнародної адвокації допомоги України, використовуючи різні форми міжпарламентської взаємодії, виступи в іноземних медіа, тощо. Важливим кроком у цьому напрямку став дозвіл на повернення журналістів у Верховну Раду, щоб висвітлювати діяльність парламенту для громадян.

Водночас громадяни все більше і більше починають цікавитись і користуватись цифровими сервісами ВРУ. Зокрема, 56% громадян знають і користуються електронними петиціями, 50% &ndash; громадським обговоренням законопроєктів, а 26% &ndash; електронним кабінетом громадянина, який крім вищезазначеного містить інформацію про всі законопроєкти та закони, а також можливість швидко надіслати звернення чи запит на доступ до публічної інформації. А це означає, що різноманітність каналів взаємодії народних обранців з виборцями зростає і це потрібно враховувати парламентарям у своїй комунікації.&nbsp;

Зрештою, для налагодження довіри громадян до ВРУ велике значення має репутація самих народних обранців. Найважливішим для громадян при виборі народних депутатів є чесність (41%), готовність працювати в інтересах народу (28%) та незалученість до корупції (17%). Тому замість нових публікацій журналістських розслідувань про народних обранців, громадяни мають бачити конкретні результати діяльності депутатів.&nbsp;

Майкл Дракмен, директор Міжнародного республіканського інституту в Україні

Джерело: Українська правда
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/31_093949_b4r9_s.jpg" type="image/jpeg" length="44776"/>
        <pubDate>Fri, 31 May 2024 18:10:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>У процедуру бронювання від мобілізації потрібно внести шість термінових змін</title>
        <author>Світлана Мінакова</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277843-u_proceduru_bronyuvannja_vid_mobilizacii_potribno_vnesti_shist_terminovih_zmin.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277843-u_proceduru_bronyuvannja_vid_mobilizacii_potribno_vnesti_shist_terminovih_zmin.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Найбільшою проблемою підприємців є бронювання працівників – згідно з опитуванням, яке було проведено Інститутом економічних досліджень у травні 2024 року]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Найбільшою проблемою підприємців є бронювання працівників &ndash; згідно з опитуванням, яке було проведено Інститутом економічних досліджень у травні 2024 року

Умови воєнного стану в Україні та необхідність тилового підтримання Сил оборони вимагають від бізнесу вживати заходів щодо збереження свого людського капіталу. Чи не єдина легальна можливість це зробити &ndash; бронювати критично важливих працівників.&nbsp;

Водночас у країні склалася така ситуація, коли бронювання військовозобов&rsquo;язаних передбачено для низки критично важливих секторів економіки, але&nbsp;не є можливим для усіх, хто цього дійсно потребує. Крім того, процедура бронювання виявилася вкрай обтяжливою та забюрократизованою, містить у собі численні неузгодженості та невизначені строки виконання.&nbsp;

Фахівці аналітичних центрів Економічної експертної платформи у співпраці з Help &ndash; Hilfe zur Selbsthilfe провели&nbsp;дослідження&nbsp;найбільших проблем у сфері бронювання військовозобов&#39;язаних та надали рекомендації щодо критичних змін до законодавства та підзаконних актів.

Частина&nbsp; компаній, що ініціювали процедуру бронювання працівників та подали всі необхідні документи, очікують відповіді від центральних органів виконавчої влади 3-5 місяців. У середньому процедура бронювання займає півтора місяця, що є проблемою для бізнесу та економіки в цілому.

Саме тому слід суттєво пришвидшити та дебюрократизувати процес бронювання, забезпечити бронювання через портал &quot;Дія&quot; за одну добу, відмовитися від паперового формату бронювання на користь електронного. У новій моделі електронного бронювання передбачити, що з моменту отримання Витягу (сертифікату) через портал &quot;Дія&quot; здійснюється постановка військовозобов&rsquo;язаного на спеціальний військовий облік відповідним ТЦК та СП. Строк тимчасового бронювання для уточнення даних на один місяць потрібно збільшити до трьох місяців.

Піврічний термін бронювання

Для багатьох компаній значною є загроза того, що термін бронювання триває лише пів року. Це додаткові зайві бюрократичні процедури та контрпродуктивні витрати часу підприємцями, які й так перебувають у складному становищі.&nbsp;&nbsp;

Вбачається доцільним розробити та передбачити у Порядку бронювання військовозобов&rsquo;язаних, затвердженого постановою Кабінету міністрів №76 (далі &ndash; Порядок бронювання), механізм автоматичного продовження відстрочки від мобілізації для раніше заброньованих осіб у разі подання підприємством відповідної заявки. Варто також надати можливість компаніям бронювати працівників строком на один рік.

Неможливість бронювання ФОПів та гіг-спеціалістів&nbsp;

Проблема бронювання ФОПів та гіг-спеціалістів є вкрай актуальною. Закон про мобілізацію не дає можливості бронювання приватних підприємців. Утім, в Україні наразі діє велика кількість волонтерів, які беруть участь і самі ініціюють гуманітарні проєкти, допомагаючи таким чином Збройним Силам України як фінансово, так і закупівлею й доставленням на фронт дронів, аптечок, побутових речей тощо. Однак такі особи у переважній більшості не є працівниками відповідних українських чи міжнародних організацій, які діють за кошти іноземних донорів.

Так само у Законі про мобілізацію не передбачено можливості бронювання гіг-спеціалістів, які співпрацюють із компаніями &ndash; резидентами Дія.City. Йдеться про ІТ-фахівців, які не мають статусу працівників.&nbsp;

Відмови щодо бронювання працівників за усім списком

Підприємці, які подають список працівників, щоб їх забронювати, часто стикаються з проблемою, коли Генеральний штаб ЗСУ відмовляє у бронюванні усіх військовозобовʼязаних за поданим списком, якщо виявляє щонайменшу помилку в заявці на бронювання або супровідних документах, навіть якщо вона стосується лише одного працівника. Це є контрпродуктивною практикою, яку необхідно якнайшвидше змінити.

У Порядку бронювання слід передбачити, що у разі виявлення помилки у заявці підприємства на бронювання або супровідних документах стосовно одного працівника &ndash; має бути вмотивована відмова саме до цього працівника, і погодження всіх інших, щодо яких немає помилок у поданих документах.

Квота на бронювання військовозобов&#39;язаних

Наявна квота у 50% стримує роботодавців бронювати працівників через побоювання втрати іншої половини військовозобовʼязаних, які працюють. Тому вкрай важливим є збільшення квоти щодо кількості військовозобов&rsquo;язаних, які можуть бути заброньовані. Бронювання лише 50% персоналу не розв&#39;язує проблеми забезпечення безперебійної роботи критично важливих компаній.

На цей час майже не є можливим збільшення кількості заброньованих працівників. &nbsp;Хоча Порядок бронювання&nbsp; передбачає відповідну можливість: &quot;У разі наявності обґрунтованої потреби кількість військовозобов&rsquo;язаних, які підлягають бронюванню, може перевищувати 50% кількості військовозобов&rsquo;язаних підприємства, установи та організації на дату подання списку&quot;. Наявний порядок погодження збільшення такої квоти лише за підписом головнокомандувача ЗСУ є складним, довготривалим і непрозорим. Тому процедуру збільшення квоти необхідно або спростити, або передати таке повноваження профільному міністерству чи Міністерству економіки, яке ухвалює остаточне рішення щодо бронювання.

Так само й щодо квоти у 50% &ndash; саме Міністерство економіки має розв&#39;язувати це питання, а не Міноборони, як це сьогодні передбачено Порядком бронювання. Адже саме Мінекономіки визначає критичність для економіки країни того чи іншого підприємства.

Проблеми із запровадженням механізму електронного бронювання

Вже більше ніж два роки бізнес очікує спрощення й автоматизації процедури бронювання. Встановлені сьогодні механізми передбачають проходження зазначених процедур з використанням паперових носіїв інформації та займають тривалий час. Відтак механізм бронювання потребує цифровізації на усіх етапах його здійснення.

Нарешті лише у квітні цього року Мінекономіки підготувало до розгляду в уряді проєкт постанови Кабміну про так зване е-Бронювання (далі &ndash; Проєкт). Однак і цей документ потребує доопрацювання.

По-перше, Проєкт передбачає блокування подання списку у разі перевищення кількості військовозобов&rsquo;язаних, дозволеної для бронювання, а також не проведення підприємством звіряння у поточному та минулому роках даних списків персонального військового обліку з обліковими документами відповідних районних (міських) ТЦК та СП, в яких вони перебувають на військовому обліку. Але у цьому Проєкті не визначено будь-якої процедури розблокування подання списку. Тому слід доповнити вказаний пункт умовою, за якою у разі довнесення заявником інформації, що стала причиною блокування відповідної процедури, така процедура відновлюються.

По-друге, у Проєкті необхідно зафіксувати, що з моменту отримання Витягу (сертифікату) через портал &quot;Дія&quot; здійснюється постановка військовозобов&rsquo;язаного на спеціальний військовий облік відповідним ТЦК та СП.

По-третє, у Проєкті передбачене право бронювати військовозобов&rsquo;язаних на один місяць для актуалізації даних в реєстрах. Відповідно до наших опитувань, частка власників військово-облікових документів з певними невідповідностями складає близько 37% від усіх військовозобовʼязаних. Це призводить до неможливості у більш ніж 60% випадків забронювати необхідних спеціалістів. У цьому звʼязку слід розширити перелік підстав для зазначеного автоматичного бронювання військовозобов&rsquo;язаних для осіб, які або взагалі не мають жодних військово-облікових документів, або мають лише посвідчення про приписку до призовної дільниці, а також збільшити термін бронювання у таких випадках до трьох місяців.

Усі зазначені проблемні питання потребують якнайшвидшого експертного обговорення та вирішення за участі представників влади, аналітичних центрів, бізнес-асоціацій, а також контролю за своєчасною та якісною підготовкою й ухваленням Кабінетом міністрів відповідних нормативно-правових актів.

Єфрем Лащук

к.ю.н., фахівець з питань правової політики Економічної експертної платформи

Джерело: Ліга
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/31_113748_0r1v_s.jpg" type="image/jpeg" length="44305"/>
        <pubDate>Fri, 31 May 2024 14:50:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Малые беспилотники - большие неприятности</title>
        <author>Світлана Мінакова</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277827-malye_bespilotniki_-_bolshie_neprijatnosti.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277827-malye_bespilotniki_-_bolshie_neprijatnosti.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Эксперты - об эффективности ударов украинских дронов по российской инфраструктуре.]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Эксперты - об эффективности ударов украинских дронов по российской инфраструктуре.

Запад запаздывает с военной поддержкой Украине примерно на год. Об этом заявил президент Украины Владимир Зеленский агентству Reuters.

Зеленский также обратился с призывом к странам-членам НАТО помочь сбивать российские ракеты и беспилотники над Украиной и разрешить использовать западное оружие на российской территории по войскам, сконцентрированным на границе. По словам президента, пока переговоры, которые он вел на этот счет с западными партнерами, оказались бесплодными.

На сегодня Украина стремится по максимуму использовать те средства, которыми располагает. Недавно украинские дроны нанесли самый массированный удар по России и оккупированному Крыму с начала развязанной Москвой широкомасштабной агрессии. Десятки беспилотников (около ста - в соответствии с заявлением российского министерства обороны атаковали нефтеперерабатывающие заводы (НПЗ), порты и другие объекты в Краснодарском крае (Туапсе, Новороссийск), аннексированном Севастополе и других городах.

В результате в Севастополе был выведен из строя очередной корабль Черноморского флота РФ (по одним данным, минный тральщик, по другим - малый ракетный корабль). Но особенно чувствительным, по оценкам военных экспертов, стал удар по Новороссийску, который называют бутылочным горлом российской нефтянки. Там, разным сведениям, пострадал мазутный терминал, резервуар с топливом и две нефтебазы. Кроме того, получил лишнее подтверждение факт, что расстояние в 1000 км - уже далеко не преграда для украинских БПЛА, чему свидетельствует налет на Выборг.

Киев по традиции официально не комментировал эти события.

В любой войне идет противостояние военной необходимости и политической целесообразности, говорит директор аналитического центра &quot;Третий сектор&quot; Андрей Золотарев. По его мнению, удары украинских беспилотников по отдаленным и считавшихся ранее недосягаемыми районам России несут больше информационно-пропагандистский характер.

&quot;Здесь налицо стремление (Киева) показать, что война теперь может запросто постучаться в те двери, которые прежде были, казалось, сверхнадежно защищенными, - добавил он в интервью Русской службе &quot;Голоса Америки&quot;. - Понятно, что особенно большого ущерба беспилотники, несущие по 30-40 кг взрывчатки, не способны нанести. Это не ракеты типа &quot;Калибр&quot; или &quot;Кинжал&quot;. Но Украина умело пользуется тем, чем располагает&quot;.

Вместе с тем Андрей Золотарев заметил, что многие военные, сомневаются, стоит ли сейчас так активно бить по Крыму и Черноморскому флоту, когда судьба войны решается на поле боя в других местах, на сухопутном фронте: &quot;В этой логике с ними трудно спорить. Они говорят, например, что российская армия по-прежнему в значительной мере привязана к железнодорожным путям сообщения. И здесь, возможно, как раз удары по узловым станциям имели бы большее влияние на ход войны, нежели удары по Севастополю. Стоит ли использовать такой важный ресурс на цели, которые не имеют стратегического значения, вопрос открытый&quot;.

Исключение тут - удары по российской нефтянке, продолжил аналитик: &quot;Поскольку экспорт энергоносителей - ключевая статья финансовых поступлений в бюджет РФ, а значительная часть денег идет на финансирование войны. Это классический пример ассиметричной войны, когда относительно малыми силами противнику наносится серьезный ущерб. Он не фатальный, но весьма и весьма болезненный, чего уже не скрывают российские эксперты и медиа. Причем, производство беспилотников в Украине набирает обороты&quot;.

Но все-таки для ВСУ куда важнее получить &quot;длинную руку&quot; - дальнобойные ракеты ATACMS, которые могли бы бить на глубину до 500 километров, подчеркнул Андрей Золотарев. &quot;Это действительно позволило бы создать проблемы со снабжением группировки российских войск в Украине. Поэтому тут все зависит от западных партнеров Киева. Пока ситуация больше похожа на то, что тебе отдают палку отбиваться от бандита, но запрещают бить его по определенным местам. Это не лучший сценарий защиты. Тем более, что в распоряжении противника весь арсенал средств, включая оперативно-тактические и аэробаллистические ракеты&quot;, - резюмировал аналитик.

Источник: Mnenia.zahav
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/31_085143_zzv0_s.jpg" type="image/jpeg" length="20360"/>
        <pubDate>Fri, 31 May 2024 09:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Як Захід рятує Бєлгород: заборона бити по території РФ допомагає ворогові</title>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277820-jak_zahid_rjatue_belgorod_zaborona_biti_po_teritorii_rf_dopomagae_vorogovi.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277820-jak_zahid_rjatue_belgorod_zaborona_biti_po_teritorii_rf_dopomagae_vorogovi.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Якби не було заборони партнерів на удари їхньою зброєю по російській території, не сталося б наступу ворога на харківському напрямку, впевнений воєнний кореспондент Богдан Мірошников. Та й скупчення російської ППО в районі Бєлгорода перестало б існувати…]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Щодо дозволу на використання західної зброї по території РФ.

Почну з того, що у відкритих джерелах є купа свідчень того, що в окремих випадках ми таку зброю таки застосовували.

В основному протирадіолокаційні ракети AGM-88 HARM. Але не виключно.

У чому найголовніша проблема?

Процес погодження займає настільки багато часу, що поки триває цей процес, то ї&hellip;учі орчані &quot;Буки&quot; встигли б &quot;змотатися&quot; з Бєлгорода до Москви та назад.

Бо у партнерів процес вище за все. Що дуже допомагає ворогу.

І знаєте що?

Ось цей ідіотизм третій рік рятує Бєлгород та інші прикордонні російські міста від фіаско.

Якщо би дозвіл був &mdash; ми б вже давно винесли вороже ППО та арту в прикордонні. Або щонайменше, змусили все це залізяччя відійти на відповідну відстань.

Це б створило природню буферну зону у прикордонні, та ворог вже наврядчи зміг би так накопичитися, як напередодні наступу на прикордоння Харківщини.

що таке ППО для РФ у прикордонній смузі?

Це наші дрони, які вони частіше збивають. Бо насиченість засобами ППО у ворога у прикордонні велика, особливо біля Харківщини.

Окупант це чудово розуміє, тому періодично видає чергові &quot;лякалки&quot; про ядерну зброю та інші казки пітєрського діда.

А такі люди, як Салліван та інші &quot;контролери ескалації&quot; охоче на це ведуться.

Тому на одинадцятому році війни та третьому році повномасштабної війни вже не має бути жодних обмежень.

Жодних погоджень, процесів заради процесів та іншої маячні, яка робить нас менш ефективними в утилізації ворога.

Треба робити все, щоб підвищити нашу ефективність, а не обмежувати нас.

А пану Шольцу &mdash; окремий &quot;привіт&quot; за те, що не тільки не дає дозвіл на використання західної зброї по території РФ, а ще й не дає ракети Taurus.

Це у той час, коли сотні ворожих ракет Х-101 (які мають схожу з &quot;Таурусами&quot; БЧ за вагою) третій рік вбивають цивільних та нищать нашу інфраструктуру, в основному цивільну.

Все, що вбиває ворога &mdash; повинно бути використане. Тільки так, ніяк інакше, панове &quot;деескалатори&quot;.



Богдан МІРОШНИКОВ, блогер, військовий&nbsp; кореспондент

&nbsp;
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/30_205427_ft5t_s.jpg" type="image/jpeg" length="17674"/>
        <pubDate>Thu, 30 May 2024 20:30:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Яка головна проблема може виникнути після отримання довгоочікуваних винищувачів F-16</title>
        <author>Світлана Мінакова</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277810-jaka_golovna_problema_mozhe_viniknuti_pislja_otrimannja_dovgoochikuvanih_vinishuvachiv_f-16.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277810-jaka_golovna_problema_mozhe_viniknuti_pislja_otrimannja_dovgoochikuvanih_vinishuvachiv_f-16.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Йде методична робота до того, що F-16 саме чиститимуть небо від радянського непотребу, а не просто виступатимуть як платформи для ударів по наземних цілях]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Йде методична робота до того, що F-16 саме чиститимуть небо від радянського непотребу, а не просто виступатимуть як платформи для ударів по наземних цілях

Тепер немає жодних сумнівів: пазл склався.

Інформація про підготовку українських льотчиків у Франції до повітряних боїв, методичне та успішне знищення українцями російських радарів та систем ППО, а тепер інформація про передання літака дальньої радіолокаційної розвідки.

Йде методична робота до того, що F-16 саме чиститимуть небо від радянського непотребу, а не просто виступатимуть як платформи для ударів по наземних цілях.&nbsp;

Головне тепер інше, щоб українці не намагалися ці машини берегти. Збивається все, невразливої техніки не існує, як нещодавно мудро говорив український гуру інженерно-танкових справ Саламаха: &quot;Все, що створено людиною, людиною ж може бути й знищено&quot;.

F-16, звичайно ж, можна збити, і втрати безперечно будуть.

Головне, щоб це не було стопором ані для найвищого керівництва держави, ані для Генштабу, ані для Повітряних сил.

