Правительство Семьи Януковича. Версия 1.0

Добавить новость


26 Декабря 2012 12:28 | Просмотров: 372  1.

Особливо чутливим для Миколи Азарова буде втрата контролю над секретаріатом уряду. Янукович відновив посаду міністра Кабінету міністрів, яку отримала непідконтрольна йому Олена Лукаш. Фактично, це – провайдер Януковича на Грушевського.

Вона формуватиме порядок денний Кабінету міністрів. Вона ж подаватиме Азарову на підпис рішення уряду – це логічне завершення постійної критики Банковою законопроектів, підготовлених Кабміном. А, за новим положенням, Лукаш як керівник секретаріату Кабміну керуватиметься навіть не актами президента, а його дорученнями (!), статус яких взагалі не врегульовано Конституцією.

Три роки тому Азаров починав разом з групою вірних соратників в уряді - Ярошенком, Семиноженком, Митником, Толстоуховим. Зараз його вплив фактично обмежено патронатною службою Кабміну. У нинішній виконавчій владі Азаров поки що контролює двох чиновників - керівника Державного казначейства Сергія Харченка та Державної фінансової інспекції Петра Андрєєва. Але офіційно ці двоє підконтрольні міністру фінансів, тому скільки ще протримаються на посаді - відомо лише Юрію Колобову та Віктору Януковичу.

Сімейні цінності "Межигір'я"

Нинішній уряд – це вже неприхований наступ "Сім'ї" у основні владні кабінети та на основні бюджетні потоки.

Призначення Арбузова першим віце-прем'єром не просто означає появу "смотрящего" за Азаровим. Прихід банкіра президентського сина виглядає як початок процесу входження Арбузова в курс справи. Це - передача влади новому прем'єру, відкладена в часі. Саме за таким сценарієм два роки тому відбулася висадка Арбузова в Нацбанку: спочатку - перший заступник, через декілька місяців - повноправний керівник. Зараз для пестунчика "Сім'ї" відкривається вікно можливостей - чим краще він себе проявить, чим переконливіше доводитиме неспроможність Азарова, тим швидше Янукович схилятиметься до висуванця свого сина.

Звільнення Арбузова з Нацбанку не означатиме втрати впливу над цією установою. Очікується, що посада залишиться за його першим заступником Ігорем Соркіним, в минулому – начальником відділу банківського нагляду Донецького обласного управління Нацбанку.

В попередньому уряді "Сім'я" контролювала Міністерство фінансів через Юрія Колобова. Зараз вони отримують нове супер-міністерство, утворене на базі податкової та митної служб. Його очолив "сімейний" Олександр Кліменко, який досі керував лише фіскальним відомством. Таким чином, митниця стає ще однією кінцівкою "сімейного" спрута.

Але якщо наповнення та розподіл бюджету вже були під контролем родини Януковича, то по-справжньому нове завоювання "Саші-стоматолога" – це Міністерство енергетики та вугільної промисловості, яке очолив Едуард Ставицький.

І тепер остаточно зрозуміло, що присутність цієї людини у вузькому колі осіб, які востаннє супроводжували Януковича на Афон, не була випадковістю.

Людині, яка 2007 року успішно провернула спецоперацію з відчуження резиденції "Межигір'я" на користь підставних структур Януковича, зараз довірили газовий баланс країни.

Він вийшов на високі орбіти завдяки покійному Василеві Джарти, який в 2006-07 керував Міністерством екології, а Ставицький - національною акціонерною компанією "Надра України". Поряд з ним у команді Джарти працював і Олег Проскуряков, який очолював Державну геологічну службу. Тепер Ставицький передає Проскурякову своє крісло міністра екології, а сам переходить на енергетику.

Юрій Бойко переведений на посаду віце-прем'єра, у сфері відання якого перебуватимуть непідконтрольні йому Ставицький та Проскуряков. Позбавлений впливу на міністерства, він ризикує поступово перетворитися на "весільного генерала" за аналогією з Валерієм Хорошковським. Водночас Бойко – людина масштабна, що стояла біля витоків "оборудок" десятиліття, як то РосУкрЕнерго або придбання вишки в ризьких бомжів. Тому уявити його в почесному засланні складно. Реальність таких загроз для нього стане зрозумілою з того, чи втратить посаду керівника "Нафтогазу" його протеже Євген Бакулін.

У новому уряді "Сім'я" також продовжує контролювати Міністерство внутрішніх справ (Віталій Захарченко) та Міністерство аграрної політики (Микола Присяжнюк).

