Як ненормальне у нашому житті стає нормою і що з цим робити

Гортаючи стрічку новин, легко втратити чутливість до жахливих подій. Журналістка Аманда Руджері дослідила психологію цього явища та способи, як цього уникнути.

Розмови про "нормалізацію" чогось у 2024 році часто мають позитивний відтінок. У соцмережах і поза ними я бачила заклики нормалізувати все: від жіночого тіла після пологів до розмов про психічне здоров’я на роботі. Ідея, звісно ж, полягає в тому, щоб зруйнувати табу, які можуть бути шкідливими, - і навіть небезпечними.

Але є ще один вид нормалізації, про який багато людей знають значно менше. Він менш усвідомлений і згубніший. Це - нормалізація тенденцій, ситуацій і подій, які насправді взагалі не повинні бути "нормальними". Іноді це також називають "зниженням емоційної чутливості" або "звиканням".

Згадаймо війни в Україні та у секторі Газа. Приголомшливі події на початку цих конфліктів були новими, несподіваними та привертали увагу широкого загалу. З плином часу, однак, картина змінилась. Журналісти продовжують висвітлювати тамтешні події, але вони рідше стають головними темами світових ЗМІ й культурних дискусій.

На жаль, як свідчать дослідження, якщо війна триває місяці чи роки, черговий тиждень бойових дій не має такого ефекту, як у перший день.

Ця втрата чутливості проявляється і у повсякденному житті. Наприклад, молодь з бідних міських районів, що виросла в умовах насильства, з більшою ймовірністю вважатиме насильство нормою. А люди, які живуть у країнах, особливо вразливих до негативних наслідків зміни клімату, не вважають зміну клімату серйозною загрозою.

Інші дослідження свідчать, що звикнути можна навіть до власної негативної поведінки. Так під час експерименту волонтери неодноразово брехали, щоб отримати більше допомоги. Поступово брехня ставала дедалі більшою, а частини їхнього мозку, пов'язані з емоціями, активувалися дедалі менше.

Дослідники дійшли висновку: чим частіше ми робимо щось (навіть погані речі), тим менше страхів і сорому залишається.

Іншими словами, нашу свідомість формує повсякденна поведінка.

Це, звісно, має свої плюси: певною мірою людям необхідно вміти адаптуватись до нових обставин і ситуацій, якими б важкими вони не були. Наш вид, імовірно, не просунувся б далеко – або принаймні не мав би емоційної здатності розв'язувати проблеми, фантазувати та творити, – якби ми жили у постійному стресі та тривозі.

Але тут є і підводні камені. По-перше, здатність до адаптації може бути однією з причин, чому людям важко впоратись з тим, що соціологи називають "повільним насильством" - на перший погляд, неважливими проблемами, шкоду яких можна зрозуміти лише через місяці чи навіть роки. Як-от, приміром, багаторічне забруднення довкілля хімічними відходами або зростання глобальних викидів вуглекислого газу.

Ба більше - ця навичка може увічнити порочне коло. Дослідження насильства у міських районах показало, що його учасники з більшою ймовірністю кривдили інших, якщо вважали це нормою.

Це також стосується складніших питань.

Якщо для когось, наприклад, зміна клімату не є серйозною проблемою, чи матиме він мотивацію вирішувати її? Якщо обізнаність про гуманітарні катастрофи знижується, чи будуть люди ділитися своїми проблемами та робити пожертви у відповідні благодійні організації?

Як відбувається нормалізація

Коли йдеться про споживання новин, постає два питання: як видання можуть висвітлювати тему, не знижуючи чутливості до неї у своєї аудиторії? І як розумний, поінформований споживач медіаконтенту може орієнтуватись в новинах, не наражаючись на такий самий ризик?

Науковців цікавить, як постійне висвітлення однакових новин впливає на аудиторію. Так, одне дослідження, наприклад, виявило, що споживачів це дратує, і вони навіть уникають таких матеріалів.

Аудиторія не просто прагне новизни, пишуть дослідники. Людей особливо дратує, коли нічого не змінюється або не покращується. "Деякі особливо негативно ставляться до відсутності прогресу та тривалого висвітлення проблеми, що частково пов’язане із залученням політиків", – пишуть дослідники.

Це непокоїть. Подумайте, наскільки менша ймовірність того, що підприємства й уряди вживатимуть заходів, наприклад, щодо зміни клімату, якщо ніхто ніколи про це не говоритиме.

З іншого боку, чим менший прогрес у вирішенні питання, тим більше втрачається інтерес до нього. Теоретично це може призвести до того, що такі проблеми висвітлюють дедалі менше, а медійний тиск щодо них припиняється.

Крім того, є ще одна проблема, особливо пов'язана з новинами про страждання інших людей. Якщо ми надто засмучуємось через те, що бачимо чи читаємо, ми вигораємо і взагалі відмовляємось від такого контенту.

Як уникнути хибного звикання

Отже, що ми можемо зробити? Як бути в курсі новин, не перевантажуючись і не втрачаючи чутливості?

Дослідники радять споживати їх більш усвідомлено, наприклад, у конкретний час, якщо для вас це психологічно важко.

Щоб залишатись в курсі, я б також порадила урізноманітнити свою медіадієту. Якщо ви хочете дізнатися більше про конкретну тему чи кризу, не обмежуйтесь одним ЗМІ.

Якщо ви, приміром, стежите за війною між Ізраїлем і ХАМАС, то не просто гортайте заголовки останніх новин, шукайте зовнішньополітичну аналітику, дивіться документальні фільми, слухайте аудіокниги. І, що особливо важливо, враховуйте погляди обох сторін конфлікту.

Також важливо розглянути проблему у довгостроковій перспективі. Озирнутись назад і спробувати зрозуміти її першопричину, замінивши частину щоденних новин, скажімо, книгами з історії чи документальними фільмами.

Добре також подивитись вперед і запитати себе, що це може означати для завтрашнього дня? А також проаналізувати, у що наші нинішні рішення виллються за рік, 100 і навіть 1000 років.

Як бути з нашою схильністю адаптуватись до обставин - навіть до тих, які ми не повинні сприймати як "нормальні"?

Для початку усвідомте, що таке звикання можливе.

Знайдіть хвилинку, щоб поміркувати: до яких речей ви звикли у своєму домі, громаді чи країні, і чого б ви не хотіли?

Тільки тоді можна планувати якісь дії. Деякі дослідники пропонують долати "повільне насильство" "повільним спротивом" чи "повільним ненасильством", зокрема поступовими, повсякденними діями, як-от обміном знаннями з певної теми.

Вчені пропонують емоційно дистанціюватись від обставин, щоб поглянути на них свіжим оком. Наприклад, якщо щось, що вам не подобається у вашій країні, починає здаватись "нормальним", ви можете поговорити про це з кимось в іншій країні, прочитати про те, як ця проблема вирішується в іншому місці.

Крім того, проблема, яка тригерить вас сьогодні, може втратити свою гостроту за місяць чи рік.

Заведіть звичку робити маленькі, але важливі кроки. Встановіть, приміром, щомісячну регулярну пожертву на благодійну організацію, що робить небайдужу вам справу.

І головне пам'ятайте: у світі було безліч жахливих ситуацій - від глобальної работоргівлі до апартеїду в ПАР. Усі вони впродовж десятиліть і навіть століть здавались укоріненими та такими, які неможливо змінити. А у якийсь момент були навіть "новою нормою".

Але вони змінилися. І обставини, які ми не хочемо бачити в нашому майбутньому чи майбутньому наших дітей, теж можуть змінитись.

Джерело: ВВС