Ігаль Левін

військовий аналітик, офіцер Армії оборони Ізраїлю

Джерело: Ліга
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/30_130715_bttf_s.jpg" type="image/jpeg" length="20142"/>
        <pubDate>Thu, 30 May 2024 14:44:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Латиніна – "харошие рускіє" за імперію. Портніков проти Латиніної. Аналіз Яни Матвійчук</title>
        <author>Світлана Мінакова</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277802-latinina_-_haroshie_ruskie_za_imperiyu_portnikov_proti_latininoi_analiz_jani_matviichuk.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277802-latinina_-_haroshie_ruskie_za_imperiyu_portnikov_proti_latininoi_analiz_jani_matviichuk.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Український письменник і журналіст Віталій Портніков та московитська публіцистка Латиніна зіткнулися у палкій дискусії]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Український письменник і журналіст Віталій Портніков та московитська публіцистка Латиніна зіткнулися у палкій дискусії. Латиніна намагалася просувати тезу, що українці та московити спільно працювали на благо побудови імперії. Також Латиніна просувала тезу про те, що в імперії українців не пригнічували.

Портніков та Латиніна зустрілися онлайн на запрошення колишнього депутата Дердуми Марка Фейгіна. Темою ефіру був імперський спадок сучасної росії.

Портніков розбив вщент всі тези імперіалістки Латиніної і за це отримав багато схвалення від українців.

Це була інформаційна битва. Латиніна просувала тезу про партнерство українців та росіян. Портінков ж не підтримав цю тезу:

&quot;Ми говоримо про партнерство росіян і українців, ЯКОГО НІКОЛИ НЕ БУЛО&quot;.

Цікаво закінчував розмову Портніков:

&quot;Через всі ці історичні події я змушений говорити з пані Латиніною... За що мені це?!&quot;.

І Портніков має зараз рацію. Українці вимушено ведуть діалог з московитами.

Фейгін ж каже, що така дискусія тільки починається. На мою думку, після того, як Портніков розклав Латиній всі контраргументи &ndash; ми маємо завершувати діалог з московитами-імперіалістами.

Видатні інтелектуальні пасажі Портнікова під час дискусії

Хотів би нагадати вам прості історичні факти про наше &quot;видатне&quot; партнерство.

Чому ми після 33 років незалежності повинні множити всі ті міфи, які Карамзіни та інші імперські історики написали на потіху династії Романових?!

Чому ми повинні всерйоз сприймати нісенітницю, яку одні неграмотні люди написали для інших неграмотних?

Ми створюємо державу, яка пам&#39;ятає свою реальну історичну, релігійну та церковну спадкоємність.

Коли українці стали частиною вашої держави, то ніякого партнерства не було. Або ти визнаєш себе росіянином, або ти ворог. Сама концепція російської імперії, де був один народ, поділений на великоросів, малоросів і білорусів, для українського і білоруського народів не передбачала партнерства, а передбачала відмову від своєї національної ідентичності. Ви приймали лише тих людей, хто був готовий стати такими, як ви, але цих людей ви при цьому зневажали, як тільки вони виходили з кімнати.

Історія України та історія Росії &ndash; це історія двох різних країн на різних континентах: в Європі і на межі Азії.

Ми були не партнерами, а зовсім випадковими співмешканцями... Для народів, які потрапили до Росії у підпорядкування, Росія була підлою і брехливою мачухою. У 1991 році ми змогли від цієї мачухи піти, але вона знову прийшла вбивати, грабувати і ґвалтувати... Ми хочемо, щоб ця мачуха відв&#39;язалася від нас!

Що вам дійсно вдалося за вашу коротку історію, так це прищепити українцям комплекс національної неповноцінності... українці соромляться себе в собі, соромляться мови своїх батьків чи бабусь і дідусів. Коли вони приїжджали із сільської місцевості до Києва чи інших міст, то не розмовляли українською мовою, тому що їм було соромно.

Існування нації &ndash; це дар для цивілізації, а не трагедія.

Парафії УПЦ (Української Православної Церкви) в Росії заборонені. (Нагадую, що в Україні більше 8000 церков московського патріархату на сьогодні!)

Аргумент Латиніної, що &quot;не одна Росія&quot; знищує нації &ndash; аргумент переможеного.

Портніков повертає дискусію весь час на початок: &quot;ми ж говоримо про партнерство росіян і українців, ЯКОГО НІКОЛИ НЕ БУЛО&quot;, але дискусії немає, бо аргументів у опонента немає.

Вміння працювати з історичними фактами допомагає відрізнити одне &quot;видатне&quot; партнерство від іншого.

Кожен українець має вивчати історію.

Справжню.

Не тільки з дитячих шкільних підручників історії.

Партнерства українців та московитів не було ніколи. Лише під імперіалістичним гнітом московитів українців зламали. Окупація Російською імперією, більшовики, Голодомори, заслання, вбивства, катування... Це і є те &quot;партнерство&quot;, про яке каже Латиніна?

Так зване &quot;партнерство&quot; &ndash; це було підкорення та злам української нації. Ми не співпрацювали тоді і не співпрацюємо зараз. Московія та Україна &ndash; не друзі.

А тому, з боку Латиніної тези про партнерство українців та московитів &ndash; це свинство і неповага до жертв репресій.

А тези Латиніної про одвічне партнерство українців та росіян &ndash; це ще один доказ, що &quot;хороші руські&quot; теж можуть виявитися імперіалістами. Вони просувають антиукраїнські імперіалістичні тези і намагаються звинуватити Україну у війні.

ЯНА МАТВІЙЧУК, підприємиця, член Ради Women&#39;s Aid International

Джерело: Українська правда
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/30_093054_kopn_s.jpg" type="image/jpeg" length="27534"/>
        <pubDate>Thu, 30 May 2024 12:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Виталий Портников: Спецоперация «легитимность»</title>
        <author>Світлана Мінакова</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277796-vitalii_portnikov_specoperacija_legitimnost.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277796-vitalii_portnikov_specoperacija_legitimnost.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[К российским пропагандистам, ставящим под сомнение легитимность Владимира Зеленского в качестве президента Украины, подключился сам российский лидер. ]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[К российским пропагандистам, ставящим под сомнение легитимность Владимира Зеленского в качестве президента Украины,&nbsp;подключился сам российский лидер.&nbsp;

На пресс-конференции в Ташкенте Владимир Путин долго трактовал соответствующие статьи украинской Конституции, которые, по его мнению, подразумевают передачу власти от президента спикеру парламента по истечении пяти лет полномочий. О том, что эта же Конституция включает статьи о нахождении в составе Украины Крыма, Севастополя и других оккупированных и аннексированных Россией регионов Украины Путин, разумеется, не упомянул. Украинская Конституция интересует его, похоже, исключительно в части&nbsp;попытки дестабилизации ситуации в соседней стране.

Конечно, мы можем обсуждать, что еще должна была сделать украинская власть, чтобы не оставалось сомнений в легитимности действующего главы государства по истечении пятилетнего срока полномочий. Но нужно понимать, что это исключительно внутриполитическая проблема Украины. Если бы, допустим, было бы обращение в Конституционный суд, западные лидеры восприняли бы его решение в качестве дополнительно аргумента относительно легитимности полномочий украинской власти, а&nbsp;Путин&nbsp;&ndash; каким бы ни было бы решение суда &ndash; назвал бы его &laquo;прогнозируемым&raquo; и &laquo;продиктованным западными кураторами&raquo; Украины.

Потому что Путин свято уверен, что только он может рассуждать о легитимности власти в украинской Конституции &ndash; и, кстати, о легитимности собственной власти тоже.

Ведь мы еще не забыли, что Путин получил возможность быть &laquo;переизбранным&raquo; на пост президента России в результате манипуляций с российской Конституцией,&nbsp;знаменитого &laquo;обнуления сроков&raquo;? Что на самом деле не&nbsp;Зеленский, а именно Путин, уже пятый срок находящийся в президентском кресле, в том числе и благодаря девальвации Основного закона собственной страны &ndash; настоящий узурпатор власти.

Но хотел бы напомнить, что Путин всегда интерпретировал украинскую Конституцию так, как это было ему удобно. И, возможно, именно эта вольность обхождения с чужим законодательством поможет нам в будущем выпутаться из тех бесчисленных правовых капканов, которые российский президент расставил на пути возможного возвращения к приоритетам международного права.

В Ташкенте Путин рассказывал собравшимся о легитимности украинского парламента. В 2014 году он был уверен совершенно в обратном &ndash; &laquo;легитимным&raquo; был сбежавший с Украины&nbsp;Виктор Янукович, а решение парламента об отрешении президента от должности не имело юридической силы. Но хотелось бы напомнить, что свое согласие с представлением о назначении новым председателем Совета министров АРК&nbsp;Сергея Аксенова&nbsp;Янукович направил уже после того, как был отрешен от должности.



Это согласие с представлением не прошло соответствующих правовых процедур, было подписано не президентом, а рядовым гражданином. И, соответственно, было и остается юридически ничтожным &ndash; а, следовательно, юридически ничтожными остаются все последующие решения нового правительства автономии, превратившегося в ширму аннексии полуострова. Никак не согласуются со статьями украинской Конституции создание альтернативных органов управления на других оккупированных территориях Украины, проведение псевдореферендумов и многие другие действия оккупационной власти.

Конституция &ndash; не документ, из которого можно выдергивать понравившиеся Владимиру Путину статьи &ndash; пусть даже сам он, очевидно, так и не считает. И если говорить о приведении украинского правового поля в соответствие с нормами Конституции, то я могу предложить российскому президенту простой правовой механизм: прекращение военных действий и вывод оккупационных войск со всей территории, обозначенной в Конституции Украины.

А затем на всей этой территории можно будет провести новые президентские и парламентские выборы &ndash; и Владимиру Путину, этому заядлому конституционалисту, не придется ломать себе голову в попытках разобраться с легитимностью Владимира Зеленского.

Все очень просто.

Виталий Портников&nbsp;&ndash; журналист и политический комментатор, обозреватель&nbsp;Радіо Свобода&nbsp;и&nbsp;Крым.Реалии
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/30_085911_s5z8_s.jpg" type="image/jpeg" length="26059"/>
        <pubDate>Thu, 30 May 2024 10:10:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Глава МЧС РФ Александр Куренков: Если поезд  будут взрывать, то с головы, поэтому лучше брать билет  в середину или конец</title>
        <author>Ірина Запорізька</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277791-glava_mchs_rf_aleksandr_kurenkov_esli_poezd__budut_vzryvat_to_s_golovy_poetomu_luchshe_brat_bilet__v_seredinu_ili_konec.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277791-glava_mchs_rf_aleksandr_kurenkov_esli_poezd__budut_vzryvat_to_s_golovy_poetomu_luchshe_brat_bilet__v_seredinu_ili_konec.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Александр Куренков дал совет отпускникам, в какую часть поезда лучше покупать билет]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Отпускной совет от главы МЧС Александра Куренкова: покупайте билет в середину или конец поезда, потому что если его будут взрывать, то с головы.

Об этом министр рассказал на форуме социальной рекламы МЧС.

&laquo;В рамках террористического акта для нанесения максимальных потерь подрыв практически стопроцентно будет в головном вагоне &lt;...&gt;, [который] будут догонять следующие. Мы из этого можем сделать выводы, что самое безопасное место &mdash; либо в конце поезда, либо в середине&raquo;, &mdash; приводит слова Куренкова ТАСС.

Шел третий год так называемой&nbsp; &quot;специальной военной операции, которая начиналась, напомню,&nbsp; с &quot;Киев за три дня&quot;.&nbsp; А накануне летнего сезона -2024&nbsp; желающим отдохнуть у моря&nbsp; министр по чрезвычайным ситуациям советует, где лучше находиться при возможном террористическом акте. Все точно идет по плану, а, россияне?
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/29_221728_zjsf_s.jpg" type="image/jpeg" length="32846"/>
        <pubDate>Wed, 29 May 2024 23:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Що означають безпекові угоди з країнами НАТО</title>
        <author>Ірина Запорізька</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277778-sho_oznachayut_bezpekovi_ugodi_z_krainami_nato.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277778-sho_oznachayut_bezpekovi_ugodi_z_krainami_nato.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Ідея зараз у тому, щоб підписати такі угоди зі всіма 32 країнами НАТО]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Україна підписала ще одну безпекову угоду з країною НАТО. Британія, Німеччина, Франція, Данія, Канада, Італія, Нідерланди, Фінляндія, Латвія, Іспанія, Бельгія, Португалія.

Наскільки я розумію, ідея зараз у тому, щоб підписати такі угоди зі всіма 32 країнами НАТО. Якщо керівництво країни й наші дипломати зможуть це зробити, це буде дуже потужно.

Нагадаю, що окрім психологічної та рамкової домовленості про безпекову підтримку, кожна угода передбачає запевнення країн НАТО в фінансовій підтримці українського військового бюджету (а це означає, що ці суми заздалегідь потраплятимуть в бюджети цих країн).

Якщо поєднати ці ресурси 32 країн та отримувати від них щорічно 40-50 млрд доларів на підтримку нашої армії протягом декількох років, це може бути дуже суттєвим внеском в нашу перемогу й безпеку після перемоги. І дозволить не бути залежними від одної країни, як це було наприкінці 2023.

Владислав РАШКОВАН, заступник виконавчого директора МВФ
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/29_173753_c4cj_s.jpg" type="image/jpeg" length="24948"/>
        <pubDate>Wed, 29 May 2024 21:45:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Де державі взяти додаткові кошти на військові потреби?</title>
        <author>Світлана Мінакова</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277769-de_derzhavi_vzjati_dodatkovi_koshti_na_viiskovi_potrebi.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277769-de_derzhavi_vzjati_dodatkovi_koshti_na_viiskovi_potrebi.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Чи є ще потенціал для збільшення податків та для яких сфер це найбільш доцільно?]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Чи є ще потенціал для збільшення податків та для яких сфер це найбільш доцільно?

Фінансування сектору оборони та безпеки є можливим виключно за рахунок внутрішніх джерел &ndash; податкових і неподаткових надходжень, а також військових облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП).&nbsp;

Затверджена&nbsp;Національна стратегія доходів&nbsp;до 2030 року&nbsp;чітко вказує, що пріоритетом державної політики є збільшення доходів бюджету на стійкій основі,&nbsp;закриття можливостей для ухилення від оподаткування, підвищення рівня дотримання законодавства та боротьби з тіньовою економікою.&nbsp;

В сучасних умовах боротьба з тіньовою економікою та несплатою податків є вкрай важливим напрямом економічної політики держави.

Координація зусиль парламенту та контролюючих і правоохоронних органів дозволили у 2023 році забезпечити додаткові бюджетні надходження від оподаткування грального бізнесу, ринків підакцизних товарів тощо. Водночас, важливими є подальші системні кроки щодо детінізації економіки, підвищення рівня їх результативності.

Рахункова палата&nbsp;встановила, що від тіньового ринку алкоголю держава втрачає близько 9 млрд грн на рік. Станом на 2023&nbsp;р., частка тіньового ринку алкогольних напоїв оцінюється&nbsp;на рівні, близькому до 30%.&nbsp;

Основним каналом збуту оптових і роздрібних партій фальсифікату є інтернет, далі йдуть заклади роздрібної торгівлі та громадського харчування. Зафіксовано чимало сайтів, на яких продають відомі бренди алкогольної продукції за відчутно нижчими цінами, ніж в роздрібних мережах, що свідчить про несплату податків та нелегальне походження продукції.&nbsp;

Держава має удосконалити механізм здійснення електронної торгівлі підакцизними товарами. Важливо посилити дієвість системи державного контролю за виробництвом та обігом алкогольних напоїв, продовжити розбудову ризик-орієнтованої системи акцизного податкового контролю.&nbsp;

За даними дослідження KANTAR, частка нелегальної торгівлі сигаретами в Україні&nbsp;в 2023 р. становила 21,8%&nbsp;від загального обсягу ринку, що призвело до втрати бюджетних надходжень на&nbsp;понад 23 млрд грн. Серед країн ЄС більший ринок такої незаконної продукції лише у Франції. Крім того, в Україні споживається контрафактних і контрабандних сигарет більше, ніж разом у Польщі, Німеччині, Італії, Румунії й Ірландії.&nbsp;

Це дослідження не враховує нелегальний сегмент ринку вейпів, який стійко перевищує 80% загального обсягу ринку. Від його існування втрати бюджетної системи в 2023 р. склали близько 3,5 млрд грн.&nbsp;

Доречно зазначити, що високий рівень тінізації ринку електронних сигарет спостерігається і у розвинутих країнах, зокрема в ЄС та&nbsp;США. В Австралії цей показник&nbsp;перевищує 90%.&nbsp;Найбільша частка незаконної продукції, як і в Україні, реалізується через спеціалізовані точки продажу та через інтернет. А переважна частка нелегальної продукції є контрабандою з Китаю.

Водночас, в Україні, як і у країнах ЄС, насамперед Центральної Європи і Балтії,&nbsp;не виявлено нелегального ринку тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН).&nbsp;Цей ринок, на відміну від ринків сигарет і вейпів, функціонує виключно у легальній площині, що забезпечує стійку фіскальну базу для державного та місцевих бюджетів.&nbsp;

Логіка тут проста: відсутній нелегальний ринок &ndash; немає пов&rsquo;язаних із ним втрат податкових надходжень. А розширення обсягів споживання ТВЕН замість вживання звичайних сигарет (нелегальний ринок яких останніми роками лише зростав) позитивно позначається на збільшенні доходів бюджету. Зазначимо, що стійке зростання податкових надходжень є першочерговим пріоритетом державної фіскальної політики за умов повномасштабної війни.

На виконання положень Національної стратегії доходів Уряд у березні цього року подав до парламенту законопроєкт №11090, яким передбачив встановлення ставок акцизного податку на тютюнові вироби в євро та подальше підвищення ставок акцизів до мінімального рівня у ЄС.&nbsp;

Також законопроєкт передбачає плавний перехід до незначної диференціації рівня оподаткування сигарет та ТВЕН з 1 січня 2025 р., певні тимчасові послаблення умов форстолінгу.&nbsp;

Законопроєкт спрямований на забезпечення обґрунтованості, системності, прогнозованості політики акцизного оподаткування тютюнових виробів та враховує положення Директив ЄС та провідний європейський досвід реалізації державної акцизної політики. Його прийняття в майбутньому спроможне забезпечити додатковий фіскальний ефект для бюджетної системи.&nbsp;

Подальшими пріоритетними заходами протидії тіньовому ринку тютюнових виробів є: підвищення функціональної ефективності державних контролюючих органів; посилення дієвості боротьби з контрабандою; запровадження системи моніторингу і контролю ланцюжка постачань тютюну, адже важливо&nbsp;виявляти потенційні точки контрафактного виробництва мільярдів сигарет; впровадження практик ЄС щодо диференційованого оподаткування різних категорій тютюнових виробів.

Нелегальний ринок пального в Україні призвів до безповоротних втрат бюджетних надходжень розміром близько 8-9 млрд грн у 2023 р. Певні АЗС чи їх мережі здійснюють реалізацію нелегального пального з незаконних виробництв, використовуючи псевдофіскальні чеки.&nbsp;

Крім того, зафіксовано використання схем щодо &quot;псевдо&quot; оптової торгівлі пальним, а фактично пальне реалізується на АЗС без реєстраторів розрахункових операцій &ndash; за готівку. Офіційна заробітна плата у деяких мережах торгівлі пальним у рази нижча за середню по галузі, що може свідчити про потенційну&nbsp;виплату заробітних плат у &quot;конвертах&quot;.&nbsp;

Україні важливо впроваджувати дієві практики ЄС у сфері акцизної політики, які доводять свою ефективність у європейських країнах. Це виражається у стійких надходженнях до бюджету та низьких показниках відповідних нелегальних ринків. Посилення результативності державної політики за виробництвом та обігом підакцизних товарів, у тому числі шляхом підвищення рівня координації дій державних органів влади, може додатково наповнити бюджет на десятки мільярдів гривень.