Названі шість осіб – Арбузов, Колобов, Клименко, Захарченко, Ставицький і Присяжнюк – утворюють так звану "big six". Цей нік для "сімейних" людей вживають у владних кабінетах. Їх інтеграція в уряд свідчить про остаточну втрату довіри Януковича до сторонніх осіб - своє майбутнє він погоджується довірити лише тим, з ким разом заробляв останні роки у владі.

Люди Ахметова з "сімейним" акцентом

Паралельно з посиленням людей "Сім'ї" в новому уряді Януковича побільшає ставлеників Ріната Ахметова, який є не тільки політичним, але й бізнес-партнером президента.

Водночас за роки нової влади дехто з вихованців політичної школи "Шахтар" трохи віддалився від СКМівського гнізда. Наприклад, міністром економічного розвитку та торгівлі став Ігор Прасолов – людина, яка була першим керівником ахметівської корпорації СКМ. Але це було надто давно. Тоді як остання посада Прасолова, яку він отримав навесні 2012 року, вказує на його теплі стосунки з Арбузовим – він був обраний керівником ради Національного банку замість Петра Порошенка. Тому ще не відомо, де сильніше раділи призначенню Прасолова в уряд.

Інша людина з довгим шлейфом стосунків із Ахметовим – це Раїса Богатирьова, яка тепер має попрощатися з кабінетом на Грушевського, бо вона втратила приставку віце-прем'єра до своєї посади міністра охорони здоров'я. Водночас, щоб зараз зберегти посаду, Богатирьова мала отримати прихильність Андрія Ігнатова – колишнього радника міністра охорони здоров'я, а зараз - заступника "сімейного" Олександра Клименка в податковій.

Ахметов зберіг свій вплив на залізничні перевезення. Квоту міністра інфраструктури замість Бориса Колеснікова заповнив Володимир Козак. Він починав своє сходження з керівних посад у "Лемтрансі" та "Міжрегіональному промисловому союзі" Ріната Ахметова та Антона Пригодського, який представляв там інтереси родини Януковича.

Призначення Наталії Королевської міністром соціальної політики має потішити любителів конспірології, оскільки цим кроком влада нарешті підтвердила те, про що всі й так знали – партія "Україна – Вперед" на останніх виборах була технологічним інструментом відтягування голосів у опозиції.

Чи то кума Королевської Наталія Ізосімова випросила для подруги цю квоту в Ахметова, чи то спонсори найабсурднішої політичної кампанії 2012 року шукають способи повернути кошти назад, але факт залишається фактом – Королевська іде працювати в уряд до Азарова, звільнення якого вона домагалася ще кілька місяців тому. Людина, яка зникла з публічного життя після 28 жовтня, і яку востаннє бачили на дні народження Миколи Катеринчука, тепер знову буде на всіх екранах телебачення.

Донедавна Леонід Кожара був "донецькою" альтернативою міністру закордонних справ Костянтину Грищенку, який належав до ворожої "групи РосУкрЕнерго". За останні місяці Кожара розгорнув нечувану активність на міжнародній арені, використовуючи "Європейський центр сучасної України" – псевдо-аналітичну брюссельську структуру, засновниками якої стали люди Ахметова і Колеснікова депутати Євген Геллер та Віталій Калюжний. Ідеологом же цього проекту називали Андрія Клюєва. Тепер Кожара отримує можливість довести справою, що його "альтернативний погляд" - це не лише поза, а більш ефективний спосіб досягнення цілей. Які, в будь-якому разі, визначатимуться на Банковій.

Ну а Грищенко разом з Юрієм Бойком, ще одним колишнім керівником фантомної Республіканської партії України, став гуманітарним віце-прем'єром без повноважень у перехідному другому уряді Азарова.

Найбільш перспективне входження людей Ахметова в уряд – це призначення губернатора Дніпропетровської області, колишнього керівника ахметівських гірничо-збагачувальних комбінатів Олександра Вілкула віце-прем'єром, що буде куратором інфраструктурних проектів та житлово-комунального господарства.

На відміну від Грищенка чи Бойка, Вілкул матиме інструментарій для роботи - в своєму підпорядкуванні він отримав вірну людину на посаді міністра ЖКГ. Ним став Геннадій Темник, який був його заступником в Дніпропетровській області та відповідав за дороги, житло, інфраструктуру.

