«Треба їх повертати. Вони ж нас захищали»: у Запоріжжі родини військовополонених провели чергову акцію

Сьогодні, 17 лютого, у Запоріжжі пройшов автопробіг на підтримку військовополонених і зокрема, оборонців Маріуполя.

Вулицями міста з прапорами, банерами та плакатами колоною проїхали понад 30 автомобілів. Старт і фініш автопробігу був на Прибережній магістралі.

Це -чергова акція, яку провели у нашому місті близькі та рідні захисників, які майже два роки знаходяться у російському полоні. Заходи на підтримку військовополонених проходили у центрі міста, на площі Героїв - біля адміністративної будівлі обласної влади. До речі, багато водіїв про свою підтримку вимог учасників акції повідомляли, натискаючи на клаксон свого авто чи маршрутки.

Родини організували також  кілька автопробігів, маршрут яких пролягав не тільки у центрі, а й у віддалених районах обласного центру.

Лейтмотив усіх акцій: “Не мовчіть! Полон вбиває!”, “Треба їх повертати. Вони ж нас захищали”. У масових заходах беруть участь в основному родичі оборонців Маріуполя, які за наказом у травні 2022 року вийшли з “Азовсталі”, але є й рідні бійців, які потрапили у ворожий полон на інших ділянках фронту.

Сьогодні колона автівок заїжджала у Космічний та Південний мікрорайони. А потім повернулася на місце старту.

- Ця акція, як чимало подібних по Україні, організована родинами військовополонених, - зазначила представниця патронатної служби полку “Азов” Наталія Соловйова, позивний “Шрі Ланка”. - Дуже багато хлопців з гарнізону Маріуполя досі перебувають у полоні, з них 700 - бійці полку “Азов”.

Нам важливо піднімати питання їх повернення на всіх рівнях - в Україні, за кордоном. Щоб якнайскоріше повернути хлопців з полону.

Ми, як патронатна служба, зустрічаємо їх після обмінів. Знаємо, в якому жахливому стані вони там утримуються. У них немає зв’язку з родинами, нормальної медичної допомоги, нормального утримання, яке передбачається нормами міжнародного права.

Кожний день, який вони знаходяться там, - це пряма загроза їхньому життю. Ми не маємо про них жодної інформації - де знаходяться, в якому стані, що з ними відбувається.

Єдина інформація, яку маємо - про судові вироки, її іноді публікують російські ЗМІ. Тому ми щовихідних по всій Україні і за кордоном збираємося на ці акції, щоб нагадати світу і підняти питання про повернення захисників додому.

У мешканки Запоріжжя Тетяни у полоні перебуває рідний брат — боєць 79 десантно-штурмової бригади.

- У квітні буде 2 роки, як він знаходиться в полоні, - каже Тетяна. - На жаль, ми про нього майже нічого не знаємо. Головне - що живий. Я сподіваюсь, він відчуває, що ми дуже сильно чекаємо його вдома. Останній раз спілкувалися 21 квітня, а 25 квітня він потрапив у полон. В Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими ніякої інформації не дають. Росія країна-терористка. Вона змінює місце їх знаходження. Україна не може дізнатися, в якому стані знаходяться наші люди.

А от мати “азовця” сильно переживає, що оборонців Маріуполя з полку, де служив її син, під час обмінів не повертають.

- Останній раз повертали у червні 2023 року, - ділиться жінка. - Їх Росія не віддає. Вони там у надважких умовах. Над ними знущаються, їх катують. Ми хочемо, щоб наше суспільство це знало, щоб знали міжнародні організації. І щоб вони тиснули на Росію.Хай віддає нам наших дітей!

І Валентина прийшла на акцію для того, щоб в черговий раз разом з іншими батьками військовополонених нагадати суспільству про те, що їхні діти майже два роки знаходяться у російському полоні.

- На щастя, обміни йдуть. Але, на жаль, наших дітей не обмінюють. Тому ми у Запоріжжі проводимо чергову акцію, щоб нагадати про дітей, які перебувають у полоні, - розповіла Валентина. - Ми хочемо також звернути увагу держави і суспільства, що дуже багато наших хлопців отримали необгрунтовані тюремні терміни. Вони великі: від 23,25 років до пожиттєвого позбавлення волі. Ми хочемо, щоб усі про це знали.

А ще хочемо вчергове нагадати, що війна не закінчилася, вона продовжується. Ми нічого також не знаємо про долю захисників Маріуполя, які пропали безвісти під час страшних боїв у цьому місті. Невідомо, живі вони чи ні.

Ми чекаємо, ми сподіваємося, що під час чергового обміну кожна з нас побачить рідну людину. Дуже важко матерям переживати кожний черговий обмін військовополоненими. Тому що кожна сподівається, що у списках на обмін буде її рідна людина. І кожного разу - розчарування. Але ми все ж таки сподіваємося найближчим часом побачити своїх дітей вдома.

Лариса з сином останній раз спілкувалася 19 травня 2022 року.

- І все! Знаю від звільнених полонених, що він тримається. Але наскільки довго він зможе протриматися? - ділиться жінка. - Боляче! У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими кажуть, що роблять усе для повернення хлопців. Але ж не знаємо, який в них ресурс  дочекатися обміну.

Навіть хто не був поранений - пройшли пекло: знущання, катування. Вже ж повертають тіла тих, хто був закатований у полоні. Дуже страшно! Хлопців же так багато у полоні...

...Після великої перерви процес обмінів трохи пожвавився. Так, вже у цьому році відбулися три великі обміни, додому повернулося понад 500 захисників і захисниць країни. Хочеться, щоб якнайскоріше усі наші герої повернулися до своїх рідних, які на них дуже чекають.

Фото В’ячеслава Твердохліба