МИКОЛА ПАСІЧНИЙ

професор кафедри фінансів Державного торговельно-економічного університету

Джерело: Економічна правда
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/29_125836_lxbl_s.jpg" type="image/jpeg" length="41185"/>
        <pubDate>Wed, 29 May 2024 15:20:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Олександр АНДРУЩЕНКО: Відтінки спогадів</title>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277757-oleksandr_andrushenko_vidtinki_spogadiv.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277757-oleksandr_andrushenko_vidtinki_spogadiv.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Поетичним рядком]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Поетичним рядком

Від спогадів рятує відстань в часі,

Йде сновигання серця з тіні в тінь.

І дивимось на жах, як на прикраси,

Що втрачені від непорозумінь.

&nbsp;

Тоді стає хоч якось спокійніше,

Ніби зробив, на що ти здатний був.

Тихенько вітер спогади колише,

Їх повертає тричі на добу.

&nbsp;

Сплітає рвань років складні узори,

Розгорнуті, як крила у птахів.

І день стає хоч трішечки прозорим,

І голуби сідають на дахи.

&nbsp;

Все, що було, змінити нам не можна,

Але у спогадів відтінки різні є.

Вони для нас - від суму огорожа,

В суцільній темряві з-за хмари промінець.

&nbsp;

Торкнеться промінь - і стає ледь легше,

І серця музика тече крізь німоту.

І хай він про минуле трохи бреше,

Пробачимо лукавість цю просту.
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/29_131658_9bmz_s.jpg" type="image/jpeg" length="36628"/>
        <pubDate>Wed, 29 May 2024 12:45:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Сергей АУСЛЕНДЕР: Украинцы повышают ставки</title>
        <author>Ірина Запорізька</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277747-sergei_auslender_ukraincy_povyshayut_stavki.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277747-sergei_auslender_ukraincy_povyshayut_stavki.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Южное и юго-восточное направление теперь слепое. Там здоровенная радиолокационная дыра в тысячи километров.]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Очередной рекорд дальности &mdash; украинский дрон пролетел 1800 км и шарахнул вторую станцию раннего предупреждения &laquo;Воронеж-М&raquo;.

М &mdash; значит, работает в метровом диапазоне. Накануне, напомню, вынесли такую же, только дециметровую, станцию в Армавире. Это значит:

1. Украинцы-таки добились дальности полета дронов до 2000 км. Кстати, пораженные станции дроны не видят - не хватает высоты.

2. Южное и юго-восточное направление теперь слепое. Там здоровенная радиолокационная дыра в тысячи километров. Та же станция в Армавире могла просматривать гигантскую территорию вплоть до побережья Марокко, все Восточное Средиземноморье, откуда, потенциально, могут нанести удары американские авианосные группы, которые там болтаются на постоянной основе. Причем, речь идет ведь не только о ядерном, а о РАКЕТНОМ нападении. То есть теперь, обнаружить пуски на ранних стадиях &mdash; не смогут. А только одна АУГ тащит на себе полтысячи крылатых ракет.

3. Украинцы повышают ставки, сами они ни ядерный ни массированный удар по РФ нанести не могут, значит эти налеты согласованы с союзниками, как минимум. Переход красных линий, а что вы теперь сделаете? Ну, Медведев пост напишет или Рогозин поугрожает, а в реальности-то, каковы возможности?

Сергей АУСЛЕНДЕР, военный журналист (Израиль)
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/28_234415_kbev_s.jpg" type="image/jpeg" length="31484"/>
        <pubDate>Tue, 28 May 2024 23:40:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Чому уряд розробив дві протилежні стратегії розвитку малого та середнього бізнесу</title>
        <author>Світлана Мінакова</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277743-chomu_urjad_rozrobiv_dvi_protilezhni_strategii_rozvitku_malogo_ta_serednogo_biznesu.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277743-chomu_urjad_rozrobiv_dvi_protilezhni_strategii_rozvitku_malogo_ta_serednogo_biznesu.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Сподіваємось, що народні депутати відділять "зерна від полови"]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Сподіваємось, що народні депутати відділять &quot;зерна від полови&quot;

Днями було&nbsp;опубліковано&nbsp;оновлений проєкт Стратегії відновлення, сталого розвитку та цифрової трансформації малого й середнього підприємництва на період до 2027 року. Він кілька місяців доопрацьовувався Мінекономіки спільно з провідними аналітичними центрами й бізнес-асоціаціями.

Ключові новації стратегії:

- Перезавантаження Бюро економічної безпеки України, Державної податкової служби та Державної митної служби, проведення прозорих конкурсів на керівників цих служб, переатестація всіх кадрів.

- Запровадження системи страхування воєнних ризиків.

- Скасування зайвих регуляторних інструментів, цифровізація та спрощення процедур, щоб полегшити функціонування підприємств.

- Впровадження будь-яких змін, що впливають на роботу бізнесу &ndash; лише внаслідок тривалих консультацій із підприємцями, зокрема МСП. Налагодження постійного діалогу між підприємницькою екосистемою й органами державної влади.&nbsp;

- Закріплення чітких критеріїв визначення наявності трудових відносин між працівником і працедавцем, а також забезпеченням однакового застосування цієї норми до відносин, що справді є трудовими, а не цивільноправовими.

- Спрощення діяльності самозайнятих осіб, спрощення й автоматизація обліку для них, сприятливий податковий режим.

- Запровадження електронних рахунків і не обов&#39;язковість актів виконаних робіт.

- Запровадження соціально справедливого механізму бронювання, яке сприятиме створенню передбачуваності роботи МСП.

- Впровадження освітніх програм перекваліфікації, запровадження державних програм з залучення іноземних працівників.

- Регулярне отримання зворотного зв&rsquo;язку від бізнес-спільнот і регіональних зацікавлених сторін, бізнес-обʼєднань, кластерів.

- Забезпечення проведення щорічного дослідження бюрократичного навантаження на МСП.

- Забезпечення стимулювання та технічної підтримки переходу українського бізнесу з російського програмного забезпечення.

Загалом оновлений проєкт Стратегії виглядає збалансованим, містить багато важливих задач, які сприятимуть відновленню й розвитку МСБ. Важливим є якнайширше затвердження Кабміном Стратегії та швидка реалізація її головних задач.&nbsp;

Національна стратегія доходів 2030

Водночас існує вже затверджена Кабміном Національна стратегія доходів 2030, яка, на відміну від Стратегії розвитку МСБ, була напрацьована Мінфіном у таємному режимі, і містить значну кількість негативних для МСБ новацій.&nbsp;

Нацстратегія 2030 передбачає низку змін, які значно розширюють корупційні можливості органів контролю, залишаючи їх нереформованими. Щобільше, Нацстратегієя передбачає на ближчі роки у рамках боротьби з податковим боргом надання повноважень ДПС без рішення суду накладати арешт на рахунки (майно) та блокувати їх до повного погашення податкового боргу.&nbsp;

Також податківці можуть отримати повний доступ до інформації про обсяг та обіг коштів усіх платників податків, зокрема й фізичних осіб, на їх рахунках у банках (без рішення суду та кримінальних проваджень).&nbsp;

Ці норми несуть значні корупційні ризики, а також закріплюють законодавчо порушення конституційного принципу презумпції невинуватості.

Також Нацстратегія передбачає зміни спрощеної системи оподаткування (далі &ndash; ССО), звузивши сферу її застосування шляхом виключення юридичних осіб і збільшивши ефективні ставки податків до рівня загального режиму з одночасним ускладненням процедур дотримання податкового законодавства.&nbsp;

Міністерство фінансів намагається передбачити сучасні європейські інструменти та практики, на маючи головного &ndash; європейського верховенства права, європейської якості держуправління, європейського низького рівня корупції у держорганах.&nbsp;

Тож на цей час маємо вкрай дивну ситуацію, коли Міністерство економіки напрацьовує справжній позитивний стратегічний документ для розвитку МСБ, в інклюзивному процесі, а інше міністерство у тому самому Кабміні &ndash; Мінфін &ndash; напрацювало документ, яким передбачено консервування корупційних податкової та митної служби й додаткове розширення для них корупційних можливостей.

Сподіваємося, що народні депутати відділять &quot;зерна від полови&quot; і реалізують ключові задачі Стратегії розвитку МСБ 2027, залишивши без уваги неякісний документ Мінфіну &ndash; Нацстратегію доходів 2030.

Олег Гетман

економіст, координатор Економічної експертної платформи

Джерело: Ліга
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/28_192413_j5pr_s.jpg" type="image/jpeg" length="28923"/>
        <pubDate>Tue, 28 May 2024 22:40:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Країни різні, агітація однакова. Як політики відкривають відремонтовані дороги та роздають корів</title>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277737-kraini_rizni_agitacija_odnakova_jak_politiki_vidkrivayut_vidremontovani_dorogi_ta_rozdayut_koriv.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277737-kraini_rizni_agitacija_odnakova_jak_politiki_vidkrivayut_vidremontovani_dorogi_ta_rozdayut_koriv.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[В європейських країнах і навіть на інших континентах кандидати та партії вдаються до надзвичайної креативності.]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Напередодні дня Києва мер міста Віталій Кличко відкрив новий пішохідний міст.

Цього разу без офіційних урочистостей та випробувань на міцність шляхом стрибків на ньому, як це було зі &quot;скляним&quot; мостом. Проте якщо вам здається, що це лише в Україні політики звикли відкривати дороги, дитячі майданчики чи магазини, мусимо вас розчарувати &ndash; це не так.

Так, в інших європейських країнах і навіть на інших континентах кандидати та партії вдаються до надзвичайної креативності. Часто це нагадує і українську агітацію. Ця колонка &ndash; зібрання найяскравіших прикладів такої агітації, якими поділились експерти та громадські діячі під час міжнародного воркшопу Руху ЧЕСНО.

Корови, кури та мохіто

У 2021 році депутат Вінницької обласної ради від &quot;Української стратегії Гройсмана&quot; Сергій Кривешко вирішив порадувати місцевих жителів безкоштовним мохіто під час святкування Івана Купала.



Фото: Рух ЧЕСНО

А у далекому 2012 році Максим Луцький із нині забороненої проросійської Партії регіонів агітував киян та роздавав їм шампанське зі своїм портретом.

Здається, важко знайти яскравіші прояви &quot;гречкосійства&quot;. Проте з цим впоралися політики Боснії та Герцеговини. Під час виборчої кампанії 2020 року Transparency International зафіксувала, що міністерство агрокультури Республіки Сербської організувало у місті Білеча роздачу вагітних телиць перед молочним заводом, що належав тогочасному кандидату на посаду мера.

А мер муніципалітету Соколац пішов ще далі. Він передав 15 відгодованих курей та 90 кілограмів корму місцевим жінкам. Щоправда, зробив він це в рамках проєкту &quot;Формування гендерної команди та ініціювання інноваційних гендерних дій для гендерно орієнтованого бюджетування на регіональному рівні&quot;.&nbsp;



Фото: Transparency International BiH, доповідь Мілени Мастало

Один із головних атрибутів шкільних років цілого українського покоління &ndash; щоденник з Юлією Тимошенко. А в Боснії та Герцеговині очільниця міста Високо використала кошти місцевого бюджету, аби надрукувати щоденники зі своїм фото перед місцевими виборами.



Фото: Рух ЧЕСНО (1), Transparency International BiH, доповідь Мілени Мастало (2)

Мітинги, які іноді були фейками

Деякі політичні сили в Україні протягом багатьох років не гребували проплаченими мітингами. Видання Texty.org детально розповідало про одну з таких демонстрацій, що відбулася ще у 2017 році і була на підтримку партії &quot;За життя&quot; (пізніше її перейменували на &quot;Опозиційну платформу &ndash; За життя&quot;, нині вона заборонена).

Тоді учасникам платили по 80 гривень. Такі готівкові витрати традиційно складали велику частину як передвиборчих, так і звичайних &quot;сірих&quot; бюджетів політсил. Організація мітингів і раллі дорого обходиться і в інших країнах, в тому числі в Африці.

Більшість жителів Замбії, за даними Afrobarometer 2020, ніколи не мали доступу до інтернету. Хоча тогочасний президент Лунгу активно вкладався в онлайн-агітацію під час своєї кампанії та навіть домігся блокування свого головного опонента, це не допомогло йому перемогти на виборах у 2021 році.&nbsp;

Агітація відбувалася переважно у форматі мітингів, зустрічей та неформальної комунікації між виборцями. Саме &quot;сарафанне радіо&quot; під час таких подій та у повсякденному житті зіграло визначальну роль у тих виборах. Загалом відсутність доступу до інтернету певною мірою сприяє поширенню фейків, адже кожен може передати знайомим неперевірену інформацію.&nbsp;



Фото: доповідь Габріелли Лінч, Університет Ворека

Так, у Кенії під час виборів 2022 року поширювали фейкове фото мітингу на підтримку кандидата Руто. Те саме фото використовували в Зімбабве та в Нігерії.&nbsp;



Фото: Code for Africa, доповідь Габріелли Лінч, Університет Ворека

Урочисте відкриття асфальту

Урочисті відкриття за участі політиків &ndash; окрема технологія та ритуал. Наприклад, у Боснії та Герцеговині чиновники міста Бреза перед виборами відкрили навіть не відремонтовану дорогу, а перший шар асфальту на ній.



Фото: Transparency International BiH, доповідь Мілени Мастало

А один політик вирішив відкрити спеціальні магазини для пенсіонерів &ndash; там вони могли купити продукти за ціною нижче ринкової. Проте довго цей проєкт не протримався, вже за два роки полиці були майже порожні.



Фото: Transparency International BiH, доповідь Мілени Мастало

Зазначимо, що &quot;засівання&quot; пенсіонерів акційними чи безкоштовними продуктами &ndash; досить популярний хід і серед українських політиків. Цікава ситуація склалася у Кривому Розі. У 2022 році там почали роздавати малозахищеним верствам населення продуктові набори у брендованих пакетах &quot;військової адміністрації Кривого Рогу&quot;.

Такої структури ніколи не існувало, але це не завадило сину мера міста Олександру Вілкулу, колишньому нардепу кількох скликань та кандидату в президенти від забороненої &quot;Опозиційної платформи&quot;, &quot;очолити&quot; її. Втім, після розголосу та спростування існування військової адміністрації пакети із продуктовими наборами швидко змінили своє брендування на &quot;Виконком Криворізької міської ради&quot; та &quot;Рада оборони м. Кривий Ріг&quot;.



Фото: Перший міський канал



Фото: Перший міський телеканал

Цього року в усьому світі пройде значна кількість виборів. Хоча в Україні провести вибори неможливо через повномасштабну війну, деякі політики не змінюють свої стратегії та методи. Враховуючи те, що політичні технології виявляються схожими у різних країнах світу, ми можемо спостерігати, як протидіють подібним зловживанням за кордоном, та водночас ділитися власним досвідом.&nbsp;

Рух ЧЕСНО неодноразово писав про те, як партії використовують тему благодійності для піару. Далі такі практики можуть застосовуватися ще частіше, а неофіційна підготовка політсил до примарних виборів розгортатиметься ще ширше.

Це одна з причин, чому варто моніторити політичні фінанси &ndash; і не лише офіційні партійні звіти, а й використання адміністративного ресурсу чи зловживання бюджетними коштами. Адже найбільші витрати ховаються не у рекламних кампаніях чи агітації. Насправді підготовка до цього часто коштує значно більше, тому не варто втрачати її з поля зору.

Вікторія МАКСИМОВА, аналітикиня партійних фінансів, Рух Чесно
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/28_180308_fjpc_s.jpg" type="image/jpeg" length="30941"/>
        <pubDate>Tue, 28 May 2024 20:15:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Пʼять запитань, які потрібно поставити "хорошому руському", перед тим як починати розмову</title>
        <author>Світлана Мінакова</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277728-pjat_zapitan_jaki_potribno_postaviti_horoshomu_ruskomu_pered_tim_jak_pochinati_rozmovu.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277728-pjat_zapitan_jaki_potribno_postaviti_horoshomu_ruskomu_pered_tim_jak_pochinati_rozmovu.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Тільки так ми можемо пояснити всьому світові, яку поведінку Україна вважає бажаною, а яку — небажаною]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Тільки так ми можемо пояснити всьому світові, яку поведінку Україна вважає бажаною, а яку &mdash; небажаною

Російська імперська псевдоопозиція &ndash; це наші непримиренні вороги, як би вони на словах не були проти війни. Тому що вони мріють про те, щоб просто посісти місце Путіна, а далі, як ми знаємо, Крим не бутерброд.

Водночас нам потрібні люди, які візьмуть на себе відповідальність за майбутнє територій по той бік поребрика.

Це означає, що нам доведеться навчитися розрізняти між корисними та шкідливими росіянами. Підтримувати перших і ганьбити других. Тільки так ми можемо пояснити всьому світові, яку поведінку Україна вважає бажаною, а яку &mdash; небажаною.

Позиція &quot;всі однакові&quot; програшна, і не лише тому, що її не розуміє світ, а й тому, що нам тоді доведеться самим наводити лад на північних теренах, замість того щоб відновлювати й розвивати Україну.

Чітка публічна позиція з приводу української перемоги й російської поразки, щодо відновлення територіальної цілісності й покарання злочинців, стосовно покаяння передусім за власні попередні судження, активна допомога ЗСУ грошима або власними збройними зусиллями, чітка позиція щодо деімперіалізації та деколонізації РФ &ndash; це вхідний квиток до подальшої розмови. Всі інші &ndash; за російським військовим кораблем.

Валерій Пекар

викладач Києво-Могилянської Бізнес-Школи

Джерело: Ліга
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/28_113531_xpr5_s.jpg" type="image/jpeg" length="44084"/>
        <pubDate>Tue, 28 May 2024 19:15:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Мобілізація головного редактора "Економічної правди": позиція УП</title>
        <author>Світлана Мінакова</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277722-mobilizacija_golovnogo_redaktora_ekonomichnoi_pravdi_pozicija_up.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277722-mobilizacija_golovnogo_redaktora_ekonomichnoi_pravdi_pozicija_up.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Головний редактор "Економічної правди" Дмитро Дєнков після того, як його майже на добу затримали співробітники ТЦК, долучається до ЗСУ.]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Головний редактор &quot;Економічної правди&quot; Дмитро Дєнков після того, як його майже на добу&nbsp;затримали співробітники ТЦК,&nbsp;долучається&nbsp;до ЗСУ.

Почну з того, що журналісти &quot;Української правди&quot; служать у війську &ndash; більшість мобілізувалася добровільно, кілька людей отримали повістки і долучилися до Сил оборони.

Наш&nbsp;Ельдар Сарахман&nbsp;мобілізувався сам та служить вже два роки.

Добровільно пішла до війська і&nbsp;Соня Лукашова, якій 25 і яка могла цього взагалі не робити. Також воюють колеги, які поки не говорили про це публічно.

Нам не усе одно,бо наша країна веде боротьбу за виживання. За ці два роки ми разом з читачами зібрали на потреби ЗСУ більше 100 млн гривень.