Підвищення Вілкула очікувалося давно. Він вважається одним з найбільш успішних губернаторів після приходу Януковича. При чому ніхто з керівників цієї області з часів Лазаренка не мав такого високого особистого рейтингу.

Ахметов же, якому завдяки Вілкулу вдалося провести експансію на територію конкурентів-олігархів Коломойського і Пінчука, триматиме і далі ситуацію під контролем завдяки новому губернатору Дмитру Колеснікову.

Міністр юстиції Олександр Лавринович зберіг посаду в уряді. За чутками, він працюватиме до травня наступного року, коли має сягнути 65-річного пенсійного віку нинішній керівник Центрвиборчкому Володимир Шаповал, після чого той має бути відправлений у відставку. От на це місце зараз начебто і готують Лавриновича, щоб потім посаду міністра юстиції віддати Андрію Портнову або Олені Лукаш.

І далі працюватиме в уряді Дмитро Табачник. Людина, яка вважається найбільшим подразником націонал-демократичнх сил, залишатиметься боксерською грушею Януковича, покликаною відтягувати на себе негатив. Крім того, збереження Табачника дозволило Януковичу зробити комплімент Росії, який насправді для нього нічого не коштував – тому що він реально вважає Табачника найкращим міністром.

Загадковий міністр оборони

Якщо всі призначення в уряді мали свою логіку, то загадкою залишається указ про нового міністра оборони. Хто такий Павло Лебедєв – це питання ставили собі не тільки журналісти, але навіть екс-міністр оборони Олександр Кузьмук, який у понеділок випитував у колег, чи пам'ятають вони такого однопартійця.

Павло Лебедєв народився у Краснодарському краї Росії. Після закінчення школи поступив до інституту фізкультури, але перевівся у військове училище в Ярославлі. Згідно з офіційною біографією Лебедєва, військову кар'єру він залишив 20 років тому на посаді заступника начальника фінансової служби дивізії Чернівецького військового гарнізону.

Лебедєв досі значиться почесним президентом Промислово-інвестиційної групи транспортного машинобудування Inter Car Group, яка належить олігарху Леоніду Юрушеву. В київському офісі цієї компанії на вулиці Оскольській також розташована і приймальня депутата.

Юрушев близький до Партії регіонів не лише тому, що у його готелі "ІнтерКонтиненталь" Віктор Янукович зустрів переможну ніч 2010 року, оскільки там був розташований прес-центр кандидата. Юрушев - бізнес-партнер Ріната Ахметова у столичній нерухомості.

Парадоксально, але на виборах 2006 року Лебедєв балотувався як 73 номер виборчого списку Блоку Тимошенко. За словами тодішнього соратника лідерки БЮТ Михайла Бродського, Лебедєва привів Губський, а сам кандидат справді був людиною Юрушева.

Тоді у 2006-му у виборчій документації посада Лебедєва була вказана як "начальник відділу науково-технічної інформації Інституту проблем екології та енергозбереження". Схоже, це було лише прикриття проданих місць у списку. Адже в біографії Лебедєва відсутня згадка про цю посаду - до 2006 року він був президентом Inter Car Group, а роком раніше залишив посаду голови спостережної ради Кременчуцького сталеливарного заводу, яким володів той же Юрушев.

У Верховній Раді 5 скликання Лебедєв пристав на бік коаліції Януковича. А коли Тимошенко влаштувала розпуск Верховної Ради шляхом складення повноважень депутатами від БЮТ, Лебедєв був у числі тих, які відмовилися це робити - він навіть увійшов до псевдо-фракції БЮТ, яку намагалися утворити без самої Тимошенко.

Уже на дострокових виборах 2007 року Лебедєв балотується за списком Партії регіонів на прохідному 121 місці. Він стає членом комітету - ні, не національної безпеки та оборони, що відповідало би його нинішньому профілю, а комітету з питань транспорту і зв'язку. Військової тематики не стосувався і жоден внесений ним законопроект.

На виборах 2012 року Лебедєв балотується від Партії регіонів у Севастополі, де перемагає з результатом 42 відсотки, набравши у півтора рази більше, ніж висуванець "Руського блоку". Тепер тут мають бути призначені перевибори.

Розгадка призначення Лебедєва стане зрозумілою пізніше, коли стануть очевидними його кроки на посаді - і коли будуть оприлюднені прізвища його заступників. Поява там людей, які мають міцне "сімейне" коріння, вже ні для кого не повинна бути новиною.

Источник: Украинская правда


 
 


 

Версия для печати
Loading...