Генератор ідей і інспектор: заслужений артист України знає творчі особливості кожного музиканта Запорізького симфонічного оркестру

Академічний симфонічний оркестр Запорізької обласної філармонії - колектив талановитих особистостей.

Кожен з них – окрема історія. Сергій Худяков з 1982 року працює в цьому колективі, за виключенням років навчання. З 1995 року - інспектор оркестру (помічник головного диригента), на плечах якого організація репетицій, гастролей та весь комплекс обов’язків для безперебійного функціонування колективу. 

Справжній Митець, заглиблений в свою справу на все життя. Пізнавши мову звуків, вібрацій та гармоній, навчившись  володіти інструментом, музикантові звище надається магія творчості, через свій талант дарувати людям насолоду музикою.

Сергій  Худяков – заслужений артист України, музикант-мультиінструменаліст. Професійно грає на фаготі, кларнеті, флейті, блок-флейті, саксофоні. Враження, яке складається з першого погляду - людина виважена, зосереджена, сувора. Насправді, цьому є інше визначення: вимогливий, відповідальний, досвідчений, закоханий у музику, тому чекає такого ж ставлення до неї від колег. 

- Музикант - людина творча, віддана обраній справі на всі сто, або це - не музикант. В оркестрі не можна відсиджуватись, прийти на репетицію не підготовленим, треба  важко працювати, вдосконалюватись протягом всього життя. Я бачу і чую, хто опинився в музиці випадково, а з кого точно виросте справжній митець.

- Сергій Худяков - музикант з народження? 

- Ні, - одразу уточнює пан Сергій, - справа в іншому, в мене протягом всього життя янгол-охоронець за плечем, провідна зоря. Безліч разів  мені треба було несподівано і швидко приймати доленосні, і  кожного разу я  дивом обирав найкраще.

Я родом з Полог Запорізької області. Виріс в родині інженерів -залізничників. Тато, Леонід Ілліч, та мама, Ганна Сергіївна, закінчили Дніпропетровський інститут транспорту. Дідусь, директор школи, навчав дітей українській мові та літературі. Бабуся, колишня гімназистка, викладала вісім предметів, володіла чотирма мовами. Прадід – інспектор учбових закладів в Ялті. Сестри, тітки – вчителі. Тому поворот до музики, не спадковість, а провидіння.

Маленького Сергійка  привернула музика, завдяки напівсліпому шкільному вчителеві Івану Кузьмичу. Він дуже гарно грав на баяні і дітей потроху навчав. В четвертому класі хлопчик самотужки поїхав з селища Шевченкове 2, де мешкав, до Полог та вступив до музичної школи. До речі, навчання музиці було дорогим задоволенням, тридцять шість рублів, та ще й сестра теж навчалась грати на фортепіано. Тато навіть намагався відмовити хлопця, але марно.

Дуже хотілося малому навчитись грати на флейті, але в сільській школі ні такого інструменту, ані такого фахівця не було.

- Моїм першим вчителем був зовсім юний викладач - кларнетист Юрій Гершгорн, випускник Запорізького музичного училища. Грав він настільки божественно, що «мурахи» від того захвату бігають до сих пір. За якийсь час Юрій пішов в армію.

В школі мені видали інструмент - кларнет, який зберігався в маленькій валізі. А йти до музичної школи п`ять кілометрів пішки крізь інше село «Аврора», де чужинців били, що називається «село на село». Дивлюся на юрбу селюків і думаю, бути мені битим. А хлопці побачили валізку і питають, що то в мене. Кларнет, - відповідаю. - Ну, то зіграй що-небуть, - запропонували. Як новачок,  зіграв перші вивчені ноти - очі у хлоп`яків стали, мов п`ятаки, від здивування. - А ну, дай нам пограти, ми теж хочемо. - Будь ласка, -   відповідаю,- але ковпачка, що зазвичай одягнутий на мундштук, не зняв, схитрував. Дуй – не дуй, хоч лопни, а звуку немає!  Ось так я став поважним паном і мене ніколи з тих пір не ображали.

За два роки, переїхавши до Запоріжжя, продовжив навчання в 6-й музичній школі Шевченківського району в класі гобоїста Запорізького симфонічного оркестру Валерія Захаровича Тимощенка, з яким разом ствердились у  виборі майбутньої професії та вступу до музичного училища. На вступному екзамені грав програму випускника.  Але так склалося, що був прийнятий не на кларнет, а в клас до В`ячеслава Новікова, фаготиста. Може й найкраще за іронією долі.

Згодом купив собі фагот, що було тоді майже неможливо, бо за всі роки, які я пам`ятаю, фаготів в Запоріжжі у продажу було лише два. Один з них купив Олексій Ізюров, фаготист, який з першого дня  в оркестрі, другий придбав я за 800 рублів, у кредит. 