Наш Дмитро вже обговорював можливість піти служити, він до цього готувався останні кілька тижнів. Вирішили, що він мобілізується після проведення банківського форуму в кінці червні, бо це важливий для нас захід, його сфера відповідальності та експертиза.

Як і велика кількість українців, Дмитро оновив свої дані в Резерв+ у перший же день після запуску застосунку. І коли на сторінці Оперативного командування &quot;Південь&quot; в фейсбуці з&rsquo;являється допис про те, що &quot;зазначений громадянин довгий час не оновлював облікові дані&quot;, це, м&#39;яко кажучи, неправда.

Дмитро їхав до Одеської області провідати своїх батьків, які там живуть. Його затримали прикордонники на транзитній ділянці. Справа в тому, що щоб потрапити до села, звідки Дмитро родом, потрібно проїхати через частину дороги, що пролягає в прикордонній молдовській зоні, іншого шляху там немає.

Усе, що ми знаємо станом на зараз це те, що його затримали прикордонники. Згодом вони передали нашого колегу співробітникам ТЦК, хоча центр не є ані судовим органом, ані органом слідства.

Як ми з&rsquo;ясували вже потім, у Дмитра забрали телефон та ноутбук.

Дмитро не виходив на зв&rsquo;язок з вечора неділі. І це, звісно, стало великим стресом для всіх &ndash; батьків, які чекали на сина, дружини та колег.

Просто уявіть, що ваш редактор не виходить на зв&rsquo;язок кілька годин без попередження. Що би ви думали, і як би діяли в такій ситуації?

Зважаючи на історію нашого видання, ми дуже чутливо ставимося до таких ситуацій. Не уявляю, в якому стані були батьки та дружина.

Ми не могли з&rsquo;ясувати, де Дмитро і що він був затриманий ТЦК, допоки батьки не написали заяву на розшук у поліцію.

Так не має відбуватися.

Ми вирішили вийти в публічну площину і розповісти про це своїй аудиторії, бо це правопорушення &ndash; позбавляти людину можливості зв&rsquo;язатися з рідними та попередити їх. Ми робили це і раніше в таких випадках.

Моя особиста думка &mdash; це абсолютна ганебна практика, яка має припинитися негайно і яка ще більше лякає людей та руйнує довіру та повагу до ТЦК та держави загалом. Такі випадки точно не сприяють мотивації людей долучатися до захисту держави та грають на руку ворогу.

Дмитро Дєнков &ndash; відомий редактор, журналіст і медійна персона, тому ця його історія набула величезного розголосу. А більшість людей, які опиняються в подібних ситуаціях, залишаються сам на сам з подібним ставленням до себе і своїх близьких.

Дмитро найближчим часом передає справи колегам та долучається до сил оборони.

Хочу також зазначити, що він ніколи не стояв осторонь допомоги ЗСУ. За ці два роки повномасштабки разом з колегами він передав більше 300 автівок нашим військовим, брав участь в багатьох спільних зборах.

Наш Дмитро &ndash; дуже класна і порядна людина. І я кожного дня радію, що у 2015 році він очолив редакцію &quot;Економічної правди&quot;, прийняв цей виклик та зробив найкраще ділове видання в країні.

Дмитро залишається частиною нашої сім&rsquo;ї і сумлінно виконуватиме свій обов&rsquo;язок громадянина, бо на нашу країну напала Росія.

У тому, що він робитиме це з гідністю, у мене немає жодних сумнівів.

Севгіль Мусаєва

Джерело: Українська правда
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/28_103535_l58a_s.jpg" type="image/jpeg" length="26163"/>
        <pubDate>Tue, 28 May 2024 13:50:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Б'є по Харкову і говорить про мир. У чому суть подвійної дипломатичної гри Путіна</title>
        <author>Світлана Мінакова</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277716-be_po_harkovu_i_govorit_pro_mir_u_chomu_sut_podviinoi_diplomatichnoi_gri_putina.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277716-be_po_harkovu_i_govorit_pro_mir_u_chomu_sut_podviinoi_diplomatichnoi_gri_putina.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[У розпал обстрілів Харкова з нескінченними жертвами Путін раптом заговорив про мир в Україні.]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[У розпал обстрілів Харкова з нескінченними жертвами Путін раптом заговорив про мир в Україні.&nbsp;Політолог Володимир Фесенко пояснює, як пов&#39;язані ці протилежності і в чому полягає дипломатична гра Кремля

Удари по Харкову і псевдомирна риторика Кремля

Ось уже кілька днів поспіль ми отримуємо трагічні новини з Харкова. Щодня (як правило, кілька разів за добу) по Харкову та прилеглих районах завдають ударів ракетами, керованими авіабомбами та безпілотниками. Щодня в столиці Слобожанщини та районах Харківської області гинуть мирні люди. Одночасно на півночі та сході Харківської області тривають важкі бої.

І в цей самий час і сам Путін, і анонімні джерела з Кремля (через інформагентство Reuters) посилають міжнародному товариству сигнали про нібито готовність до мирних переговорів, і ледь не на умовах заморожування конфлікту.

Як розуміти цю подвійність позиції та дій Кремля?

Перш за все, треба мати на увазі, що це традиційний і улюблений стиль Путіна. Він говорить про мир, і одночасно йде шляхом війни. На думку Путіна, ескалація війни &mdash; це найкращий спосіб забезпечення миру на російських умовах.

Не варто плутати публічну риторику Кремля (і його партнерів) з реальною політикою. Навпаки, значення мають тільки реальні дії Росії та її партнерів, а не заяви про мир, тим більше з анонімних джерел.

Зусилля Кремля зараз спрямовані на те, щоб максимально знизити рівень участі різних країн світу в Глобальному саміті миру і потенційні політичні наслідки цього саміту, який ламає дипломатичну гру Росії навколо її війни проти України.

Псевдоініціативами про нібито готовність до припинення вогню в Україні Кремль хоче відвернути увагу від Глобального саміту миру, а в перспективі перемикнути увагу на переговори про завершення війни в Україні на своїх умовах. І мова не йде про замороження конфлікту. Усі слова про &quot;заморозку&quot; нинішньої війни між Росією та Україною &mdash; це лише тактичне прикриття, дипломатична і риторична димова завіса. Це &quot;гачок&quot;, &quot;пастка&quot;, на яку Росія та її союзники хочуть спіймати деяких західних політиків і деяких лідерів країн Глобального Півдня. Насправді цілі Росії не змінилися. Кремль хоче миру на основі принципових поступок України, зокрема фактичної відмови України від своєї армії, від перспективи членства України в НАТО. Одна з нових умов, яку Путін заявив днями в Мінську, &mdash; зміна керівництва України (президента Зеленського) як умова для мирних переговорів. І це також показує, що Кремль хоче не реальних мирних переговорів, а дестабілізації ситуації в Україні, що дасть йому змогу здобути перемогу у війні проти нашої країни. Звичайно, для України російські вимоги неприйнятні.

Як реагувати на російські дії &mdash; і на удари по Харкову, і на брехливу псевдомирну риторику Кремля?

Перш за все, агресора треба зупинити силою. Небо Харкова треба прикрити комплексом ППО &quot;Patriot&quot; з можливістю використання західної зброї для ударів по російських військових об&#39;єктах, з яких здійснюються повітряні атаки на Харків і Харківську область.

Дипломатична частина відповіді на це питання міститься у зверненні Президента України Володимира Зеленського до лідерів країн світу, зокрема до Президента США Дж.Байдена та до лідера Китаю. На брехливі й цинічні спекуляції Путіна на тему мирних переговорів треба відповісти альтернативною мирною дипломатією, насамперед &mdash; шляхом підтримки Глобального саміту миру в Швейцарії. Раз Путін так хоче зірвати цей саміт, його значення необхідно максимально посилити. І це безпосередньо залежить від персональної участі лідерів провідних країн світу в цьому саміті.

У випадку з Китаєм &mdash; це питання про збереження за КНР статусу потенційного посередника в можливих мирних переговорах. На мій погляд, особиста участь китайського лідера в мирному саміті у Швейцарії малоймовірна. Сі Цзіньпін особисто бере участь далеко не у всіх самітах. Глобальний саміт миру є неоднозначним викликом для Китаю. Це дипломатична ініціатива, яку КНР не контролює. Саме тому лідер Китаю не братиме особисто участі в цьому саміті. Але для КНР було б великою помилкою повністю проігнорувати цей саміт. Таке рішення буде підтвердженням того, що Китай грає на боці Росії в перспективі майбутніх мирних переговорів. І тоді Україна навряд чи сприйматиме КНР як навіть відносно нейтрального мирного посередника. Для Китаю доцільно брати участь у Глобальному саміті миру хоча б як спостерігач.

А ось участь Президента США Дж.Байдена в Глобальному саміті миру важлива насамперед з точки зору значущих сигналів Путіну і сприйняття Байдена як сильного лідера всередині США. США братимуть участь у Глобальному саміті миру на високому рівні. У цьому немає сумнівів. Але якщо Президент США Дж.Байден не візьме участі в мирному саміті у Швейцарії хоча б у відеорежимі, Кремль це сприйме як прояв особистої політичної слабкості Президента США з усіма, що випливають із цього факту, політичними наслідками. Що не менш небезпечно для Джо Байдена, точно так само це сприймуть політичні опоненти Байдена в США. Йому дорікатимуть у тому, що він не може витримати (через свій вік) два важливі міжнародні саміти поспіль. Буде й критика в ігноруванні дипломатичного стримування Росії, у непослідовності в підтримці України. Так чи інакше, Байден більше втратить, ніж виграє від своєї неучасті в Глобальному саміті миру в Швейцарії.

Але справа не тільки в особистих політичних інтересах Байдена. США мають демонструвати силу та послідовність як у підтримці України, так і в стримуванні російської агресії. Це важливо як для підтримки лідерського статусу США в міжнародних відносинах, так і для перспективи встановлення миру в Україні.

Володимир Фесенко

Політолог, полiтичний консультант

Джерело: Фокус

&nbsp;
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/28_093011_xofe_s.jpg" type="image/jpeg" length="30344"/>
        <pubDate>Tue, 28 May 2024 11:37:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Жителям Донбасса опять указали их место в русском мире</title>
        <author>Ірина Запорізька</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277707-zhiteljam_donbassa_opjat_ukazali_ih_mesto_v_russkom_mire.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277707-zhiteljam_donbassa_opjat_ukazali_ih_mesto_v_russkom_mire.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Россия создала санитарную зону на границе с оккупированным Донбассом.]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Россия создала санитарную зону на границе с оккупированным Донбассом.

Губернатор Ростовской области Василий Голубев сообщил, что подписал указ, согласно которому вдоль границы с Луганской и Донецкой областями создается пятикилометровая зона, в которой будет действовать пограничный режим. А в стометровой зоне вообще будет запрещено находиться без разрешения от ФСБ.

По его словам, такая мера вводится, чтобы пресечь проникновение на территорию России террористов, хотя какие террористы могут проникнуть из &laquo;ЛДНР&raquo;? Ведь пропаганда РФ 10 лет убеждает нас, что никаких террористов там нет, а есть только идейные ополченцы, шахтеры и трактористы. Зачем же от них санитарным кордоном отгораживаться?



В общем пока слабоумные Z-патриоты орут, что &laquo;Донбасс это Россия&raquo;, в реальности российские власти отгораживаются от оккупированного Донбасса санитарной зоной, как от чумной территории с ходячими мертвецами. Жителям Донбасса опять указали их место в русском мире.

Денис КАЗАНСКИЙ, блогер
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/28_002440_8xol_s.jpg" type="image/jpeg" length="44246"/>
        <pubDate>Tue, 28 May 2024 00:11:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Чому Рахункова палата відмовляється перевіряти, як Україна витратила кошти на зброю?</title>
        <author>Ірина Запорізька</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277698-chomu_rahunkova_palata_vidmovljaetsja_perevirjati_jak_ukraina_vitratila_koshti_na_zbroyu.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277698-chomu_rahunkova_palata_vidmovljaetsja_perevirjati_jak_ukraina_vitratila_koshti_na_zbroyu.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Факти корупції у закупівлях зброї в Міноборони часів Резнікова продовжують виринати на поверхню.]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Факти корупції у закупівлях зброї в Міноборони часів Резнікова продовжують виринати на поверхню.

Після справи &quot;Львівського арсеналу&quot;, де, за версією слідства, з Міноборони виведено майже 1,5 млрд грн., а&nbsp; боєприпаси &ndash; не поставлені, нещодавно НАБУ заявило про обшуки, повʼязані з можливими закупівлями озброєння за завищеними цінами в період з квітня 2022 року по лютий 2023 року.

З тих часів ми як держава вже зробили багато, аби закупівлі зброї стали ефективнішими. Почала функціонувати та звітувати перед суспільством Агенція оборонних закупівель. Просто зараз формується її наглядова рада, до якої обов&#39;язково мають увійти міжнародні експерти, як гаранти дотримання найвищих стандартів оборонних закупівель. Таку наглядову раду минуле керівництво Міноборони відмовилося формувати навідріз. Водночас &ndash; від ефективного витрачання грошей платників податків на зброю сьогодні залежить і ситуація на фронті, і довіра громадян та наших міжнародних союзників. А також &ndash; ключових виробників зброї, без довіри та співпраці з якими новітню зброю та технології нам не отримати.

Варто памʼятати &ndash; усі мільярди міжнародної допомоги, які зараз вливаються в Україну, здебільшого йдуть на пенсії, зарплати медикам і вчителям, інші потреби, що не стосуються оборони. Усі наші з вами податки &ndash; йдуть на забезпечення армії. У тому числі і на зброю.

Закупівлі зброї, на відміну від інших, мають лишатися непублічними. А отже єдиний шанс для держави забезпечити до них довіру &ndash; провести чесний аудит за роки повномасштабного вторгнення, аби зʼясувати &ndash; чи ефективно витрачалися гроші на зброю та технології у сфері оборони та що треба змінити, аби кожна гривня працювала ефективно. Одним з ключових державних аудиторів для цих питань є Рахункова палата.

Але Рахункова палата, очолювана Ольгою Піщанською, проти призначення якої до оновлення закону відкрито виступали посли G7, раптом вирішила такі витрати не перевіряти.&nbsp;&nbsp;&nbsp;

Ми у Центрі протидії корупції (ЦПК) вирішили дослідити &ndash; як так сталося та звіт про які процеси у Міноборони Рахункова палата планує розглянути вже 28 травня.

Як Рахункова перевдягнулася на ходу

24 жовтня минулого року &ndash; до призначення Ольги Піщанської &ndash; Рахункова палата відзначилася аудитом витрат Міноборони на харчування та речове забезпечення для бійців. Тоді аудит підтвердив: &quot;яйця по 17&quot; та схеми Гринкевичів дійсно мали місце. Після викриттів журналістів вибору у Рахункової палати &ndash; бачити порушення чи ні &ndash; фактично не лишалося.

Тоді владі &quot;на вищих ешелонах&quot; інтерес Рахункової палати до сфери оборони&nbsp; почав явно не подобатися. В Офісі президента зокрема стали активніше рухатися до призначення постійного керівництва палати, ексголову якої Пацкана (що також отримував підозру від НАБУ і САП) Рада звільнила ще у квітні 2023 року. А у ЗМІ почала зʼявлятися інформація про можливе призначення Піщанської.

Виглядає так, що тодішньому тимчасовому&nbsp; керівництву Рахункової палати за інтерес до оборонної сфери зробили серйозне зауваження. Про це свідчить хоча б цей факт.

До оголошення результатів звіту по речовому майну &ndash; серпні 2023 року &ndash; Рахункова палата також почала аудит ефективності використання бюджетних коштів, передбачених Міністерству оборони України на закупівлю, розробку і модернізацію озброєння та військової техніки. Тобто, метою звіту було &ndash; виявити, чи ефективно Україна витрачає гроші на зброю.

Проте наприкінці листопада стається дещо дивне. Аудит ефективності використання бюджетних коштів перетворюється на аудит відповідності на тему: &quot;Діяльність Міністерства оборони України у сфері закупівлі, розробки і модернізації озброєння та військової техніки&quot;.

Такий аудит вже не оцінює ефективність витрачання коштів на закупівлі зброї. Його мета &ndash; оцінка правильності прийняття управлінських рішень та їхньої відповідності законодавству. Простіше кажучи &ndash; на гроші&nbsp; ніхто не дивитиметься, а якщо подивиться, то крізь пальці і про ефективність витрат на зброю відповіді не дадуть.&nbsp;&nbsp;

На такі зміни у Рахунковій палаті після ймовірних натяків влади пішли не зовсім незаконно. Адже &quot;аудиту відповідності&quot; як явища у законодавстві про Рахункову палату тоді взагалі не існувало. Такий аудит&nbsp; з&#39;явився вже пізніше &ndash; після набуття чинності&nbsp; змінами до закону &quot;Про Рахункову палату&quot; &ndash; 4 травня 2024 року.

У відповідь на запит народного депутата Ярослава Юрчишина голова Рахункової палати Ольга Піщанська відповіла наступне: таке рішення було обґрунтоване тим, що здійснення оцінки ефективності закупівлі, розробки і модернізації ОВТ в умовах правового режиму воєнного стану унеможливлено. Чому в серпні-листопаді 2023 року таких застережень у Рахункової палати не було та ким саме було &quot;унеможливлено&quot; оцінку витрачання коштів &ndash; Піщанська вирішила не розповідати.

Хто може заважати провести аудит витрат на зброю

Провести аудит мали за період 2022 року та перше півріччя 2023 року. У той час за всі закупівлі зброї&nbsp; Міноборони відповідав Департамент військово-технічної політики (ДВТП).&nbsp;

До повномасштабного вторгнення державні гроші, якими розпоряджався&nbsp; ДВТП, становили приблизно 22 млрд грн щороку. А з початком вторгнення, із зрозумілих причин, зросли у 15 разів орієнтовно &ndash; до 335 млрд грн на рік.&nbsp;

Очевидно, що у відсутності аудиту витрат на оборону найбільше зацікавлені ті, хто розпоряджався цими грошима у 2022, першому півріччі 2023.

У вказаний період ДВТП очолювали Олександр Лієв та Тоомас Накхур &ndash;&nbsp; вони вже отримали підозри у справі &quot;Львівського арсеналу&quot; про розкрадання грошей на боєприпасах.&nbsp;

А куратором департаменту серед заступників міністра оборони був такий собі Денис Шарапов. Він зокрема відомий тим, що у 2000-х мав спільний бізнес з росіянином Рахімімом Емануїловим та поточним керівником Офісу президента&nbsp; Андрієм Єрмаком і його батьком Борисом.&nbsp;

Водночас, сам ДВТП досі не очищений та не реформований. Працівники ДВТП включно з Тоомасом Нахкуром, що брали участь у махінаціях з&nbsp; багатомільярдними витратами на зброю, лишаються на посадах.&nbsp;&nbsp;

Як зробити Рахункову палату ефективною?

Наразі у Верховній Раді&nbsp; зареєстровано законопроєкт №10044, що передбачає реформування Рахункової палати. Одак, поки він не містить положень, які б допомогли забезпечити незалежний та прозорий відбір членів та голови Рахункової палати. За проєктом, такий конкурс надалі залишається фактично під контролем народних депутатів, що на практиці ефективно не працює.&nbsp;

Інше важливе питання &ndash; чітко виписати&nbsp; на рівні закону процедури фінансового контролю та, зокрема, критерії &ndash; який аудит у якому випадку має бути призначений.&nbsp;

Без таких заходів та чітких правил &ndash; незалежну Рахункову палату нам не побачити і умови міжнародних партнерів, завдяки яким сьогодні тримається наш бюджет, точно не виконати.

