Віктор Павлик:

«Я свято вірю, що я народжений для того, що я роблю»

- Ви спеціально приїхали зі столиці, щоб заспівати для приазовців. Для вас є різниця, на великій чи малій сцені співати?

- Ні, в принципі немає.

- А чи байдуже, за кого співати? Зараз, на жаль, дуже часто артистів просять підтримати ту чи іншу політичну силу. Ви як до цього ставитесь?

- Я взагалі стараюся в політику не влазити, але цього разу так вийшло, що я підтримав одну з партій. Так сталося, що у нас був автопробіг Санкт-Петербург - Київ, у якому брали участь зірки з України та Росії. Проїхався з ними і я, отам і затоваришував з партійцями.

Але, знову ж таки, я людина мистецтва, аполітична і далека від того всього зовсім. Я чотири прізвища знаю і все, і то... Я ж народжений для іншого. Я свято вірю, що я народжений для того, що я роблю. Моя робота - тішити вас, співати.

- Розкажіть докладніше про автопробіг? Що то було?

- Це було раллі третьої категорії. І присвячений цей пробіг був тому, шо рівно сто років назад було таке саме раллі, тільки учасники тоді були з усього світу. Переміг тоді, здається, американець. У нас же були лише зірки російської та української естради, журналісти. Від України був Віталій Борисюк, наш скульптор Олег Пінчук і актор театру Олексій Зубко. Від Росії також люди різні були: і журналісти, і поети, і співаки, як от Олексій Глизін, Діма Маліков.

- А ви туди як потрапили?

- По-перше, в мене великий стаж за кермом і я вважаю себе досить непоганим водієм. А по-друге, мене Борисюк порекомендував. Організатори спершу вибрали його і почали питати, кого ще взяти. Він називав прізвища, а вони всіх бракували, бо не знали, про кого він говорить. Їм треба була відома особистість. І не знаю, чому так співпало, але коли він назвав моє прізвище, виявилось, що вони мене знають. Отак мене запросили, і я порахував, шо це непогано. Я залишив дітей своїх в академії і поїхав покоряти раллі. Друге місце ми зайняли серед 22 машин. І це досить серйозно.

- І справді, ви ж з вересня почали викладати. Часу на це вистачає? Хоча б один раз своїх студентів бачили?

- Викладаю. Бачив своїх, аякже! Маю своїх сім чи вісім студентів. Одного, правда, ще не бачив хлопчика, восьмого, але мені сказали, що і не побачите ніколи - крутий дуже, ну, тіпа, олігарх. Я так розумію, шо він уже десь там співає, вчиться формально. Шо він, тіпа, вже зірка.

- А ви вважаєте, співу треба вчитися, чи це талант, що дається з народженням?

- Це талант, який дає Господь Бог. Але підготовка потрібна, по-любому. У мене є вища освіта, червоний диплом, але чи він мені допомагає…

Продолжение интервью читайте в «МВ» № 43 от 27.10 - 2.11.2010 г.