Служба в армії на два роки перервала навчання. Призивався як радіомеханік, а коли показав свій хист гри на кларнеті, то одразу взяли до військового оркестру першим кларнетом (!), де і грав до «дембеля».

 Ці два інструмента, фагот та кларнет, все життя перемежаються у Сергія Леонідовича, допомагаючи та замінюючи один одного при всіляких колізіях долі. Армійський оркестр був на гідному рівні, там навіть служили солісти опери. Завдяки своїм унікальним здібностям, Сергій міг  «на слух зняти», тобто переписати твори по нотах та за ніч зробити аранжування для всіх інструментів духового оркестру. Але кожного дня відповідально по 2-4 години грав на фаготі етюди. І до сих пір не минає жодного дня без репетицій і гри на інструменті. Духовику, як спортсмену,  треба підтримувати форму щоденними заняттями протягом всього творчого шляху.

Після служби та закінчення музучилища свідомо обрав Донецьку консерваторію, бо хотів вчитися у Григорія Івановича Костринського. Так, музиканти обирають не виші, а викладачів, про яких складають легенди, і саме до них намагаються потрапити на навчання. Завдяки педагогу, з першого курсу працював першим фаготом в симфонічному оркестрі Донецької обласної філармонії. Складно не було, навпаки, талант та армійський досвід стали у допомозі: Сергій  отримав диплом з відзнакою.

У Запоріжжя повернувся вже одруженим, з донькою Ілоною. Дружина Ірина теж музикант, акордеоністка, педагог  Запорізької дитячої музичної школи № 2.

Мій співбесідник талановитий у всьому. Крім роботи в оркестрі, він тридцять три роки викладає в 1-шій музичній школі, п'ятнадцять років - в музичному училищі (нині фаховий музичний коледж), а ще в різні роки, в 3-й, в 5-й та інших школах. Були часи, коли він мав вісімнадцять (!) учнів в класі кларнету. Працював без вихідних.

Серед його учнів - улюбленець запоріжців, неперевершений  саксофоніст Іван Левченко, заслужений діяч мистецтв України Андрій Пономарьов, фаготист Дмитро Дверницький з Каховки - сьогодні директор симфонічного оркестру, Андрій Пономаренко, музикант нашого симфонічного, з яким вони працюють поруч.

Музична кар`єра Сергія Леонідовича вдала і насичена. Безліч концертів, сотні випускників, десятки гастролей, конкурсів. 

З ансамблем «Фрески» (м. Одеса) під керуванням Вадима Ларчикова, куди Сергій Худяков був запрошений як фаготист, неодноразово брав участь в конкурсах в Німеччині, Італії та містах Баку, Києві, Дрездені. Грали як ансамблем, так і дуетами, або тріо. В Італії  здобули звання лауреатів.

Музичні смаки Сергія Худякова доволі різноманітні. Більш за все подобається барочна музика, виконана на старовинних автентичних інструментах, джаз, популярна естрада.

- Люблю, коли грають професіонали. Не важливо, що. Якщо грають професіонали, це заворожує! Підкорили естонці - інструментальний ансамбль «Хортус музікус». А коли на конкурсі сучасної музики «Три дні, три ночі» в Одесі почув дівчат з Німеччині – на автентичних флейтах від маленької «піщалочки» до контрабасу, закохався в сучасну музику. Так, вона складна. Поки сам не пограєш, не впізнаєш її з середини, висновків я би не дозволяв робити. 

Від багатьох колег та адміністрації чула, що завдяки генератору ідей Сергію Худякову в складі Запорізької філармонії з’явились нові та поновились раніше існуючі колективи артистів зі складу оркестру, що дуже допомогло продовжити концертну діяльність минулого року, на початку війни, коли оркестр опинився без диригента. Між іншим, в квінтеті «Соноре»  крім піаністки Ілони Турчанінової,  флейтистки Людмили Сапожнікової, скрипаля Олександра Горлова, гобоїста Євгена Попова грає і мій візаві Сергій Худяков. Їх виступ можна було почути на концерті «Парад зірок».    

- Все дуже просто. Не бачу в цьому складнощів. Я добре знаю творчі особливості та здібності кожного. З цього і роблю пропозиції, наприклад, щодо Олександра Горлова або Дмитра Митника. Коли запропонував їм взятися за диригування, не вагався, знав, що вони впораються. А хвалити себе не вмію, не зручно.  

Від спілкування з Сергієм складається оманливе враження, що час безрозмірний, а в житті все просто і легко, бо такий він, маестро Худяков, надійний, непосидючий, багатомірний, енергійний. Одним словом, генератор. 

Сьогодні Сергій Худяков відзначає день народження. Побажаємо йому нових  ідей, здійснення планів та безлічі аншлагових концертів.   

Автор: Олена Морозова