&nbsp;***

Здається, наша влада відмовляється розуміти: будь-яка довіра спирається на чесність та факти.

Замість того, щоб визнавати результати журналістських розслідувань та виправляти помилки &ndash; влада залякує журналістів.

Замість того, щоб чесно передивитися закупівлі найважливішого ресурсу &ndash; зброї, влада уникає&nbsp; аудиту.&nbsp;&nbsp;

Без визнання цих помилок та їх виправлення &ndash; довіру та новітні збройні технології нам не отримати.

А поки у повітрі зависло питання: чи ефективно витрачені гроші на зброю?&nbsp;&nbsp;

Дарʼя КАЛЕНЮК, виконавча директорка Центру протидії корупції
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/27_175703_etpm_s.jpg" type="image/jpeg" length="39075"/>
        <pubDate>Mon, 27 May 2024 21:03:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Наглядова рада як інструмент прозорості публічних закупівель</title>
        <author>Світлана Мінакова</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277695-nagljadova_rada_jak_instrument_prozorosti_publichnih_zakupivel.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277695-nagljadova_rada_jak_instrument_prozorosti_publichnih_zakupivel.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Державний оператор тилу (агенція, що здійснює тилове забезпечення Збройних сил України) готується до запуску наглядової ради.]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Державний оператор тилу (агенція, що здійснює тилове забезпечення Збройних сил України) готується до запуску наглядової ради. Метою створення цього колегіального органу є незалежний зовнішній нагляд і контроль за діяльністю держагенції.

Законодавча вимога впровадження корпоративного управління в державних органах фактично перетворила процес на формальну процедуру. Більше того, не всі наглядові ради показують свою ефективність. Звісно, кожен кейс можна розглядати окремо. Якщо ж узагальнити, то серед головних причин неефективності &ndash; уже згадана вище номінальна функція, невміння налагодити якісну взаємодію з менеджментом і чітко визначити ключові завдання, зміщений фокус зі стратегічних планів на &quot;операційку&quot;, недостатній рівень кваліфікації членів наглядової ради.&nbsp;

В умовах повномасштабної війни створити при агенції, що займається закупівлями для військових та оперує річним бюджетом у 96 млрд гривень, &quot;формальну&quot; наглядову раду було б не просто неефективною витратою ресурсів, а й реальною невдачею.&nbsp;

То ж які функції має виконувати дієва наглядова рада, які приклади брати за бенчмарк та які завдання має виконувати наглядова рада при агенції, що забезпечує ЗСУ?

Коріння &ndash; у бізнесі, ідея &ndash; у прозорості й ефективності

Процес створення наглядових рад у публічному секторі України стартував близько 10 років тому. Ця практика запозичена з бізнес-середовища, і за роки існування та розвитку там вона довела свою ефективність.&nbsp;

Навіщо компанії, яка має власний менеджмент, налагоджену структуру, спільні завдання та візію, долучати додаткових людей до своєї діяльності? По-перше, часто принцип &quot;збоку видніше&quot; справді працює. Наглядова рада &ndash; це фактично арбітр, який є неупередженим і здатен об&rsquo;єктивно оцінити механізми роботи компанії.

Фахівці, які входять до наглядової ради, долучаються до розробки стратегії розвитку організації, надають профільні рекомендації, консультують щодо важливих рішень. Їхніми завданнями є оптимізація процесів і підвищення ефективності компанії.

Крім того, серед пріоритетів колегіального органу такого типу &ndash; унеможливити зловживання, зокрема щодо фінансування, мінімізувати корупційні ризики та підвищити прозорість організації.&nbsp;&nbsp;

Коли наглядова рада справді працює, а не є формальною структурою, це відкриває нові можливості для компанії, зокрема й щодо забезпечення якісного стратегічного управління, використання світового досвіду та збільшення кредиту довіри до організації.

Наглядова рада &amp; публічні закупівлі&nbsp;

У 2021 році Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD) опублікувала детальний огляд корпоративного управління державних підприємств в Україні. У&nbsp;документі з висновками й рекомендаціями&nbsp;фахівці наголосили зокрема на необхідності безперервної й активної взаємодії організацій із наглядовими радами щодо ключових стратегічних документів. За їхніми словами, двостороння підзвітність та інституціоналізований діалог між державою й наглядовою радою &ndash; ключовий аспект професіоналізації державної власності.&nbsp;

Окремий акцент OECD зробила на функціонуванні колегіального органу такого типу при організаціях державної форми власності, що займаються закупівлями.&nbsp;

&quot;Наглядові ради державних підприємств (ДП) повинні забезпечити, щоб компанії впроваджували високі стандарти розкриття інформації та прозорості, особливо у сфері закупівель, та розробляли інтегровану систему управління ризиками під керівництвом комітетів з управління ризиками. Паралельно, наглядові ради повинні вдосконалювати системи внутрішнього контролю, заходи у сфері комплаєнсу та етики у відповідності до Керівних принципів ОЕСР щодо корпоративного врядування ДП&quot;, &ndash; зазначено у звіті OECD.&nbsp;&nbsp;

Створення наглядової ради при &quot;Державному операторі тилу&quot; &ndash; крок, що відповідає міжнародним стандартам корпоративного управління. Це усталена світова практика забезпечення прозорості, зокрема й в оборонних відомствах. Повторюсь, бюджет ДОТ на 2024 рік складає 96 млрд гривень. Такий обсяг коштів вимагає максимально ефективного управління.&nbsp;

Маємо приклад Австралії, де функціонує Комітет з чесності в обороні - незалежний орган для контролю за конфліктом інтересів у сфері оборонних закупівель. Рада з аудиту та інспекцій Південної Кореї наймає незалежних акторів для аудиту й спостереження за агенціями, що займаються закупівлями. Офіс Управління з безпеки оборони при Міністерстві оборони Великої Британії забезпечує ефективну роботу та відповідність дій відомства стратегічним цілям і завданням. Один із кейсів його роботи &ndash; контроль за витратами на озброєння та військову техніку. У 2020 році наглядова рада міністерства під час аудиту програми зброї виявила недоліки в управлінні фінансами та ресурсами. Це стало причиною проведення реформ у фінансовому управлінні, аби забезпечити більшу ефективність і відкритість у витратах.&nbsp;

Запобіжник заангажованості наглядової ради ДОТ&nbsp;

Створення незалежної наглядової ради при ДОТ було закладено ще на етапі розробки реформи закупівель МОУ як одна з ключових вимог задля забезпечення прозорості та ефективності роботи агенції.&nbsp;

У середині березня ДОТ і громадська організація &quot;Фонд експертної підтримки врядування та економічного розвитку&quot; (EDGE) підписали Меморандум про співпрацю задля пошуку й відбору кандидатів до наглядової ради. Цим процесом займатиметься незалежна рекрутингова компанія за кошти донора (через програму підтримки Спеціального радника з питань оборони Посольства Великої Британії в Києві, що фінансується британським урядом).

Рекрутингова компанія сформує перелік потенційних кандидатів і передасть на розгляд Міністерству оборони України для обрання та затвердження членів наглядової ради.

Такий алгоритм формування складу наглядової ради є запобіжником заангажованості її членів. Відповідно, подальша діяльність &ndash; від визначення стратегічних цілей до консультацій менеджменту &ndash; має базуватися на принципах неупередженості, прозорості й нульової толерантності до корупційних проявів.&nbsp;

Оскільки причиною неефективності наглядових рад є зокрема й погано побудована взаємодія з менеджментом компанії, ДОТ зі свого боку націлений на конструктивний діалог ще на старті роботи колегіального органу. Головні завдання &ndash; сформувати стратегічний план взаємодії та забезпечити необхідну відкритість і підзвітність.&nbsp;

Від конфлікту інтересів до фінплану

Наглядова рада ДОТ буде складатися з п&rsquo;яти членів &ndash; трьох незалежних і двох представників держави. Очолить її той, кого оберуть самі ж члени під час першого засідання.

До компетенцій наглядової ради буде належати, зокрема:&nbsp;


	погодження проєктів стратегії агенції, а також фінансових планів;&nbsp;
	затвердження в межах своїх компетенцій положень, якими регулюються питання, пов&rsquo;язані з діяльністю агенції;&nbsp;
	прийняття рішень щодо проведення аудиту, зокрема й призначення та припинення повноважень керівника підрозділу внутрішнього аудиту;&nbsp;&nbsp;
	визначення форм контролю за фінансово-господарською діяльністю та ефективністю управління агенцією;&nbsp;
	забезпечення запобігання, виявлення та врегулювання конфлікту інтересів керівника організації й членів наглядової ради;&nbsp;
	формування антикорупційної політики та затвердження правил ділової етики.&nbsp;


Скомпрометована (і частково не безпідставно) практика впровадження корпоративного управління в публічному секторі вимагає додаткових ресурсів для відновлення репутації такого механізму контролю, підвищення прозорості й ефективності. Це ще одне завдання майбутньої наглядової ради ДОТ. Водночас важливо, аби кожне &quot;ми працюємо ефективно&quot; було підкріплене реальними діями.

Державний оператор тилу &ndash; молода інституція, що з&rsquo;явилася у відповідь на проблеми в системі забезпечення ЗСУ. Її реформування насамперед за принципами прозорості й максимальної ефективності &ndash; це пріоритет держави та ключове завдання ДОТ. Тож створення наглядової ради при закупівельній агенції з мільярдним річним бюджетом є спільним інтересом.&nbsp;

Дмитро Бігунець, директор з управління ризиками та комплаєнс ДОТ
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/27_142106_jx3v_s.jpg" type="image/jpeg" length="42600"/>
        <pubDate>Mon, 27 May 2024 20:33:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Ольга ЛЕЩИМЕНКО: Котлети як тілесна терапія</title>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277697-olga_leshimenko_kotleti_jak_tilesna_terapija.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277697-olga_leshimenko_kotleti_jak_tilesna_terapija.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Чергове оповідання письменниці і тренерки з української мови з циклу "Кухня про життя"!]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Це оповідання я написала місяці зо два тому. Нарешті сьогодні стався збіг бажань, енергій і музик! Все не ті мелодії були навколо. Можливо, тому, що День філолога? Тож, друзі, зустрічайте чергове оповідання з циклу &quot;Кухня про життя&quot;!

КОТЛЕТИ ЯК ТІЛЕСНА ТЕРАПІЯ

Уявіть собі морозний сонячний день. Сніг, наче зубний порошок, скрипить під чобітками й виблискує, як сукня нареченої&hellip; Красиво! Ви повільно проходите крізь сонний парк. Смакуючи, втягуєте крижане повітря носом &ndash; ох, як поколює в ніздрях! Затримуєте дихання й видихаєте ротом. Й миттєво на волю виривається біла кучерява пара!

Тисячі веселих молекул на ваших очах створюють дивовижу &ndash; так по-дитячому радісно споглядати на це! Скептики скажуть, що це &ndash; звичайна фізика. Романтики й лірики, що це &ndash; непервершена краса! Отак можна йти цілу вічність, забуваючи про сіру буденність і навалу проблем, що підкидає кожен день життя.

Та все-таки невимовно прекрасно відчувати кожною клітиною відкритих ділянок обличчя холодне прозоре повітря, якщо падає сніг, &ndash; ловити його на язик і відчувати тоненький і колючий дотик.

В дитинстві я понад усе любила розгризати, наче льодяники, бурульки. Кладеш на кутні зуби, й ххррррясь! Боже, яка смакота! Крижана цукерка розлітається на друзки, які майже миттєво перетворюються на холодні бризки. Вони заповнюють собою увесь рот, а ти, примружуючи очі від насолоди, ковтаєш той холодний водяний коктейль і завмираєш від космічного захвату. Дарма, що потім може трапитись ангіна. Головне, тут і зараз ти &ndash; щаслива!

Зараз подумалось, що у закладах, де готують різноманітні коктейлі, можна подавати красиві видовжені бурулі разом із соломинкою &ndash; і напій охолоджує, й згадати дитинство можна під веселий хрускіт льоду! Тільки не кажіть, що імпланти й усе таке: або кусайте акуратно, або не робіть цього взагалі. Люди дорослі, й відповідальність &ndash; на вас.

Тож ідете ви сонним царством, пригадуєте смак прозорих бурульок, створюєте дива парою, що веселими хмаринами плавно злітає з вашого рота й спогадами ви заглиблюєте себе у відверту ніжність. Дерева навколо, заколисані зимовою дрімотою, мабуть, бачать уві сні літню спеку. Один із крихітних дубочків точно пам&rsquo;ятає, як ви вилили на нього рештки води з пляшечки, хоча самі потерпали від спраги. Але у вас є руки-ноги, ви дійдете до джерела в магазині чи вдома нап&rsquo;єтесь, а деревце тихо потерпало доти, доки ваша рука не віддала йому рятівні краплини вологи. Дубок теж спить. Малим необхідно міцно спати, щоб вирости великими й сильними. Рости, малий, рости! Ви усміхаєтесь, згадуючи літо. Тихо-тихо навколо.

Ось ви повертаєте на знайому стежку &ndash; до щемкого болю знайомий шлях додому. Сонце уже за вашою спиною й очам трохи легше. Тепер можна роздивитись на високе й синє-синє небо. Хмарин майже нема. Тільки сніг, посланець крижаного королівства, небесне світило за вашою спиною та глибоке, наче морська далина, небо.

Я люблю дивитись у небо, люблю вгадувати у хмаринах обриси то тваринок, то людей, то квітів. Зубний порошок під ногами хрустить, наче робиш перший &laquo;кусь&raquo; від свіжоспеченого круасана: &laquo;кххрррсссь!&raquo; Як смачно! Чомусь саме в такі прозоро-холодні дні наші рецептори набувають небувалої яскравості. Можливо, мороз так впливає на це? Ви так теж вважаєте? Тим часом парк залишається позаду й починаються житлові будинки.

Хм, порівняння хрускоту снігу з круасаном розбудило апетит. Ох, ці нейронні зв&rsquo;язки! Але що це? Йдучи вздовж однієї з дев&rsquo;ятиповерхівок рецептори, відповідальні за сприйняття запахів, пілінгують той, що бентежить і зводить з розуму! Аааа! Це запах, який не сплутаєш ніколи й ні з чим! Запах, за який можна обміняти усі значки, фантики й календарики, зібрані у дитинстві! Запах, що з легкістю відбирає силу й волю. Молекули в морозному повітрі рухаються особливим стрімким способом, а мозок волає на всю міць: &laquo;Хтось смажить котлети!&raquo;

Відчинена кватирка на першому поверсі перевертає всередині вас все догори дригом, слина, народившись десь у куточках щелепи, підступно лоскоче, ротова порожнина наповнюється слиною так, що тій вже несила поміщатись всередині, а шлунок витанцьовує гопака, як під час найславетніших виступів Національного заслуженого академічного ансамблю танців імені Павла Вірського! На менше &ndash; не тягне, тільки так!

Мозок дає команду усім клітинам вашого тіла єдину команду: &laquo;Шикуйсь! Струнко! Здіймайте гвалт, скандуймо разом: &laquo;Котлет, котлет!&raquo;

Сонце, мерехтливий сніг під ногами, мрійливе небо, що вабить спогадами про дитинство, &ndash; все вмить зникає перед прекрасним, невимовно-колоритним запахом. Отака от проза життя. Нє, ну а що? Ноги самотужки повертають до магазину. Ви йдете&hellip; по м&rsquo;ясо на котлети!

Колись давно я думала, що секрет маминих котлет триматиму у великій таємниці й буду передавати у спадок тільки по жіночій лінії.

Про таємницю надзвичайно ніжних і соковитих котлеток моєї мами ходили легенди! Я зовсім не применшую, друзі, колосальних значень страв, що готували ваші мами й бабусі, але це ж моя історія!

Оскільки життя шалено, немов гонщик боліда, щодня вносить корективи, то треба поспішати жити й ділитись зі світом особистими дивами! Бо прильоти, спричинені скаженим сусідом, змушують рухатись без зволікань &laquo;на завтра&raquo;.

Так от, багато хто мріяв довідатись про те, яким же чином соковиті, ніжні, пухкі, наче ранкові хмари, котлети виходять у мами. Пам&rsquo;ятаю часи, коли я була зовсім малою, й ми жили у бараці на п&rsquo;ятнадцятому селищі (зараз там цехи одного з промислових гігантів). Одна з сусідок весь час дивувалась: &laquo;Катю, що ти з ними робиш, що вони в тебе такі пишні й соковиті? Я свої як смажу, так наче підошва від старих чобіт, а твої &ndash; царські!&raquo; Мама усміхалась, я дивувалась: &laquo;А хіба не у всіх мам такі?&raquo; &ndash; й не надавала значення до того моменту, допоки сама не стала мамою й господинею.

Заради справедливості зазначу, що я тим часом капець, як любила котлети із шкільної їдальні &ndash; от де смакота! Засмажені, дійсно схожі на підошву від старих черевиків, хрумкі від паніровки та ніякого тобі м&rsquo;яса! Тільки щось приблизно-подібне! Мале &ndash; дурне! Та, як буває в житті, дай того, чого нема (так мама говорила): кучеряві мріють про рівне волосся, у кого пряме &ndash; безбожно крутять його різними засобами! Так і в моєму випадку з котлетами: маєш королівські, ні &ndash; хочеться пласких, схожих на загублену підошву, зате хрумких!

Якщо ви бодай колись мали проблеми з приготуванням цієї страви, вам сюди!


	Для початку &ndash; фарш. Тут можете обирати на свій смак: мікс з курятини (де наголос?), свинини, яловичини, індички або щось одне, головне &ndash; з любов&rsquo;ю. Так, я знаю, що не відкрила цим для вас Америку. То почекайте, далі буде!
	Якщо лінь, ніколи або ще щось (додайте свої причини), фарш можна й купити, головне &ndash; в перевіреного виробника. Я купую свіжий там, де одразу його роблять, а не транспортують за сотні кілометрів.
	Тож якщо купуєте м&rsquo;ясо, тоді гарненько помийте, наріжте шматочками, й увімкніть агрегат, який вам усе гарненько перекрутить. Якщо яловичина або пісна свинина, додайте сала. Заздалегідь замочіть білий хлібчик у воді. Як хочете заморочитись і раптом маєте в холодильнику молоко, замочіть у ньому. В нас молока не буває, хіба що для пасок або млинців купуємо, то для котлет хліб прекрасно розмокає й у воді.
	Начистіть цибульки. Скільки? Є таке українське мірило всіх господинь: &laquo;на око&raquo;. Все залежить від кількості фаршу. Орієнтовні пропорції: дві частини фаршу, менше однієї &ndash; хліба, одна &ndash; цибулі. Часник &ndash; за вашими уподобаннями (де наголос?) й настроєм. У мене весь час спрацьовує мірило &laquo;на око&raquo;, тому плюс-мінус, &ndash; бавтеся!


