“Писав, що сильно нас любить”: у Запоріжжі рідні військовополонених нагадали про своїх близьких

Сьогодні, в День матері, у Запоріжжі відбулася чергова акція на підтримку військовополонених Маріупольського гарнізону «Не мовчи! Полон вбиває».

Акція, у ній взяли участь рідні, друзі та колеги військовослужбовців, які вже 2 роки знаходяться у ворожому полоні, розпочалася на площі Героїв біля адміністративної будівлі обласної влади. Згодом учасники перейшли на протилежний бік і вишикувалися вздовж проспекту з плакатами, прапорами та портретами своїх рідних та близьких.

Вони скандували “Не мовчи — полон вбиває”, “Волю захисникам Маріуполя”. Автомобілі з плакатами “FREE AZOV”, прапорами – національними та військових частин — їздили по проспекту і сигналили. Водії машин, які проїздили у цей час проспектом, натискали на клаксони на знак підтримки вимог учасників акції повернути героїв з ворожого полону.

Як зазначила співорганізаторка акції, військова волонтерка Стелла Орел, учасники зібралися, щоб вчергове нагадати суспільству і всьому світові, що захисники України, які пройшли Маріуполь, “Азовсталь”,  знаходяться у російському полоні.

«Час іде, вони третій рік у полоні, їх катують до смерті! Вони боролися за наше життя, захищаючи нас від російського ворога, тримали оборону Маріуполя, героїчно боролися з ворогом до останнього подиху. Багато воїнів загинули, а хто вижив в пеклі під назвою Маріуполь, потрапили до рук ворога. Наш обов'язок - боротися за їх свободу! Нагадувати всьому світу, що полон вбиває. Ми боремось за їхню свободу так, як вони боролися за нас”, - зазначила Стелла Орел.

До речі, військова волонтерка в анонсі акції нагадала, що вона проходитиме в День матері і запропонувала матерям створити плакати з такими меседжами: "Сьогодні День Матері, а мій син/донька в полоні», "День Матері, а мій син/донька не зможе мене привітати,бо він/вона в ПОЛОНІ».

Серед тих, хто сьогодні прийшов на акцію, було немало матерів.

Тетяна чекає з полону сина Нікіту, військовослужбовця 23 бригади охорони громадського порядку НГУ.

- Захищав Маріуполь, потрапив у полон 12 квітня 2022 року, з заводу імені Ілліча. Я знаю, де він знаходиться, але не знаю, в якому стані. Отримала інформацію від хлопчини, якого обміняли 3 січня цього року. До цього часу про долю Нікіти я нічого не знала. Він контрактник. Контракт підписав у вересня 2021 року, в грудні поїхав у Маріуполь на ротацію, а в квітні потрапив у полон. Зв’язку з ним немає. Чекаю, виходжу кожного разу на акції в підтримку військовополонених, - розповіла Тетяна.

Сина-нацгвардійця чекає і Олена. Її Валерій служив у військовій частині 3029.

- Останній раз зв’язок з ним був 1 березня 2022 року, - згадує жінка. - Про те, що син вийшов з “Азовсталі” у “почесний полон”, я дізналася від представників Червоного Хреста. Знаю, що знаходиться на окупованій території. Хлопці поверталися, розповіли, що живий. Мені залишається чекати, боротися, поки усі наші хлопці не повернуться додому. Хожу на акції, пишу звернення куди тільки можна, у тому числі в міжнародні організації, щоб посприяли поверненню наших хлопців, яким обіцяли “почесний полон” на 3-4 місяці, а він розтягнувся вже на 2 роки.

Ми не будемо мовчати, це наші діти, чоловіки, брати. Вони заслуговують на повернення, вони дуже багато зробили для України. Будемо виходити на акції, чекати і за всіх боротися. Бо вони усі наші, не зважаючи з якого кожен підрозділу!

Ольга Садовська прийшла на акцію з 5-річним Мар’яном. Хлопчик не бачив тата 2 роки. Чоловік Олі — Сергій у складі 34 батальйону 57-ї бригади захищав Україну на Луганському напрямку. Бій у населеному пункті Новотошківка розпочався 22 квітня 2022 року. Там і опинився в полоні.

- Вже повних 24 місяці він знаходиться у полоні, - розповідає Ольга. - Іх сотні — хто потрапив у полон, хто зник безвісти. Хто в полоні, ті в муках чекають на повернення додому.

Але за весь час з 57-ї бригади додому повернули лише 6 бійців. Коли ми запитуємо, чому так мало, нам відповідають, що Луганський напрямок дуже складний для обміну. Ми звертаємося до командування бригади — знайдіть і поверніть наших героїв. Вони в полоні і ми разом з ними в полоні, з постійними думками про наших чоловіків, синів, братів. Вже не знаємо, що далі робити, як далі жити!

А 14-річний Олег прийшлов на акцію разом з товаришами — футболістами. У полоні знаходиться його старший брат, 23-річний Вадим, який обороняв від ворога Маріуполь. Виходив з “Азовсталі” разом з усіма захисниками міста.

- Останній раз ми з Вадимом спілкувалися за тиждень до його полону, - каже хлопець. - Переписувалися. Він писав, що нас сильно любить і що хоче повернутися додому. Ми його дуже чекаємо!

Рідні військовополонених продовжуватимуть і далі організовувати у Запоріжжі акції, щоб нагадувати суспільству і всьому світові, що полон вбиває наших героїв.