Не знаю, як у вас відбувається взаємодія з чищенням і нарізанням цибулі, а от у мене процес притирання був доволі довгий і складний. Вперше я самостійно чистила й нарізала цибулю років у сімнадцять-вісімнадцять. Сльози лились повноводою рікою. Ефірні олії зі злістю оси виїдали мої непристосовані для цього очі. Тож я не знайшла нічого кращого, як відшукати стоп&rsquo;ятсотрічні окуляри від сонця. Напевно, колись куплені мамою, вони здихали від нудьги в шафі, бо ніколи не бачила матусю в сонцезахисних окулярах, допоки я не піддала їх цибулевим тортурам. Урочисто надягнувши витвір совєцького мистецтва на лице, я стала схожою на черепаху Тортилу, тільки з прибабахом. Окуляри дійсно трохи рятували блакитну туш &laquo;Ленінградська&raquo; на моїх віях, та ситуація докорінно не змінювалась.

Минули роки. Тепер мені глибоко по цимбалах, якого ступеню скаженості та цибуля. Моєї внутрішньої сталі вистачає, щоб перечистити й перерізати гору корисної городини й, як то кажуть, оком не блимнути.

Тому усміхаємось, друзі, перекручуємо з любов&rsquo;ю всі компоненти, й поєднуємо у фарш.

До речі, я ні картоплю, ні капусту, ні манку або будь-що інше не додаю. Бо то вже буде інша страва &ndash; овочеві котлети. Мої ж тільки такі.

&laquo;Ну то й що дивного, &ndash; запитаєте ви. Всі так роблять&raquo;. Та ще трохи зачекайте.

От скажіть відверто, що ви далі робите? Додаєте сіль, перець, яйце. Перемішали й смажити?

Тепер настає час для розкриття маминої таємниці.


	Коли все гарно вимісили, починайте вибивати! Чим сильніше й довше виб&rsquo;єте фарш, тим пишнішими й соковитішими вийдуть котлетки! Спробуйте!
	До речі, сьогодні кожному з нас це зробити доволі легко. Пригадуєте, психологічний мем? Як заспокоїтись? Подумки опиніться у зеленому лісі, почуйте спів пташок, дзюркіт струмка. Роздивіться, яка прозора вода, як виграють на сонці, що пробивається крізь пишну зелень, камінці на дні. Як спокій оволодіває вами, як уповільнюється дихання. Роздивіться лице вашого ворога під водою. Головне, не розтискайте пальці. Доведіть справу до кінця. Відчуйте полегшення. Так, згодна, чорний гумор.
	Але наше сьогодення просочене чорнотою болю й втрат щодня. Тому уявляймо, що це &ndash; не фарш. Це &ndash; ворожа орда, яку необхідно вибити з нашого життя! Тож енергійніше, активніше, сильніше!


Починайте сеанс тілесної терапії: через тіло звільняємось від внутрішнього напруження, відчаю, страхів. Надайте вашим рухам такої сили, якої ви не відчували ніколи! Але спочатку контролюйте все ж таки силу ударів, щоб протягом перших хвилин не збирати шматки фаршу по всій кухні! Вибивайте доти, доки він не перетвориться на пишну, пружну, соковиту масу, готову до смаження. Ну що, спробували зробити саме так? Це, до речі, був секрет номер раз.

У чому ж полягає таємниця номер два? Зараз розкажу.

Перед тим, як сформовані котлетки покласти на пательню, дочекайтесь, щоб олія ду-у-уже добре нагрілась. Новачки, плювати, як колись у дитинстві на праску, не раджу. Отже олія гарненько нагріта, викладаймо наш майбутній шедевр круглої або овальної форми (я люблю зовсім невеличкі круглі), вогонь не зменшуємо, смажимо на великому вогні й ловимо той момент, коли з&rsquo;явиться рум&rsquo;яна скоринка. О, як же це красиво!


	От тепер лайфхак: зменшуємо полум&rsquo;я й перевертаємо майбутню неповторну страву на інший бік. Ох, не одразу в мене то виходило, ох не одразу! А все чому? Тому що погано відбитий фарш прилипає, розпадається й взагалі поводить себе неадекватно. Зараз я такий сеанс тілесної терапії влаштовую, що жодної проблеми немає. І щоб перевернути котлети, користуюсь двома виделками &ndash; пречудово! Можливо, існують якісь спеціальні сучасні пристрої, та за допомогою двох виделок завжди все вері гуд.
	Перевернули на інший бік? Тепер, увага: накриваємо кришкою сковорідку й смажимо на невеликому вогні. Чекаємо на появу такої самої неперевершено-прекрасної скоринки, як на початку. Звісно, на це піде більше часу, але ви отримаєте надзвичайно ніжну й соковиту, справжню кулінарну спокусу!


Після того, як перша партія буде готова, головне не зжерти її всю! Я гарантую, необхідна неабияка сила духу, щоб втриматись з&rsquo;їсти всі котлети, що посмажились у першому заході! Таким чином смажимо весь фарш-антистрес. У підсумку отримуємо витвір мистецтва в межах окремої української кухні.

Сусіди будуть ковтати язики, перехожі крутитимуть головами у пошуку джерела нереального запаху, а ви тим часом гострим ножем розріжете соковиті, прогріті й заціловані сонцем помідори, хрумкі огірки, намиєте зелень&hellip; Якщо зима, то сміливо відкриєте банку консервованого асорті: ну там огірочки з пальчик, помідорчики жовті й червоні розміром з редис, солодкий перчик і цибульку кружальцями, часничок великими цілими дольками, наллєте п&rsquo;ятдесят горілочки з морозилки &ndash; такої, щоб аж тягнулась, наче пшеничний сироп, візьмете свіжий хлібчик, котлетку й&hellip; ммммм! Насолода!

Підрахунки калорій і дієти шанобливо відповзають убік: &laquo;Тссс, сеанс тілесної терапії набуває кульмінації, не будемо заважати, сидимо тихенько, чекаємо. Нехай. Вони заслужили. Вони &ndash; українці. Їм потрібно&raquo;.

Отак легко й невимушено я злила родинні таємниці приготування найсоковитіших і найпишніших котлет у світі &ndash; секрет приготування котлет від моєї матусі.

Користуйтесь, друзі! Готуйте, смакуйте в радість. І пам&rsquo;ятайте, й своїм онукам передайте: головне в котлетах &ndash; гарно вибитий фарш!

П.С.

Традиційно шліфуємо українську:

1. Ку́рятина &ndash; наголос тільки на першому складі! Запам&rsquo;ятати легко, бо ку́ри!

2. Уподо́бання! Отакої! Здивувала?

Та нічого дивного, друзі! Ви ж по сто разів на день говорите: &laquo;Мені подо́бається!&raquo; Або: &laquo;Мені не подо́бається!&raquo;

Ну й забирайте наголос у слово &laquo;уподо́бання&raquo;! Це &ndash; єдиний правильний варіант!

3. А якщо маєте потребу покращити українську, ви знаєте, де мене шукати!



&nbsp;
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/27_173219_sydj_s.jpg" type="image/jpeg" length="42901"/>
        <pubDate>Mon, 27 May 2024 18:50:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Олександр АНДРУЩЕНКО: Тиша у борг</title>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277685-oleksandr_andrushenko_tisha_u_borg.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277685-oleksandr_andrushenko_tisha_u_borg.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Поетичним рядком]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Поетичним рядком

Насниться інколи зненацька тиша тиш.

І серед неї дід теля пасе на лузі.

І ти у тиші, мов орел, летиш,

Де сяють сріблом промені на виднокрузі.

&nbsp;

І чи це ти ширяєш, чи твоя душа

Наче позбавилась на час ранковий тіла,

Буття і небуття долає дивний шар

І надає хитким надіям білі крила.

&nbsp;

Далеко тягнеться за обрії пунктир

Бажань, які колись були, але всі зникли.

Мабуть, потрапили у загадковий вир,

Коли новий недоля дарувала виклик.

&nbsp;

Насниться інколи нам тиша без тривог.

Її п&rsquo;ємо, неначе дивовижне зілля,

Котре на втіху ми отримали у борг

За наших душ знекровлених свавілля.
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/27_124332_se9c_s.jpg" type="image/jpeg" length="35546"/>
        <pubDate>Mon, 27 May 2024 15:09:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Виталий Портников: «Черноморский маневр» на Балтике</title>
        <author>Світлана Мінакова</author>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277673-vitalii_portnikov_chernomorskii_manevr_na_baltike.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277673-vitalii_portnikov_chernomorskii_manevr_na_baltike.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Россия в одностороннем порядке решила скорректировать морскую границу с Литвой и Финляндией в Балтийском море]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Издание&nbsp;The Moscow Times отыскало информацию, согласно которой Россия в одностороннем порядке решила скорректировать морскую границу с Литвой и Финляндией в Балтийском море.

&nbsp;Министерство обороны России предлагает&nbsp;объявить своими внутренними морскими водами часть акватории на востоке Финского залива, а также близ городов Балтийск и Зеленоградск в Калининградской области.

При этом предлагается признать частично недействующим постановление Совета Министров СССР еще 40-летней давности. Просто потому, что это постановление не соответствует &laquo;современной географической обстановке&raquo;. Что это за обстановка такая, даже не спрашивайте. Просто захотелось получить контроль над чужими водами &ndash; потому, что, видимо, так удобнее и потому, что, уверен, так можно устроить провокацию.

&quot;Россия же не просто оккупировала и аннексировала Крым, она еще и объявила своими прибрежные территориальные воды&quot;

То есть, по большому счету, повторяется история с Черным и Азовским морями. Россия же не просто оккупировала и аннексировала Крым, она еще и объявила своими прибрежные территориальные воды. И хочется напомнить, что нежелание других государств соглашаться с этим решением Москвы не раз приводило к серьезным конфликтам. Переговоры об Азовском море между Украиной и Россией продолжались несколько лет, Москва настаивала на том, чтобы вообще не проводить морскую границу, чтобы Азовское море оставалось &laquo;общим&raquo; для России и Украины. Результаты известны: Россия оккупировала Азов, воспользовавшись для этого еще и правом, которое позволяло ее кораблям находиться в непосредственной близости от украинских портов. И теперь, после оккупации и аннексии Донецкой области, считает Азовское море&nbsp;&laquo;внутренним морем России&raquo;.



Но в истории с Балтийским морем есть одно важное отличие: Россия хочет изменить морскую границу со странами &ndash; членами НАТО. Изменить в одностороннем порядке, после &laquo;общественного обсуждения&raquo; в самой России, а вовсе не после переговоров с Литвой и Финляндией. И это воскрешает в памяти требование Москвы к Финляндии о&nbsp;переносе границ во времена Иосифа Сталина. Опять-таки с тем отличием, что НАТО тогда не было.

&quot;Изменение морской границы на Балтике &ndash; продолжение дестабилизации границ с помощью мигрантов&quot;

Но этот &laquo;черноморский маневр&raquo; России на Балтике, уверен, не должен оставлять сомнений: Москва продолжает идти путем эскалации отношений со странами Запада. По сути, изменение морской границы на Балтике &ndash; продолжение дестабилизации границ с помощью мигрантов. И если Беларусь промышляла этим на границах Польши и той же Литвы, то&nbsp;Россия направляла миграционные потоки&nbsp;на границу с Финляндией. Почему бы теперь не проверить, как Финляндия и Литва отнесутся к переносу морских границ?

Это, уверен, очень опасный путь &ndash; тонкая грань, которая отделяет &laquo;гибридную войну&raquo; от настоящей. Но Россия сознательно идет по этому пути, рассчитывая, что западные страны просто побоятся открытого конфликта, отступят ну или, в крайнем случае, введут какие-либо экономические санкции, с которыми Россия уже научилась жить.

Однако украинский опыт доказывает, что &laquo;гибридной войной&raquo; и морскими границами российская агрессия никогда не исчерпывается. Если Владимира Путина не останавливают, он идет дальше.

Виталий Портников&nbsp;&ndash; журналист и политический комментатор, обозреватель&nbsp;Радіо Свобода&nbsp;и&nbsp;Крым.Реалии
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/27_085715_9zuq_s.jpg" type="image/jpeg" length="19988"/>
        <pubDate>Mon, 27 May 2024 10:40:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>5 років еволюції, але й невиправлених помилок</title>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277662-5_rokiv_evolyucii_ale_i_nevipravlenih_pomilok.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277662-5_rokiv_evolyucii_ale_i_nevipravlenih_pomilok.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Одразу хочу заспокоїти Офіс Президента, що першодрук в Польщі вийшов під бравурним заголовком &quot;П&#39;ять років Зеленського. Гарань: Від популіста до державника. Ми побачили еволюцію президента&quot;. Мені ставили дуже загострені питання, а я намагався пояснити польським читачам, що &quot;не все пропало&quot; (як ми завжди робимо для зовнішньої аудиторії). Наскільки об&#39;єктивно &ndash; судити вам.]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Одразу хочу заспокоїти Офіс Президента, що першодрук в Польщі вийшов під бравурним заголовком &quot;П&#39;ять років Зеленського. Гарань: Від популіста до державника. Ми побачили еволюцію президента&quot;. Мені ставили дуже загострені питання, а я намагався пояснити польським читачам, що &quot;не все пропало&quot; (як ми завжди робимо для зовнішньої аудиторії). Наскільки об&#39;єктивно &ndash; судити вам.

Тетяна Колесниченко: Коли Володимир Зеленський став президентом України у 2019 році, ви оцінили його як &quot;популіста, який не має уявлення, як керувати державою&quot;. Чи можете ви досі так коротко охарактеризувати його?

Професор Олексій Гарань: Ні. За ці п&#39;ять років ми багато різного Зеленського. На початку він дійсно був популістом. Ми сумнівалися, чи зможе він відстоювати інтереси України.

За іронією долі, прийшовши до влади, Зеленський вважав, що ключ до всього &ndash; це мир з Росією. Близькі до нього люди розповідають, що тоді він щиро вірив, що для припинення війни на Донбасі достатньо &quot;подивитися Путіну в очі&quot; і &quot;просто перестати стріляти&quot;.

Зеленський не розумів, що таке політика. Він пішов на переговори з Путіним і був готовий піти на компроміси, які не сприймала громадськість, зокрема розєднання, а отже відведення деяких частин з Донбасу. На щастя, він досить швидко зрозумів, що Росія постійно хотітиме все більше і більше, бо її кінцева мета &ndash; знищити Україну або поставити на чолі маріонетку, підпорядковану Кремлю.

Тоді Зеленський почав змінюватися, дрейфуючи в бік державництва. Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми побачили патріота. Збереження цілісності влади і керованості країни в перші дні російського наступу було ключовим.

А зараз якого Зеленського ми бачимо?

Після успіху нашого наступу 2022 року ми всі повірили, що війна ось-ось закінчиться. Але цього не сталося. Наступ наступного року не приніс очікуваних результатів. Настало розчарування, яке суспільство почало перености на Зеленського як Верховного Головнокомандувача.

21 травня формально закінчився перший термін повноважень Зеленського. Ніхто не ставить під сумнів легітимність його подальшого правління, але деякі західні коментатори вважають, що президент, залишившись на посаді без проведення виборів, потрапив у пастку.

Не Зеленський, а ці коментатори попали в пастку російської пропаганди. Вони пишуть всякі дивні речі, хоча часто не мають про це жодного уявлення. У нас війна, якої Європа не бачила 70 років, і ми просто не можемо проводити вибори. Українське законодавство чітко забороняє голосування під час воєнного стану. Інша стаття вказує на те, що президент залишається на посаді до обрання наступника. Коротше кажучи, виборів не буде, поки триває війна, і продовження правління Зеленського є цілком законним.

З обох питань є повний суспільний, політичний, правовий консенсус. Експерти, конституціоналісти говорять однозначно &ndash; жодної колізії між законами немає. Це не заперечує навіть опозиція. Наприкінці минулого року голови всіх парламентських фракцій підписали меморандум про те, що наступні вибори відбудуться тільки після закінчення воєнного стану. На цьому можна ставити крапку. Депутати з опозиційних партій &quot;Голос&quot; чи &quot;Європейська солідарність&quot; Петра Порошенка можуть критикувати Зеленського, але ніхто не заперечує, що він є президентом. Так робить лише Росія.

Путін, хоча сам був обраний у березні на невизнаних виборах, вже заявив, що вестиме можливі мирні переговори лише &quot;з легітимною владою&quot; України. Ці припущення про колізію в українському законодавстві можна було б спростувати, звернувшись до Конституційного Суду за роз&#39;ясненнями. Однак фракція президентської партії &quot;Слуга народу&quot; це не зробила. Чому?

Дійсно, рішення суду розставило б усі крапки над &quot;і&quot;. Я не знаю, чому вони цього не зробили. У мене таке враження, що вони просто неправильно оцінили розвиток подій. У 2023 році вони жили надією на швидку деокупацію і закінчення війни, а отже, і виборів. Не звернутися до Конституційного суду було помилкою.

Бо було сприйнято, що Зеленський може побоюватися вердикту суду, з яким у нього довга і сповнена конфліктів історія?

Ще раз повторюся: для українських юристів ситуація однозначна. Правової колізії немає, і я не думаю, що Конституційний суд може винести інший вердикт. Чому люди Зеленського не довели справу до кінця? Вони просто цього не передбачили, проґавили, і тепер опинилися в такій ситуації.

Опитування, яке Центр Разумкова провів у березні цього року, показало, що майже 60 відсотків українців не хочуть виборів, бо вони розколюють країну. Ці цифри можуть змінитися, але на сьогоднішній день немає підстав говорити про вибори.

Вибори не можуть відбутися, але підтримка Зеленського постійно падає. Ви не бачите в цьому загрози?

Останні опитування показали, що довіра до Зеленського становить 58% &ndash; це мало?

Ні, але це також не підтримка на рівні 93%, як це було на початку вторгнення, і має постійну тенденцію до падіння.

Популярність Зеленського приходила хвилеподібно. Він був обраний з рекордними 73%. Потім &ndash; під час його каденції &ndash; ця планка знизилася, як і у всіх українських президентів. Знову ж таки, ми побачили сплеск у перший рік вторгнення, особливо після успіху контрнаступу у 2022 році.

Зараз популярність Зеленського поступово знижується, але я вже говорив: це легко пояснити. Люди не отримали того, чого очікували. Замість швидкого завершення війна переходить у затяжну фазу, бо ми не отримуємо достатньо західної допомоги для повернення окупованих територій. До цього додаються корупційні скандали, а іноді й не зовсім невміла комунікація з громадськістю. В результаті все це накопичене невдоволення переноситься на Зеленського.

Тож ці спади є закономірними, і ця тенденція буде продовжуватися. Але цікаво відзначити, що навіть серед людей, які не довіряють Зеленському, переважає думка що вибори не можна проводити під час війни. Тут могло б спрацювати зовсім інше рішення.

Наприклад, формування широкої коаліції з опозицією і створення уряду національної єдності? Як у Великій Британії під час Другої світової війни або в жовтні минулого року в Ізраїлі?

Ізраїль &ndash; не найкращий приклад, тому що фактично головна опозиційна партія не увійшла до коаліції. Але формування такого уряду могло б бути непоганим рішенням для України.

Наскільки це реалістично? Розмови на цю тему почалися наприкінці минулого року і закінчилися нічим.

На сьогоднішній день від влади не було зроблено жодної пропозиції. Також незрозуміло, як поводитиметься опозиція, якщо переговори розпочнуться. Політики залишаються політиками навіть у воєнний час. На жаль. Адже суперництво між ними ніхто не відміняв. Ідея об&#39;єднання зусиль непогана, але її може бути важко реалізувати.

Наразі опозиція звинувачує Зеленського та його оточення в тому, що вони позбавили парламент і уряд суб&#39;єктності, а також у тому, що обидві інституції стали філіями офісу президента. А сам Зеленський має більше влади, ніж будь-який президент в українській історії.

Війна призвела до того, що влада сконцентрувалася навколо президента. Це неминуче. Але справді, викликає занепокоєння те, що урядом і парламентом керують з Банкової (де розташований офіс президента &ndash; ред.). Це означає, що всі найважливіші рішення приймаються в офісі Зеленського, вузьким колом його довірених радників.

Причина тільки у війні? Ще у 2019 році ви вважали, що існує ризик узурпації влади оточенням Зеленського.

Це різні ситуації. Тоді Зеленський став президентом, а його партія отримала абсолютну більшість у Верховній Раді. Тож ризик був, але я завжди казав, що утримати таку велику фракцію в парламенті буде складно. І насправді, з часом вона диференціюється, ро розпадалася на менші групи.

Крім того, спроби узурпації влади в Україні неминуче призводила до Майданів. До вторгнення, коли виникали спірні питання, такі як невиправдані компроміси з Росією, опозиція виводила людей на протести. Під цим тиском влада коригувала свій курс. Зараз так само: хоча опозиція і в меншості, але вона все одно не дає владі робити все, що вона хоче. Але треба також визнати, що є спроби зловживання владою.

Напевно, ніхто не уособлює це краще, ніж Андрій Єрмак, голова офісу Зеленського. Людина, фанатично віддана йому і так само фанатично усуває будь-яку конкуренцію. Відставки, які відбулися в останні місяці, показали, що Зеленський не боїться звільняти своїх колишніх колег з шоу-бізнесу, але проблема в тому, що на їхнє місце приходять люди, пов&#39;язані з Єрмаком.

На жаль, Зеленський покладається насамперед на свій офіс і на Єрмака. В умовах усунення потенційних конкурентів Єрмака це може призвести до небезпечних тенденцій. Наприклад, до того, що президент отримуватиме інформацію лише з одного джерела або що лише один центр влади впливатиме на його рішення. Це ніколи не буває добре для держави.

Вже деякий час ходять чутки, що Єрмак може стати новим прем&#39;єр-міністром України. Ви бачите його в цій ролі?

Я не думаю, що сам Єрмак в цьому зацікавлений. Прем&#39;єр-міністр відповідає за економіку, мобілізацію, соціальні виплати. А для чого йому така відповідальність і неминуча критика? Зараз у Єрмака набагато цікавіша ситуація.

Тому що він сірий кардинал?

Навіть не сірий, тому що все ясно. Він просто людина номер два в державі. Якщо десь з&#39;являється президент, ви можете бути на 100 відсотків впевнені, що Єрмак стоїть праворуч від нього. Вони всюди з&#39;являються разом. Вони знають один одного ще з часів шоу-бізнесу [Єрмак був одним з провідних юристів Зеленського. &ndash; ред.]. Президент беззастережно довіряє йому, і я думаю, що це помилка. Так, він може покладатися на свого найближчого радника, але у владі мають бути різні центри впливу, щоб зберігати баланс.

За Єрмаком тягнеться довга низка скандалів. Але з іншого боку, його хвалять американці. &quot;Він де-факто є прем&#39;єр-міністром, міністром закордонних справ і начальником штабу. Я знаю, що всі скаржаться на Єрмака. Але я б сказав, що інша сторона &ndash; це війна. І я вважаю, що він до біса ефективно виконує свою роботу&quot;. &ndash; Майкл Макфол, колишній посол США в Росії сказав в інтерв&#39;ю Washington Post.

Деякі вчинки Єрмака перед вторгненням дають підстави для роздумів. Під час мінських переговорів він підписав проєкт документу про створення консультативної ради, до якої мали увійти десять представників України і стільки ж сепаратистів. Іншими словами, він поставив свій підпис поряд з бойовиками, представленими як &quot;повноправні представники Донецької та Луганської областей&quot;. Це був повний провал. Українська дипломатія роками наполегливо працювала над тим, щоб світ не визнав бойовиків, а він одним своїм підписом легітімізував їх. Зрештою, під тиском громадськості влада відступила. Але негатив залишився.

При всьому цьому, чи є Єрмак ефективним менеджером? Очевидно, що він вміє керувати. Але це не змінює того факту, що в його руках зосереджено занадто багато влади.

За даними українських ЗМІ, саме він до останньої хвилини переконував Зеленського, що вторгнення не буде, бо переговори з росіянами йдуть добре. Колишні колеги називають Єрмака зручним, як &quot;італійські капці&quot;, бо він ніколи не приносить поганих новин. Чи мають під собою підстави твердження, що Зеленський стає відірваний від реальності?

Зеленський &ndash; не Путін. Він їздить по країні, зустрічається зі світовими лідерами, читає те, що пишуть ЗМІ. Він не відірваний від реальності. Коли він прийшов до влади, він уявляв себе в ролі месії. Звичайно, цього не сталося. Коли почалося вторгнення, він став шалено популярним. Це знову ж таки, можливо, спровокувало в ньому подібне мислення, дало йому відчуття, що він все знає і може покладатися на думку &quot;п&#39;яти-шести менеджерів&quot;, яким він довіряє. Саме такий підхід призвів до багатьох помилок.

У 2023 році, хоча ми дуже сподівалися на успіх, треба було готувати суспільство до того, що війна може затягнутися. Що Росія підступна і її не можна недооцінювати. Офіс президента покладався на власну впевненість. І ми отримали хвилю розчарування.

З іншого боку, легко критикувати, коли ти спостерігаєш за всім збоку і не мусиш приймати такі складні рішення, які випали на долю Зеленського. Візьмемо перший період вторгнення. Я не уявляю, як психологічно він і його люди витримували цей тиск. Адже будь-яке їхнє рішення могло вплинути на долю всієї держави. Тому треба віддати їм належне &ndash; вони зробили свій внесок в оборону України, вони поводилися так, як треба. Але в основі був спротив і жертовність українського народу.

Але солдати об&#39;єктивно мають підстави бути незадоволеними хоча б відсутністю демобілізації або проблемами з постачанням зброї, але вони занадто часто повторюють фейкові новини або вірять напівправді.

Ця ситуація починає нагадувати мені 2019 рік, коли інформаційне поле вже було настільки розхитане, що ніхто не хотів слухати раціональні аргументи. Навіть під час воєнного стану у нас є свобода слова і кожен може критикувати владу. Такою мірою, що, на мою думку, це шкодить національній безпеці. Мені важко уявити ізраїльського солдата, який би відкрито критикував владу. А у нас такі коментарі рясніють у всіх ЗМІ.

Проблема в тому, що сьогодні люди отримують 70% інформації про війну з соціальних мереж. Якщо на YouTube є перевірені джерела, то в Telegram &ndash; просто злив. Анонімні канали, де ми читаємо, що все, це кінець, Україна програє, скрізь зрада. Все настільки погано, що залишається тільки скласти руки і здатися. Неважко здогадатися, звідки береться цей наратив.

З Росії. Але чи не є ця проблема частково результатом помилки влади, яка хотіла контролювати телебачення? Після вторгнення був запущений єдиний новинний канал &quot;Телемарафон&quot;, який швидко став пропагандистським рупором влади. Можливо, саме тому люди пішли в інтернет?

Я завжди критикував телемарафон за те, що три опозиційні канали не були запрошені до участі. Так не можна робити. Тому не дивно, що популярність телемарафону неухильно падає, люди йому не довіряють. Але це не означає, що вони не можуть дивитися опозиційні канали. Вони все ще доступні на кабельних каналах. Я не знаю, що спонукає людей шукати інформації саме в телеграмі. Однак, настав час розробити стратегію, як цьому протидіяти.

В Україні активно обговорюється питання блокування Telegram. Як ви вважаєте, чи буде це правильним кроком?

Краще рішення пропонує Микола Княжицький, народний депутат від партії Петра Порошенка. Він розробив законопроект, який передбачає, що анонімні канали з великим охопленням, оскільки вони функціонують як ЗМІ, також повинні бути належним чином зареєстровані. Анонімності буде покладено край.

Росіяни просувають гасло &quot;Майдан 3&quot; у соціальних мережах щонайменше з грудня 2023 року. Незліченні канали та акаунти висміювали Зеленського, зображували його узурпатором і закликали людей вийти на Майдан у день закінчення його терміну. За даними українських служб, це була найдорожча і наймасовіша операція Кремля. 21 травня ніхто не вийшов на протест. Але чи можна вважати це провалом Росії?

Росії не вдалося організувати &quot;Майдан 3&quot;, і я не думаю, що їй це вдасться в майбутньому. Люди залишаються пильними, хоча це не означає, що вони не читають дурниць в інтернеті. Кремль продовжуватиме цю дезінформаційну операцію. Її мета &ndash; дискредитувати українську владу як всередині країни, так і на Заході. А оскільки влада робить помилки, росіяни мають матеріал. Вони беруть якісь факти, створюють навколо них теорію змови, висвітлюють все негативне. І люди починають в це вірити, бо &quot;адже це ж факти&quot;.

Українці мають підстави бути незадоволеними. Візьмемо, наприклад, скандал навколо завищених цін на продукти харчування для солдатів. Це викликає багато емоцій. У мене теж, але зображати Україну як невдалу державу, де всі тільки крадуть, &ndash; це велике перебільшення.

У якийсь момент ми почали зосереджуватися на тому, що не так. І це успіх Росії, яка хоче переконати нас і весь світ, що Україна програє. Так, ми можемо втратити Часів Яр чи Вовчанськ, бо залежимо від західної зброї, якої постійно не вистачає. Але з іншого боку, війна триває вже третій рік. Росія в рази більша і сильніша, але їй досі не вдалося окупувати ні Харків, ні Суми, які лежать за 40 км від кордону. Хто тут програв?

Їхній початковий план &ndash; взяти Київ, розпиляти країну навпіл &ndash; зазнав краху. Ми звільнили половину окупованих територій. Що буде далі? Буде важко. Але ми повинні розуміти одне: ми вистояли. Україна буде існувати як незалежна держава. Тепер нам треба вистояти в інформаційній битві і не бути розділеними між собою.

Тетяна Колесниченко, журналіст видання Wirtualna Polska
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/26_211625_vnwl_s.jpg" type="image/jpeg" length="14765"/>
        <pubDate>Sun, 26 May 2024 20:15:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>Страх перед перемогою: як Заходу перестати боятися Росії і почати воювати по-справжньому</title>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277651-strah_pered_peremogoyu_jak_zahodu_perestati_bojatisja_rosii_i_pochati_voyuvati_po-spravzhnomu.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277651-strah_pered_peremogoyu_jak_zahodu_perestati_bojatisja_rosii_i_pochati_voyuvati_po-spravzhnomu.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Перемога над Росією не просто можлива &mdash; це єдино прийнятний для Заходу результат, йдеться в колонці Foreign Affairs. Тому партнерам України потрібно перестати боятися повного успіху України і падіння путінського режиму.]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Перемога над Росією не просто можлива &mdash; це єдино прийнятний для Заходу результат, йдеться в колонці Foreign Affairs. Тому партнерам України потрібно перестати боятися повного успіху України і падіння путінського режиму.

Уряд США вирішив надати Україні додаткову допомогу якраз в останній момент. До кінця квітня, прямо перед прийняттям пакета допомоги, країна, яку роздирала війна, спустошувала свої останні запаси і нормувала артилерійські снаряди &mdash; і в результаті українські сили почали частково втрачати позиції. 60 мільярдів доларів, які зараз надходять в Україну, допоможуть виправити цю нерівність, надавши Києву можливість зупинити наступ Росії. Пакет допомоги також слугує потужним психологічним стимулом, даючи українцям знову набуту впевненість у тому, що їхній найважливіший партнер не залишить їх.

Але сам по собі пакет допомоги не може відповісти на головне питання, що стоїть перед Україною: як виграти війну. Не може допомогти і внесок Європи та інших країн &mdash; він необхідний для утримання Києва на плаву, поки конфлікт затягується. Україні потрібно не просто більше допомоги, а й теорія перемоги &mdash; те, що деякі з її партнерів старанно уникають обговорювати. Сполучені Штати ніколи не планували свою підтримку Києва за межами кількох місяців, навіть попри те, що Конгрес санкціонував надання довгострокової стратегії США з підтримки України в межах законопроєкту про допомогу. Він зосередився на короткострокових маневрах, таких, як довгоочікуваний контрнаступ 2023 року, а не на життєздатних довгострокових стратегіях або цілях, включно з потенційним тріумфом над Росією. До кінця минулого року офіційні особи США утримувалися навіть від публічного використання терміна &quot;перемога&quot;. Точно так само Сполучені Штати зазвичай уникають називати свою мету в Україні поразкою Росії. Єдина реальна довгострокова заява Вашингтона про те, що він підтримуватиме Україну &quot;стільки, скільки буде потрібно&quot; &mdash; сама по собі безглузда.

Наразі Україна чітко окреслила свої цілі. Вони включають звільнення всієї території в межах її міжнародно визнаних кордонів; повернення військовополонених, депортованих громадян і викрадених дітей; правосуддя за допомогою судового переслідування і компенсації за воєнні злочини; і створення довгострокових механізмів безпеки. Але Київ і його партнери поки що не дійшли єдиної думки щодо того, як цього можна досягти. Ніхто, схоже, не придумав теорії, як Київ може перемогти.

Настав час це змінити. Захід повинен прямо заявити, що його метою є рішуча перемога України і поразка Росії, і він повинен взяти на себе зобов&#39;язання надавати Києву пряму військову допомогу і підтримувати зростаючу оборонну промисловість країни. Тим часом українські сили мають просуватися вперед доти, доки вони не зможуть вигнати російські війська з усієї окупованої території, включно з Кримом. У міру того, як Україна просувається до цієї мети, російським громадянам зрештою стане зрозуміло, що вони продовжуватимуть втрачати не тільки позиції в Україні, а й величезні людські та економічні ресурси, а також свої майбутні перспективи процвітання і стабільності. У цей момент режим президента Росії Володимира Путіна може опинитися під істотним тиском як зсередини, так і ззовні, з вимогою покласти край війні на вигідних для України умовах.

Загрожувати російському контролю над Кримом і завдати серйозної шкоди його економіці, звичайно, буде складно. Але це більш реалістична стратегія, ніж пропонована альтернатива: врегулювання шляхом переговорів, поки Путін перебуває при владі. Путін ніколи не погоджувався поважати суверенітет України &mdash; і ніколи не буде. У всякому разі, риторика Росії про війну стала більш анігіляціоністською, вона посилається на Російську Православну Церкву і передбачає, що конфлікт &mdash; це щось на кшталт священної війни з екзистенціальними наслідками. Будь-які переговори за нинішніх обставин у кращому разі залишать Україну покаліченою, розділеною і такою, що опинилася у владі другого російського вторгнення. У гіршому випадку це призведе до повного знищення країни. У результаті переговорів з агресором, який має наміри геноциду, не може бути стійкого і довгострокового миру. Україна і Захід повинні або перемогти, або зіткнутися з руйнівними наслідками.

Шлях до перемоги дуже важкий, але іншого немає...

Поки американці та європейці розмірковують, чи варто допомогти Києву уникнути цієї жахливої долі, американські чиновники повинні пам&#39;ятати, що якщо Захід вагатиметься, це викличе нові російські вторгнення. Старші військові лідери та представники розвідки європейських країн б&#39;ють на сполох з приводу цієї перспективи. Росія вже загрожує іншим своїм сусідам, зокрема країнам НАТО, і вона може зробити крок, якщо спочатку підкорить собі Україну. Перемога Росії також сприятиме територіальним амбіціям Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні, оскільки вона оголить межі прихильності Заходу захисту суверенітету своїх партнерів. Російсько-український конфлікт відбувається не у вакуумі. Несприятливий результат буде відчуватися в усьому світі.

Перший фінал

Той факт, що Україна та її партнери через три роки після початку війни не мають стратегії перемоги, є серйозною проблемою. Не думаючи про будь-яку мету, лідери в Києві, Вашингтоні та Брюсселі ухвалюють ключові рішення поступово і, зрештою, незв&#39;язно. Україна може домогтися локальних успіхів, але не повного розгрому ворога; Зі свого боку, західні партнери Києва схильні думати тільки про черговий транш поставок. А без стратегічної картини буде складно підтримувати моральний дух і волю до боротьби в Україні та за її межами.

Придумати теорію перемоги сьогодні буде набагато складніше, ніж це було б у 2022 році, коли Росія почала повномасштабне вторгнення. Відтоді Росія мілітаризувала свою економіку, підготувалася до тривалої війни, зуміла набрати полчища солдатів і виробити великі запаси техніки. Але, попри ці успіхи, доктрина наземної війни Москви, як і раніше, недосконала. В її основі лежить використання невеликих піхотних груп за підтримки деякої кількості бронетехніки для атак різних точок лінії фронту, що простягається більш ніж на 1000 миль. Ця тактика дозволила Москві домогтися обмежених територіальних вигод, але тільки після втрати величезної кількості військ і зброї. Втрати Росії, що включають до тисячі або більше жертв на день, приблизно відповідають залученню нею нових військ, якість яких набагато нижча, ніж у 2022 році. Попри величезні інвестиції, можливості Москви не безмежні. Наприклад, щомісяця Росія втрачає стільки ж машин, скільки виробляє, і вона спалює свої запаси старої бронетехніки з неприйнятною швидкістю. І, що важливо, Росія стикається як з нестачею робочої сили, так і з нестачею ресурсів &mdash; завдяки поєднанню західних санкцій, заходів експортного контролю та української бомбардувальної кампанії, яка обмежує можливості Росії переробляти, а потім продавати нафту.

Москва не є непереможною силою. Невеликі успіхи Росії стали можливими тільки завдяки її переважній перевазі у вогневій потужності, що сталася тільки в результаті припинення надання західної допомоги. Артилерійські системи засновані на старих моделях, їм бракує точності та дальності дії, а її системи залпового вогню, танки й авіаційна техніка не можуть зрівнятися із західними моделями. Якщо Україна зможе збільшити точні удари далекобійної артилерії, вона зможе повернути арифметику війни проти Росії і нав&#39;язати Москві неприйнятні темпи виснаження. Зрештою, Росія не зможе досить швидко замінити свою робочу силу і техніку. Економіка країни просто не зможе витримати цю війну в умовах постійних втрат.

Якщо в України буде достатньо запасів, вона зможе стримувати російську артилерію. Посилена система протиповітряної оборони, зокрема винищувачі F-16, оснащені ракетами &quot;повітря-повітря&quot; великої дальності, дозволять мінімізувати атаки Росії на критично важливу інфраструктуру всередині України, а також на підрозділи, дислоковані поблизу лінії фронту. Паралізуючи російські сили, Україна незабаром зможе використовувати свої західні системи дальньої дії, такі, як ATACMS, для знищення російських центрів управління і контролю та засобів протиповітряної оборони.

Захід має прямо заявити, що його мета &mdash; рішуча перемога України і поразка Росії.

Києву також доведеться використовувати дрони в набагато більшій кількості для виконання всіх цих завдань. Україна вже продемонструвала, що вона може використовувати безпілотні транспортні засоби з руйнівними наслідками; Наприклад, саме завдяки атакам дронів Чорноморський флот Росії був виведений з ладу. Дрони також допомогли запобігти великомасштабним російським маневрам на землі. І вони дають Україні можливість завдати удару вглиб Росії, по російських нафтових об&#39;єктах, військових базах і збройових заводах. Щоб протистояти цій загрозі, Москві, можливо, доведеться розмістити більшу частину своїх систем ППО у себе вдома. Росія просто занадто велика, щоб могла одночасно захистити і батьківщину, і фронт бою. Вона стане ще більш уразливою, якщо Сполучені Штати дозволять Україні завдавати ударів по законних цілях на території Росії, використовуючи надану США зброю.

ATACMS мають бити по цілях на території Росії

Процес ослаблення російської позиції і російської рішучості, ймовірно, займе близько року, після чого Україна повинна повернути собі ініціативу. Києву слід знову почати обмежений контрнаступ, що дасть змогу повернути ключові території. Якщо цей наступ виявиться успішним, режим Путіна може зіткнутися з кризою, що призведе до важких втрат і невдач на полі бою. Зрештою, російська політична система вже дає тріщини. Невдалий заколот лідера найманців Євгена Пригожина 2023 року, пониження на посаді або арешт високопоставлених військових чиновників, включно з генералом Сергієм Суровікіним, а також шокуючий успіх терористів Ісламської держави (ІДІЛ) у завдаванні удару по Москві в березні &mdash; все це свідчить про зростаючу уразливість режиму. Якщо Україна дійде до точки, коли Росія більше не зможе утримувати завоювання, Путін опиниться в глибокій біді.

Щоб домогтися перемоги, перестаньте її боятися

Україна вже робить усе можливе, щоб відповісти на цей виклик. Київ збільшує свої можливості задіяти кадрові резерви за рахунок зниження призовного віку та скасування звільнення від військової служби. Цей крок є болючим, але необхідним і нагадує проєкти, прийняті багатьма західними країнами під час обох світових воєн. Захід на чолі зі Сполученими Штатами продовжує забезпечувати навчання та консультування, особливо для командирів. Заходу слід продовжувати постачати великі кількості військової техніки, особливо з огляду на те, що затримки в допомозі можуть дати Росії перевагу на полі бою.

Але є ще один важливий внесок, який може зробити Захід: пряма співпраця з українською оборонною промисловістю. За останні два роки цей сектор зріс у геометричній прогресії; індустрія дронів, наприклад, перейшла від виробництва кількох дронів у 2022 році до виробництва десятків тисяч сьогодні. Системи українського виробництва стали досконалішими, даючи змогу уражати цілі в глибині Росії способами, які були б немислимими у 2022 році.

Успіх країни не повинен дивувати. Україна була ядром аерокосмічної промисловості Радянського Союзу, і сьогодні в неї багато кваліфікованих інженерів і підприємницький дух. Але для повної реалізації свого потенціалу їй потрібні західні технології, компоненти, виробниче обладнання, фінансування постачальників і партнерські відносини. Якщо Захід зможе надати ці ресурси, виробничі потужності України різко зростуть, що сприятиме успіху країни на полі бою. Наприклад, за допомогою Заходу Київ зможе на порядок збільшити виробництво дронів і ще швидше доставляти їх на поле бою. Спільна західно-українська промислова стратегія так само важлива, як і військова.

Якщо Захід зможе допомогти оборонній промисловості України повністю прийти в норму, позиції Росії стануть неспроможними. Вона тактично слабка, що робить її уразливою перед тривалою і великомасштабною кампанією з використанням дронів. Український повітряний наступ, який зруйнує російську логістику, чинитиме дедалі більший тиск на російську економіку і військову інфраструктуру, а також знищить (а не тільки нейтралізує) Чорноморський флот країни, викличе потрясіння всередині країни, які, ймовірно, поставлять під загрозу режим Путіна.

Москва не є непереможною силою.

Наразі підлеглі Путіна вважають, що у війні можна перемогти. Тільки зламавши цю віру за допомогою поразок Росії, Україна і Захід зможуть відкрити двері для відходу Путіна або його можливого повалення. У таких умовах Путін, найімовірніше, віддасть перевагу самозбереженню перед перемогою. А якщо з якоїсь причини він цього не зробить, за нього цей вибір можуть зробити інші. У будь-якому разі, Україні слід продовжити кампанію з повернення території.

Деякі західні аналітики, побоюючись ядерної ескалації, можуть злякатися такої перемоги України. Путін, безумовно, намагався заохочувати такі страхи протягом останніх двох років, натякаючи, що може використати ядерну зброю, коли Захід розглядає можливість надання танків, ракет і літаків. Але Путін ніколи не діяв відповідно до своєї войовничої риторики, хоча Захід незмінно перетинав кожну з цих червоних ліній. А ось Україна зазнала витрат від коливань США і Європи; Влітку 2022 року, поки партнери обговорювали, яку допомогу запропонувати, Київ втратив важливі можливості отримати вигоду зі своїх перших успішних контратак. Реальність така, що російська ядерна атака спровокує настільки люту реакцію Заходу, особливо з боку США, що Путін навряд чи піде на ризик. Особливо малоймовірно, що він застосує ядерну зброю, оскільки друзі Путіна в Пекіні категорично проти таких ударів.

Загальний страх Заходу перед нестабільністю обґрунтований насправді ось чим: рішуча поразка дійсно може означати кінець путінізму, залишивши Росію в стані політичної невизначеності. Але завдання Заходу не полягає в тому, щоб врятувати злочинний режим від краху. Сьогоднішня Росія &mdash; це держава, яка регулярно здійснює масові вбивства, тортури і зґвалтування; проводить диверсійні операції і вбивства на території НАТО, кампанії з дезінформації та політичного втручання. Вона заявила про неослабну ворожість до Заходу не через те, що Захід зробив, а через те, чим він є. Інакше кажучи, путінський режим давно покинув співтовариство цивілізованих націй. Єдиний шанс, який є у Росії на повернення до нормального життя, &mdash; це поразка, що розтрощить імперські амбіції Путіна і дасть змогу країні тверезо переглянути свій шлях і в остаточному підсумку возз&#39;єднатися із суспільством цивілізованих націй.

Елiот Коен, професор історичних наук
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/26_162402_d25f_s.jpg" type="image/jpeg" length="35980"/>
        <pubDate>Sun, 26 May 2024 16:55:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>"Ці люди є частиною путінської Росії": чим небезпечний форум російської опозиції</title>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277645-ci_lyudi_e_chastinoyu_putinskoi_rosii_chim_nebezpechnii_forum_rosiiskoi_opozicii.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277645-ci_lyudi_e_chastinoyu_putinskoi_rosii_chim_nebezpechnii_forum_rosiiskoi_opozicii.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Шановні Валерій Пекар і Андрій Яницький розпочали цікаву дискусію щодо форуму російської опозиції, який з якогось милого проходив у Львові. Вони висловили думку, що така українська відкритість демонструє світу, що Україна не засліплена ненавистю, готова в майбутньому до діалогу з російською цивілізованою опозицією, паростки якої ніжно проросли днями у Львові. Й мовляв, там були не лише неозброєні російські ліберали, але й ті росіяни, які воюють в лавах ЗСУ, й ций замєс треба гуртувати, ліпити до]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Шановні Валерій Пекар і Андрій Яницький розпочали цікаву дискусію щодо форуму російської опозиції, який з якогось милого проходив у Львові. Вони висловили думку, що така українська відкритість демонструє світу, що Україна не засліплена ненавистю, готова в майбутньому до діалогу з російською цивілізованою опозицією, паростки якої ніжно проросли днями у Львові. Й мовляв, там були не лише неозброєні російські ліберали, але й ті росіяни, які воюють в лавах ЗСУ, й ций замєс треба гуртувати, ліпити докупити тощо.

Той рідкісний випадок, коли я категорично не згодна з моїми шановними і розумними колегами. Й питання не лише в тому, що не існує хороших росіян, а ліберали в екзилі, які томно розмірковують про пансловʼянство по Парижах і Берлінах &ndash; це ніяка не опозиція.

Я вважаю такі форуми дуже небезпечними. Насамперед тому, що подібні заходи переключають увагу з жертви на агресора, формують емпатію до росіян. А я не готова до емпатії, й не через кровожерливість, а тому що це і є сценарій башт Кремля &ndash; розмити і перекласти відповідальність за страшну війну на окремих осіб, знявши її з народу і країни, яка цю війну повністю підтримує.&nbsp;&nbsp;

Всі ці люди є частиною путінської Росії, всі вони на різних етапах обирали, цементували, терпіли, не втручалися, мовчали, заробляли, поблажливо дивилися на Україну, розповідаючи про братство і словʼянство. Всі вони імперці. Й потім &ndash; всі вони&nbsp; просто втекли, ніхто з них ніколи не боровся. Й зараз не боряться. Бо інакше вони були б не у Львові, а трохи раніше &ndash; в Вашингтоні, переконуючи розблокувати нам допомогу. Чи в Берліні просили б далекобійну зброю.&nbsp;

Жоден з них ні слова не сказав про зброю на жодному телеканалі в своїх чисельних інтервʼю. В їхній риториці є тільки Путін. А як же російський народ, який зацементував режим і підтримав плебісцит щодо війни?&nbsp;

Росіяни всі мають платити в майбутньому репарації, вибачиться перед українцями і понести покарання. Шлях до прощення &ndash; через визнання провини! Хто з учасників львівського збіговиська вибачився перед українцями?&nbsp;

Ми дійсно боїмося, що світ бачить в нас націю, яка ненавидить росіян? А як ставитися до вбивць і ґвалтівників? Не впевнена, що настав час емпатії.&nbsp;

Для мобілізації потрібні сильні почуття і емоції. Любов. До родини і України.&nbsp;

Ненависть. До жорсткого, потворного, хитрого ворога. Який іноді напʼялює на себе маску ліберала. Й скажу чесно, моя зневага до самозакоханих російських лібералів значно більша, ніж до люмпена, який заганяють в російську армію вбивати українців. Бо люмпен не читав книжок. А ці високочолі, з освітою і домашніми бібліотеками, які читали статі дугіних, солженіциних, путіна, вони ж все усвідомлювали й нічого не зробили, аби зупинити російський фашизм в зародку.

Щодо росіян, які воюють в ЗСУ. Ті, хто дійсно воюють, навряд чи їздять по форумах. Вони ховають обличчя, бо мають рідних в РФ і знають, на що здатні російські спецслужби.&nbsp;

А щодо історій про звільнення &quot;російськими батальйонами&quot; бєлгородської республіки, якими рясніли ТГ Банкової восени минулого року, то ви помітили, що все якось дуже різко припинилося? Вам не здається це дивним? Мені ці історії відразу були схожі на певну роботу спецслужб. Таке потрібно під час війни для підняття морального духу і створення легенд,&nbsp; але чи варто ще й на форуми тягати&nbsp; маскарад?

Окрема історія &ndash; реакція мера Льовова. Андрій Садовий керує містом майже два десятиріччя і знає про кожен чих в львівських кавʼярнях. А тут таке знатне збіговисько пройшло повз. Непереконливо. Й уявляю реакцію, аби за часів Порошенка хтось організував у Львові зʼїзд хороших русскіх. Й чесно кажучи, більше ніж впевнена, що половина з них співпрацюють з ФСБ. Тому окрема тема, навіщо їх пускають в Україну.

Не думаю, що Україна має давати майданчики для російської опозиції. Це явний перебор. Та й немає там ніякої опозиції.&nbsp;

Ну а участь Банкової в збіговиську не дивує.

Ірина Геращенко, співголова фракції &quot;Європейська Солідарність&quot;, перша віцеспікерка Верховної Ради (2016-2019)
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/26_133141_97nn_s.jpg" type="image/jpeg" length="28480"/>
        <pubDate>Sun, 26 May 2024 13:45:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title>В яке майбутнє прямують українці? Ось що каже футурологія</title>
        <link>https://www.mv.org.ua/news/277639-v_jake_maibutne_prjamuyut_ukrainci_os_sho_kazhe_futurologija.html</link>
        <guid>https://www.mv.org.ua/news/277639-v_jake_maibutne_prjamuyut_ukrainci_os_sho_kazhe_futurologija.html</guid>
        <category>ПОГЛЯДИ</category>
        <yandex:genre>article</yandex:genre>
        <description><![CDATA[Найпотужнішим ризиком для українців, на нашу думку, є зниження рівня згуртованості &ndash; комплексу самоорганізації, відповідальності та людяності]]></description >
        <yandex:full-text><![CDATA[Найпотужнішим ризиком для українців, на нашу думку, є зниження рівня згуртованості &ndash; комплексу самоорганізації, відповідальності та людяності

Згідно з дослідженням&nbsp;КМІС,&nbsp;відсоток українців, оптика погляду на майбутнє у яких позитивна, поступово зменшується: від травня 2023 року оптимістів поменшало в загальному відсотку позитивних оцінок на 14% (з 68% до 54%). Інше дослідження (так само КМІСу) виявило зменшення числа оптимістів, які через 10 років бачать майбутнє України як успішної країни у складі Європейського Союзу (падіння з 88% 2022 року до 73% у 2023 році), і відповідно зростання числа песимістів з образом України майбутнього через 10 років як країни зі зруйнованою економікою і великим відтоком людей (зростання за трохи більше як рік з 5% у 2022 році до 19% у 2023-му).&nbsp;&nbsp;

Найбільш оптимістичними є українці віком 50-69 років; найпесимістичнішою є молодь (18-29 років). Утім, попри зневіру щодо правильності напрямку руху до майбутнього, українці вірять (87%) в успіх, який, щоправда, має точку залежності &ndash; це світові партнери (так звана підтримка Заходу). Стратегія майбуття в контексті західної підтримки українцями уявляється явно не у вірі в себе і наявності внутрішніх ресурсів на позитивний сценарій, але у пошуку підтримки сильнішого.&nbsp;&nbsp;

Ми &mdash; і переважно молоді люди &mdash; втрачаємо віру в позитивний сценарій.

Чи є в українців ресурси, якими вони мусять або можуть користуватися, не покладаючись на стратегію сидіння/лежання у напрямку майбутнього? Ми вже писали, що суперсилами українців є воля, сміливість, відповідальність і людяність, самоорганізація, самоіронія і стійкість, рішучість, гідність і винахідливість, зрештою, спроможність дивувати світ. Попри час, супроводжуваний втомою та зневірою, суперсили досі залишаються актуальними.&nbsp;&nbsp;

Але. Є одне але. Якщо з більшістю рис все без особливих змін, то одна (досить важлива!) втрачає потенціал. Найпотужнішим ризиком для українців, на нашу думку, є зниження рівня згуртованості (комплексу самоорганізації, відповідальності та людяності) &ndash; тієї сили, яка втримала суспільство і країну в момент повномасштабного вторгнення у 2022 році.&nbsp;&nbsp;

Падіння оцінок згуртованості з 87% у 2022 році до 64% у 2023-му і прогнозне падіння до 59% у 2024 році натякає на те, що майбутнє творитиметься не в матриці суспільства спільнот і цінностей громадянського суспільства. Ми досі готові проявляти волю, бути самоіронічними та дивувати винахідливістю, але ми втратили віру і ресурс мережевості.&nbsp;&nbsp;

Тиск негативних новин про неспроможність державних інституцій, про зниження підтримки союзників, про тиск на бізнес, і на поверхню вийшла риса самоіронії у її крайньому негативному прояві &ndash; самоцькуванні: ми не здатні, ми не спроможні, ми сваримось, ми як малі діти.&nbsp;&nbsp;

І от сидить такий собі узагальнений українець і дивиться в напрямку майбутнього з сердитим обличчям претензій до тих, хто поряд з ним, хто рухається десь попереду, і притому не бажаючи повертати голову до тих, хто позаду. Дехто називає це втомою, інші визначають наслідками впливу війни... та чимало пояснень. Чи здатні розчаровані люди вірити й уявляти майбуття в проактивних сценаріях? Майже ні.&nbsp;&nbsp;

Чи можна змусити зневірених людей гуртуватися? Можна. Наприклад, в разі загрози катастрофічних сценаріїв, які зазвичай змушують суспільство &quot;перезбиратися&quot;. Українці, справді, здатні брати справи у свої руки в разі кризи. Виходить, що активувати можна ще страшнішими обставинами, ніж є, або втратами, аж до рівня загрози первинним інстинктам самозбереження. Чи прагнемо ми цього дна, від якого теж можна відштовхнутися? Навряд. Але мусимо розуміти, що це один з тих варіативних напрямів, які бачить дієвець. І сумнівно, що він обиратиме саме такий варіант, як свій шлях руху у майбутнє.&nbsp;&nbsp;

Справді, буде гірше тому, хто вважає, що така доля.&nbsp;Ми продовжуватимемо втрачати життя, економічний потенціал, підтримку союзників, народжуваність, людський капітал, накопичення &mdash; доти, доки не зрозуміємо, що саме вчорашній день є ілюзорним. Тож єдине, заради чого варто бути проактивними, проявляти волю і співдію, &mdash; це заради творення майбутнього.&nbsp;&nbsp;

Суспільне майбутнє &mdash; це те, що ми можемо створити. Воно не твориться саме по собі. Його творить порядок суспільних дій. &quot;Виправляти&quot; минуле можна тільки уявлювано. Не менш уявлювано, ніж уявляти майбутнє. Але є нюанс: вади сьогоднішнього дня є результатом нашого нехтування вчорашнім майбутнім.&nbsp;&nbsp;

Де ж брати розум? Покладатися на власний інтелект чи віддати право штучному інтелекту допомогти у рішенні?&nbsp;&nbsp;

Чи здатні ми &mdash; українці &mdash; об&rsquo;єднатися і діяти як унікальна нейромережа суперсил? І дивувати світ надалі? Чи здатні ми постати тією мережею дій реальних людей і допоміжного штучного інтелекту, які змінюватимуть світ у форматі власних уявлень? Чи віддамо ми уявлення про себе іншим? Як ми уявлятимемо: &quot;Все пропало!&quot; чи &quot;Ми ще можемо!&quot;?&nbsp; Зрештою, це &quot;ще&quot; має продовження, адже за ним йде &quot;можемо&quot;? А це і є та важлива дія.&nbsp;&nbsp;

Саме за мережевим суспільством майбутнє. Суспільством цифрових і нейронних мереж. Так бачимо майбутнє ми, футурологи (економісти, соціологи, філософи та візіонери). Тож, щоб уявити майбутнє, спробуйте побачити його як мережу, де кожен з нас не гвинтик, не ґудзик, а водночас і центр зв&rsquo;язків, і частина множини поєднань. Де кожен з нас водночас і пласт, і глибина.&nbsp;&nbsp;

Спробуйте уявити себе не наслідком змін, а тим, хто творить зміни. Найдешевший і найпростіший спосіб зігрітися на морозі &ndash; рухатися. Найпростіший і найдієвіший спосіб встояти &mdash; гуртуватися. Найвірніший і найефективніший спосіб перемогти &mdash; співдіяти асиметрично, контроверсійно, на повну використовуючи наші суперсили.&nbsp; І тут є вибір: рухатися під командний крик спонукальника, чи рухатися проактивно, ведучи власну гру.

Творення майбутнього, як і зневіра у власному майбутньому, &ndash; все всередині нас. І це тільки наш власний вибір.

Андрій Длігач, голова Advanter Group, засновник і голова Kyiv Foresight Foundation, глобальний амбасадор Singularity University
]]></yandex:full-text>
        <enclosure url="https://www.mv.org.ua/image/news_small/2024/05/26_070859_6l90_s.jpg" type="image/jpeg" length="19078"/>
        <pubDate>Sun, 26 May 2024 08:15:00 +0300</pubDate>
    </item></channel></rss>